Справа 556/199/20
Номер провадження 1-кп/556/70/2020
Рядок статзвіту № 18
23.03.2020 року. Володимирецький районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець, кримінальне провадження №12019180230000453 від 05.11.2019 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, не одруженого, допризовника, освіта середня, не працює, не судимого згідно ст.89 КК України,-
За ч.1 ст. 122 КК України,-
Встановив:
1 листопада 2019 року, приблизно о 22 год. ОСОБА_4 , перебуваючи поблизу магазину «М'яско», що в смт. Рафалівка Володимирецького району, під час словесної суперечки з ОСОБА_6 , в ході якої, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, наніс декілька ударів ліктем та кулаком правої руки в обличчя потерпілого, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді двобічного перелому нижньої щелепи зліва та справа, які згідно п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що спричинило тривалий розлад здоров'я, ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КК України.
Свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину обвинувачений ОСОБА_4 визнав повністю і суду пояснив, що 01.11.2019 року, близько 22 год., він був у магазині «М'яско», що в смт. Рафалівка, спілкувався з хлопцями. Там знаходився і ОСОБА_6 з компанією, розпивали спиртні напої. Потерпілий зробив йому зауваження, що голосно сміялися. Потім вийшли на вулицю, де ОСОБА_6 почав його душити. На що він вдарив останнього три рази ліктем і наніс один удар кулаком в обличчя.
Щиро розкаюється у вчиненому, приїзджав до потерпілого в лікарню, просив вибачення.
Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_4 повністю погодився зі всіма доказами, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, згідно обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.
З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, проаналізувавши вище вказані обставини та докази, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.
При обранні міри покарання, суд враховує, згідно ст. 65 КК України, ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом”якшують і обтяжують покарання, що вчинив злочин середньої тяжкості.
Обставинами, які пом”якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлені.
Як зазначено в ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
ОСОБА_4 раніше не судимий згідно ст.89 КК України, вину визнав, розкаявся у вчиненому, на диспансерному обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, посередньо характеризується.
Як зазначено у досудовій доповіді органу пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує обвинуваченого та його спосіб життя, історію правопорушення, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
На думку органу пробації, виконання покарання у громаді можливе за умови здійснення з боку органу пробації нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень.
Враховуючи вище викладене, тяжкість злочину, особу винного, конкретні обставини справи, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, з випробуванням, застосувавши ст.75 КК України.
Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку, у порядку визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому.
Суд вважає, що дане покарання є необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Водночас суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України на нього слід покласти обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Цивільний позов не заявлявся, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ст.ст. 370-371, 373-374, 376, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України і призначити покарання: два роки обмеження волі.
На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, з випробуванням, з однорічним іспитовим строком.
Згідно ч.ч. 1,2 ст.76 КК України, покласти на засудженого ОСОБА_4 такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок суду може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суду протягом 30 днів з моменту проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а потерпілому, який не був присутній в судовому засіданні, направити не пізніше наступного дня після ухвалення вироку.
Суддя: