Справа № 755/12697/19
"04" листопада 2019 р.. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді Астахової О.О.,
при секретарі: Індик М.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до сержанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Довженко Дмитро Віталійович, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Бориспіль про визнання протиправною та скасування постанови, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просить визнати дії відповідача протиправними та такими, що порушили законні права і інтереси позивача. Скасувати постанову серії ЕАВ № 1389287 від 03 серпня 2019 року про накладення на нього адміністративного стягнення за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Мотивуючи тим, що 03 серпня 2019 року відповідачем винесено постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху вчинення останнім адміністративного правопорушення, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ № 1389287, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у зв'язку із порушенням п. 11.5 ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. Зі змісту постанови убачається, що позивач 03 серпня 2019 року о 06:22 годин керував транспортним засобом Fiat Linea, державний номерний знак НОМЕР_1 , на 76 км дороги Київ-Харків рухався в крайній лівій смузі для руху при вільній правій, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, чим порушив п. 11.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач з постановою не погоджується, оскільки вважає, що вона винесена незаконно та упереджено, з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.
Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП позивач себе не вважає, оскільки не вчиняв інкримінованого йому правопорушення.
Зазначив, що інспектор не надав йому можливості скористатися у повному обсязі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та викласти письмово його пояснення під час складання протоколу, про що ОСОБА_1 заявив клопотання під час розгляду відносно нього адміністративного матеріалу, а саме, що ним було здійснено рух у крайній лівій полосі з огляду на те, що в крайній правій смузі стояв легковий автомобіль.
Позивач зазначає, що не приймав праву полосу, адже не доїжджаючи до зупинки «Березань», де зупиняється громадський транспорт, та після зазначеної зупинки була подвійна суцільна лінія розмітки, тому він був вимушений триматись середньої полоси. В момент обгону автомобіля, який рухався по середній смузі, він виїхав на крайню ліву смугу, з якої і була здійснена його зупинка інспектором поліції.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності та винесено оспорювану постанову, що змушує його звернутись з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30 серпня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі. Розгляд якої проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу роз'яснено його право подати відзив на позовом із доказами, якими він обгрунтовується, а третій особі - пояснення.
22.10.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов, зі змісту якого убачається, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на їх безпідставність і недоведеність. Повідомляє, що інспектор діяв в в спосіб визначений Законом в межах наданих йому повноважень.
25.10.2019 року позивач подав до суду заперечення на відзив, в якому заперечив обставини правомірності прийнятого рішення суб'єктом владних повноважень.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАВ № 1389287 від 03 серпня 2019 року убачається, що ОСОБА_1 03 серпня 2019 о 06:22 годин керував транспортним засобом Fiat Linea, державний номерний знак НОМЕР_1 , та на 76 км дороги Київ-Харків рухався в крайній лівій смузі для руху при вільній правій, не маючи наміру здійснити поворот ліворуч, чим порушив п. 11.5 ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
З адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 12 серпня 2019 року. (а.с. 1).
За положеннями ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно із ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом у строки, передбачені ч. 2 ст. 286 КАС України ст. 289 КУпАП.
Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно із ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно частин 1 і 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту», а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до положень статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте, у постанові про адміністративне правопорушення від 03 серпня 2019 року про накладення на позивача адміністративного стягнення відсутні будь-які посилання на докази, на яких ґрунтується висновок інспектора поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Довженка Дмитра Віталійовича, про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП, зокрема не зазначено свідків правопорушення, не долучені показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.
В той же час стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частини 1 і 2 статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
За положеннями частини 1 статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
З огляду на означене, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийнятої ним постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За наведеного, суд дійшов висновку, що позивач безпідставно був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАВ № 1389287 від 03 серпня 2019 року є такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії ЕАВ № 1389287 від 03 серпня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладання адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн. підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 9, 77,78, 268-272, 286, 293 КАС України, ст.ст. 33, 122, 222, 245, 251, 254, 256, 268, 276, 278-280, 289, 293, 294 КУпАП, статті 6 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 за № 1395, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до сержанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Довженко Дмитро Віталійович, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Бориспіль про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати дії сержанта поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Довженка Дмитра Віталійовича - неправомірними.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 1389287 від 03 серпня 2019 року, винесену інспектором поліції роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції у м. Бориспіль Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Довженко Дмитром Віталійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю складу правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги постанова суду набирає законної сили після розгляду справи Шостим апеляційним адміністративним судом.
Cуддя О.О. Астахова