Провадження № 22-ц/803/1150/20 Справа № 188/203/19 Суддя у 1-й інстанції - Бурда П. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
23 березня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Городничої В.С.
суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Порубай М.Л.
розглянувши в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи, в письмовому провадженні у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської областівід 08 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на період навчання,-
В лютому 2019 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 надходження, на період навчання у вищому навчальному закладі, у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подання цього позову до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що до 12 лютого 2019 року з відповідача стягувалися аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , за рішенням суду в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, до повноліття останнього.
У зв'язку з тим, що сину виповнилося 18 років, стягнення аліментів припинено.
На даний час син ОСОБА_4 навчається на першому курсі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» на денній формі навчання за рахунок державного бюджету, та не отримує стипендії. Перебуває на повному утриманні позивачки. Відповідач ніякої матеріальної допомоги не надає.
Позивачка постійного місця роботи не має.
Відповідач працює за трудовим договором на ш. Сташкова ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», має стабільний заробіток, у зв'язку з чим він може надавати матеріальну допомогу позивачці до закінчення сином навчання, а тому може надавати матеріальну допомогу сину до закінчення його навчання у навчальному закладі.
Заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської областівід 08 квітня 2019 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з дня подання цього позову 14.02.2019 до закінчення навчання, але не більше, ніж до досягнення сином двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допущено негайне виконання рішення про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Вирішено питання про стягнення судового збору.
З вказаним рішенням суду не погодився відповідач, звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути на користь ОСОБА_4 аліменти на період навчання у розмірі 1/6 усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_3 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня подання позову до закінчення навчання, але не більше, ніж досягнення сином двадцяти трьох років.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено правило підсудності, на повно з'ясовані обставини по справі, відповідно до вимог ст. 182 ч.2 СК України, відповідач на утримані має непрацездатних батьків.
Позивачка скористалась своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що нею при подачі позову не були порушені правила підсудності розгляду даного спору, відповідач безпідставно посилався на те, що на його утриманні знаходяться непрацездатні батьки, оскільки до апеляційної скарги не додано жодного доказу на підтвердження цих обставин, доводи відповідача, що син ОСОБА_4 отримує стипендію не відповідає дійсності, оскільки нею була надана довідка№14/02-2049 від 04.02.2019 року, яка спростовує вказане. В теперішній час вона знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею п'яти річного віку, а тому надає сину допомогу у межах своїх можливостей. Дата визначена в рішенні суду, а саме 12.02.2024 рік, це дата коли сину виповниться 23 року, тобто дата до якої слід проводити стягнення аліментів.
У відповіді на відзив відповідач зазначає, що підсудність розгляду справи була порушена, оскільки син зареєстрований у гуртожитку в місті Дніпрі, а він зареєстрований у місті Першотравенську, син не позбавлений можливості самостійно заробляти гроші на своє навчання, не надано жодного доказу на підтвердження того, що син потребує матеріальної допомоги, районний суд не врахував, що аліменти стягуються на користь матері неповнолітнього, а сам повнолітній син не брав участі у справі, як позивач.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, за наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 01.03.2001 виконавчим комітетом Миколаївської сільської ради Петропавлівського району (а.с. 5).
ОСОБА_4 навчається на першому курсі Національного технічного університету «Дніпровська політехніка», на денній формі навчання за рахунок державного бюджету, та не отримує стипендії, що підтверджується довідкою № 14/02-2049, виданою 04.02.2019 відділом кадрів Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» (а.с. 6).
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області були стягнуті з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1\4 частини зі всіх видів заробітка.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досяг повноліття, та на його утримання закінчено стягнення аліментів, згідно рішенню суду.
Позивач посилається на необхідність надання матеріальної допомоги сину на час його навчанні в університеті,
Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст. 182, 199, 200 СК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги відсутність доказів на підтвердження факту проживання дитини разом з позивачем, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідачем не надано на підтвердження зазначеного належних доказів у розумінні положень ст.ст. 77, 80, 81 ЦПК України, а позивач надала суду апеляційної інстанції акт про проведення факту проживання від 10 листопада 2019 року, згідно якому позивач з сином та донькою проживають за адресою: село Миколаївка, Петропавлівського району Дніпропетровської області.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивачем не доведено факту того, що дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням, так як її навчання проводиться за рахунок бюджетного фінансування, також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Отже, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Доказів того, що відповідач має скрутне матеріальне становище, або є безробітнім суду не надано, останній є працездатним, а тому здатен виконати обв'язок, передбачений ст. 199 СК України.
За таких обставин, доводи відповідача в апеляційній скарзі фактично зводяться до незгоди із мотивами судового рішення, які наведені в його обґрунтування, а також переоцінки доказів, проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду.
Передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржене рішення підлягає залишенню без змін.
Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.П. Варенко
О.В. Лаченкова