18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
19 березня 2020 року справа № 925/1477/19 м. Черкаси
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ"
до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі його Черкаської філії
про стягнення 156246,03 грн.
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Рябенька Я.В.
За участю:
від позивача в режимі відеоконференції директора товариства Тельпіса Ф.А.;
від відповідача: не явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі його Черкаської філії (далі - відповідач) про стягнення 156246,03 грн. заборгованості за проданий позивачем відповідачу товар, у тому числі: 100000,00 грн. боргу, 34493,15 грн. пені, 15720,00 грн. інфляційних нарахувань та 6032,88 грн. 3% річних.
У позові позивач також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь позивача 2343,70 грн. витрат на сплату судового збору за подання позову.
В обґрунтування позову позивач вказав на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати купленого ним у позивача згідно з видатковими накладними від 20.07.2016 №16072003 і від 26.12.2016 №16122603 товару.
Ухвалою від 08.01.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву позивача до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1477/19, вирішив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження, призначив у ній судове засідання на 09 год. 30 хв. 06.02.2020 у приміщенні Господарського суду Черкаської області з повідомленням сторін і встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
Відзив на позов до Господарського суду Черкаської області не надійшов.
05 лютого 2020 року до Господарського суду Черкаської області надійшло клопотання керівника Черкаської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про припинення провадження у справі №925/1477/19.
Ухвалою від 06.02.2020 Господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні керівника Черкаської філії Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" про припинення провадження у справі №925/1477/19 і повідомив сторони про оголошену судом перерву в судовому засіданні з розгляду цієї справи до 11 год. 00 хв. 03.03.2020.
Ухвалою від 03.03.2020 Господарський суд Черкаської області господарський суд за клопотанням відповідача відклав розгляд справи №925/1477/19 на 14 год. 30 хв. 19.03.2020 в приміщенні Господарського суду Черкаської області.
Сторони були належним чином повідомлені господарським судом про дату, час і місце призначеного ухвалою від 03.03.2020, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм поштових відправлень з вказаною ухвалою. Проте відповідач чи їх представник у це судове засідання не явилися і не повідомили господарський суд про причини неявки, що не перешкоджає вирішенню спору за наявними у справі матеріалами.
У судовому, яке відбулося 19.03.2020 за участю в режимі відеоконференції керівника позивача Тельпіса Ф. А., останній підтримав позов з викладених у ньому підстав, а господарський суд розглянув справу по суті і оголосив вступну і резолютивну частини ухваленого ним у нарадчій кімнаті рішення.
Заслухавши позивача, з'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази, Господарський суд Черкаської області
20 липня 2016 року за видатковою накладною від 20.07.2016 №16072003 позивач передав відповідачу у власність, а останній прийняв засоби захисту рослин (далі - товар) вартістю 122205,00 грн. з урахуванням ПДВ.
26 грудня 2016 року за видатковою накладною від 26.12.2016 №16122603 позивач передав відповідачу у власність, а останній прийняв товар вартістю 99060,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Відповідач частково оплатив одержаний за видатковими накладними від 20.07.2016 №16072003 і від 26.12.2016 №16122603 товар, перерахувавши позивачу 121265,00 грн., у тому числі 13.12.2016 - 64057,33 грн. і 11.10.2017 - 57207,67 грн.
Отож борг відповідача перед позивачем за переданий за видатковими накладними від 20.07.2016 №16072003 і від 26.12.2016 №16122603 товар становить 100000,00 грн.(122205,00 грн. + 99060,00 грн. - 64057,33 грн. - 57207,67 грн.).
За твердженням позивача 10.07.2017 він направив відповідачу письмову вимогу від 10.11.2017 №17110101 про сплату у строк не пізніше 30.11.2017 боргу в сумі 100000,00 грн.
Відповідач боргу у сумі 100000,00 грн. позивачу не сплатив.
За прострочення оплати переданого відповідачу за видатковими накладними від 20.07.2016 №16072003 і від 26.12.2016 №16122603 товару позивач нарахував відповідачу до сплати:
- 34493,15 грн. пені у розмірі однієї облікової ставки Національного банку України на суму боргу 100000,00 грн. за період прострочення з 01.12.2017 по 04.12.2019;
- 15720,00 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань на суму боргу 100000,00 грн. за період прострочення з листопада 2017 року по серпень 2019 року;
6032,88 грн. передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних на суму боргу 100000,00 грн. за період прострочення з 01.12.2017 по 04.12.2019.
