18 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 909/1080/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача - Ніколаєв В.О.,
відповідачів: 1. не з'явилися, 2. не з'явилися,
третьої особи на стороні відповідача - 1 - не з'явилися,
третьої особи на стороні позивача - не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020
(головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Матущак О.І., Якімець Г.Г.)
у справі № 909/1080/18 Господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський деревообробний завод"
до 1. Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк",
2. Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Яцко Петро Петрович
про визнання недійсними пунктів іпотечного договору від 28.02.2013 та скасування рішень про державну реєстрацію права власності,
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. Товариство з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ"), Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про визнання недійсними пунктів 6.7 з підпунктами 6.7.1- 6.7.3, 6.8 з підпунктами 6.8.1 та 6.8.2 Іпотечного договору №1.12-02/I-2 (без видачі заставної), укладеного 28.02.2013 між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та Товариством з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" (далі - ТДВ "Коломийський ДОЗ"), посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком Петром Петровичем та зареєстрованим в реєстрі за №784. У позові позивач також просив скасувати рішення №33649236 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори"), розташованого за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13 за Публічним акціонерним товариством "ПУМБ" та рішення №33649783 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори"), розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13А.
1.2. Позивач вважає, що спірні пункти Іпотечного договору повинні бути визнані недійсними, зважаючи на таке:
- в Іпотечному договорі міститься два договори різної правової природи, а саме іпотечний договір, який передбачає лише передачу нерухомого майна в іпотеку (заставу) без зміни права власності на предмет іпотеки, та договір про задоволення вимог іпотекодержателя у вигляді відповідного застереження, який передбачає саме відчуження права власності на предмет іпотеки;
- для включення до положень Іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя необхідна окрема згода загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ", тоді як загальні збори таку згоду не надавали;
- колишній директор ТДВ "Коломийський ДОЗ" ОСОБА_4 не мав цивільної дієздатності на включення до умов Іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя;
- отримання окремої згоди співвласника на включення до положень Іпотечного договору №1.12-02/I-2 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя узгоджується з правовими висновками Верховного суду України, що викладені у листі "Аналіз судової практики застосування судами законодавства, яке регулює іпотеку як заставу нерухомого майна" від 01.02.2015;
- у провадженні слідчого СВ Івано-Франківського ВП ГУ НП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження №12019090010001272, в межах якого здійснюється досудове розслідування ряду злочинів, які вчинені організованою злочинною групою у складі посадових осіб (керуючих відділеннями) банківських установ, посадових осіб ТОВ "Компанія Рона", нотаріусів, державних реєстраторів, технічних інвентаризаторів, оцінювачів, а також фізичних осіб, які вказані як власники неіснуючого нерухомого майна, що передано в іпотеку банкам для отримання кредитних коштів у особливо великих розмірах.
1.3. Щодо вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію права власності представник позивача зазначає, що вона є похідною, оскільки її задоволення залежить від задоволення основної вимоги про визнання недійсними пунктів 6.7 та 6.8 Іпотечного договору.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 20 січня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" було укладено Кредитний договір № 1.12-02 (з додатковими угодами та додатками до нього). Банк належним чином виконав свої зобов'язання за Кредитним договором №1.12-02, відкривши позичальнику позичковий рахунок та надавши йому обумовлені Кредитним договором грошові кошти у повному обсязі.
2.2. З метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Рона" за Кредитним договором №1.12-02 між Публічним акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" як іпотекодержателем та ТДВ "Коломийський ДОЗ" як іпотекодавцем в особі директора ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту товариства, Протоколу №1 загальних (установчих) зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" від 21 травня 2011 року, Наказу №1 від 23 травня 2011 року та рішення загальних зборів іпотекодавця (протокол №1 від 04 січня 2013 року), укладено Іпотечний договір №1.12.-02/І-2, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Яцком П.П. 28.02.2013 за реєстровим №784 (з додатковими угодами та додатками до нього, далі - Іпотечний договір №1.12.-02/І-2).
Згідно з умовами Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 ТДВ "Коломийський ДОЗ" передало в іпотеку банку належне йому на праві власності нерухоме майно (предмет іпотеки): нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори"), загальною площею 9299,6 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13; нежитлові будівлі санаторію-профілакторію "Шешори", загальною площею 150,7 кв.м., що розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13а (далі - Предмет іпотеки).
