79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.03.2020 справа № 914/2432/19
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Антимонопольного комітету України, м.Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід», смт.Славське, Сколівський район Львівська область
про стягнення 631 182,00 грн.
За участю представників:
від позивача Сигляк І.Я. - представник (довіреність № 300-122/01-86 від 22.07.2019р.);
від відповідача Борисов О.А. - адвокат (довіреність №OCX-202/01 від 20.01.2020 р.).
Процес.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Антимонопольного комітету України до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» про стягнення 631 182,00 грн заборгованості, з яких 315 591,00 грн штраф та 315 591,00 грн пеня.
Згідно Витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.11.2019 р. позовну заяву передано для розгляду судді Сухович Ю.О.
Ухвалою від 02.12.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 18.12.2019 р.
Ухвалою від 18.12.2019 р. суд задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та відклав підготовче засідання на 22.01.2020 р.
Ухвалою від 22.01.2020 р. суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Приватного підприємства «ОККО-Бізнес Контракт», Приватного підприємства «ОККО-Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл», відмовив у задоволенні заяви відповідача про забезпечення доказів, задовольнив клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження, продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 02.03.2020 р. включно та відклав підготовче засідання на 19.02.2020 р.
Ухвалою від 19.02.2020 р. суд відмовив у задоволені клопотання відповідача (вх.№439/20 від 18.02.2020 р.) про зупинення провадження у справі. Вказаною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 11.03.2020 р.
10.03.2020 р. до канцелярії суду від компанії ГНГ Інтернешнл Лімітед (GNG International Limited) надійшла позовна заява, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №315-р від 21.06.2018 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (ідентифікаційний код юридичної особи 37776078).
10.03.2020 р. разом із позовною заявою, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №914/2432/19 компанією ГНГ Інтернешнл Лімітед (GNG International Limited) подано до канцелярії суду заяву про поновлення строку на подання позовної заяви у справі №914/2432/19 (вх.№11842/20).
Ухвалою від 11.03.2020 р. суд постановив відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку на подання позовної заяви компанією ГНГ Інтернешнл Лімітед, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №914/2432/19 (вх.№11842/20). Позовну заяву б/н від 10.03.2020 р. (вх.№646 від 10.03.2020 р.) компанії ГНГ Інтернешнл Лімітед (GNG International Limited), як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №914/2432/19 і додані до неї документи повернути компанії ГНГ Інтернешнл Лімітед (GNG International Limited).
11.03.2020 р. представником відповідача подано до канцелярії суду клопотання про оголошення перерви у справі №9142432/19 за вих.№10-03/20 від 10.03.2020 р. (вх.№11863/20). В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що відповідність розрахунку та суми штрафу положенням Закону №2210 і Розпорядження, є визначальним для встановлення (перевірки правильності визначення) розміру позовних вимог і обов'язковості стягнення такого штрафу, а також для визначення позиції відповідача у справі.
У поданому клопотанні відповідач зазначає про те, що враховуючи той факт, що ухвалою суду від 22.01.2020 р. у справі №914/2432/19 у задоволенні заяви відповідача про забезпечення доказів було відмовлено, а згідно ухвали суду від 19.02.2020 р. у цій же справі було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення розгляду іншої господарської справи, в якій досліджується правомірність накладення Комітетом штрафу (зокрема, може також і досліджуватися розмір штрафу), адвокатом товариства Борисовим О.А., який представляє інтереси відповідача у господарській справі №914/2432/19 направлено позивачу адвокатський запит про надання розрахунку суми штрафу та документів на підтвердження розрахунку суми штрафу.
Оскільки позивачем з позовом не надано розрахунку розміру штрафу та відповідних підтверджуючих документів, відповідач, з об'єктивних причин, не може надати суду відзив на позовну заяву, а також докази, які підтверджують невідповідність розміру штрафу вимогам законодавства.
