61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1
іменем України
17.03.2020 Справа №905/2414/19
Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.,
при секретарі судового засідання Калітіній К.А.,
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, код ЄДРПОУ 40075815, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, код ЄДРПОУ 40081237,
до відповідача, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ Донецької області, код ЄДРПОУ 31599557,
про стягнення 32970,00 грн., -
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився, -
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ Донецької області, про стягнення штрафу у розмірі 32970,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України.
З дотриманням приписів ст.32 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/2414/19 визначено суддю Кротінову О.В.
Ухвалою суду від 17.01.2020 прийнято позов Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення штрафу у розмірі 32970,00 грн. за неправильно зазначену у накладній масу вантажу на підставі ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2414/19; визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 13.02.2020.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що у липні 2019 зі станції Родинська Донецької залізниці відправником Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» здійснено відправлення вантажу - вугілля кам'яне марки г-газовий у вагоні №68819986 згідно залізничної накладної №50623776 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ДТЕК Запорізька ТЕС. При прибутті поїзда, на підставі заявки ДТЕК Запорізька ТЕС проведено зважування маси вантажу у вказаному вагоні, за результатами якого виявлена різниця у дійсній вазі та зазначеній відповідачем у залізничній накладній №50623776, а отже неправильно вказано останнім дані вантажу, внаслідок чого виникли підстави для нарахування штрафу.
На підтвердження викладених обставин позивач надав у копіях: залізничну накладну №50623776, комерційний акт №476906/590 від 13.07.2019, акт загальної форми №826 від 12.07.2019, заявка на проведення спільного переважування б/н від 12.07.2019, технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки №0213 від 25.03.2019, довідка залізниці №ДН-3-12/576 від 16.12.2019, наказ залізниці №91/ОС від 21.02.2019 «По особовому складу», наказ залізниці №52 від 18.02.2019 «Щодо призначення відповідальних працівників бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів», робоча інструкція прийомоздавальника вантажу та багажу ІІІ розряду ОСОБА_1 №12/ДС, робоча інструкція інструкція прийомоздавальника вантажу та багажу ІІІ розряду ОСОБА_2 №15/ДЄ, довіреність Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» №42/ДнЭ/2019 від 08.11.2018, виписка з книги телефонограм на станції Енергодар Придніпровської залізниці №21-10 від 13.07.2019, книга зважування вантажів на вагонних вагах станції Енергодар Придніпровської залізниці №0213 від 25.03.2019, а також розрахунок суми штрафу згідно ст.122 Статуту залізниць України за накладною №50623776.
Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, ст.ст.2, 5, 6, 23, 24, 37, 52, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п.4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, п.2.1., п.2.2. розділу 2, п.2.3. Правил оформлення перевізних документів, п.5, п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, ст.10 Закону України «Про залізничний транспорт».
31.01.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив б/н від 29.01.2020 на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовної заяви, звільнити від відповідальності відповідача із-за відсутності вини, як вантажовідправника. Обставинами, на яких ґрунтується відзив визначив: прийняття залізницею вагону з вантажем до перевезення без будь-яких зауважень; зважування вагонів вантажовідправником на перевірених вагах, приписаних до залізниці; завантаження вагону нижче бортів, зарівнено планером; маркування вагону двома продольними бороздами; на шляху прямування спірний вагон прослідував пункт комерційного огляду поїздів вагонів (ПКО) на станції Красноармійськ без будь-яких зауважень щодо розміщення вантажу, маси вантажу; зазначається суперечливість відомостей комерційного акту від 13.07.2019, складений з порушенням вимог Правил складання актів; позивачем не прийнято до уваги норма природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто, яка для вантажу у вологому стані становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах; ваги за тех.паспортом №0213 (ст.Енергодар Придніпровська залізниця) не придатні до застосування на момент зважування вантажу 13.07.2019; відмітки в накладній на ст.Енергодар про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки, не зроблено; залізниця фактично отримала надлишкову плату (переплату) залізничного тарифу, а самі наслідки допущеного відповідачем порушення не завдали їй матеріальних збитків; відповідачем було сплачено за перевезення вантажу більш ніж фактично позивачем надано послуг; з даних ст.Енергодар Придніпровської залізниці документів достеменно встановити, що ж було з вантажем на шляху слідування, та заявлена відповідачу як невідповідність маси вантажу, не можливо. Вважає, що позивачем не доведено правомірність нарахування позивачем штрафу за невірно вказану відповідачем у накладній масу вантажу.