Відповідно до п. 2.3 Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 за домовленістю сторін на момент укладення цього договору предмет іпотеки оцінено у сумі 21 561 326,00 грн.
У статті 6 Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 встановлено порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.
У пункті 6.7 Договору іпотеки №1.12.-02/І-2 сторони погодили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки.
Пунктом 6.8 Договору визначено застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі.
Пунктом 7.1 Договору сторони підтверджують, що вони вичерпно ознайомлені зі змістом договору (усіх договорів), з якого(их) випливає Основне зобов'язання, та будь-яке посилання в тексті цього договору на договір (будь-який з договорів), з якого(их) випливає основне зобов'язання, чи окремі його (їх) положення є достатнім для включення відповідних положень в цей Договір шляхом посилання.
2.3. У зв'язку з невиконанням ТОВ "Компанія Рона" зобов'язань за Кредитним договором №1.12-02, АТ "ПУМБ" 31.01.2017 задоволено забезпечені іпотекою грошові вимоги шляхом набуття права власності на вказаний вище предмет іпотеки.
2.4. Рішенням Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 33649236 від 31.01.2017 о 17:55:41 зареєстровано право власності на нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори") за адресою Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р. Савицького, буд. 13 за ПАТ "ПУМБ".
Рішенням Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером №33649783 від 31.01.2017 о 18:46:56 було зареєстровано право власності на нежитлові будівлі (санаторій-профілакторій "Шешори") за адресою Івано-Франківська область, Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13.
2.5. Зазначені обставини і стали підставою для виникнення спору у цій справі. Позивач стверджує, що для включення до умов Іпотечного договору №1.12-02/І-2 положень п.6.7 із підпунктами 6.7.1-6.7.3 та п. 6.8 з підпунктами 6.8.1, 6.8.2 обов'язкова окрема згода загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ". Також, на думку позивача, колишній директор ТДВ "Коломийський ДОЗ" ОСОБА_4 не мав цивільної дієздатності на включення до умов Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.
3. Стислий виклад змісту рішення та постанови судів попередніх інстанцій
3.1. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
3.1.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірні положення Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 у подальшому схвалені товариством, що підтверджується укладеними додатковими угодами до іпотечного договору та відповідними рішеннями загальних зборів ТДВ "Коломийський ДОЗ", що приймалися для внесення цих змін.
3.1.2. За висновком суду, директор ТДВ "Коломийський ДОЗ" володів всіма повноваженнями (цивільною дієздатністю) для підписання від імені ТДВ "Коломийський ДОЗ" Іпотечного договору №1.12-02/І-2 та включення до нього умов щодо застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Окрема додаткова згода загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" для включення до умов іпотечного договору №1.12.-02/І-2 застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ані статутом, ані законом не вимагається.
Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними пунктів іпотечного договору №1.12.-02/І-2.
3.1.3. Щодо позовної вимоги про скасування рішень приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса І.П., суд вказав, що ця вимога є похідною і її задоволення залежить від задоволення основної вимоги про визнання недійсним пункту 6.7 з підпунктами 6.7.1-6.7.3 та пункту 6.8 із підпунктами 6.8.1 та 6.8.2 Іпотечного договору №1.12-02/І-2. Таким чином, суд відмовив у задоволенні такої вимоги.
3.1.4. Щодо клопотання АТ "ПУМБ" про застосування строку позовної давності суд зазначив, що у цій справі правила про застосування позовної давності не підлягають застосуванню, оскільки судом не встановлено порушення прав позивача.
3.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 рішення суду першої інстанцій скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано недійсними пункти 6.7 із підпунктами 6.7.1- 6.7.3 та пункт 6.8 із підпунктами 6.8.1 та 6.8.2 Іпотечного договору №1.12.-02/І-2. Скасовано рішення приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріса Ігоря Павловича № 33649236 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі (санаторій - профілакторій "Шешори"), розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13 за Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк" та № 33649783 від 31.01.2017 про державну реєстрацію права власності на нежитлові будівлі (санаторій - профілакторій "Шешори"), розташовані за адресою: Івано-Франківська обл., Косівський район, село Шешори, вул. Р.Савицького, буд. 13А. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
3.2. Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсними пунктів Іпотечного договору №1.12.-02/І-2, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
3.2.1. Оспорювані застереження не є істотними умовами договору іпотеки, а відтак договір може бути укладений та є дійсним без них. Неможливим є тлумачення вказаного застереження як невід'ємної органічної частини договору про іпотеку. Вказане застереження лише по формі є частиною та елементом договору іпотеки в силу юридичної техніки, однак змістовно є окремим самостійним договором.
