23 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 922/3506/18
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Бенедисюка І.М., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2019,
додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020
за позовом ОСОБА_1
до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.10.2018 № 118р/к про закриття провадження в справі № 1/02-11-17 та зобов'язання поновити провадження,
27.02.2020 (згідно зі штампом вхідної кореспонденції КГС ВС) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник) звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2019, додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 922/3506/18 у частині позовних вимог щодо яких було відмовлено та ухвалити в цих частинах нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Подана ОСОБА_1 касаційна скарга не відповідає вимогам статті 290 ГПК України.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з абзацом 1 частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Предметом даної касаційної скарги є: 1) рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2019 та постанова Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 922/3506/18 у частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача поновити провадження у справі № 1/02-11-17, відкрите на підставі розпорядження Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 02.03.2017 № 27-рп/к; 2) додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2019, змінене постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 922/3506/18 в частині відмови у відшкодуванні витрат зі сплати судового збору за подання позову та витрат на професійну правову допомогу.
Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що скаржник, як на підставу її подання, посилається на статтю 287 ГПК України (в редакції до 08.02.2020), загальні норми господарського процесуального права, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали належної оцінки тому факту, що спір стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики, виходячи із суб'єктної та предметної складової даного спору. При цьому, скаржник спочатку посилається на неоднакове застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 30.09.2019 у справі № 910/23375/17, від 03.10.2019 у справі №922/445/15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/23000/17, а також у постановах Верховного суду від 09.04.2019 № 826/2689/15 та від 15.01.2020 № 520/4405/19 (адміністративна юрисдикція), а потім, заперечуючи первинний аргумент, зазначає про те, що вказане питання не було предметом дослідження Верховним Судом під час перегляду господарських, адміністративних та цивільних справ із подібними спірними правовідносинами.
В той же час, зміст касаційної скарги не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та абзацу 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки не містить конкретних підстав для оскарження рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2019 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 922/3506/18 у частині похідних позовних вимог, а також окремо підстав для оскарження додаткового рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2019, зміненого постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 922/3506/18 у частині відмови у відшкодуванні витрат зі сплати судового збору за подання позову та витрат на професійну правову допомогу. При цьому, касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів, зважаючи на які, суд міг би визнати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідками розгляду цієї скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням наведеного касаційна скарга подана без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, а тому підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.
Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Касаційний господарський суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Харківської області від 04.11.2019, додаткове рішення господарського суду Харківської області від 18.11.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 зі справи № 922/3506/18 залишити без руху.
2. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Документи про усунення недоліків направляти до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.
3. Роз'яснити ОСОБА_1 , що в разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Бенедисюк