Як стверджує відповідач, станом на дату цього клопотання відповіді на даний запит відповідачем не отримано. На думку відповідача, вказані докази мають істотне значення для справи, але станом на дату підготовчого засідання не надані позивачем та не можуть бути надані відповідачем. Таким чином, на думку відповідача є необхідність у дослідженні додаткових доказів у справі, які з об'єктивних причин не могли бути подані до суду раніше. З метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи необхідним є отримання від позивача розрахунку суми штрафу та документів на підтвердження розрахунку суми штрафу.
Представник позивача в судове засідання 11.03.2020 р. для розгляду справи по суті з'явився, в судовому засіданні категорично заперечив проти клопотання представника відповідача про оголошення перерви у справі, також зазначив, що на його думку, відповідач умисно, зловживає своїми процесуальними правами та намагається затягнути розгляд даної справи. Представник позивача наполягав на прийнятті рішення у справі.
Представник відповідача в судове засідання 11.03.2020 р. для розгляду справи по суті з'явився, в судовому засіданні підтримав подане 11.03.2020 р. клопотання про оголошення перерви у справі №914/2432/19.
Розглянувши подане представником відповідача клопотання про оголошення перерви у справі, заслухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, з огляду на таке.
Слід зазначити, що розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження, ухвалою від 02.12.2019 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, ухвалою від 22.01.2020 р. суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів - до 02.03.2020 р. включно та відклав підготовче засідання на 19.02.2020 р., ухвалою від 19.02.2020 р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.03.2020 р.
Стаття 13 ГПК України зазначає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі проти Франції» звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Рішенням Антимонопольного комітету України прийнятим за вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції на Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» було накладено штраф у сумі 315 591,00 грн (п.п.2.14. рішення АМКУ №315 від 21.06.2018 р.). У вказаному рішенні позивачем зазначено норму на підставі якої проведено розрахунок штрафу, а саме ст.52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яка детально регулює порядок обчислення штрафу.
Справа призначена до розгляду по суті, відтак стадія збирання доказів та подання відзиву завершена. Вказані дії згідно положень Господарського процесуального кодексу України вчиняються у підготовчому провадженні, яке було закрито ухвалою від 19.02.2020 р.
При цьому, суд зазначає, що оголошення перерви у справі, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, матиме наслідком затягування судового процесу та призводитиме до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Суд звертає увагу відповідача на положення ч.1 ст.43 ГПК України, згідно якої учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
З огляду на вищевказане, клопотання представника відповідача про оголошення перерви у справі до задоволення не підлягає.
Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив стягнути з відповідача 631 182,00 грн заборгованості, з яких 315 591,00 грн штраф та 315 591,00 грн пеня.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, просив відмовити у задоволенні позову. Відзив у встановлений судом строк не подав. Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 11.03.2020 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано обставинами, що містяться в позовній заяві та зводяться до наступного. Антимонопольний комітет України (надалі - комітет), розглянувши матеріали справи № 128-26.13/102-17 про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (ідентифікаційний код 37776078) законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 21.06.2018 р. №315-р (надалі - рішення № 315-р від 21.06.2018 р.), яким визнано дії групи «Надежда», в особі Приватного підприємства «Компанія «Надежда», Товариства з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.В.», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ постачання», Товариства з обмеженою відповідальністю «Монтажналадка», Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда Ритейл» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда-Закарпаття»; групи «WОС», в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпорт Транс Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс»; групи «ОККО», в особі Приватного підприємства «ОККО-Бізнес Контракт», Приватного підприємства «ОККО-Контракт», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторінг Груп», які полягали у схожому підвищенні цін на скраплений вуглеводневий газ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій, що призвело до обмеження конкуренції, визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ст. 50 та ч. 3 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За зазначене порушення, на відповідача (ТзОВ «ОККО-Схід» (ідентифікаційний код 37776078)) накладено штраф у розмірі 315 591,00 грн.
У зв'язку з неоплатою відповідачем штрафу, накладеного рішенням № 315-р від 21.06.2018 р., враховуючи те, що строк сплати штрафу, закінчився 19.09.2018 р., позивач звернувся з позовом до суду, яким просить стягнути з відповідача 315 591,00 грн штрафу та 315 591,00 грн пені.
