Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №826/3958/16
адміністративне провадження №К/9901/26107/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року (суддя-доповідач Аліменко В.О., судді: Лічевецький І.О., Кучма А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дукат-с" до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дукат-с" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (яку ухвалою Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року замінено правонаступником - Головним управлінням ДФС у м.Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 вересня 2015 року №0004382202.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2016 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 28 вересня 2015 року №0004382202.
Зазначена постанова оскаржена податковим органом в апеляційному порядку й ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із недоданням до неї документа про сплату судового збору в сумі 185 329,60 грн. та в подальшому ухвалою цього ж суду від 05 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про звільнення від сплати судового збору і повернуто апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв"язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги, що залишена без руху.
22 вересня 2016 року відповідач повторно звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2016 року.
Ухвалою від 06 жовтня 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу без руху, надавши заявнику тридцятиденний з моменту отримання ухвали строк для подання документу про сплату судового збору в сумі 185 329,60 грн. та наведення інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження.
При цьому в своїй ухвалі апеляційний суд зазначив, що до апеляційної скарги додано клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження (про що зазначено й в пункті 2 переліку додатків до апеляційної скарги), обґрунтоване тим, що первісна апеляційна скарга була подана 29 червня 2016 року, тобто в межах строку, встановленого частиною 2 статті 186 КАС України.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року відповідачу відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки ним не усунуто недоліків апеляційної скарги, встановлених ухвалою суду від 06 жовтня 2016 року.
В грудні 2016 року контролюючий орган втретє подав апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 15 червня 2016 року, втім ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року у відкритті апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою відмовлено на підставі пункту 3 частини 5 статті 189 КАС України з посиланням на те, що вже є ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї ж особи.
В той же час відповідачем було подано касаційну скаргу на ухвалу суду апеляційної інстанції від 24 листопада 2016 року, за результатами розгляду якої постановою Верховного Суду від 27 серпня 2018 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 299 КАС України (в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року), у зв'язку з тим, що в матеріалах справи наявна ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою податкового органу.
Не погодившись із вказаною ухвалою, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою й постановою Верховного Суду від 24 січня 2019 року ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою від 20 березня 2019 року Шостий апеляційний адміністративний суд залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (подану 22 вересня 2016 року) без руху, зазначивши про пропуск останньою строку апеляційного оскарження та неподання документа про сплату судового збору в сумі 252 722,19 грн.
Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві подано заяву про відвід судді-доповідача Аліменка В.О., з посиланням на те, що він приймав участь в постановленні ухвали від 31 жовтня 2018 року, яку скасовано в касаційному порядку, а відтак відповідно до частини 2 статті 37 КАС України не може брати участь у новому розгляді справи.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2019 року заяву про відвід визнано необґрунтованою та в порядку частини 4 статті 40 КАС України передано на розподіл для визначення іншого судді, який вирішуватиме питання відводу, й останній, в свою чергу, ухвалою від 10 травня 2019 року відмовив в задоволенні заяви про відвід, зазначивши, що суддя Аліменко В.О. приймав участь у вирішенні процесуального питання щодо відкриття апеляційного провадження у даній справі, а не участь у вирішенні справи, відтак передбачені частиною 2 статті 37 КАС України підстави для його відводу відсутні; крім того постановою Верховного Суду від 24 січня 2019 року дану справу було направлено не на новий розгляд, а для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції; згідно ж із Положенням про автоматизовану систему документообігу суду судові справи, що надійшли із судів апеляційної або касаційної інстанцій після скасування ухвал, які перешкоджають подальшому розгляду судової справи (крім ухвал про закриття, припинення провадження), а також ухвал, які не перешкоджають подальшому розгляду судової справи, передаються раніше визначеному у судовій справі головуючому судді (судді-доповідачу), ухвалу яких скасовано чи у провадженні яких перебувала або перебуває судова справа; інших, передбачених статтями 36-37 КАС України, підстав для відводу судді Аліменко В.О. також не встановлено.
У зв'язку із вирішенням питання про відвід та для надання відповідачу можливості усунути недоліки апеляційної скарги, що залишена без руху, йому ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року продовжено встановлений для цього строк.
В межах наданого строку Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві надсилались до апеляційного суду заява про продовження строку для усунення недоліку (сплати судового збору), а також докази сплати такого збору в сумі 185 329,61 грн. (із відповідним розрахунком).
Втім Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 29 липня 2019 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідачем не наведено поважних підстав чи не надано належних доказів підтвердження поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Не погоджуючись з ухвалою від 29 липня 2019 року, відповідач подав касаційну скаргу (з врахуванням додаткових пояснень), в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права й ті обставини, що ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 20 березня 2019 року та про відмову у відкритті апеляційного провадження від 29 липня 2019 року постановлені судом, до складу якого входив суддя Аліменко В.О., який, в свою чергу, приймав участь в постановленні ухвали від 31 жовтня 2018 року, скасованої в касаційному порядку, а відтак відповідно до частини 2 статті 37 КАС України він не міг брати участь у новому розгляді справи; крім того, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд неправильно обрахував розмір належного до сплати судового збору та не надав оцінки клопотанню про поновлення строку апеляційного оскарження, яке додавалось до апеляційної скарги при її поданні, просив вказане рішення суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього ж суду для продовження розгляду.
Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини 1 статті 185 КАС України cторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом частини 2 статті 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Згідно ж із частиною 6 статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Частинами 3 та 4 статті 189 КАС України визначено, що до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Отже, у випадку пропуску строку апеляційного оскарження підставами для розгляду апеляційної скарги є лише порушення особою питання про його поновлення та наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Водночас статтею 49 КАС України закріплювався обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання апеляційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Як вже вказувалось в цій постанові, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 20 березня 2019 року залишив апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві (подану 22 вересня 2016 року) без руху у зв'язку із пропуском останньою строку апеляційного оскарження та неподанням документа про сплату судового збору в сумі 252 722,19 грн.
При цьому в своїй ухвалі апеляційний суд вказав, що клопотання про поновлення строку, яке зазначено в пункті 2 переліку додатків до апеляційної скарги, в матеріалах справи відсутнє, що, в свою чергу, унеможливило надання йому оцінки судом.
Так дійсно в матеріалах справи міститься лише засвідчена копія апеляційної скарги (без додатків), що, в свою чергу, не суперечить приписам частини 6 статті 189 КАС України, відповідно до якої копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом із доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала апеляційну скаргу.
В той же час відповідач у наданий ухвалою від 20 березня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху (з врахуванням ухвали від 06 червня 2019 року) строк ані клопотання, повернутого йому після постановлення судом ухвали від 24 листопада 2016 року (про відмову у відкритті апеляційного провадження), ані будь-якої іншої заяви про поновлення строку апеляційного оскарження не подав, а тому касаційний суд вважає, що відповідачу обґрунтовано відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року.
Доводи ж касаційної скарги не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Так посилання відповідача на те, що, залишаючи апеляційну скаргу без руху, апеляційний суд неправильно обрахував розмір належного до сплати судового збору, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки питання сплати судового збору (безвідносно до його розміру) не було, як такою, підставою й жодним чином не вплинуло на постановлення оскаржуваної ухвали.
Твердження ж Головного управління ДФС у м.Києві про те, що суддя Аліменко В.О. приймав участь в постановленні ухвали від 31 жовтня 2018 року, скасованої в касаційному порядку, а відтак відповідно до частини 2 статті 37 КАС України не міг брати участь у новому розгляді справи та постановленні ухвал про залишення апеляційної скарги без руху від 20 березня 2019 року та про відмову у відкритті апеляційного провадження від 29 липня 2019 року, також є безпідставними, адже питання відводу вказаного судді вирішувалось ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2019 року, якою в задоволенні заяви про відвід було відмовлено.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду