18 березня 2020 року
м. Київ
Справа № 904/2641/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019
(головуючий суддя Верхогляд Т.А., судді Коваль Л.А., Чередка А.Є.)
у справі №904/2641/19
за позовом ОСОБА_1
до 1. Приватного підприємства "Кримстройдизайн", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1. ОСОБА_2 , 2. Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Мазур Яни Володимирівни
про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування реєстрації,
1. Стислий виклад позовних вимог та заяви про забезпечення позову
1.1. ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Кримстройдизайн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс", у якому просить:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі комерційно-побутового призначення літ.А-2, площею 1195,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734038112101, укладений 28 грудня 2018 року між Приватним підприємством "Кримстройдизайн" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймонс", посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мазур Яною Володимирівною, реєстраційний №4717;
- скасувати запис про право власності № 29717826 від 28.12.2018 17:12:55, вчинений приватним нотаріусом Мазур Яною Володимирівною Дніпровського міського нотаріального округу, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 44902862 від 28 грудня 2018 року.
1.2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є співвласником Приватного підприємства "Кримстройдизайн". До 28.12.2018 підприємство було власником нерухомого майна - будівлі комерційно-побутового призначення літ.А-2, площею 1195,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734038112101. Зазначене майно було відчужено Приватним підприємством "Кримстройдизайн" на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом ДМНО Мазур Яною Володимирівною, реєстраційний №4717.
Договір купівлі-продажу, згідно з доводами позивача, є недійсним оскільки суперечить вимогам ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, та укладений відповідачем-1 за відсутності волевиявлення позивача всупереч положенням статуту Приватного підприємства "Кримстройдизайн".
1.3. 13 серпня 2019 року позивачем подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив:
- накласти арешт на нерухоме майно, а саме на будівлю комерційно-побутового призначення літ.А-2, площею 1195,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734038112101;
- заборонити органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме суб'єктам державної реєстрації прав, в тому числі, але не обмежуючись: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів нерухомого майна, щодо нерухомого майна, а саме: на будівлю комерційно-побутового призначення літ.А-2, площею 1195,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734038112101.
1.4. Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на сьогоднішній день Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймонс" є власником нерухомого майна та не обмежене у праві вчинення дій, направлених на відчуження цього майна. Тобто відповідач-2 має можливість у будь-який момент реалізувати спірне нерухоме майно, що у випадку задоволення позову істотно ускладнить та зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, який буде змушений застосовувати додаткові засоби захисту свої прав, що також потребуватиме значних витрат часу та коштів.
Враховуючи обставини справи, а також той факт, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймонс", позивач вважає розумним, обґрунтованим та адекватним заходом забезпечення позову у цій справі накладення арешту на спірне майно, а також заборони вчиняти певні дії щодо такого майна.
2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених за результатами розгляду заяви про забезпечення позову
2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме на будівлю комерційно-побутового призначення літ.А-2, площею 1195,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734038112101 та заборони вчиняти певні дії.
2.1.1. Ухвала мотивована тим, що заява про забезпечення позову та викладена позивачем аргументація не відповідають вимогам ст.ст.74, 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
За висновком суду, позивач не надав доказів того, що спірне майно станом на час розгляду справи є об'єктом купівлі-продажу, міни тощо.
2.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 скасовано. Заяву про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно, а саме на будівлю комерційно-побутового призначення літ.А-2, площею 1195,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734038112101. Заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав, а саме суб'єктам державної реєстрації прав, в тому числі, але не обмежуючись виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів нерухомого майна, щодо нерухомого майна, а саме: на будівлю комерційно-побутового призначення літ.А-2, площею 195,1 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1734038112101.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначив таке.
2.2.1. Оскільки у цьому спорі позивач звернувся з вимогами, які у разі їх задоволення судом, не вимагатимуть подальшого примусового виконання рішення суду, то у суду першої інстанції не було необхідності досліджувати таку підставу забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. У такому випадку повинна була досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
2.2.2. Врахувавши обставини справи, а також той факт, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймонс", суд апеляційної інстанції вважав розумним, обґрунтованим і адекватним заходом забезпечення позову у цій справі у вигляді накладення арешту на спірне майно, а також заборону на його відчуження, що жодним чином не вплине на інтереси інших учасників справи та третіх осіб, а також господарську діяльність відповідача-2.
Вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову, за висновком апеляційного суду, є повністю адекватними, оскільки права позивача, про захист яких він просить суд, співвідносяться з майновими наслідками заборони відповідачу та третім особам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна.