Як на правові підстави позову позивач посилається на норми ч. 2, ч.3, ч.5, ч.7, ч.8, ч.9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 22, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» , ст. ст. 20, 233, 327, 247 Господарського кодексу України.
Позиція відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав. Проти позовних вимог заперечив, при цьому представник відповідача в судовому засіданні посилався на те, що оскільки позивачем з позовом не надано розрахунку розміру штрафу та відповідних підтверджуючих документів, він з об'єктивних причин, не може надати суду відзив на позовну заяву, а також докази, які підтверджують невідповідність розміру штрафу вимогам законодавства.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини встановлені судом.
Рішенням Антимонопольного комітету України №315-р від 21.06.2018 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - рішення № 315-р від 21.06.2018 р.), прийнятим за результатами розгляду справи № 128-26.13/102-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» разом з Приватним підприємством «ОККО-Бізнес Контракт», Приватним підприємством «ОККО-Контракт», Товариством з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (надалі - група «ОККО»), Приватним підприємством «Компанія «Надежда», Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.В.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ постачання», Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажналадка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Надежда Ритейл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Надежда-Закарпаття» (надалі - група «Надежда»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт Транс Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс» (надалі - група «WОС» або «ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В.»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7», Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторінг Груп» (надалі разом - «Оператори»), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон №2210) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на скраплений вуглеводневий газ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення Операторами у справі таких дій, що призвели до обмеження конкуренції.
Підпунктом 2.14. пункту 2 резолютивної частини рішення № 315-р від 21.06.2018 р. за вищезгадане порушення на відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (ідентифікаційний код 37776078)) накладено штраф у розмірі 315 591,00 грн.
13.07.2018 р. Антимонопольний комітет України супровідним листом від 12.07.2018 р. № 143-26.13/06-8532 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» витяг з рішення №315-р від 21.06.2018 р., прийнятого за результатами розгляду справи № 128-26.13/102-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. У вказаному супровідному листі позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу (копію платіжного доручення з відміткою банку). Також, у супровідному листі позивач повідомив відповідача про те, що згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» 19.07.2018 р. отримало лист позивача від 12.07.2018 № 143-26.13/06-8532.
Відповідач не погоджуючись з вказаним рішенням звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №315-р від 21.06.2018 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2018 р. у справі №910/12490/18 залишено без руху позовну заяву ТзОВ «ОККО-Схід» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 315-р від 21.06.2018 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 р. відкрито провадження у справі №910/12490/18 за позовом ТзОВ «ОККО-Схід» до Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення № 315-р від 21.06.2018 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 р. у справі №910/12490/18 ТзОВ «ОККО-Схід» в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2019 р. у справі № 910/12490/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТзОВ «ОККО-Схід» на зазначене рішення Господарського суду міста Києва.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.07.2019 р. у справі №910/12490/18 апеляційну скаргу ТзОВ «ОККО-Схід» залишено без задоволення, а зазначене рішення Господарського суду міста Києва без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2019 р. у справі №910/12490/18 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТзОВ «ОККО-Схід» на рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Верховного Суду від 31.10.2019 р. у справі №910/12490/18 касаційну скаргу ТзОВ «ОККО-Схід» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Станом як на момент подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області так і на момент прийняття рішення (11.03.2020 р.) відповідач доказів сплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ № 315-р від 21.06.2018 р. не надав.
У зв'язку з неоплатою відповідачем штрафу, беручи до уваги те, що строк сплати штрафу, закінчився 19.09.2018 р., позивач звернувся з позовом до суду, яким просить стягнути з відповідача 315 591,00 грн штрафу та 315 591,00 грн пені нарахованої за прострочення сплати штрафу.
Як на правові підстави позову позивач посилається на норми ч. 2, ч.3, ч.5, ч.7, ч.8, ч.9 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», ст. ст. 22, 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» , ст. ст. 20, 233, 327, 247 Господарського кодексу України.
