Іменем України
23 березня 2020 року
м. Київ
справа №826/8904/17, адміністративне провадження №К/9901/64963/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018р. (суддя - Костенко Д.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018р. (судді - Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У липні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (далі - Уповноважена особа Фонду), щодо не включення інформації про нього до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд);
зобов'язати Уповноважену особу Фонду внести зміни та доповнення до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду, шляхом внесення до цього переліку відомостей щодо нього, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» у розмірі 100 959 грн за рахунок Фонду;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду подати до Фонду додаткову інформацію/додатковий перелік щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду в сумі 100 959 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", відповідач протиправно не включив його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки таке невключення суперечить вимогам закону та порушує його право, як вкладника, на отримання гарантованої суми вкладу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018р., позов задоволено.
З ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилась Уповноважена особа Фонду, подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не встановлено правову природу походження коштів на поточному рахунку позивача, які були ним залучені за договором позики.
Зокрема посилається на те, що договір позики укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без участі банку, як повіреного, а кошти, що вносились/отримувались за таким договором, по своїй природі не є вкладом згідно із Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Законом України "Про банки та банківську діяльність".
Крім того, Уповноважена особа Фонду вказує на те, що правочини, які укладені під час дії заборони на укладення таких правочинів проблемним банком, встановленої постановою НБУ, яка була обов'язковою до виконання, є нікчемними відповідно до пунктів 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відзив на касаційну скаргу на адресу суду не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В ході розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що 11.09.2015р. між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський" укладено договір №980-046-00000834 банківського рахунку "Поточний рахунок «Ощадний», відповідно до умов якого банк відкрив на ім'я позивача поточний рахунок № НОМЕР_1 . (а.с. 15)
05.05.2016р. між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір №980-046-000233333 «Суперкапітал» (Новий) (з виплатою процентів щомісячно), за умовами якого позивач передає ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у власність грошові кошти в розмірі в сумі 100 000 грн., на строк не більше 181 день по 02.11.2016р., розмір процентів за користування коштами 33,54 % річних. (а.с. 16)
На виконання умов договору позивачем внесено на поточний рахунок ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» кошти в сумі 100 000 грн що підтверджується платіжним дорученням №635463 від 05.05.2016р. (а.с. 17)
19.05.2016р. ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" перерахувало на користь позивача грошові кошти в сумі 100 000 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-046-000233333 від 05.05.2016р" та в сумі 959 грн з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-046-000233333 від 05.05.2016р", що підтверджується довідкою про стан рахунку. (а.с. 29)
На підставі рішення НБУ від 23.05.2016р. №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 23.05.2016р. №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.; призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Ірклієнку Ю.П. строком на один місяць з 23.05.2016р. до 22.06.2016р.
13.06.2016р. виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", яким продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23.06.2016р. до 22.07.2016р.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016р. №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016р. №1213, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016р. по 12.07.2018р. включно, призначено Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016р. по 12.07.2018р.
За результатами розгляду звернення позивача у зв'язку із набранням чинності Законом від 15.11.2016 №1736-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" листом Уповноважена особа Фонду від 07.06.2017 №3Г/20002 повідомила позивача, що оскільки договір від 05.05.2016 №980-046-000233333 укладено ним з ТОВ "ІРЦ" без участі ПАТ "Банк Михайлівський" як повіреного, вказаний договір за своїм суб'єктним складом не відповідає вимогам цього Закону, з огляду на що відсутні правові підстави для включення інформації про позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду. Також повідомлено позивача про те, що його договір не відповідає Закону "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг". (а.с. 27)
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не включення його до переліку вкладників, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач є вкладником на підставі статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і на нього поширюються гарантії неплатоспроможного банку.
Суд дійшли висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо наявності передбачених п. 7 та п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підстав для визнання спірних операцій позивача нікчемними, що відповідно призвело до створення перешкод для відшкодування позивачу коштів за рахунок Фонду.
Судами встановлено, що всупереч п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідачем не надано доказів того, що умови укладеного між позивачем і ПАТ "Банк Михайлівський" правочину передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Водночас зміст укладеного з позивачем договору, дослідженого судами, таких умов не передбачає.
Крім того, встановлено, що всупереч п. 8 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідач не надав доказів того, що позивач є пов'язаною особою банку і що такий правочин (договір) не відповідає вимогам законодавства України.
Суди виходили з того, що всупереч п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відповідачем не надано доказів здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» після віднесення його 22.12.2015 до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів з позивачем, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Суди дійшли висновку, що посилання відповідача на встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження постановою Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ, якою цей банк віднесено до категорії проблемних, є необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, згідно до п. 4 постанови Національного банку України від 22.12.2015 №917/БТ у новій редакції, жодних обмежень щодо укладення з позивачем договору банківського вкладу у ПАТ "Банк Михайлівський" і залучення коштів на рахунок у відповідача станом на 19.05.2016 не було.
Крім того, суди дійшли висновку, що відповідачем не зазначено і не надано відповідних доказів, які б свідчили про те, що правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави; не надано судового рішення про визнання недійсним договору банківського рахунку позивача, як і судового рішення за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи, а мотиви та доводи наведені в касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до частин 1, 2, 4 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд не відшкодовує кошти: 1) передані банку в довірче управління; 2) за вкладом у розмірі менше 10 гривень; 3) за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред'явника; 4) розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 5) розміщені на вклад у банку особою, яка надавала банку професійні послуги як аудитор, юридичний радник, суб'єкт оціночної діяльності, якщо ці послуги мали безпосередній вплив на виникнення ознак неплатоспроможності банку і якщо з дня припинення надання послуг до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік; 6) розміщені на вклад власником істотної участі банку; 7) розміщені на вклад особою, яка на індивідуальній основі отримує від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або має інші фінансові привілеї від банку; 8) за вкладом у банку, якщо такий вклад використовується вкладником як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, у повному обсязі вкладу до дня виконання зобов'язань; 9) за вкладами у філіях іноземних банків; 10) за вкладами у банківських металах.
Згідно частин 1, 2, 5, 6 статті 27 цього Закону Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Частина 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" містить перелік підстав, за наявності яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VIII (далі - Закон №629-VIII), який набрав чинності 12.08.2015 частину третю статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" доповнено пунктом 9 згідно із яким правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Такі зміни були внесені до Закону № 4452-VI, набули чинності і діяли станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин.
Таким чином, вчинення (укладення) банком, віднесеним до проблемних, правочинів (у тому числі договорів) з порушенням норм законодавства, зокрема Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про Національний банк України», може бути підставою для невключення до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, у зв'язку із віднесенням таких правочинів (в тому числі договорів) до числа нікчемних відповідно до пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Водночас, з метою забезпечення захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банків, вирішення питання щодо відшкодування їм коштів, а також для запобігання таким зловживанням у майбутньому, прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживанням у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016р. №1736-VІІІ (далі - Закон №1736-VІІІ), яким, крім іншого, внесені зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Таким чином, з метою поширення гарантій Закону №4452-VI на законодавчому рівні до вкладу були прирівняні кошти фізичних осіб за чітко визначеними ознаками, які при цьому не відповідали поняттю вкладу згідно з чинними законодавством.
У справі, яка розглядається судами встановлено, що правочин по передачі позивачем ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" коштів (позики) та операції по перерахуванню коштів позичальнику та повернення коштів з рахунку вказаного товариства на рахунок позивача були вчинені після віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних.
Таким чином, кошти позивача відповідають критеріям, визначеним Законом №1736-VІІІ, а тому в силу закону вони прирівнюються до вкладу, а позивач - до вкладника.
Висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2019р. у справі №823/1674/18 і такі висновки враховуються судом під час вирішення даної справи.
Крім наведених вище обставин, у постанові Верховного Суду від 21.12.2019 року у справі №823/1674/18, з посиланням на рішення у справі №826/20089/16, встановлено участь ПАТ "Банк Михайлівський" у правовідносинах ТОВ "Інформаційно-розрахунковий центр" щодо залучення коштів в якості повіреного.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій пунктів 2, 7- 9 частини третьої статті 38 Закону №4452-IV колегія суддів відхиляє, оскільки зазначені положення Закону №4452-IV до спірних відносин за участю ПАТ "Банк Михайлівський" не застосовуються з огляду на те, що ці відносини врегульовано спеціальним Законом №1736-VIII.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з врахуванням мотивів, викладених у даній постанові.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди порушень норм матеріального та процесуального права не допустили, тому суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.05.2018р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2018р. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає
Судді:
О.П. Стародуб
Н.В. Коваленко
В.М. Кравчук