ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.03.2020Справа № 910/18992/19
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» (вул. Костянтинівська, буд. 64, м. Київ, 04080) до фізичної особи-підприємця Кузьменко Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості у розмірі 284505,05 грн,
Без виклику сторін
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Кузьменко Миколи Миколайовича, в якому просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця Кузьменко Миколи Миколайовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» заборгованість у розмірі 275535,05 грн, пеню у розмірі 2970,00 грн, штраф у розмірі 6000,00 грн, сплачений судовий збір у розмірі 4267,58 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 20550/1 від 03.08.2018 поставки продукції та договору про реструктуризацію заборгованості від 15.08.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 позовна заява прийнята до розгляду, у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 15.01.2020, відповідачем - 24.01.2020, про що свідчать реєстр поштового відправлення (https://ukrposhta.ua/), поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідач не скористався правом подання до суду відзиву на позовну заяву, позивачем додаткових пояснень не подано.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
03.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Кузьменко Миколою Миколайовичем (покупець) укладено договір № 20550/1 поставки продукції, за умовами якого постачальник зобов'язується поставляти на умовах даного договору хлібобулочні (хліб, булочні та здобні вироби) у відповідності з поданими покупцем і погодженими постачальником замовленнями, а покупець зобов'язаний приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість постачальнику.
Цей договір вважається укладеним та набирає чингості з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомить про його припинення (розірвання), даний договір вважається продовженим на наступний календарний рік.
Відповідно до п.п. 3.3., 3.4., 3.5 розділу 3 договору поставки продукції ціна договору складається з загальної вартості поставленого товару відповідно до даного договору та протягом його дії. Розрахунки за товар проводяться в національній валюті України шляхом перерахування на банківський рахунок постачальника на умовах оплати протягом семи календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару. Датою оплати по даному договору вважається дата надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Згідно акту звірки взаємних розрахунків за період липня 2019 року за договором № 20550/1 від 03.08.2018, складеного та підписаного позивачем і відповідачем, станом на 31.08.2019 за відповідачем наявна заборгованість за укладеним договором поставки продукції у загальному розмірі 305535,05 грн.
15.08.2019 між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржник) укладено договір про реструктуризацію заборгованості, за умовами якого кредитор надає боржникові розстрочку у погашенні заборгованості за поставку хлібобулочних виробів згідно договору постанови № 20550/1 від 03.08.2018, що утворилася станом на 29.07.2019 у розмірі 305535,05 грн. Підписанням цього договору боржник визнає наявність у нього зазначеної заборгованості та погоджується сплатити кредиторові зазначену заборгованість згідно графіку погашення заборгованості: до 30.08.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 30.09.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 31.10.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 29.11.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 30.12.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 31.01.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 28.02.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 31.03.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 30.04.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 29.05.2020 - 35535,05 грн у т.ч. ПДВ 20%, а всього 305535,05 грн.
Відповідно до п.п. 5, 6 договору про реструктуризацію заборгованості боржник зобов'язується належним чином і своєчасно виконувати всі свої зобов'язання по оплаті платежів в рахунок погашення боргу відповідно до умов цього договору. У разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення. У разі порушення строків погашення заборгованості понад 10 календарних днів кредитор нараховує боржнику штраф у розмірі 10% від суми простроченої заборгованості.
Згідно із п. 12 договору про реструктуризацію заборгованості цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Цей договір є невід'ємною частиною договору поставки № 20550/1 від 03.08.2018.
За умовами п. 10 договору про реструктуризацію заборгованості кредитор має право розірвати цей договір в односторонньому порядку, якщо протягом 3 банківських днів боржник не виконає або неналежно виконає зобов'язання, що встановлені п. 2 та п.3 цього договору. У будь-яких інших випадках даний договір не може бути розірваний або змінений в односторонньому порядку кредитором, без письмового погодження вказаних дій з боржником, тобто укладення відповідного договору до даного договору або ж кредитного договору.
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає, що за договором про реструктуризацію заборгованості відповідач перерахував позивачеві 02.09.2019 лише один платіж у розмірі 30000,00 грн згідно визначеного графіку погашення заборгованості. Наступні платежі згідно графіку відповідач так і не здійснив у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом. Загальний розмір заборгованості складає 275535,05 грн.
05.12.2019 позивачем направлено на адресу відповідача (пр-т Оболонський, буд. 37, кв. 259, м. Київ, 04209) вимогу про виконання грошового зобов'язання у розмірі 275535,05 грн, в якій позивач вимагає сплати заборгованості у строк, що не перевищує семи банківських днів, сплати пені та штрафу, а також повідомлено про розірвання договору про реструктуризацію заборгованості з 05.12.2019.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору № 20550/1 поставки продукції від 03.08.2018, за умова якого позивач зобов'язався поставляти на умовах даного договору хлібобулочні (хліб, булочні та здобні вироби) у відповідності з поданими покупцем і погодженими постачальником замовленнями, а відповідач зобов'язався приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість постачальнику.
В подальшому сторонами 15.08.2019 укладено договір про реструктуризацію заборгованості, за умовами якого відповідач визнає наявність у нього заборгованості за укладеним договором поставки № 20550/1 від 03.08.2018 у розмірі 305535,05 грн та погоджується сплатити кредиторові зазначену заборгованість згідно графіку погашення заборгованості, зокрема: до 30.08.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 30.09.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 31.10.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 29.11.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 30.12.2019 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 31.01.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 28.02.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 31.03.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 30.04.2020 - 30000,00 грн у т.ч. ПДВ 20%; до 29.05.2020 - 35535,05 грн у т.ч. ПДВ 20%, а всього 305535,05 грн.
Вказаний розмір заборгованості у сумі 305535,05 грн за договором поставки № 20550/1 від 03.08.2018 також визнано зі сторони відповідача шляхом підписання останнім акту звірки взаємних розрахунків за період з липня 2019 року.
Позивачем стверджується у позовній заяві, що відповідачем за умовами договору про реструктуризацію заборгованості здійснено сплату 30000,00 грн, при цьому інша частина заборгованості сплачена не була у зв'язку з чим наявна заборгованість у розмірі 275535,05 грн.
Вказані відомості відповідачем не спростовуються, заперечень щодо заявлених позовних вимог не надано. Матеріали справи не містять підтверджуючих доказів оплати відповідачем наявної заборгованості.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, беручи до уваги те, що позивачем повідомлено відповідача про розірвання договору про реструктуризацію заборгованості, що передбачено умовами укладеного договору, оцінюючи надані суду докази, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 275535,05 грн.
Крім того, позивачем також нараховано до сплати відповідачу пеню у розмірі 2970,00 грн та штрафу у розмірі 6000,00 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18 ).
Наданий позивачем розрахунок нарахувань пені та штрафу відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені, а також штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідачем у справі не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Таким чином, позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі з покладенням на відповідача судових витрат у справі зі сплати судового збору у розмірі 4267,58 грн, на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Демидова В.О. повний текст рішення складений та підписаний 23.03.2020.
Керуючись статтями 129, 194, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кузьменко Миколи Миколайовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КИЇВХЛІБ» (вул. Костянтинівська, буд. 64, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 41202432) заборгованість у розмірі 275535 грн 05 коп, пеню у розмірі 2970 грн 00 коп, штраф у розмірі 6000 грн 00 коп та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4267 грн 58 коп, а всього 288772 (двісті вісімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят дві) грн 63 (шістдесят три) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 23.03.2020.
Суддя В.О.Демидов