Висновки суду.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», Законом України «Про Антимонопольний комітет України».
Згідно з частинами першою та шостою статті 40 Господарського кодексу України, державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень, визначених законом. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у встановленому законом порядку розглядають справи про недобросовісну конкуренцію та інші справи щодо порушення антимонопольно-конкурентного законодавства, передбачені законом.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 р. N 3659-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України «Про Антимонопольний комітет України») Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині зокрема здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з ч.1- ч.2 ст. 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
В свою чергу, положеннями ст. 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. N 2210-III (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має зокрема наступні повноваження: 1) розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; 2) приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; 5) при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Згідно зі ст. ст. 35, 37 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі. У разі виявлення ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі наслідків такого порушення, органи Антимонопольного комітету України приймають розпорядження про початок розгляду справи.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон), рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено. Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відповідач не погоджуючись з рішенням АМКУ, звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України №315-р від 21.06.2018 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» в частині, що стосується Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід».
12.03.2019 р. Господарським судом м.Києва прийнято рішення у справі №910/12490/18 яким ТОВ «ОККО-Схід» відмовлено у задоволенні позову. Вказане рішення залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.076.2019 р. Постановою Верховного суду від 31.10.2019 р. рішення Господарського суду м.Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишено без змін.
Постанова Верховного суду від 31.10.2019 р. у справі №910/12490/18 набрала законної сили 31.10.2019 р.
У відповідності із ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Відповідно до частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон), особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, рішенням Антимонопольного комітету України №315-р від 21.06.2018 р. «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (надалі - рішення № 315-р від 21.06.2018 р.), прийнятим за результатами розгляду справи № 128-26.13/102-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції було визнано, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Рітейл» разом з Приватним підприємством «ОККО-Бізнес Контракт», Приватним підприємством «ОККО-Контракт», Товариством з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (надалі - група «ОККО»), Приватним підприємством «Компанія «Надежда», Товариством з обмеженою відповідальністю «Євростандарт-Автогаз», Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.В.», Товариством з обмеженою відповідальністю «Газ постачання», Товариством з обмеженою відповідальністю «Монтажналадка», Товариством з обмеженою відповідальністю «Надежда Ритейл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Надежда-Закарпаття» (надалі - група «Надежда»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпорт Транс Сервіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ Ритейл», Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд Ресурс» (надалі - група «WОС» або «ВЕСТ ОІЛ ГРУП ХОЛДІНГ Б.В.»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантаж 7», Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторінг Груп» (надалі разом - «Оператори»), вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - «Закон №2210») у вигляді анти конкурентних узгоджених дій, які полягали у схожому підвищенні цін на скраплений вуглеводневий газ при його реалізації у роздріб у серпні 2017 року, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення Операторами у справі таких дій, що призвели до обмеження конкуренції (п.1 резолютивної частини рішення № 315-р від 21.06.2018 р.).
Підпунктом 2.14. пункту 2 резолютивної частини рішення № 315-р від 21.06.2018 р. за вищезгадане порушення на відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (ідентифікаційний код 37776078)) накладено штраф у розмірі 315 591,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк від дня одержання рішення про накладення штрафу.
13.07.2018 р. Антимонопольний комітет України супровідним листом від 12.07.2018 № 143-26.13/06-8532 надіслав Товариству з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» витяг з рішення №315-р від 21.06.2018 р., прийнятого за результатами розгляду справи № 128-26.13/102-17 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу. У вказаному супровідному листі від 12.07.2018 № 143-26.13/06-8532 позивач повідомив відповідача про те, що відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу (копію платіжного доручення з відміткою банку). Також, позивач повідомив відповідача про те, що згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
Факт отримання 19.07.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» супровідного листа від 12.07.2018 № 143-26.13/06-8532 підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення штрихкодовий ідентифікатор №0303507869176 від 13.07.2018 р.
Отже, строк сплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ № 315-р, закінчився 19.09.2018 р.
Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.
