ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
17 березня 2020 року м. Херсон Справа № 923/56/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. за участю секретаря судового засідання Горголь О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго", м. Херсон
до: фізичної особи - підприємця Ястребової Світлани Григорівни, м. Херсон
про стягнення 13826,26 грн
за участю представників:
позивача: уповноважений представник Маковецький Д. Ю.
відповідача: не прибув.
16.01.2020 до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" до фізичної особи-підприємця Ястребової Світлани Григорівни про стягнення 13826,26 грн заборгованості за договором № 501 про постачання теплової енергії від 15.10.2006, з яких - 10205,51 грн основного боргу, 1199,89 грн втрат від інфляції, 564 грн 3% річних, 1611,44 грн пені та 245,42 грн штрафу.
Ухвалою суду від 20.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою від 11.02.2020 відкладено розгляд справи на 17.03.2020.
16.03.2020 позивач подав клопотання про зменшення розміру позовних вимог, якою у зв"язку з частковою оплатою боргу в сумі 7000 грн у лютому 2020р., просить стягнути з відповідача 3205,51 грн основного боргу, 1199,89 грн втрат від інфляції, 564 грн 3% річних, 1611,44 грн пені та 245,42 грн штрафу.
З огляду на викладене, має місце нова ціна позову - 6826,26 грн, в межах якої вирішується спір.
Відповідач в засідання не прибув, відзиву на позов не надав з невідомих причин, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 73) про вручення йому ухвали від 20.01.2020.
Ухвала суду від 11.02.2020, надіслана на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві та (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch) - АДРЕСА_1 , повернулась до суду з відміткою пошти "адресат не найдено".
Згідно з п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на викладене, враховуючи п. 5) ч. 6 ст. 242 ГПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки всі ухвали суду надсилалась судом за адресою, зареєстрованою у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, - суд
Міське комунальне підприємство "Херсонтеплоенерго" (надалі Виробник, позивач), та фізична особа - підприємець Ястребова Світлана Григорівна (надалі Споживач, відповідач), 15.10.2006 року уклали Договір № 501 (далі Договір) на постачання теплової енергії, відповідно якого Виробник приймає на себе зобов'язання виробити та поставити Споживачеві теплову енергію в обумовлених договором обсягах, а Споживач зобов'язується прийняти теплову енергію і оплачувати її за встановленими тарифами у строки, передбачені Договором.
Даний договір укладений з 15 жовтня 2006 року по 15 жовтня 2007 року і вважається щорічно продовженим на такий же термін на останніх умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії не надійде письмова мотивована заява від однієї із сторін про розірвання договору.
В подальшому сторонами укладались додаткові угоди до договору. Зокрема, додатковою угодою № 5 від 23.01.2013, якою викладено обов"язки споживача по п. 3.2 та розділ 6 "Порядок оплати" в новій редакції.
Так, зокрема, відповідно до п. 6.1. Договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється в грошовій формі за тарифами, затвердженими у установленому порядку. На момент укладення договору тариф на теплову енергію становить 908,772 грн/Гкал з урахуванням ПДВ. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно з п. 6.6. Договору, оплата за теплову енергію здійснюється відповідачем не пізніше 25 числа місяця, що наступає за розрахунковим. Якщо споживач не отримав документів фінансово-бухгалтерської звітності, необхідних для розрахунків за отриману теплову енергію (рахунки, акти виконаних робіт) йому необхідно до 20 числа місяця, слідуючого за розрахунковим, прибути до позивача та отримати платіжні документи (п. 6.7)
Відповідно до п. 3.2.5 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 23.01.2013) споживач зобов"язується підписати акти виконаних робіт надані за звітний період, завірити печаткою та один примірник повернути позивачу. У разі неповернення оформленого акту виконаних робіт, обсяг теплової енергії, зазначений в акті, рахується узгодженим та отриманим споживачем у повному обсязі.
Позивач виконуючи умови договору поставив відповідачу теплову енергію з січня 2016р. по листопад 2019 р., що підтверджено підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт, копії яких додано позивачем до позову, та копіями рахунків на оплату (а.с. 13-54).
Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання за договором щодо своєчасної оплати належним чином не виконував та несвоєчасно здійснював проплати за поставлену теплову енергію. Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 59) основний борг відповідача становить 10205,51 грн.
Однак, у зв"язку з частковою оплатою боргу, позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, за якою позивач просить стягнути 3205,51 грн
Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір № 501 від 15.10.2006, укладений між сторонами, станом на день розгляду справи не розірваний, не визнаний судом недійсним, тому є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем 3205,51 грн основного боргу є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором, і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України позовні вимоги про стягнення 3% річних в сумі 564 грн та 1199,89 грн втрат від інфляції також підлягають задоволенню.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 1611,44 пені та 245,42 грн 7% штрафу, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.
Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.
Укладаючи договір №501 від 15.10.2006 року сторони пунктом 7.3.3 передбачили, що за несвоєчасну оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором термін, згідно з ГК України нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості наданих послуг за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибуткових територій" установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Таким чином, нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини.
Враховуючи те, що відповідач не виконав обов'язків за договором по своєчасних розрахунках за надані послуги, а також з урахуванням розміру нарахованої позивачем пені та штрафу, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за період прострочки в розмірі 1611,44 грн, яка нарахована позивачем відповідно до п. 7.3.3 договору, та 245,42 грн 7% штрафу.
На підставі вищезазначеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному розмірі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 2102 грн покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Ястребової Світлани Григорівни ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь Міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" (м. Херсон, Острівське шосе, 1, код 31653320)
- на рахунок НОМЕР_2 ХОУ ВАТ "Державний Ощадбанк України" МФО 352457, - 3205 грн. 51 коп. основного боргу,
- на рахунок НОМЕР_3 ПАТ АБ "Укргазбанк" МФО 320478 - 1199,89 грн втрат від інфляції, 564 грн 3% річних, 1611,44 грн пені, 245,42 грн штрафу та 2102 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 23.03.2020.
Суддя В.В.Литвинова