ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2020Справа № 910/18926/19
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖИНІРІНГ» (вул. Васильківська, буд. 1, м. Київ, 03040) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНАДА ЛТД» (вул. Володимирська, буд. 7, оф. 1, м. Київ, 01001) про стягнення 24713,78 грн,
Без виклику сторін
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖИНІРІНГ», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНАДА ЛТД», в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНАДА ЛТД» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖИНІРІНГ» суму сплаченого авансового платежу за договором підряду на виконання робіт № 25/2-О від 25.07.2018 в розмірі 24713,78 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 25/2-О від 25.07.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 вказану позову заяву прийнято до розгляду, у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 15.01.2020, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено відповідачу за юридичною адресою (вул. Володимирська, буд. 7, оф. 1, м. Київ, 01001) згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідачем копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано не було, конверт з копією ухвали повернувся до суду із відміткою поштового повідомлення «за закінченням встановленого строку зберігання».
Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 п. 4 с. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до п. 99 постанови КМУ від 05.03.2009 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка"), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і не вручена підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення, інші причини, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Тобто неотримання відповідачем поштової кореспонденції, надісланої судом за належною адресою, залежало виключно від суб'єктивної поведінки сторони.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що неотримання листів з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачем та повернення її до суду є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо його належного отримання, тобто є власною волею відповідача.
Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений про розгляд справи у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень до суду подано не було.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
25.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОІНЖИНІРИНГ» (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНАДА ЛТД» (підрядник) укладено договір підряду № 25/2-О на виконання робіт, за умовами якого генпідрядник доручає, а підрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню комплексу робіт, що складаються з обробки на об'єкті, що визначений в п. 1.2. договору, металоконструкцій відсмоктувальної труби (обладнання), що має здійснюватися відповідно до технічного завдання (додаток № 1 до договору, яке включає текстову та графічну частину); монтаж обладнання на об'єкті, що визначений в п. 1.2. договору.
Сторонами погоджено технічне завдання за укладеним договором у додатку № 1 до договору підряду.
Виконання робіт здійснюється на наступному об'єкті замовника - ТОВ «Гідроенергоінвест»: «Будівництво «МГЕС Орлове» на р. Ятрань у с. Орлове Новоархангельського району, Кіровоградської області (п. 1.2. розділу 1 договору).
Відповідно до п. 3.1. розділу 3 договору ціна договору становить загальну вартість всіх робіт по даному договору, що складає 35305,40 грн, з урахуванням ПДВ - 5884,23 грн, що складається з наступного: вартість обробки обладнання - 11187,50 грн з ПДВ, вартість монтажу обробленого обладнання - 24117,90 грн з ПДВ.
Згідно із п.п. 3.3.1., 3.3.2. п. 3.3. розділу 3 договору після підписання договору генпідрядник здійснює авансовий платіж в розмірі 24713,78 грн. Протягом трьох робочих днів на підставі підписаного сторонами акту виконаних робіт (за формою КБ-2в), генпідрядник здійснює остаточний розрахунок шляхом сплати залишку загальної вартості робіт.
25.07.2018 відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 88 про сплату 35305,40 грн за обробку та монтаж металоконструкцій відсмоктувальної труби.
26.07.2018 позивачем на рахунок відповідача перераховано суму авансу за договором у розмірі 24713,78 грн, про що свідчить платіжне доручення № 688 від 26.07.2018 та виписка по рахунку позивача за 26.07.2018 (рахунок № НОМЕР_1 ).
Відповідно до п. 2.1. розділу 2 договору виконання підрядником зобов'язань передбачених п. 1.1.1. та 1.1.2. договору здійснюється в строк 30 робочих днів з дати сплати генпідрядником авансу відповідно до п. 3.3.1. договору. Про готовність обладнання до монтажу підрядник повідомляє генпідрядника письмово.
Позивачем у позовній заяві стверджується, що останнім здійснено оплату авансу за умовами укладеного між сторонами договору, в той час як відповідачем роботи за договором виконані не були.
За умовами п.п. 4.1.3. п. 4.1. розділу 4 договору генпідрядник має право відмовитись в односторонньому порядку від договору та вимагати повернення сплачених коштів, письмово попередивши про це підрядника у випадку суттєвого порушення підрядником умов цього договору, порушення норм, умов та правил виконання робіт, а також у випадку прострочення строку виконання будь-якого етапу робіт більше ніж на 10 робочих днів.
25.11.2019 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про розірвання договору підряду, повернення сплачених коштів та про сплату штрафних санкцій, в якому повідомлено відповідачу про односторонню відмову від договору підряду, необхідність повернення авансового платежу у розмірі 24713,78 грн та сплату штрафних санкцій у розмірі 89958,16 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Згідно з ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
За приписами статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 Кодексу).