До відзиву додано копію технічного паспорту ваг ВЭТ-150В.
Разом з цим, відповідачем подано клопотання б/н від 29.01.2020 із доповненням від 29.01.2020 про зменшення розміру стягнутого штрафу до розміру однієї провізної плати за перевезення у сумі 6 594,00грн. або на розсуд суду.
До доповнень від 29.01.2020 додано бухгалтерську довідку про поточні зобов'язання і забезпечення ДП ВК «Краснолиманська» станом на 30.09.2019 та довідку про відкриті рахунки в банківських установах ДП ВК «Краснолиманська» та відокремлених підрозділах станом на 13.01.2020.
Одночасно, 31.01.2020 судом отримано заяву б/н від 29.01.2020 про слухання справи без участі представника відповідача, позовні вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню у зв'язку з їх необґрунтованістю, відзив та клопотання із доповненнями від 29.01.2020 підтримує.
06.02.2020 від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання б/н від 03.02.2020, яким до матеріалів справи долучено завірену належним чином копію витягу з протоколу №Ц-64/91 Кот.т. засідання правління АТ «Українська залізниця» від 04.12.2018 та положення про регіональну філію «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».
11.02.2020 відповідачем через канцелярію суду надано заяву б/н від 11.02.2020 про розгляд справи без участі його представника.
Клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника задоволено судом, явка обов'язковою не визнавалась, про що відображено в ухвалі Господарського суду Донецької області від 13.02.2020.
13.02.2020 оголошено перерву у судовому засіданні на підставі ч.2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України по 17.03.2020, про що повідомлено сторін відповідною ухвалою суду.
17.02.2020 від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь б/н від 12.02.2020 на відзив на позовну заяву (надіслано поштою 12.02.2020 згідно інформації, яка міститься на конверті у якому надійшли документи), за змістом приведених у ній доводів позивач не погоджується з запереченнями відповідача, вказує, що підтвердженням повірки ваг серійний номер 1126 в лютому 2019 є сертифікати відповідності №UA.TR.002.CB.0868-19 від 05.03.2019 та №UA.TR.002.CB.0825-19 від 21.02.2019; перевірка маси вантажу здійснена належним способом; порушення правил перевезення в даному випадку засвідчене комерційним актом згідно ст.129 Статуту залізниць України, який за формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства України, складений та підписаний повноважними особами; вважає твердження відповідача щодо не перевищення граничного розходження у визначенні маси нетто хибними; роз'яснено обставини, за яких вносяться відомості у розділ «Є» комерційного акту.
До відповіді на відзив додано копії сертифікатів відповідності №UA.TR.002.CB.0868-19 від 05.03.2019 та №UA.TR.002.CB.0825-19 від 21.02.2019.
Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та існуючою можливість розглянути спір за наявними в справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.
Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо такого.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.307 Господарського кодексу України, підтверджується складанням транспортної накладної.
Відповідно до ст.6 Статуту залізниць України накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.
У липні 2019 на адресу ДТЕК «Запорізька ТЕС», 71500, Запорізька область, місто Енергодар, вулиця Промислова, 95, зі станції Родинська Донецької залізниці на станцію Енергодар Придніпровської залізниці відбулось відвантаження за залізничною накладною №50623776, зокрема, у вагоні №68819986 вантажу - вугілля кам'яне марки r-газовий, у вологому стані.
При оформленні зазначеної залізничної накладної №50623776 у вагоні №68819986 відповідачем вказано масу вантажу нетто 71000кг.
Як свідчить розділ 26 та 28 вищевказаної накладної, маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах (150т), заводський №541.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно із ст.52 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана, на вимогу вантажоотримувача перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.
12.07.2019 вантажоодержувач звернувся до начальника станції Енергодар Придніпровської залізниці із заявкою на проведення спільного переважування, а саме здійснити контрольне переваження маси вугілля, зокрема, у вагоні №68819986.