Оскільки фактично предметом спору є нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є і заборона вчиняти відносно спірного нерухомого майна і будь-які дії, пов'язані з його державною реєстрацією.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймонс" звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 скасувати, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 залишити без змін.
3.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає, що, на його думку, суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду заяви про забезпечення позову, фактично вдавшись до оцінки доказів у справі та тлумачення обґрунтованості позовних вимог позивача.
3.1.2. Суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття "ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі", що визначено у ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з поняттям "забезпечення позову", що міститься у національному праві.
3.1.3. Апеляційний господарський суд фактично в оскаржуваній постанові здійснив оцінку обґрунтуваності позову позивача, чим грубо порушив положення процесуального законодавства України. Власником спірного майна на момент його відчуження було Приватне підприємство "Кримстройдизайн", а не позивач. Спірне нерухоме майно не було внесено у статутний капітал відповідача-1, а належало йому на праві власності, набутим на підставі рішення суду. Отже, незрозуміло які права ОСОБА_1 було порушено з огляду на те, що власником майна була юридична особа (відповідач-1), і яким чином забезпечення чи незабезпечення позову сприятиме поновленню прав ОСОБА_1 з урахуванням відсутності у нього майнових прав на нерухоме майно.
3.1.4. Скаржник зазначає, що з 28.12.2018 володіє спірним об'єктом нерухомості, вживає заходів для його розвитку та є добросовісним набувачем такого майна. Водночас, вже близько року він обмежений у своєму праві розпорядження цим майном вже у другій справі за позовом позивача. Накладення арешту на спірне нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймонс" вважає втручанням у мире володіння майном, яке не переслідує легітимну мету.
Скаржник також стверджує, що арешт спірного майна призводить до неможливості здійснення розвитку об'єкта нерухомості і така заборона фактично існує вже близько року.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс" та просить залишити її без задоволення, а постанову, що оскаржується - без змін.
3.2.1. Позивач стверджує, що вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову у цій справі є адекватними, оскільки права позивача, про захист яких він просить, співвідносяться з майновими наслідками заборони відповідачу та третім особам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна. Запропоновані заходи забезпечення позову не матимуть наслідком повне або часткове припинення господарської діяльності відповідача, оскільки не перешкоджають господарській діяльності юридичної особи, натомість не вжиття таких заходів може призвести до втрати майна та неможливості поновлення порушених прав ОСОБА_1
3.2.2. Позивач наголошує на тому, що в судовому засіданні суду першої інстанції, що відбулося 10.09.2019, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс" підтвердив намір підприємства реалізувати нерухоме майно. Представник неодноразово наголошував, що накладення арешту на це майно позбавить відповідача-2 можливості передати Об'єкт в іпотеку для отримання кредитних коштів. Зазначені обставини підтверджували потенційну можливість утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову, проте суд першої інстанції безпідставно їх не врахував, постановивши незаконну ухвалу, яка була правильно скасована апеляційним судом.
3.2.3. Крім того, позивач просить суд звернути увагу на той факт, що наміри Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс" відчужити спірне майно реалізовані.
До відзиву позивач надав Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 192292711 станом на 10.12.2019, у якій зазначено, що спірне нерухоме майно було передано в Іпотеку ТОВ "ОМЕГА" за договором іпотеки від 27.09.2019, тобто майже одразу після відмови судом першої інстанції у задоволенні заяви про забезпечення позову. У позивача є сумнів щодо реальності здійснення вказаного правочину, оскільки строк виконання основного зобов'язання встановлено до 15.11.2019, тобто менше місяця, а розмір основного зобов'язання - 3 033 400,00 грн, що дорівнює вартості, за яку було незаконно відчужено спірне нерухоме майно.
18.11.2019 о 16:54:27 тобто одразу після судового засідання апеляційного суду, яке відбулося о 10:00, за результатами якого суд наклав арешт на нерухоме майно та заборонив вчиняти щодо нього відповідні реєстраційній дії, зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ТОВ "ОМЕГА". Підставою виникнення права власності вказано договорів про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер 3131, виданий 18.11.2019. У зв'язку з цим позивач стверджує, що ТОВ "Таймонс", усвідомлюючи та розуміючи наявність арешту на нерухоме майно, уклало договір про задоволення вимог іпотекодержателя.
Крім того, позивач у відзиві посилається на обставини пов'язаності представників ТОВ "Таймонс" та ТОВ "Омега".
