Провадження № 22-ц/803/2953/20 Справа № 195/1455/19 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 50
12 березня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Пивоваровій А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дітей,-
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищезазначеним позовом посилаючись на те, що з відповідачем у справі перебуває у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з нею та перебувають на її утриманні, але вона не в змозі самостійно забезпечити належний рівень їх життя.
Зазначає, що ОСОБА_1 від виховання дітей самоусунувся, матеріальної допомоги також не надає. Інших утриманців він немає, працездатний, його стан здоров'я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що він має можливість сплачувати аліменти на утримання дітей, враховуючи відсутність інших стягнень з останнього.
На підставі викладеного, просила стягнути з ОСОБА_1 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року позов ОСОБА_2 - задоволено.
Стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 10 вересня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття на користь ОСОБА_2 .
Рішення в межах стягнення суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано закріпленим у законодавстві обов'язком батьків утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, який покладається на них в рівних частках. Враховуючи вік дітей та їх проживання разом з позивачем, а також те, що відповідач має можливість платити аліменти у визначеній позивачем частці від свого доходу на утримання двох малолітніх дітей, суд в інтересах останніх визначив аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову (а.с. 34-37).
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення при неповному з'ясуванні обставин справи, порушив вимоги законодавства, оскільки не встановив ухилення від виконання обов'язку щодо утримання дітей та не врахував розмір наданої ним допомоги в добровільному порядку, зокрема 8 000 грн. на придбання шкільних товарів, 20 000 грн. від продажу його особистого автомобіля у зв'язку із скрутним матеріальним становищем позивача, та 650 грн. на путівку для доньки, тобто, він добровільно надавав допомогу на утримання дітей, а тому вважав, що відсутній предмет спору.
Учасники провадження в порядку ст.360 ЦПК України з відзивом не зверталися.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, сторони у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітню доньку ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 5,6).
Згідно довідки виконкому Воскресенської сільської ради Пологівського району за № 3418 від 07 жовтня 2019 року малолітні діти проживають разом з матір'ю ОСОБА_2 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно із статтями 180, 191 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Абзацом 2 частини другої статті 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом) встановлено, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень статей 181, 182 СК України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення місцевим судом) за відсутності домовленості між батьками про спосіб виконання ними обов'язку утримувати дитину розмір аліментів визначається судом з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інших обставин, що мають істотне значення.
За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду. При цьому слід враховувати, що у разі спору суд має визначати не лише сам факт стягнення витрат, а також їх розмір.
Враховуючи всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість постановленого по даній справі судового рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність його ухилення від виконання обов'язку щодо утримання дітей, не заслуговують на увагу, оскільки не надано як суду першої так і апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження надання останнім матеріальної допомоги на утримання дітей.
Доводи апеляційної скарги щодо не врахування судом першої інстанції розміру наданої ним допомоги, зокрема 8 000 грн. на придбання шкільних товарів, 20 000 грн. від продажу його особистого автомобіля у зв'язку із скрутним матеріальним становищем позивача, та 650 грн. на придбання путівки для доньки, повторюють зміст його заперечень у суді першої інстанції, були досліджені судом першої інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права, та додаткового правового аналізу не потребують.
Посилання в апеляційній скарзі щодо відсутності предмету спору, спростовуються матеріалами справи та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновком суду першої інстанції.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі положень ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 26 листопада 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: Н.М. Деркач
М.М. Пищида