По прибуттю поїзда на станції призначення Енергодар Придніпровської залізниці на підставі заявки вантажоодержувача, відповідно до ст.52 Статуту залізниць України, проведено зважування маси вантажу у вагоні №68819986.
За результатами зважування станцією Енергодар Придніпровської залізниці складено комерційний акт №476906/590 від 13.07.2019, відповідно до якого зважування проводила прийомоздавальник Запорізької ТЕС Богданова , у присутності прийомоздавальників ст. Енергодар ОСОБА_2, ОСОБА_1 , на 100-т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, приписаних до залізниці, ваги повірені згідно технічного паспорта №18/02-2019. Виявлено, що при переважуванні у вагоні №68819986 вага брутто складає 89800кг., тара - 20900 кг з бруса вагона, нетто 68900 кг., що менше документа на 2100 кг.
У розділі «Д» комерційного акту також відображено, що вантаж прибув у вагоні в технічному і комерційному відношенні справному, навантаження у вагоні нижче бортів, вантаж марковано у вигляді двох повздовжніх смуг, маркування не порушено, без поглиблень та виїмок, двері та люка зачинені, течі вантажу не має.
Акт підписано виконуючим обов'язки начальника станції ОСОБА_6 , прийомоздавальником ОСОБА_2 , прийомоздавальником ОСОБА_7 , прийомоздавальником ОСОБА_8. НВР (начальника вантажного району) по штатному розкладу не передбачено.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Беручи до уваги представлені суду позивачем документи у підтвердження повноважень осіб, які здійснювали зважування та підписали комерційний акт, суд встановив, що комерційний акт №476906/590 від 13.07.2019 підписаний належними особами у відповідності до п.10 Правил складання актів.
Вказаний комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, порушення вимог останніх не встановлено.
Разом з цим, суд відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що залізницею у порушення вимог Правил перевезення вантажів контрольне зважування проведене на 150-ти тонних вагонних вагах, стосовно яких не проведено відповідні техогляди та державна повірка, з огляду на таке.
Як встановлено судом, зважування маси вантажу у вагоні №68819986 на станції призначення Енергодар Придніпровської залізниці здійснювалось на 150-т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача приписаних до залізниці, ваги повірені згідно технічного паспорту 18.02.2019.
Так, згідно з наявною у матеріалах справи копією технічного паспорту ЗВТ №0213, заводський номер №1126 дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 28.02.2019; міжповірочний інтервал ЗВВТ - 12 місяців; інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 6 місяців.
Пунктом 5 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. До розрахункових способів визначення маси вантажу належать: за трафаретом (підсумовування маси вантажу, зазначеної на кожному вантажному місці), за стандартом (множення суми стандартної маси вантажного місця на кількість місць вантажу), за заміром висоти наливу (з подальшим визначенням густини та об'єму вантажу за таблицею калібрування цистерн, розробленою заводом-виробником цистерни). За домовленістю відправника, залізниці та одержувача вантажу можуть бути встановлені інші способи визначення маси вантажу. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31 липня 2012 року № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 жовтня 2012 року за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, визначено, що ЗВВТ, які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці (далі - сторонні організації), підлягають обліку залізницями.
Узяття на облік ЗВВТ здійснюється за письмовим зверненням власника ЗВВТ до начальника дирекції з наданням завірених власником копій: експлуатаційної документації; методики повірки, атестованої згідно з вимогами Закону України «Про метрологію та метрологічну діялність»; свідоцтва про повірку (якщо це передбачено методикою повірки) або державну метрологічну атестацію ЗВВТ, виданого згідно з ДСТУ 2708:2006 «Метрологія. Повірка засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення» або ДСТУ 3215-95 «Державна система забезпечення єдності вимірювань. Метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки. Організація та порядок проведення»; переліку вантажів, маса яких буде визначатися на ЗВВТ; висновку за результатами діагностичного обстеження ЗВВТ (у разі потреби).