Викладене в сукупності, за твердженням позивача, підтверджує, що дії відповідача-2 спрямовані на незаконне позбавлення ОСОБА_1 можливості захистити свої права та намір ТОВ "Таймонс" перешкоджати виконанню рішення суду шляхом фіктивного відчуження майна дружньому підприємству.
3.2.4. Факт порушення прав ОСОБА_1 під час відчуження спірного нерухомого майна підтверджено постановою Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №904/242/19. Твердження скаржника про неможливість використовувати спірне нерухоме при наявності арешту такого майна не підтверджено жодним доказом, а отже, є необґрунтованим. Скасування постанови, що оскаржується, призведе до неможливості ОСОБА_1 захистити свої права.
3.3. Касаційне провадження у справі №904/2641/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 відкрито 06.02.2020. Водночас, усі матеріали судової справи разом з матеріалами оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 10.09.2019 надійшли на адресу Верховного Суду лише 18.03.2020, що підтверджується наявними у справі супровідними листами суду першої інстанції від 20.02.2020 вих.№904/2641/19/8725/20 (вх.№660/2020 від 28.02.2020) та від 02.03.2020 вих.№904/2641/19/10273/20 (вх.№660/2020 від 18.03.2020).
4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
4.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 ГПК України (тут і далі - у редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції) в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. (ч.2 ст.300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. Щодо суті касаційних скарг
4.2.1. Предметом судового розгляду у цій справі є питання наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно, а також заборони вчиняти певні дії щодо такого майна.
4.2.2. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи позивача, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення у випадку задоволення позову.
За змістом частини 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна. Тобто спір немайнового характеру. Отже, судове рішення у разі задоволення такого позову не вимагатиме його примусового виконання. Відтак у цьому даному випадку не повинна досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а досліджується та оцінюється така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду. Аналогічний висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову у цій справі господарський суд мав здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги та імовірності утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача.
4.2.3. Спір у справі по суті стосується нерухомого майна, яке відчужене за спірним договором.
Врахувавши обставини цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним. Права та інтереси позивача, про захист яких він просить суд, співвідносяться з майновими наслідками заборони відповідачу-2 та третім особам вчиняти дії щодо розпорядження спірним нерухомим майном.
Доводи скаржника про те, що арешт майна впливає на його господарську діяльність, оскільки відповідач-2 позбавлений можливості здійснювати розвиток спірного об'єкта (абз.2 ст.9 касаційної скарги, п.3.1.4 цієї постанови), є суперечливими, позаяк сам скаржник у касаційній скарзі наполягає на тому, що з 28.12.2018 є добросовісним набувачем спірного майна, володіє ним та вживає заходів щодо його розвитку (абз.6 ст.6 касаційної скарги), водночас позбавлений права розпорядження таким майном.
Суд вважає, що накладення арешту на майно, яке є предметом спірного договору, по суті спрямоване на збереження цього об'єкта нерухомого майна, яке, за твердженням позивача, відповідач-2 набув незаконно та безпідставно, у зв'язку з чим позивач і звернувся з позовом у цій справі. Отже, накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, що заявлені, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову. Таким чином, правильним є висновок суду апеляційної інстанції у цій частині.
Обґрунтованим є і висновок апеляційного суду про те, що оскільки фактично предметом спору є нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, то доцільною є і заборона вчиняти щодо спірного нерухомого майна будь-які дії, пов'язані з його державною реєстрацією.
4.2.4. Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі розгляду заяви про забезпечення позову (п.3.1.1 постанови) є безпідставним та спростовується змістом постанови, що переглядається.
4.2.5. Доводи відповідача-2 про те, що апеляційний господарський суд фактично в оскаржуваній постанові здійснив оцінку обґрунтованості позову позивача (п.3.1.3 постанови) також не знаходять свого підтвердження та відхиляються Судом як помилкові.
Питання набуття у власність Приватним підприємством "Кримстройдизайн" спірного нерухомого майна не може бути предметом дослідження під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі. Аналогічне стосується і питання обґрунтованості позову ОСОБА_1 про визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між Приватним підприємством "Кримстройдизайн", співвласником якого є позивач, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймонс".
4.2.6. Отже, за результатами перегляду постанови суду апеляційної інстанції у касаційному порядку, Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судом апеляційної інстанції, з правильним застосуванням до них норм права. Підстав скасування чи зміни судового рішення, яке оскаржується, Суд не встановив.
5. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
5.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного господарського суду - без змін.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймонс" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2019 у справі№904/2641/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Ткач
Судді І. Кондратова
Л. Стратієнко