Рішення АМКУ № 315-р від 21.06.2018 р. є чинним, отже відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» є обов'язковим до виконання.
Станом як на момент подання позовної заяви до Господарського суду Львівської області так і на момент прийняття рішення (11.03.2020 р.) відповідач доказів сплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ № 315-р від 21.06.2018 р. не надав.
Відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.
У пункті 20.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства» роз'яснено, що абз. 3 - 5 ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Комітету про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи в суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснюються.
Отже, нарахування пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням № 315-р, зупинялось з 24.09.2018 до 12.03.2019 (розгляд справи №910/12490/18 Господарським судом міста Києва), з 20.05.2019 до 15.07.2019 (розгляд справи № 910/12490/18 Північним апеляційним господарським судом) та з 22.08.2019 до 31.10.2019 (розгляд справи № 910/12490/18 Верховним Судом).
Розрахунок пені станом на 06.11.2019 р. включно:
з 20.09.2018 р. по 23.09.2018 р. включно, з 13.03.2019 р. по 19.05.2019 р. включно, з 16.07.2019 р. по 21.08.2019 р. включно та з 01.11.2019 р. по 06.11.2019 р. включно. Кількість днів прострочення сплати штрафу становить 115 днів.
Розмір пені за один день прострочення сплати штрафу становить:
315 591 х 1,5 % = 4 733,865 гривень, де 315 591 гривень - розмір штрафу, накладеного рішенням № 315-р; 1,5 % - відсоток від суми штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
За 115 днів прострочення сплати штрафу сума пені становить: з 733,865 х 115 = 544 394,48 грн.
Водночас, відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Комітету, отже, розмір пені становить 315 591,00 грн.
Суд перевірив розрахунок та встановив, що пеню в сумі 315 591,00 грн позивачем нараховано правильно.
Відповідно до частин сьомої і дев'ятої статті 56 Закону, у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Комітет, територіальні відділення Комітету, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Комітету та стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Відповідно до ст. 327 ГПК України і п. 3 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції; наказ надсилається стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили; за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів, що приймаються судами у справах, які розглядаються в порядку цивільного, адміністративного та господарського судочинства, стягувачем виступає державний орган, за позовом якого судом прийнято відповідне рішення.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005 р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі «Серявін проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Розподіл судових витрат.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 9 467,73 грн відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
Слід звернути увагу на те, що відповідачем 21.01.2020 р. подано заяву про забезпечення доказів (вх.№144/20).
Відповідно до ч.3 ст.111 ГПК України, за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом.
Водночас у ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів не передбачено сплату судового збору.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку застосувати положення ч.10 ст.11 ГПК України (аналогію закону) та враховуючи положення п.п.6 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», з 1 січня 2020 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум на рівні 2 102,00 грн.
Враховуючи наведене, за подання до суду заяви про забезпечення доказів з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 630,60 грн. в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (82660, Львівська область, Сколівський район, смт.Славське, вул.Івана Франка, буд. 14-А; ідентифікаційний код 37776078) штраф у розмірі 315 591,00 грн та пеню у розмірі 315 591,00 грн і зарахувати зазначені суми в дохід загального фонду Державного бюджету України, отримувач: УК у Солом'янському районі міста Києва, код ЄДРПОУ: 38050812, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок (ІВ АТЧ): UА618999980000031114106026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (82660, Львівська область, Сколівський район, смт.Славське, вул.Івана Франка, буд. 14-А; ідентифікаційний код 37776078) на користь Антимонопольного комітету України (03035, м.Київ, вул.Митополита Василя Липківського, буд. 45; ідентифікаційний код: 00032767) 9 467,73 грн судового збору.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Схід» (82660, Львівська область, Сколівський район, смт.Славське, вул.Івана Франка, буд. 14-А; ідентифікаційний код 37776078) в доход Державного бюджету України 630,60 грн судового збору за подання заяви про забезпечення доказів.
5. Накази видати згідно ст. 327 ГПК України після набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення складено 23.03.2020 року.
Суддя Сухович Ю.О.