Якщо ЗВВТ відповідають вимогам цієї Інструкції, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, вони беруться на облік ревізором вагового господарства дирекції, який відповідно до вимог пункту 2.2 розділу 2 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 грудня 1996 року № 411, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 лютого 1997 року за № 50/1854 (далі - ПТЕ), оформлює технічний паспорт засобу ваговимірювальної (далі - технічний паспорт ЗВВТ) згідно з додатком 1 до цієї Інструкції. У технічному паспорті ЗВВТ робиться запис про повірку або державну метрологічну атестацію, вказується нормована похибка для різних режимів зважування згідно з вимогами пункту 1.9 розділу I цієї Інструкції, зазначається можливість зважування небезпечних вантажів згідно з наданими документами та робиться запис про придатність ЗВВТ для зважування відповідних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом. У технічному паспорті електронних ЗВВТ записуються також заводські номери датчиків, вагопроцесора, у разі потреби - контрольне число фіскальної реєстрації регулювання ЗВВТ, зазначене в експлуатаційних документах виробника ЗВВТ, яке визначає його технічний стан. Технічний паспорт ЗВВТ надається начальнику станції, на якій будуть оформлятися перевізні документи за результатами зважування на цих ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ повинні зберігатися в місці, визначеному розпорядчим документом начальника станції, який забезпечує їх схоронність. На прохання власника ЗВВТ йому може бути надано копію технічного паспорта ЗВВТ. Технічні паспорти ЗВВТ, які зберігаються у начальника станції, є документами, згідно з якими розглядаються претензії, пов'язані з визначенням маси вантажу.
На підтвердження повірки ваг посилається на сертифікати відповідності від 21.02.2019 та 05.03.2019, з яких вбачається, що проведені процедури оцінки відповідності Модуль F технічного регламенту засобів вимірювальної техніки та проведені процедури оцінки відповідності Модуль F технічного регламенту щодо неавтоматичних зважувальних приладів, в статистичному зважуванні та зважуванні в русі.
Разом з цим, технічний паспорт ваг заводський номер №1126 містить відмітки, що дані ваги сертифіковані (повірені) на відповідність.
Згідно з ст.1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», затвердження типу засобу вимірювальної техніки - рішення призначеного органу з оцінки відповідності, прийняте на основі звіту про оцінку типу, про те, що тип засобу вимірювальної техніки відповідає встановленим вимогам і може використовуватися у сфері законодавчо регульованої метрології у спосіб, за якого він, як очікується, забезпечить надійні результати вимірювань протягом визначеного періоду часу.
Статтею 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів, у тому числі первинна повірка та затвердження типу засобів вимірювальної техніки, проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб'єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності.
Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно-правовими актами.
Призначені органи з оцінки відповідності повідомляють науковому метрологічному центру, уповноваженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності, на ведення реєстру затверджених типів засобів вимірювальної техніки, про видані ними сертифікати перевірки типу засобів вимірювальної техніки.
Сертифікат перевірки типу засобу вимірювальної техніки є документом, який засвідчує, що тип засобу вимірювальної техніки затверджено.
Відповідно до п.5 «Перехідних положень» Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» сертифікати відповідності засобів вимірювальної техніки затвердженому типу, видані в установленому порядку до набрання чинності цим Законом, чинні протягом визначеного в них строку дії.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що станом на дату складання комерційного акту №476906/590 від 13.07.2019 засіб вимірювальної техніки був повірений як того вимагають норми чинного законодавства.
Матеріали справи свідчать, що відповідач, заперечуючи проти позовних вимог зазначає, що застосовані сторонами способи визначення маси вантажу при оформлені накладної та при контрольному зважуванні не є однаковими та можуть привести до невідповідності результатів зважування.
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Таким чином, існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах; підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом; розрахунковим методом; за обміром; умовно.
Відповідно до п. 22 Правил видачі вантажів перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення. Зважування вантажів на вагонних вагах провадиться в порядку, передбаченому Правилами приймання вантажів до перевезення.
Отже, вказана умова щодо видачі вантажів не містить імперативного припису щодо перевірки маси вантажу саме таким способом, яким остання визначалась на станції відправлення.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644, що за своїм змістом кореспондується зі статтею 37 Статуту залізниць України.
Згідно з п.п.5, 7 цих Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої Наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 року за №442, та інших нормативно-правових актів.
Маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
Отже зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу.
При цьому саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.18 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року №04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».
Можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.07.2018 року у справі №925/1256/17.
