Іменем України
23 березня 2020 року
Київ
справа №465/7221/16-а
касаційне провадження №К/9901/45664/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Стеценка С.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2017 (головуючий суддя: Дзеньдзюра С.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 (головуючий суддя: Кухтей Р.В., судді: Нос С.П., Яворський І.О.) у справі №465/7221/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправним рішення відповідача від 27.10.2016 №16917/03-14 про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги;
зобов'язати відповідача призначити (нарахувати і виплатити) ОСОБА_1 , як працівнику освіти, одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що набула право на призначення одноразової грошової допомоги у порядку та на умовах, встановлених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), оскільки має достатній страховий стаж у сфері освіти.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017, адміністративний позов задоволено.
Ухвалюючи рішення таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка має достатній страховий стаж роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а тому набула гарантоване державою право на отримання грошової допомоги.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Касаційна скарга обґрунтована тим, що у первинних документах позивача за 1992-1998 роки зазначена посада логопед, робота на якій не дає право на пенсію за вислугу, а тому зарахувати період роботи ОСОБА_1 на зазначеній посаді (з 11.09.1992 по 01.09.2004) немає законних підстав. Таким чином, стаж роботи за вислугу років складає 19 років 8 місяців 28 днів, що є недостатнім для призначення грошової допомоги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 17.07.2019 визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Позивачка правом на подачу відзиву не скористалася.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо призначення їй грошової допомоги у порядку та на умовах, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV.
27.10.2016 відповідачем прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Уряду від 23.11.2011 №1191 «Про затвердження Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати» (далі - Порядок №1191). Відмова мотивована тим, що в її трудову книжку були внесені зміни про те, що посаду логопеда вважати посадою вчителя-логопеда (запис за № 6-11) за період роботи з 11.09.1992 по 01.09.2004. Оскільки в первинних документах, а саме: в типових штатних розписах дошкільних установ і в документах з оплати праці за 1992-1998 роки, зазначена посада логопед, зарахувати період роботи логопедом дошкільних установ з 11.09.1992 по 01.09.2004 роки до стажу роботи, що дає право на призначення одноразової грошової допомоги, як працівнику освіти, немає підстав. Без зазначеного періоду стаж роботи за вислугою років складає 19 років 8 місяців 28 дні.
Вважаючи таке рішення протиправним та необґрунтованим, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно приписів статті 52 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти (…) відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону.
Статтею 55 Закону №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти (….) після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років.
Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7 1 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначені у Порядку №1191.
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Згідно з пунктом 4 Порядку №1191 страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII.
Суди попередніх інстанцій встановили, що в 1992 році не вірно був виданий наказ та зроблений запис в трудовій книжці про прийняття ОСОБА_1 на посаду «логопеда», оскільки відповідно до пункту 2 Наказу міністра освіти СРСР № 136 «Про типові штати закладів спеціального призначення для дітей з дефектами розумового і фізичного розвитку і про оплату праці «вчителів - дефектологів» і «вчителів - логопедів» від 14.10.1975 було передбачено перейменування з 1 вересня 1975 року в дитячих садках і яслах - садках спеціального призначення для дітей з дефектами розумового і фізичного розвитку і спеціально організованих групах для таких дітей у дитячих садках та яслах - садках загального призначення посаду «логопеда» на посаду «вчителя - логопеда». З прийняттям цього наказу втратив чинність пункт 16 приміток до Типових штатів ясел - садків. Відповідно були змінені Типові штатні розклади.
З Наказу відділу освіти Франківського району Львівської міської ради № 311-к від 29.07.2016 «Про приведення назви посади у відповідність з нормативними документами» вбачається, що у нормативних документах у штаті дошкільних закладів посаду «логопеда» перейменовано 01.09.1975 на посаду «вчитель-логопед» (наказ міністра освіти СРСР №103 від 31.12.1971 «Про затвердження Типових штатів дошкільних закладів» (із змінами, внесеними наказами міністра освіти СРСР № 55 від 16.05.1972 та №89 від 17.06.1975 та наказ міністра освіти СРСР №136 від 14.10.1975 «Про типові штати дошкільних закладів спеціального призначення для дітей з дефектами розумового і фізичного розвитку і про оплату праці вчителів-дефектологів і вчителів-логопедів»); обсяг виконуваної ОСОБА_1 роботи відповідав обсягу посадових обов'язків вчителя-логопеда; оплата праці ОСОБА_1 здійснювалась як вчителю-логопеду.
Наказом відділу освіти Франківського району Львівської міської ради № 311-к від 29.07.2016 підтверджується, що ОСОБА_1 була призначена на посаду вчителя-логопеда в дитячій установі № 164 з 11.09.1992 до 31.12 1996, в дитячій установі №159 з 02.01.1997 до 01.09.1998, в дитячій установі № 70 з 01.09.1998 до 20.03.2000.
Згідно положень статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що на підставі наказу відділу освіти Франківського району Львівської міської ради №604-к від 30.09.2016 про внесення змін в записи трудової книжки ОСОБА_1 та наказу відділу освіти Сихівського району Львівської міської ради №424 від 03.10.2016 про внесення змін в записи трудової книжки ОСОБА_1 , в трудову книжку позивачки серії НОМЕР_1 були внесені зміни про те, що за період роботи з 11.09.1992 по 01.09.2004 посаду «логопеда» вважати посадою «вчителя-логопеда» (записи за №№ 6-11).
Недостовірність записів, зроблених у трудовій книжці ОСОБА_1 , відповідачем не оспорюється.
Відповідно до Переліку №909, робота на посаді вчителя-логопеда в дошкільних навчальних закладах дає право на пенсію за вислугу років.
Суди попередніх інстанцій також встановили, що обсяг виконуваної ОСОБА_1 роботи цілком відповідав обсягу посадових обов'язків вчителя-логопеда, а оплата праці здійснювалась, як вчителю-логопеду.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідач при розгляді питання призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги допустив надмірний формалізм, наслідком чого стало порушення прав та інтересів позивачки в частині дотримання конституційних гарантій.
Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга відповідача не містить.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд
Касаційну скаргу Залізничного об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення.
Постанову Франківського районного суду м. Львова від 13.03.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2017 у справі №465/7221/16-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
С. Г. Стеценко
В. М. Шарапа