Справа № 459/306/20
Провадження № 2/459/597/2020
20 березня 2020 року Червоноградський міський суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.,
з участю секретаря судових засідань Савіцької Б.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
Позивач звернулася з позовом, у якому просила стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи з 27.08.2019 року року і до повноліття дитини.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що шлюб з відповідачем був зареєстрований 19.07.2003 року. Від подружнього життя мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що відповідач коштів на утримання сина не дає.
Ухвалою Червоноградського міського суду Львівської області від 11.02.2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті з викликом сторін.
02.03.2020 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив стягувати з нього аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в указаному позивачем розмірі з 31.01.2020 року - дати звернення позивача до суду із даним позовом.
Сторони в судове засідання не з'явились, подали заяви, в яких просять розгляд справи проводити за їх відсутності. Позивач вказала, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити. Відповідач зазначив, що позов визнає частково, в обсязі, вказаному у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до реч. 2 ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом установлено, що від подружнього життя сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про його народження.
Кошти на утримання сина відповідач не дає, тому позивач звернулася до суду із цим позовом.
Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов'язків і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст.3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ) до усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Законодавство України встановлює пріоритет інтересів дітей при вирішенні сімейних спорів (ч. 8 ст. 7 СК України), а також зобов'язує дотримуватись засад рівності їх прав щодо батьків (ст. 142 СК України) та справедливості у врегулюванні сімейних відносин (ч. 9 ст. 7 СК України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до частини 2 статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її батька і у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 Кодексу передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття . Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття . Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Положеннями п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи обставини, що мають істотне значення, якими в даному випадку суд вважає інтереси та потреби сина сторін - ОСОБА_4 , зумовлені його розвитком та станом здоров'я, беручи до уваги те, що відповідач не дотримується вимог даного закону, матеріально сина не утримує, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити, стягуючи з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходу відповідача щомісячно, починаючи з 31.01.2020 року і до досягнення сином повноліття.
Стягнення слід проводити саме з 31.01.2020 року, а не з 27.08.2019 року, як про це просить позивач, так як аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (частина 1 статті 191 Сімейного Кодексу України), а до суду із даною позовною заявою позивач звернулася 31.01.2020 року.
Таким чином, позов задовольняється частково, в межах, визначених вище.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму в місяць для дитини відповідного віку, починаючи з 31.01.2020 року до досягнення сином повноліття.
У задоволені решти вимог позову відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 840,80 грн. судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20.03.2020 року.
Суддя: Д. І. Рудаков