Правова природу договору іпотеки та ціль договору іпотеки, можливість звернення стягнення в судовому порядку є встановленими відповідними нормами закону. Проте додаткові договірні умови про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, які не є істотними та обов'язковими в силу закону, повинні окремо обумовлюватися та попередньо погоджуватися. А тому твердження суду першої інстанції про те, що ТДВ "Коломийський ДОЗ" надавши згоду на передачу в іпотеку належного йому майна і підтвердивши повноваження директора ОСОБА_4 на підписання відповідних договорів, погодилося й на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернуто стягнення, в тому числі й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб, суд апеляційної інстанції визнав таким, що не відповідає нормам матеріального права та є довільним тлумаченням норм права.
За висновок суду апеляційної інстанції, директор ТДВ "Коломийський ДОЗ" не володів повноваженнями (цивільною дієздатністю) на включення до Іпотечного договору №1.12-02/І-2 також договору у виді застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку, оскільки відсутнє відповідне рішення загальних зборів .
3.2.2. Щодо висновку суду першої інстанції про подальше схвалення спірних пунктів договору іпотеки суд апеляційної інстанції вказав, що договором про внесення змін та доповнень від 12.02.2014, додатковим договором про внесення змін та доповнень від 25.12.2014, додатковою угодою № 3 від 14.07.2015 були внесені зміни саме в умови іпотечного договору, які не стосуються оспорюваних умов договору іпотеки, тобто оспорюваних застережень. Зміни до п.п. 6.7 та 6.8 Договору іпотеки №1.12.-02/І-2 не вносилися, докази вказаного відсутні.
Таким чином, відсутні підстави стверджувати, що оспорювані умови договору про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку були у подальшому схвалені товариством, вказані додаткові угоди не підтверджують вказане.
З огляду на наведене апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання недійсними спірних пунктів 6.7 та 6.8 Іпотечного договору №1.12.-02/І-2.
3.3. Щодо заявленого АТ "ПУМБ" клопотання про застосування строку позовної давності суд апеляційної інстанції зазначив таке.
01 березня 2018 року наказом №3-к було призначено нового директора ТДВ "Коломийський ДОЗ", яким проведено перевірку дотримання положень статуту товариства при укладенні колишнім директором ОСОБА_4 іпотечного договору №1.12.-02/І-2 та договору про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, якою було виявлено відсутність погодження загальними зборами укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя у позасудовому порядку. Отже, апеляційний суд дійшов висновку, що строк позовної давності не пропущено.
4. Стислий виклад змісту вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, АТ "ПУМБ" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 скасувати повністю та залишити в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019. Понесені судові витрати за подання касаційної скарги покласти на позивача.
4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.
4.2.1. Здійснивши аналіз норм чинного законодавства, яке регулює питання забезпечення виконання зобов'язань, зокрема передачу в іпотеку нерухомого майна, скаржник звертає увагу, що іпотечний договір укладається між сторонами не тільки для передачі нерухомого майна в іпотеку (заставу), як помилково стверджує позивач та суд апеляційної інстанції, а і для можливості звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо основне зобов'язання буде порушене. Основною метою передачі майна в іпотеку є гарантія того, що іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами.
Спірні положення іпотечного договору якраз і є тими положеннями щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки, можливість включення яких прямо передбачена ч. З ст. 18, ч. 2,3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку".
4.2.2. Іпотечний договір та відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя не можуть вважатися окремими договорами, оскільки таке застереження є частиною умов іпотечного договору та регулює спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
4.2.3. Скаржник звертає увагу на те, що рішенням загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" (протокол №1 від 04.01.2013) вирішено надати згоду на передачу в заставу АТ "ПУМБ" предмета іпотеки та надати і підтвердити повноваження директора ОСОБА_4 на підписання від імені підприємства відповідних договорів з Банком.
