Справа № 569/22401/18
13 березня 2020 року м.Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Самедовій Л.Р.,
з участю представника позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , яка діє в свої інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, суд -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 , шляхом зняття їх з реєстрації в зазначеній квартирі.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті своєї матері ОСОБА_6 позивач успадкував вище зазначену квартиру, на той час він був розлучений і вирішив тимчасово виїхати за кордон на заробітки. До нього звернулася колишня колега по роботі ОСОБА_2 з проханням тимчасово прописати її в успадкованій квартирі в зв'язку з тим, що їй запропонували роботу в м.Рівне і їй необхідна була Рівненська прописка, він погодився і в 2001 році прописав тимчасово ОСОБА_2 в своїй квартирі і дозволив їй там проживати в одній кімнаті, в другій кімнаті були його речі, при умові, що вона буде доглядати за його житлом коли він буде на заробітках за кордоном. Проте, що він прописав в квартирі ОСОБА_2 тимчасово свідчить будинкова книга в якій навпроти прізвища ОСОБА_2 в графі «Мета приїзду та на який час» відсутня відмітка пост»-постійно, а навпроти його прізвища та прізвища його покійної матері така відмітка є.
На протязі кількох років він часто їздив на заробітки по Україні і шукав можливість виїзду на заробітки за кордон. В листопаді 2003 року виїхав в Чехію, де працевлаштувався, створив сім'ю, народилося четверо дітей, звідки не повертався на Україну протягом 15 років, чим скористалася ОСОБА_2 , яка без його згоди зареєструвала в його квартирі свого сина ОСОБА_5 , батьківство якого він заперечує.
Коли через 15 років він приїхав в Україну то ОСОБА_2 , яка захопила квартиру з своєю сім'єю, яка є тільки власністю ОСОБА_4 , його до квартири не допустила і він змушений був звертатися за допомогою в поліцію, де йому порекомендували звернутися в суд. До того як він прописав і дозволив ОСОБА_2 проживати у своїй квартирі, ОСОБА_2 проживала разом з своїми батьками в смт.Зарічне Рівненської області у трикімнатній квартирі.
Просить суд усунути йому перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належною йому квартирою, шляхом визнання ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування вище зазначеною квартирою, шляхом зняття їх з реєстрації в квартирі.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 - ОСОБА_1 позовні вимоги позивача ОСОБА_4 підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві. Просить суд задоволити позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги позивача ОСОБА_4 не визнали з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях і пояснили суду, що відповідач ОСОБА_2 познайомилася навесні 1998 року з позивачем ОСОБА_4 в смт.Зарічне, де відповідач працювала товарознавцем в ЦВ поштового зв'язку, а позивач працював водієм на пошті в м.Сарни. Після смерті матері позивача, яку вони поховали разом, коли позивач вже був розлучений, запропонував їй переїхати до нього в м Рівне і жити однією сім'єю, на що вона погодилася і прописав її в спірній квартирі, в якій вона проживає по даний час. Разом вони переоформили спадщину після смерті матері позивача. На Україні у нього була заробітна плата мала і в листопаді 2003 року позивач поїхав на заробітки в Чехію, в той час відповідач була на сьомому місяці вагітності. ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народився син ОСОБА_7 , біологічним батьком якого є позивач по справі ОСОБА_4 і якого вона зареєструвала в квартирі позивача. Не одружилися бо не було ні часу, ні коштів. Позивач обіцяв, що попрацює кілька місяців, повернеться і вони одружаться, але більше десяти років він не повертався на Україну, і відповідачу не було відомо місце проживання позивача, тому відповідач не мала змоги подати позов про встановлення батьківства і стягнення аліментів. Лише після того як позивач приїхав в Україну, відповідач звернулася до Рівненського міського суду з позовом про встановлення батьківства і стягнення аліментів, проте справа не розглянута тому-що позивач не з'являється до експертної установи для проведення судово-генетичної експертизи. Просять суд відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Свідок ОСОБА_8 показала суду, що ОСОБА_2 познайомилася з ОСОБА_4 коли він був ще одружений, після чого ОСОБА_4 переїхав в Рівне де доглядав за матір'ю. ОСОБА_2 потрібна була прописка в м. Рівне і ОСОБА_4 за її проханням тимчасово прописав її в своїй квартирі, і тимчасово дозволив проживати. Потім ОСОБА_2 і її сім'я якось прописалися в квартирі ОСОБА_4 постійно і тепер ОСОБА_4 не може користуватися своєю квартирою.