На день ухвалення господарським судом цього рішення відповідач борг в сумі 100000, 00 грн. та нараховані на цю суму боргу пеню в сумі 34493,15 грн., інфляційні нарахування в сумі 15720,00 грн. і 3% річних в сумі 6032,88 грн. позивачу не сплатив.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Стаття 549 Цивільного кодексу України неустойку (штраф, пеню) визначає як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема такі як сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання.
Стаття 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визнає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частина 2 ст. 20 Господарського кодексу України передбачає право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства, господарський суд дійшов таких висновків.
Вчинені сторонами дії, а саме передача позивачем за видатковими накладними від 20.07.2016 №16072003 і від 26.12.2016 №16122603 відповідачу і прийняття останнім у власність товару вартістю відповідно 122205,00 грн. і 99060,00 грн. і часткова його оплата означають про укладення сторонами між собою у спрощений спосіб двох відплатних господарських договорів купівлі-продажу товару. Оскільки цими договораи строк оплати товару не був установлений, то відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відповідач мав оплатити його одразу ж після прийняття товару. Тобто товар, одержаний за видатковою накладною від 20.07.2016 №16072003 відповідач мав оплатити 20.07.2016, а товар, одержаний за видатковою накладною від 26.12.2016 №16122603 - 26.12.2016.
Відповідач належним чином, тобто в установлений ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України строк, зобов'язання щодо оплати вказаного товару не виконав, чим порушив права позивача на своєчасне і повне одержання плати за проданий товар.
Наслідками порушення відповідачем грошового зобов'язання є його обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
У спірних правовідносинах штрафні санкції, у тому числі пеня і її розмір, за прострочення відповідачем оплати товару ні законом, ні укладеними сторонами у спрощений спосіб договорами купівлі-продажу не встановлені.
Позивач у позові як на підставу застосування до відповідача пені посилається на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Між тим, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов'язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.12.2019 у справі №904/4156/18.
Отож позивач не має права на стягнення з відповідача заявленої у позові пені.
Утім позивач має право на стягнення з відповідача на свою користь передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних нарахувань та 3% річних.
Розрахунок стягуваної суми інфляційних нарахувань є неправильним.
За вказаний позивачем у розрахунку стягуваної суми інфляційних нарахувань період прострочення з листопада 2017 року по серпень 2019 року в оплаті товару вартістю 100000,00 грн. фактична сума цих нарахувань згідно із зробленим за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи ЛІГА:ЗАКОН розрахунком становить 14910,15 грн.
Розрахунок стягуваної суми 3% річних зроблений правильно.
За таких обставин позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення 100000,00 грн. боргу, 14910,15 грн. інфляційних нарахувань та 6032,88 грн. 3% річних.
Позивач за платіжним дорученням від 10.12.2019 №2961 при поданні позову сплатив 2343,70 грн. судового збору.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України частину сплаченого позивачем при поданні позову судового збору в сумі 1814,15 грн., пропорційній розміру задоволених позовних вимог, слід покласти на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області
Позов задовольнити частково.
Судові витрати позивача у складі частини сплаченого ним при поданні позову судового збору в сумі 1814,15 грн. покласти на відповідача.
Стягнути з Державного підприємства "Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу" в особі його Черкаської філії (вул. Червоноармійська, 31, м. Кам'янка, Кам'янський район, Черкаська область, 20800, код ЄДРПОУ 38104375) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОС ТІМ" (вул. Бугаївська, 21, м. Одеса, Одеська область, 65005, код ЄДРПОУ 40111231) - 100000, 00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) боргу, 14910,15 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот десять гривень 15 коп.) інфляційних нарахувань, 6032,88 грн. (шість тисяч тридцять дві гривні 88 коп.) 3% річних та 1814,15 грн. (одна тисяча вісімсот чотирнадцять гривень 15 коп.) судового збору.
У задоволенні решти позову відмовити.
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 23.03.2020.
СУДДЯ М.В. Дорошенко