Таким чином, ТДВ "Коломийський ДОЗ" надавши згоду на передачу в іпотеку належного йому майна і підтвердивши повноваження ОСОБА_4 на підписання відповідних договорів, погодилося на те, що на майно відповідно до законодавства може бути звернено стягнення, в тому числі й у визначений умовами іпотечного договору позасудовий спосіб.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №754/17290/15-ц (провадження №61-2415св18).
4.2.4. Скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанцій до спірних правовідносин норм матеріального права, а саме п (і) абз. 5 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства". Визнаючи недійсним пункти 6.7 та 6.8 іпотечного договору, суд апеляційної інстанції зробив необґрунтований висновок про те, що спірне іпотечне застереження має попередньо погоджуватися учасниками ТДВ "Коломийський ДОЗ". Згода загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" для включення до умов іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ані статутом, ані законом не вимагається.
4.2.5. Згідно з доводами скаржника, суд апеляційної інстанції неправильно застосував ч.1 ст.241 ЦК України.
Суд першої інстанції встановив, що загальні збори учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" тричі надавали згоду на внесення змін до умов Іпотечного договору №1.12-02/1-2, який містить спірне застереження, та уповноважували директора ОСОБА_4 на підписання цих змін.
Висновок Західного апеляційного господарського суду про те, що вказані рішення загальних зборів не стосувалися внесення змін до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься у п. 6.7 із підпунктами 6.7.1-6.7.3 та п. 6.8 із підпунктами 6.8.1 та 6.8.2, не заслуговує на увагу, оскільки надаючи згоду на внесення змін до Іпотечного договору №1.12-02/1-2, позивачем здійснено дії щодо прийняття умов правочину в цілому, а не тільки тих умов іпотечного договору, до яких вносилися зміни.
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що включення до положень Іпотечного договору №1.12-02/1-2 спірного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у подальшому схвалено товариством, що підтверджується укладеними додатковими угодами до іпотечного договору та відповідними рішеннями загальних зборів, що приймалися для внесення цих змін.
4.2.6. Позовну заяву ТДВ "Коломийський ДОЗ" направлено до Господарського суду Івано-Франківської області 10.12.2018, тобто через 5 років і 9 місяців після укладання Іпотечного договору №1.12-02/1-2 зі спірними іпотечними застереженнями.
Скаржник стверджує, що ТДВ "Коломийський ДОЗ" з 28.02.2013 могло довідатися про порушення свого права у вигляді включення до умов Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 спірних іпотечних застережень та, відповідно, мало право звернутися до Господарського суду Івано-Франківської області у трирічний строк з дати укладання спірного правочину - іпотечного договору до 29.02.2016.
Відтак у випадку якщо суд встановив порушене право ТДВ "Коломийський ДОЗ", сплив строку позовної давності був підставою для відмови у позові. Натомість, Західним апеляційним господарським судом до цих правовідносин не застосовано ч. 1 ст. 261 ЦК України та, відповідно, не встановлено пропуску позивачем строку позовної давності, що є грубим порушенням.
4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги та просить залишити її без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду - без змін.
4.3.1. В цілому доводи та аргументи позивача ґрунтуються на висновках апеляційного господарського суду.
Позивач погоджується з висновком суду про те, що змістовно спірне застереження у договорі іпотеки є окремим самостійним договором, на укладення якого необхідна згода загальних зборів ТДВ "Коломойський ДОЗ".
4.3.2. Позивач вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі №754/17290/15-ц, оскільки обставини зазначеної справи відмінні від обставин цієї справи.
4.3.3. Відповідно до п.12.3.8.9 статуту ТДВ "Коломийський ДОЗ" директор ОСОБА_4 не мав права на самостійне включення до іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що є підставою для визнання його недійсним.
Іпотечний договір №1.12-02/1-2 є змішаним договором, який містить елементи двох правочинів - договору іпотеки та договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
За таких обставин, додаткові угоди до іпотечного договору жодних змін до договору про задоволення вимог іпотекодержателя у вигляді застереження не вносили, а тому відсутні підстави вважати, що при укладенні зазначених договорів відбулося схвалення спірного правочину ТДВ "Коломийський ДОЗ".