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 показали суду, що позивача ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 знають на протязі тривалого часу. Жили вони разом в квартирі АДРЕСА_1 як чоловік і жінка. У них народився син ОСОБА_7 . ОСОБА_2 живе в квартирі постійно. ОСОБА_4 виїхав за кордон на заробітки і вони його більше не бачили. Про обставини прописки їм нічого не відомо.
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №49286426 від 24.09.2017 року та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 99552379 від 06.10.2017 року, мати позивача ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Єдиним власником квартири АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Степанюк Н.О. 26 жовтня 2002 року і зареєстроване у реєстрі 3-857.
Позивач ОСОБА_4 зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1 20.03.2001 року, що підтверджується копією паспорта громадянини України позивача, довідкою Управління забезпечення надання адміністративних послуг регіонального ЦНАП у м.Рівному від 15.02.2018 року та адресною карткою.
Відповідно до довідок Управління забезпечення надання адміністративних послуг регіонального ЦНАП у м. Рівному від 17.02.2020 року у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані по теперішній час: відповідач ОСОБА_2 з 29.08.2001 року, її малолітній син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 27.01.2004 року, її дочка з дітьми ОСОБА_13 з 25.01.2011 року, ОСОБА_14 з 18.12.2017 року, ОСОБА_15 з 20.08.2019 року.
З оглянутого в судовому засіданні «Розділу 4 Прописка» будинкової книги квартири АДРЕСА_1 вбачається, що навпроти прізвища ОСОБА_2 в графі «Мета приїзду та на який час» відсутня відмітка «пост»-постійно, а навпроти прізвища позивача ОСОБА_4 та прізвища його покійної матері така відмітка є.
За висновком Рівненського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області від 12 січня 2018 року в період з 27.12.2017 року по 12.01.2018 року позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_2 неодноразово зверталися з заявами до поліції, позивач ОСОБА_4 з приводу того, що не може потрапити в належну йому квартиру від якої відповідач ОСОБА_2 не дає йому ключі, а відповідач ОСОБА_2 з приводу того, що позивач ОСОБА_4 намагається потрапити в квартиру.
Згідно Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, 28.01.2018 року до ЄДР було внесено відомості щодо незаконного проникнення у квартиру ОСОБА_4 .
Ухвалою Рівненського міського суду від 28 грудня 2017 року відкрито загальне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання батьківства, розгляд якої на даний час не закінчено. ОСОБА_4 заперечує, що він є біологічним батьком неповнолітнього сина ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , те що як показали свідки, що позивач і відповідач жили разом як чоловік і жінка не є категоричним підтвердженням того, що позивач є біологічним батьком сина відповідача ОСОБА_5 , тому на час розгляду даної справи не має підстав вважати позивача біологічним батьком неповнолітнього сина відповідача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , також відсутні підстави вважати відповідача ОСОБА_2 і її сина ОСОБА_7 членами сім'ї позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ /майно/ яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до положень ст.ст. 317,319 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать законну.
За приписами ч. 1,ч.2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України, власник квартири має право використовувати її для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належить дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За статтею 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Власник майна має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушення свого права власності у будь-який час. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/13030/18 від 25.07.2018 року, предметом розгляду якої було питання про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, /виселення/.
Таким чином, виходячи з наведених правових норм, якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому суд вважає, що в розрізі даного спору позивач правомірно вимагає усунення порушень його прав, в даному випадку шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 такими, що втратили право користування належною йому на праві власності квартирою, оскільки, як підтверджують наявні матеріали справи відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітній син ОСОБА_5 не є членами сім'ї позивача і не має належних та допустимих доказів того, що позивач ОСОБА_4 є біологічним батьком сина відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , і крім того права неповнолітньої дитини є похідними від прав батьків /або одного з них.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_4 про визнання відповідача ОСОБА_2 та її неповнолітнього сина ОСОБА_16 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позивачу ОСОБА_4 , підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права користування жилим приміщенням.
Враховуючи, що рішення суду про визнання відповідача та її неповнолітнього сина такими, що втратили право користування жилим приміщенням є підставою для зняття їх з реєстраційного обліку, суд приходить до висновку, що вимога про зняття відповідача та її неповнолітнього сина з реєстрації місця проживання задоволенню не підлягає і вирішується в позасудовому порядку на підставі рішення суду про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 704,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради (місцезнаходження: м.Рівне, вул.Соборна, 12а) про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати по справі понесені позивачем по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення /виклику/ учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.