Як вбачається з графи 26 накладної за спірним перевезенням вантажовідправник-відповідач визначав масу вантажу у вагоні способом зважування на вагах, тобто таким же самим способом, як і залізниця на станції призначення.
Враховуючи зазначене, маса вантажу за даним перевезенням як при відправленні так і під час контрольного зважування визначена однаковим способом, а різна модифікація вагонних ваг не впливає на визначення маси вантажу, тому твердження відповідача є безпідставними.
При цьому, відповідачем безпідставно ототожнюється спосіб визначення/перевірки маси вантажу (регламентований статтею 37 Статуту) зі способом зважування на вагах, тоді як у п.22 Правил видачі вантажів йдеться саме про спосіб визначення маси вантажу, який в даному випадку є один і той же - шляхом зважування на вагонних вагах.
Натомість, відповідач посилається на недотримання порядку зважування - тобто процедури в межах одного способу визначення маси вантажу. Проте згідно з п.10 Правил приймання вантажів до перевезення порядок зважування (із зупинкою і розчіпленням вагонів або із зупинкою без розщеплення для даного типу вантажу) залежить від типу використаних вагонних ваг, при цьому, вимог щодо використання однотипних ваг та ідентичного порядку зважування при визначенні/ перевірки маси вантажу на станції відправки та станції призначення нормативні документи не містять.
Таким чином, твердження про різні зважування, а отже опосередковано невідповідність результатів зважування, спростовуються вищевказаними обставинами.
Разом з цим, пунктом 12 Правил складання актів встановлено, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі «Є» комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: «Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено». Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, відомості в розділі «Є» комерційного акту №476906/590 від 13.07.2019 відсутні, оскільки зважування вантажу не відбувалось на попутній станції, вказане вказує на безпідставність твердженням відповідача у цій частині.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000р., а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1. та п.2.2., графи Маса вантажу, визначена відправником, кг та Спосіб визначення маси заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5. Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту.
Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній №50623776, засвідчено належним доказом комерційним актом №476906/590 від 13.07.2019.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000р. та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Тобто, чинне законодавство України пов'язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених ст.118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
Враховуючи дане, предметом дослідження є встановлення такого порушення.
Доказів на підтвердження відсутності вини вантажовідправника у невідповідності відомостей у перевізному документі фактичній масі вантажу у спірних вагонах, відповідачем суду не надано.
Відтак, судом встановлено наявність підстав для застосування відповідальності, передбаченої вищеозначеним нормативним актом.
Окрім того, при застосуванні статей 118 та 122 Статуту слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Відповідно до ст.118 Статуту залізниць України штраф підлягає стягненню у п'ятикратному розмірі провізної плати.
Виходячи з того, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складає 6594,00 грн., позивачем нараховано та предявлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 32970,00 грн.
Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.
Беручи до уваги встановлені обставини та наявні матеріали справи, інші доводи відповідача не спростовують викладеного, а тому відхиляються судом.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, суд зазначає, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає права, обов'язки і відповідальність залізниці, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку чітко визначена ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України. Підстав вважати такий штраф надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду немає, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Аналогічна за змістом позиція міститься у висновках Верховного Суду за результатом розгляду досліджуваного питання, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2019 по справі №914/2339/17.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
З огляду на таке, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням норм статті 129 Господарського процесуального кодексу України
Керуючись ст.ст.4, 7, 13, 42, 73-81, 86, 129, 233, 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Покровськ Донецької області, про стягнення штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 32970,00 грн., задовольнити.
2.Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (85310, Донецька область, місто Покровськ, місто Родинське, вулиця Перемоги, будинок 9, код ЄДРПОУ 31599557, банківські реквізити: р/ НОМЕР_2 ПАТ КБ Приватбанк у Донецькій області, МФО 335496)) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, б.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м.Дніпро, Кіровський район, пр-т Дмитра Яворницького, б.108, код ЄДРПОУ 40081237, банківські реквізити: р/рUA693054820000026001302527468 в філії Дніпропетровське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 305482) штраф у розмірі 32970,00 грн., а також відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1921,00грн.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4.Рішення ухвалено у судовому засіданні 17.03.2020 (вступна та резолютивна частини рішення).
5.Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
6.Повний текст рішення складено 23.03.2020.
Суддя О.В. Кротінова