Щодо спливу строку позовної давності позивач зазначає, що 3-річний строк позовної давності з оскарження договору про задоволення вимог іпотекодержателя у вигляді застереження в Іпотечному договорі №1.12-02/1-2 почав свій перебіг зі спливом 30-денного строку після направлення відповідачем АТ "ПУМБ" вимоги про усунення порушень забезпеченого іпотекою зобов'язання, тобто з вересня 2016 року. Отже, строк позовної давності на звернення до суду з позовом у цій справі не пропущено.
4.4. Ухвалою Верховного Суду від 10.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі №909/1080/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 та призначено розгляд касаційної скарги на 18 березня 2020 року о 14:30 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №328.
17 березня 2020 року скаржник звернувся до Суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, у зв'язку із запровадженням на території України карантину через спалах у світі коронавірусу "COVID-19". Зокрема, скаржник посилається на постанову Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID - 19" від 11.03.2020 №211, згідно з якою з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на усій території України запроваджено карантин.
Представник позивача, який прибув у судове засідання суду касаційної інстанції, що відбулося 18.03.2020, заперечував проти задоволення зазначеного клопотання скаржника, стверджуючи, що знайшов можливість приїхати у судове засідання з м. Одеси та наполягав на розгляді касаційної скарги у визначену судом дату.
Розглянувши зазначене клопотання скаржника, врахувавши заперечення позивача, Суд відхилив клопотання АТ "ПУМБ", зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов'язковою не визнавалася, а матеріали судової справи є достатніми для перевірки правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.300 ГПК України).
5.2. Щодо суті касаційної скарги
5.2.1. Спір у справі стосується питання дійсності положень Іпотечного договору №1.12.-02/І-2 про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.
5.2.2. Іпотека є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя; 2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність.
Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 3 ст. 18 Закону України "Про іпотеку").
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").
У частині 1 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, спірні положення іпотечного договору, а саме пункт 6.7 із підпунктами 6.7.1 -6.7.3 та пункт 6.8 із підпунктами 6.8.1 та 6.8.2, і є тими положеннями щодо визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки, можливість включення яких прямо передбачена ч. 3 ст. 18, ч.ч. 2, 3 ст. 36 Закону України "Про іпотеку".
5.2.3. Помилковим є висновок апеляційного господарського суду про те, що іпотечний договір та відповідне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя є окремими договорами з різною правовою природою. Відповідне застереження є частиною умов іпотечного договору та визначає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Право на визначення цієї умови в договорі передбачено законом та реалізовано сторонами спору. Іпотечне застереження про право іпотекодавця звернути стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності на нього не є окремим самостійним договором з відповідними притаманними договору ознаками. Безпідставним є протилежний висновок суду апеляційної інстанції, оскільки він суперечить положенням цивільного законодавства, які встановлюють загальні вимоги до змісту, форми, істотних умов договору, порядку його укладення тощо. Водночас, обґрунтованим у цій частині є висновок місцевого господарського суду, який правильно відхилив аналогічні твердження позивача.
5.2.4. Суд першої інстанції встановив, що рішенням загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" (протокол №1 від 04.01.2013) надано згоду на передачу в заставу ПАТ "ПУМБ" предмета іпотеки та надано повноваження директору ОСОБА_4 на підписання від імені товариства договору іпотеки та акта узгодження ціни заставного майна без будь-яких застережень. Таким чином, ТДВ "Коломийський ДОЗ" надавши згоду на передачу в іпотеку належного йому майна і підтвердивши повноваження ОСОБА_4 на підписання відповідних договорів, погодилося і на те, що на іпотечне майно може бути звернуто стягнення, в тому числі й у визначений договором іпотеки позасудовий спосіб.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що додаткові договірні умови про звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку повинні окремо обумовлюватися та попередньо погоджуватися загальними зборами позивача, є помилковим, оскільки не ґрунтується на нормах права.
Безпідставним у зазначеному аспекті є посилання апеляційного суду на п.12.1.2.11 статуту ТДВ "Коломийський ДОЗ", зважаючи на те, що затвердження правочинів, укладених на суму, що перевищує 50% активів товариства, не регулює ситуацію, коли загальні збори, за висновком суду апеляційної інстанції, повинні були надати окрему згоду на включення спірних положень в іпотечний договір. Суд першої інстанції правильно зазначив, що рішення загальних зборів про згоду на передачу в заставу ПАТ "ПУМБ" предмета іпотеки з наданням директору повноважень на його укладення та визначення відповідних умов без будь-яких застережень чи обмежень, свідчить про правомірність включення до договору іпотеки спірного застереження про можливість іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб.
