Провадження № 22-ц/803/808/20 Справа № 185/4339/17 Суддя у 1-й інстанції - Зінченко А. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
23 березня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,-
В травні 2015 року позивач ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення грошових коштів, посилаючись на те, що 28.10.2013 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №260052Га/13-дп. Згідно з умовами договору було застраховано автомобіль «NISSAN Альмера», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 .
09.08.2014 року в м. Павлоград Дніпропетровської області на перетині вул. Будинського та вул. Красіна відбулось зіткнення застрахованого автомобіля «NISSAN Альмера», під керуванням ОСОБА_1 ; автомобіля ВАЗ 21104 реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Внаслідок ДТП застрахований автомобіль був пошкоджений. Зіткнення відбулося в результаті порушення ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху України. Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №1.002.14.04628/VESKO24988 від 01.09.2014 розмір страхового відшкодування склав 30 172,39 грн.
За умовами п.29.5 договору страхування №260052Га/13дп повна загибель транспортного засобу - випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70 % його дійсної вартості на момент укладання Договору.
Згідно з п. 25.8 Договору страхування 260052Га/13дн при повній загибелі ТЗ страхове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми за вирахуванням суми знецінення ТЗ за період страхування, вартості пошкодженого ТЗ та встановленої Договором франшизи.
Відповідно до п. 25.8 Договору страхування №260052Га/13дн позивачем розраховано страхове відшкодування у розмірі 30172,39грн=103734,00 грн (страхова сума) - 8042,94 грн (знецінення ТЗ за період страхування)-65000,00 грн (вартість залишків ТЗ, визначена системою онлайн-аукціону ТОВ «Автоонлайн-Україна») - 518,67 грн (франшиза).
Так, як цивільно-правова відповідальність водія ВАЗ 21104 Пушкар В.І. була застрахована у АТ СГ «ТАС» 13.02.2015 року позивач звернувся до АТ СГ «ТАС» з вимогою про відшкодування шкоди в порядку регресу.
АТ СГ «ТАС» листом повідомила ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»», що нею вже було виплачено відповідачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 46778,14 грн на підставі його звернення до АТ СГ «ТАС» із заявою.
Таким чином, відповідач отримав подвійне страхове відшкодування, що є порушенням умов договору страхування. Позивач звертався до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про повернення суми сплаченого страхового відшкодування, проте останній не задовольнив вимоги досудової претензії. За наведених підстав позивач просить позов задовольнити, посилаючись на ст. 988 та ч. 1 ст. 1212 ЦК України, яка на підставу своїх позовних вимог.
Рішенням Павлоградськрого міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року було відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
З таким рішенням суду позивач ПАТ “СТРАХОВА КОМПАНІЯ “АРКС”(правонаступник АТ “АХА Страхування”) не погодився, та подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю, та стягнути з відповідача на користь страхової компанії суму 30172,39 грн. та судові витрати по справі в сумі 1378,00 грн. судового збору за подання позовної заяви.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.988 ЦК України, оскільки відповідачем отримано подвійне страхове відшкодування, а саме: від АТ СГ “ТАС” за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №АС/3478484) та від позивача Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування” за договором добровільного страхування транспортного засобу (яке було перераховано на користь Вигодонабувача (ПАТ “Креді Агріколь банк”) (а.с.181-186).
Відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст.360 ЦПК України на подачу відзиву на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги зазначає, що вимоги апеляційної скарги є безпідставними, оскільки на час скоєння ДТП в нього була відсутня заборгованість за кредитним договором, та він був не згоден з сумою відшкодування, порядком проведення аукціону, проведення оцінки залишків автомобіля була формальною без його участі, при цьому ПАТ “Креді Агріколь банк” порушила порядок повідомлення його про прийняте рішення, та прийняла на свій ризик здійснення оплати відшкодування за листом Вигодонабувача.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, за наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2013 року між ПрАТ «Страхова Компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування №260052Га/13-дп «NISSAN Альмера», державний номер НОМЕР_1 , зі страховою сумою 103734,00 грн. на термін до 30 жовтня 2014 року.
09.08.2014 року в м. Павлоград Дніпропетровської області на перетині вул. Будинського та вул. Красіна відбулось зіткнення автомобіля «NISSAN Альмера», під керуванням ОСОБА_1 ; автомобіля ВАЗ 21104, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 09.08.2014 р. з вини ОСОБА_2 , пошкодження автомобіля «NISSAN Альмера», державний номер НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 , при дорожньо-транспортній пригоді за викладених обставинах не оспорюється сторонами.
У відповідності до умов вказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь відповідача страхове відшкодування.
Згідно із розрахунком суми страхового відшкодування, страхового акту №1.002.14.04628/VESKO24988 від 01.09.2014 розмір страхового відшкодування склав 30172,39 грн., який був сплачений відповідно до платіжного доручення № 128093 від 02.09.2014.
За умовами п. 29.5 договору страхування №260052Га/13дп повна загибель транспортного засобу - випадок, коли вартість відновлення пошкодженого транспортного засобу перевищує 70 % його дійсної вартості на момент укладання Договору. Згідно з п. 25.8 Договору страхування 260052Га/13дн при повній загибелі ТЗ страхове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми за вирахуванням суми знецінення ТЗ за період страхування, вартості пошкодженого ТЗ та встановленої Договором франшизи. Відповідно до п. 25.8 Договору страхування №260052Га/13дн позивачем розраховано страхове відшкодування у розмірі 30172,39грн=103734,00 грн (страхова сума) - 8042,94 грн (знецінення ТЗ за період страхування)-65000,00 грн (вартість залишків ТЗ, визначена системою онлайн-аукціону ТОВ «Автоонлайн-Україна») - 518,67 грн (франшиза).
Відповідач ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про отримання страхового відшкодування. 09 вересня 2014 року останній звернувся до Страховика із заявою про відмову від страхового відшкодування у розмірі 30172,32 грн у зв'язку із незгодою Страхувальником про прийняте рішення Страховика щодо суми відшкодування.
Позивачем було здійснено виставлення на продаж залишків автомобілю відповідача, за допомогою онлайн-аукціону, що підтверджується переліком зобов'язальних пропозицій доданих до позову.
Позивачем було прийнято рішення про виплату та перерахування відшкодування вигодонабувачу ПАТ «КРЕДИ АГРІКОЛЬ БАНК» у розмірі 30172,39 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 128093 від 02 вересня 2014 року.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову.
Як було зазначено вище правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору добровільного страхування №260052Га/13-дп «NISSAN Альмера», державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в Главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Відповідно до ч. 1 ст. 988 ЦК України- страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором,
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України - особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення страхової виплати з відповідача ОСОБА_1 позивач не визначився з характером спірних правовідносин, та з нормами матеріального права, які їх регулюють, так, посилаючись на ст.1212 ЦК України, та на ст. 988 ЦК України, позивач на врахував, що вказані ним норми- є різними та окремими правовими підставами для задоволення позовних вимог.
Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного суду України від 02.10.2013 року по справі № 6-88цс13 та постанові від 24.09.2014 року по справі № 6-122цс14 зазначається, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу.
Статею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч. 1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до позивача, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач ОСОБА_1 не є винною особою та особою відповідальною перед позивачем, не є тією особою, яка отримала від страхувальника страхову виплату, так як умовами договору передбачено право позивача на регрес до особи винної у спричиненій шкоді.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виплата вигодонабувачу 30172,39 гривень була здійснена позивачем на виконання умов укладеного 28.10.2013 року тристороннього договору між ОСОБА_1 , ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування», та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» добровільного страхування автотранспортного засобу № НОМЕР_3 Га/13-дп від 28 жовтня 2013 року, а отже, вказана грошова сума відповідачем не була отримана взагалі та стягненню не підлягає.
У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вказаний вище правовій висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09.01.2019 справа № 336/337/16.
Доводи апеляційної скарги фактично відтворюють зміст позовної заяви, та зводяться до цитування норм матеріального права, які на думку апелянта, регулюють спірні правовідносини, та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Факт отримання відповідачем подвійного страхового відшкодування матеріалами справи не підтверджується, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції, та задоволення позовних вимог немає.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АХА Страхування”- залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 червня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова