справа № 489/6796/19 провадження №2-а/489/74/20
Іменем України
23 березня 2020 року м. Миколаїв
Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Коваленка І.В.
секретаря судового засідання Коденко К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 1855660 від 12.12.2019.
В позові вказав, що 12.12.2019 відносно нього було складено постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн., відповідно до якої, 12.12.2019 о 21 год. 12 хв., керував транспортним засобом Kia Rio, номерний знак НОМЕР_1 , державний номерний знак якого не освітлений в темну пору доби, чим порушив вимоги пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, (далі - Правила дорожнього руху). Із вказаною постановою позивач не згоден та вважає її незаконною з наступних підстав. Так, позивач вказує, що перед виїздом транспортний засіб був повністю справний, оскільки він переконався, що всі освітлювальні прилади працювали і можливо в ході руху, незалежно від нього, задній номерний знак перестав освітлюватись. Також позивач вказує на те, що в постанові не зазначено, який саме номерний знак не освітлювався.
Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 03.01.2020, з урахуванням вимог статті 286 КАС України, відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
У відзиві вказано, що 12.12.2019 інспекторами Управління патрульної поліції у Миколаївській області Департаменту патрульної поліції було виявлено, що водій транспортного засобу засобом Kia Rio, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по Пушкінській в м. Миколаєві, з порушенням Правил дорожнього руху, а саме з державним номерним знаком, який не освітлювався в темну пору доби. У зв'язку із чим, після дослідження доказів і надання їм оцінки було встановлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову.
У судове засідання сторони не з'явилися, до суду надали письмові заяви про розгляд прави за їх відсутності.
Згідно вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Суд, дослідивши матеріали справи і встановивши фактичні обставини справи, дійшов наступного.
Із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК № 1855660 від 12.12.2019, вбачається, що 12.12.2019 о 21 год. 12 хв., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Kia Rio, номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Пушкінській в м. Миколаєві, із неосвітленим державним номерним знаком в темну пору доби, чим порушив вимоги пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, внаслідок чого на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлений Правилами дорожнього руху.
Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною шостою статті 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом пп. «а», «б», «д» п. 2.3 Правил дорожнього руху передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантаж; бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Відповідно до пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху встановлено, що водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Отже, керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком (за наявності всіх інших необхідних ознак складу правопорушення), становить собою окремий склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 6 ст. 121 КУпАП.
При цьому законодавець, формулюючи об'єктивну сторону адміністративного правопорушення не закріпив таку умову настання чи звільнення від відповідальності, як обізнаність про наявність несправностей, та невжиття заходів щодо їх усунення.
Крім того, такий висновок випливає, зокрема, із положень статті 1187 ЦК України, відповідно до яких діяльність з використання транспортних засобів є джерелом підвищеної небезпеки, що покладає посилену відповідальність на власників транспортних засобів стосовно належного дотримання порядку їх експлуатації.
Отже, саме на водія законодавством покладено обов'язок стежити за технічно справним станом свого транспортного засобу, як до виїзду так і під час руху.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, які стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, засоби фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, є доказами у справах про адміністративне правопорушення.
Досліджуючи наданий відповідачем відеозапис, суд встановив, що вказаним відеозаписом зафіксовано керування позивачем транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком, що ним і не оскаржується.
Положеннями ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, - чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналізуючи обставини по справі та досліджені матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за порушення якого його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наявність у справі доказів, які підтверджують порушення позивачем пп. «в» п. 2.9 Правил дорожнього руху, за порушення якого позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову, що відповідає положенням п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України.
Керуючись статтями 18, 19, 241-246, 286 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається: https://court.gov.ua/sud1416/.
Відомості про учасників судового розгляду:
позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1-Б/1.
Повний текст судового рішення складено 23.03.2020.
Суддя І.В. Коваленко