Як встановлено ч.4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
Згідно із ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи та її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між позивачем та відповідачем договору підряду № 25/2-О на виконання робіт від 25.07.2018, за умовами якого відповідач зобов'язався виконати комплекс робіт на користь позивача у строк 30 робочих днів з дати сплати позивачем авансу у розмірі 24713,78 грн. Вказана сума грошових коштів сплачена позивачем 26.07.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 688 від 26.07.2018 та випискою по рахунку позивача. Вказаний розмір грошових коштів визначено позивачем за умовами договору як попередня оплата за договором. При цьому позивачем стверджується факт невиконання відповідачем комплексу робіт, які обумовлено сторонами.
Відповідно до ч. ч.3, 4 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
25.11.2019 позивач звернувся до відповідача із повідомленням, зокрема, про розірвання укладеного договору підряду та повернення сплачених коштів.
Зі змісту вказаного повідомлення позивачем зазначено, що станом на 25.11.2019 підрядник (відповідач) не здійснив жодного повідомлення генпідрядника (позивача) про готові для приймання-передачі обсяги виконаних робіт та про готовність обладнання до монтажу. При цьому в частині розірвання договору підряду позивачем зазначено норми ст.ст. 653, 849 Цивільного кодексу України.
Юридичний аналіз статей 837, частин 2, 4 статті 849 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання. Зокрема, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу у або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим або замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Отже, за наявності такого чіткого законодавчого регулювання, до договору підряду не можуть застосовуватися положення інших договорів, зокрема, договору купівлі продажу на предмет можливостей повернення передоплати за договором купівлі-продажу згідно із статтею 693 ЦК України, якщо умовами укладеного договору сторони не передбачили іншого.
Якщо спеціальними нормами законодавства передбачено певні способи захисту прав та інтересів сторін договору підряду, однак одна із сторін обрала предметом спору таку вимогу, яка не відповідає способам захисту прав та інтересів сторін за договором підряду, визначеним законодавством та не передбаченим умовами укладеного договору підряду, суд не вправі за власною ініціативою вжити інших способів захисту, оскільки це матиме наслідком втручання суду в предмет та підстави позову, їх зміну за рішенням суду, а не сторони договору (позивача).
Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019 у справі № 922/2982/18.
Сторонами в укладеному договорі підряду погоджено істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання робіт.
Предметом спору у вказаній справі є визначена позивачем вимога про повернення авансового платежу за договором підряду на суму 24713,78 грн.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такими обставинами є певні юридичні факти, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки. Отже підставу позову складають дві складові: юридична та фактична. Фактична підстава позову - це юридичні факти на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову дозволяє визначити межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
У спірних правовідносинах підставами позову є неналежне (з порушенням строків згідно договору) виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду, а правовою складовою підстав позову є посилання позивача на порушення статей 525, 526, 610, 611 ЦК України, статті 193 ГК України.
Частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин 2, 4 статті 849 ЦК України за договором підряду прямо передбачено такий спосіб захисту прав та інтересів замовника, як зобов'язання підрядника вчинити певні дії у випадку порушення строків виконання зобов'язань, або стягнути завдані порушенням зобов'язань збитки, якщо замовник відмовився в односторонньому порядку від договору.
Досліджуючи правові підстави для повернення авансу з підрядника за порушення строків виконання договору підряду, що було визначено як предмет спору в даній справі, суд доходить висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту його майнових прав та інтересів не відповідає способам захисту, передбаченим законодавцем за договором підряду, а умовами договору підряду також не передбачено можливості повернення авансу, якщо підрядником порушено строки виконання робіт.
Суд зазначає про неможливість застосування до договору підряду аналогії права з договором купівлі-продажу згідно статті 693 ЦК України, яка дозволяє такий спосіб захисту майнових прав покупця, як повернення авансу у випадку відмови від договору купівлі-продажу (постачання), оскільки в даному випадку законодавцем чітко визначено правові наслідки порушення сторонами зобов'язань за договором підряду відповідно до статті 849 ЦК України, а інших способів захисту прав замовника договором підряду не передбачено.
Суд не вправі вийти за межі предмета позову, визначеного згідно з позовними вимогами та на власний розсуд розглянути вимогу про стягнення спірної суми, як шкоди, а не як авансу за договором підряду. Також, суд може застосувати ефективний спосіб захисту у випадку, якщо обраний спосіб захисту є неефективним і законодавець не визначив такого способу захисту, який був би ефективним для врегулювання спору між сторонами. У спірному випадку законодавцем відповідно до статті 849 ЦК України передбачено ефективні способи захисту прав замовника підрядних робіт, якими є зобов'язання підрядника усунути недоліки таких робіт за власний рахунок, або виконання робіт третьою особою із стягненням їх вартості за рахунок підрядника, або відмова від договору та стягнення завданих підрядником збитків. З огляду на таке, в судів не було повноважень на власний розсуд використовувати інший спосіб захисту інтересів позивача, ніж ті способи, які передбачено законодавцем згідно норм права, які регулюють підряд.
Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.06.2019 у справі № 922/2982/18.
Аналізуючи вищевикладені доводи, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
У відповідності до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, відшкодування судових витрат покладається на позивача.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. повний текст рішення складений та підписаний 23.03.2020.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено та підписано 23.03.2020.
Суддя В.О.Демидов