ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
10.03.2020Справа № 910/11870/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»
до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
про стягнення 7089,47 грн.
Представники:
від позивача: Будя К.С.
від відповідача: Грушко Є.В.
Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 13335,04 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту PVP.S №1701706 від 19.06.2017 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № PL 0235249771, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 13335,04 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2019 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати копію полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № PL 0235249771 або інформацію із єдиної централізованої бази МТСБУ стосовно полісу № PL 0235249771.
15.10.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь, відповідно до якої Моторне (транспортне) страхове бюро України не може надати копію полісу, так як всі документи були передані ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» як кореспондента польського страховика Powszechny Zaklad Ubezpieczen S.A. на території України для подальшого врегулювання заявленої події.
Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Судом вбачається необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, з урахуванням також обставин ненадання сторонами копії полісу № PL 0235249771 з метою визначення розміру франшизи за полісом, лімітів відповідальності тощо.
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі.
Ухвалою суду від 02.12.2019 суд ухвалив здійснювати розгляд справи № 910/11870/19 у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 28.01.2020, зобов'язати позивача та відповідача надати суду належним чином засвідчену копію полісу № PL 0235249771.
11.12.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій позивач повідомив, що копія полісу повинна бути у відповідача.
26.12.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про продовження строку надання відзиву.
08.01.2019 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач вказує на наявні порушення в наданому позивачем звіті стосовно оцінки транспортного засобу та з урахуванням того, що відповідач відшкодував позивачу 10406,96 грн., відповідач вважає, що він повинен сплатити позивачу 5467,25 грн.
У підготовче засідання 28.01.2020 з'явились представники сторін.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 25.02.2020.
07.02.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 7089,47 грн.
У підготовче засідання 25.02.2020 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.
У підготовчому засіданні 25.02.2020 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
За результатами підготовчого засідання судом закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.03.2020.
У судове засідання 10.03.2020 прибули представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 10.03.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази, суд
19.06.2017 між АТ «Просто-Страхування» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № PVP.S 1701706 (Договір), предметом страхування за цим Договором виступають майнові інтереси ОСОБА_1 , пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Ford», державний номер НОМЕР_1 від страхових ризиків.
Згідно з постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018, 13.02.2018 о 13 год. 20 хв. трапилась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Ford», державний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 . Правил дорожнього руху України, якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018.
До АТ «Просто-Страхування» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Згідно зі Звітом №126755 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, матеріальний збиток, заподіяний власнику після аварійного пошкодження КТЗ «Ford», державний номер НОМЕР_1 , становить 17496,43 грн.; коефіцієнт фізичного зносу - 0,4643.
Відповідно до страхового акту №126755 від 08.02.2018 позивач виплатив суму страхового відшкодування у розмірі 23742,00 грн. за платіжним дорученням №3929 від 01.03.2018.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, останнім було перераховано на користь позивача 10406,96 грн. страхового відшкодування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту PVP.S №1701706 від 19.06.2017 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Ford», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності № PL 0235249771, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 7089,47 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Ford», державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_2 .
Як зазначили сторони, цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Volkswagen», реєстраційний номер RJA10ST застрахована у Powszechny Zaklad Ubezpieczen S.A., кореспондентом якого на території України є ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», на підставі укладеного договору № PL 0235249771.
Вина водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , підтверджується постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16.03.2018.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Ford», державний номер НОМЕР_1 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором № PL НОМЕР_3 , а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі Звітом №126755 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, матеріальний збиток, заподіяний власнику після аварійного пошкодження КТЗ «Ford», державний номер НОМЕР_1 становить 17496,43 грн.; коефіцієнт фізичного зносу - 0,4643.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Суд зазначає, що суду не надано копію договору № PL 0235249771 з метою встановлення розміру франшизи, лімітів відповідальності страховика тощо, проте заперечення відповідача не містять жодних доводів щодо розміру франшизи чи лімітів відповідальності, з огляду на що суд вважає, що за відсутності доказів іншого, розмір франшизи становить 0 грн., а грошові кошти, які є предметом спору, знаходиться в межах лімітів відповідальності.
В той же час заперечення відповідача щодо недоліків визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу відповідно до звіту №126755, судом не приймаються, оскільки відповідачем в свою чергу не подано іншого висновку, складеного суб'єктом оціночної діяльності, із визначенням іншого розміру збитку чи коефіцієнту фізичного зносу тощо.
Таким чином, враховуючи часткову сплату відповідачем суми страхового відшкодування у розмірі 10406,96 грн., вимоги позивача про стягнення 7089,47 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
03.01.2019 між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Синюк та партнери» (адвокатське бюро) був укладений договір про надання правової допомоги № 23, за умовами якого адвокатське бюро зобов'язався надати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.4 вказаного договору безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Синюк Станіслав Леонідович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія КС № 6423/10 від 15.02.2018).
Відповідно до реєстру справ, що є додатком до договору № 23 від 03.01.2019, позивачем передано бюро передано зокрема страхову справу, що є предметом розгляду у даній справі.
Згідно з актом виконаних робіт від 29.03.2019 бюро надано, а позивачем прийнято правову допомогу за страховим випадком, що є предметом даного спору, вартість послуг за яким склала 4000,00 грн.
Судом встановлено, що винагорода виплачена позивачем на користь Адвокатського бюро «Синюк та партнери» в розмірі 4000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 4297 від 07.03.2019 та №4298 від 07.03.2019.
Враховуючи обсяг наданої адвокатом позивачеві правничої допомоги, а також предмет спору, суд дійшов висновку про те, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 4000,00 грн. є співмірним із позовними вимогами, а тому, враховуючи також відсутність письмових заперечень відповідача щодо розміру правничої допомоги, витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код: 24745673) грошові кошти у розмірі 7089 (сім тисяч вісімдесят дев'ять) грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.03.2020
Суддя Ю.В. Картавцева