5.2.5. Щодо подальшого схвалення ТДВ "Коломийський ДОЗ" спірних пунктів Іпотечного договору №1.12.-02/І-2.
Суди обох інстанцій встановили, що після укладення договору іпотеки сторони уклали три додаткових угоди, якими внесено зміни до нього. При цьому, укладенню цих додаткових угод передували рішення загальних зборів ТДВ "Коломийський ДОЗ" про надання дозволів на їх укладення.
Згідно з ч. 1 ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
У ситуації, яка розглядається, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вважав, що загальні збори учасників позивача, які тричі надавали згоду на внесення змін до умов Іпотечного договору №1.12-02/І-2, який містить спірне застереження, та уповноважували директора ОСОБА_4 на підписання цих змін, схвалили спірні положення. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що вказані рішення загальних зборів не стосувалися внесення змін до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке міститься у п. 6.7 та п. 6.8, є безпідставним, оскільки надаючи згоду на внесення змін до Іпотечного договору №1.12-02/І-2, позивачем здійснено дії щодо прийняття умов правочину в цілому, а не тільки тих умов іпотечного договору, до яких вносилися зміни. Отже, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що спірні положення іпотечного договору у подальшому схвалені товариством, про що свідчать укладені додаткові угоди, та відповідні рішення загальних зборів, що приймалися для внесення цих змін.
5.2.6. Підсумовуючи викладене вище, Суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсними спірних положень іпотечного договору №1.12.-02/І-2, зважаючи на встановлені обставини наявності у директора ТДВ "Коломийський ДОЗ" ОСОБА_4 відповідних повноважень на укладення іпотечного договору та визначення його умов. Окрема додаткова згода загальних зборів учасників ТДВ "Коломийський ДОЗ" для включення до умов іпотечного договору застереження про задоволення вимог іпотекодержателя ані статутом, ані законом не вимагається. Протилежний помилковий висновок суду апеляційної інстанції спростовано вище. Отже, касаційна скарга АТ "ПУМБ" у цій частині є обґрунтованою.
5.2.7. Суд першої інстанції правильно вказав, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову у цій справі, відсутня необхідність спростовувати помилкові висновки апеляційного господарського суду про звернення ТДВ "Коломийський ДОЗ" з позовом у цій справі в межах строку позовної давності. Водночас, Суд зазначає, що доводи скаржника в цій частині також є правильними та обґрунтованими.
6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
6.1. Відповідно до ст.312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.ч.2, 5 ст.236 ГПК України).
6.2. За наведених вище у розділі 5 цієї постанови обставин, висновки суду апеляційної інстанції не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 86, 236, 269, 282 ГПК України, що свідчить про наявність підстав для скасування постанови, що оскаржується.
6.3. В свою чергу, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, що склалися між сторонами спору, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у цій справі, як наслідок, прийняв обґрунтоване та законне судове рішення, помилково скасоване апеляційним господарським судом.
Отже, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, натомість рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.
7. Судові витрати
7.1. Відповідно до статті 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
7.2. Керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними у статті 129 ГПК України, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції задовольняє касаційну скаргу АТ "ПУМБ", обов'язок з відшкодування понесених скаржником судових витрат за розгляд справи у суді касаційної інстанції покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" задовольнити.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.01.2020 у справі № 909/1080/18 скасувати.
3. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 28.05.2019 у справі № 909/1080/18 залишити в силі.
4. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Коломийський ДОЗ" (ідентифікаційний код - 02500238, адреса місцезнаходження: 78200, Івано-Франківська обл., місто Коломия, вулиця Василя Симоненка, будинок 2Б) на користь Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" (ідентифікаційний код - 14282829, адреса місцезнаходження - 04070, м. Київ, вулиця Андріївська, будинок 4) 7 048,00 (сім тисяч сорок вісім гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.
5. Доручити Господарському суду Івано-Франківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. Ткач
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко