Провадження № 22-ц/803/3996/20 Справа № 182/2881/17 Суддя у 1-й інстанції - Рибакова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
про повернення апеляційної скарги
23 березня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі судді Барильської А.П., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання боргу спільним боргом подружжя, стягнення 1/2 частини витрат, -
09 січня 2020 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені відповідача ОСОБА_2 , було подано апеляційну скаргу на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання боргу спільним боргом подружжя, стягнення 1/2 частини витрат.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року подану апеляційну скаргу залишено без руху та надано апелянту строк, який не може перевищувати десять днів з моменту отримання копії ухвали суду, для усунення її недоліків, а саме - сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст. 185, 357 ЦПК України в разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Як вбачається ізматеріалів справи, копія ухвали суду апеляційної інстанції від 11 лютого 2020 року була отримана апелянтом- ОСОБА_1 28 лютого 2020 року (а.с.146), однак, у встановлений десятиденний строк, вимоги ухвали суду не виконано, на теперішній час недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Крім того слід зауважити, що порядок вручення судової кореспонденції визначено Главою 7 ЦПК України.
Так, згідно ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі зазначена адреса відповідача ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим кореспонденція суду апеляційної інстанції, у тому числі й ухвала суду від 11 лютого 2020 року, направлена на цю адресу вважається доставленою, навіть якщо ОСОБА_2 за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Копія ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, яка була направлена судом 11 лютого 2020 року (а.с.143) на адресу відповідача, зазначену ним в апеляційній скарзі- АДРЕСА_1 , повернулася до суду із відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення судової кореспонденції адресату у зв'язку з його відсутністю (а.с.144), а тому ця ухвала суду вважається доставленою ОСОБА_2 належним чином, у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України.
Повторно направлена 03 березня 2020 року ухвала Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року (а.с.145) на адресу відповідача, зазначену ним в апеляційній скарзі- АДРЕСА_1 , також повернулася до суду із відміткою відділення поштового зв'язку про неможливість вручення судової кореспонденції адресату у зв'язку з його відсутністю (а.с.147), а тому ця ухвала суду також вважається доставленою ОСОБА_2 належним чином, у відповідності до ч. 8 ст. 128, ч. 1 ст. 131 ЦПК України.
Згідно зі ст.ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності змагальності та диспозитивності.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Отже, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені відповідача ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_2 , звернувшись до суду із апеляційною скаргою у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання боргу спільним боргом подружжя, стягнення 1/2 частини витрат, не виявили належної зацікавленості у розгляді справи, що вказує на відсутність у їх зацікавленості у вирішенні спору по суті.
За таких обставин апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року необхідно вважати неподаною та повернути її скаржнику.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання боргу спільним боргом подружжя, стягнення 1/2 частини витрат, вважати неподаною та повернути її заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному поряду, безпосередньо до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Суддя: А.П.Барильська.