Іменем України
20 березня 2020 року
Київ
справа №813/2978/16
адміністративне провадження №К/9901/36221/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 (суддя Гулик А.Г.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 (головуючий суддя Нос С.П., судді: кухтей Р.В., Яворський І.О.) у справі №813/2978/16 за позовом Приватного підприємства "Ренесанс-Стиль" до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2016 Приватне підприємство «Ренесанс-Стиль» (далі-позивач, Підприємство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003091401від 26.08.2016, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 256261,00грн., з яких 205009,00грн. за основним платежем та 51252,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Предметом перевірки судів у цій справі було рішення податкового органу щодо правильності визначення грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) за наслідками господарської діяльності Підприємства з ПП НП «Хіміч», ТОВ «Ісіда Груп».
Підприємство не погодилося із рішенням податкового органу про заниження податкових зобов'язань за господарськими операціями із зазначеними контрагентами і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 17.08.2016 №203/13-01-14-01/34571419, на підставі якого прийняте оскаржене податкове повідомлення-рішення.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0003091401 від 26.08.2016.
Застосувавши пункт 14.1.36 статті 14, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статтю 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять документи, які є достатніми для визначення реальності господарських операцій по поставці на користь позивача товарів, виконання робіт його контрагентами й їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому Підприємством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначив, що контролюючий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування безпідставної податкової вигоди, а висновок про порушення позивачем відповідних законодавчих норм ґрунтується на інформації, отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагентів.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.03.2017 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги зазначає про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, прийняття рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. По суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов'язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов'язань з ПДВ. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій, на підставі яких формувався податковий кредит, а також про непідтвердження платником податку товарності господарських операцій належними і допустимими доказами, які б свідчили про фактичне виконання контрагентами своїх зобов'язань й були оформлені у відповідності до вимог спеціальних нормативних актів.
Позивач правом на подання письмових заперечень на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий орган провів документальну планову виїзну перевірку Підприємства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2013 по 31.03.2016, за результатами якої складено акт від 17.08.2016 №203/13-01-14-01/34571419, в якому відображено висновок про порушення позивачем положень пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 205009,00грн, в тому числі за червень 2014 року на суму 82050,00грн, за грудень 2015 року на суму 122959,00грн.
У акті перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне формування Підприємством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ПП НП «Хіміч», ТОВ «Ісіда Груп», оскільки перевіркою документально не підтверджено факту реальності здійснення цих господарських відносин. На обґрунтування таких висновків контролюючий орган посилався як на податкову інформацію щодо вказаних суб'єктів господарювання, так і на відсутність взаєморозрахунків з ПП НП «Хіміч» та неподання до перевірки всіх належним чином оформлених первинних документів, а також наявність деяких недоліків в актах приймання-передачі виконаних робіт та довідках про вартість виконаних робіт.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд виходить з наступного.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкових вигод.
Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.
Так, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що ПП «Ренесанс Стиль» здійснює господарську діяльність, повязану із будівництвом житлових і нежитлових будівель, діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.
З метою здійснення господарської діяльності позивачем (підрядник) укладено договір з Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал» (замовник) №15-214 від 17.03.2015 на виконання робіт по обєкту: «Реконструкції водогону від н/ст. «Винники» до н/ст. «Довга» Д.1020 (район вул.Забава у м.Винники)», відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва згідно з графіком виконання робіт відповідно до замовлення і вимог проектно-кошторисної документації, будівельних норм та правил, а замовник зобов'язується оплатити виконані роботи.
На виконання робіт за вказаним договором Підприємство (генпідрядник) уклало договір підряду №11/12 від 01.12.2015 з ТОВ «Ісіда Груп» (субпідрядник), відповідно до умов якого субпідрядник зобовязується власними і залученими силами і засобами виконати роботи на обєкті: «Реконструкції водогону від н/ст.«Винники» до н/ст. «Довга» Д.1020 (район вул.Забава у м.Винники)».
Виконання робіт за вказаним договором підряду, як встановлено судами, підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3, актом форми КБ2 за грудень 2015 року, з якого вбачається, що ПП «Ренесанс Стиль» прийняло виконані роботи на загальну суму 737754,00грн, в тому числі ПДВ 122959,00грн.
Проведення розрахунків за виконані відповідно до вказаного договору роботи підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між Підприємством та ТОВ «Ісіда Груп» станом на 25.01.2016, платіжними доручення та листами позивача про перезарахування коштів.
Встановлено, що в період здійснення господарських операцій ТОВ «Ісіда Груп» було зареєстроване як юридична особа та платник ПДВ.
Досліджено також наявність ліцензій серії АЕ №525804, виданої ДАБК України 16.02.2015 ТОВ «Ісіда Груп» та серії АД №031288, виданої ДАБК України 29.02.2012 ПП «Ренесанс Стиль», щодо провадження господарської діяльності, повязаної із створенням обєктів архітектури.
Виконані ТОВ «Ісіда Груп» роботи на користь позивача прийняті Львівським міським комунальним підприємством «Львівводоканал», що підтверджується довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 за за грудень 2015 року, актом форми КБ2 за грудень 2015 року.
Судами констатовано, що видана контрагентом податкова накладна не має жодних недоліків й внесена в реєстр податкових накладних та задекларована в податковій звітності у відповідному звітному періоді в складі інших отриманих податкових накладних, що підтверджується відповідними податковими деклараціями та витягом з реєстру виданих та отриманих податкових накладних.
Щодо взаємовідносин з ПП НП «Хіміч» суди встановили наступне.
24.06.2014 між Підприємством (покупець) та ПП НП «Хіміч» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №0624/2, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця будматеріали, а покупець прийняти і оплатити товар.
Отримання товару за вказаним договором, як досліджено судами попередніх інстанцій, підтверджується видатковою накладною №РН-237 від 27.06.2014р. на суму 492299,96грн, в тому числі ПДВ 82 049,99грн.
Виписана контрагентом податкова накладна містить усі обов'язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на час її складення контрагент позивача був зареєстрований як юридична особа та платник ПДВ.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об'єктивність та юридичне значення установлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що свідчать про помилковість тверджень відповідача щодо нереального характеру правовідносин позивача із згаданими контрагентами, підставою для яких стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, й не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду