19 березня 2020 р.Справа № 642/8408/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Перцової Т.С.,
Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,
за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., м. Харків по справі № 642/8408/19
за позовом ОСОБА_1
до Експерта лабораторії будівельно-технічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Кириленко Світлани Анатоліївни , Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса
про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса (далі по тексту - ХНДІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, перший відповідач), експерта лабораторії будівельно-технічних досліджень Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса Кириленко Світлани Анатоліївни (далі по тексту - експерт Кириленко С.А., другий відповідач), в якому просив суд :
- визнати протиправними дії старшого наукового співробітника лабораторії будівельно-технічних досліджень Кириленко С.А. в частині вирішення питання про майнові права всупереч кваліфікації судового експерта, самостійного вибору вихідних даних та їх обґрунтованості для проведення експертизи;
- визнати протиправними дії керівника експертної установи в частині проведення експертизи за заявою особа, яка діяла за довіреністю без права підпису, не повернення висновку експертизи №22939 експерту на усунення помилок.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що експертиза у судовій цивільній справі була проведена з порушенням процедури, а висновки експертизи є неповними, необґрунтованими та необ'єктивними. Наполягав, що складення експертного висновку з порушенням положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, зумовлює повернення матеріалів експертизи експерту на доопрацювання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 17.12.2019 по справі № 642/8408/19 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса про протиправність дій суб'єкта владних повноважень - передано до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020 по справі № 642/8408/19 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 по справі № 642/8408/19 провадження в адміністративній справі - закрито.
Роз'яснено заявникові, що за даними вимогами взагалі відсутній юридичний спір.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 по справі № 642/8408/19 про закриття провадження, направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що предметом даного спору є визнання протиправними дій посадових осіб, які входять до юрисдикції Міністерства юстиції України, а відтак, даний спір, у відповідності до ч.ч.1, 3 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України, повинен розглядатися адміністративним судом.
Вважає, що у спірних відносинах відсутня жодна з підстав для закриття провадження у справі, що передбачені статтею 238 КАС України.
Зазначив, що оскарження висновку № 22939 від 24.04.2018 не було предметом позову, як помилково вважав суд першої інстанції.
Вказує, що контроль за виконанням наказу Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 покладено на заступника Міністра юстиції України, однак, цю особу не було залучено під час розгляду справи, що призвело до порушення прав Міністра юстиції України як контролюючого органу.
Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 по справі № 642/8408/19 скасувати, направити справу для розгляду до суду першої інстанції.
Перший відповідач та представник другого відповідача в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Від другого відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване з посиланням на неможливість судового експерта Кириленко С.А. та юрисконсульта ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Колобнєва Р.С. прибути в судове засідання у зв'язку з перебуванням юрисконсульта Колобнєва Р.С. на лікарняному.
У відповідності до ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не надали жодних доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, не позбавлені можливості направити в судове засідання іншого представника, враховуючи можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами без надання пояснень представником відповідачів, з метою дотримання строку розгляду справи, встановленого ст.309 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, та вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представника відповідачів.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, у зв'язку з чим наявні підстави для закриття провадження в адміністративній справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 25.10.2017 по цивільній справі №643/5283/17 була призначена будівельно-технічна експертиза. Виконання цієї ухвали було доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.
Експертом ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса - старшим науковим співробітником лабораторії будівельно-технічних досліджень ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Кириленко Світланою Анатоліївною було складено висновок судової будівельно-технічної експертизи від 24.04.2018 за №22939 (далі по тексту - висновок експертизи).
Не погодившись із процедурою проведення експертизи та висновком експертизи, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про оскарження дій експерта Кириленко С.А. та керівника ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
У пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що "фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є наявність стороною у справі суб'єкта владних повноважень та виконання ним у спірних відносинах управлінських функцій.
Водночас за приписами п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
При визначенні предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулась особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Колегія суддів зазначає, що предметом розгляду у цій справі є правомірність дій судового експерта при проведенні експертизи та дій керівника експертної установи в частині проведення експертизи за заявою особи, яка не має відповідних повноважень, а також щодо неповернення висновку експертизи експерту для усунення помилок.
Відповідачами у справі є Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. професора М.С. Бокаріуса та експерт цієї установи Кириленко С.А.
Згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, організаційно-правовою формою ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України є державна організація (установа, заклад).
При цьому, за Державним класифікатором України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004», затвердженим і введеним в дію наказом Державного комітету статистики України від 25 червня 2004 року № 401, орган державної влади (код 410) і державна організація (установа, заклад) (код 425) є різними організаційно-правовими формами юридичної особи.
Відповідно до п. 3.4.4 зазначеного вище Державного класифікатору державна організація (установа, заклад) утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.
Згідно з п. 1.4 Статуту Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України, Інститут є державною спеціалізованою науковою установою, яка належить до сфери управління Міністерства юстиції України (далі - Мін'юст) і відповідно до законодавства України здійснює наукову, судово-експертну, науково-технічну, науково-організаційну й освітню діяльність у галузі судової експертизи, криміналістики та права.
За змістом положень Закону України від 25 лютого 1994 року № 4038-ХІІ «Про судову експертизу», Статуту ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, не передбачено здійснення ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та/або його керівником і працівниками владних управлінських функцій, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса не є органом державної влади та не відноситься до суб'єктів владних повноважень, а його працівники не є державними службовцями.
Відповідно до ч.1 ст.68 КАС України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з'ясування відповідних обставин справи.
Аналогічне визначення експерта містять і положення ст.69 Кримінального процесуального кодексу України, і положення ст.72 Цивільного процесуального кодексу України.
Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про судове експертизу» судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
За визначенням ч.1 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються такими засобами, як, зокрема, висновки експертів.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ч.1 ст.110 ЦПК України).
Отже, ані за визначенням, ані за призначенням, ані за змістом діяльності, ані за результатами участі у суспільних правовідносинах експерт (як і експертна установа) не може бути віднесений до кола суб'єктів владних повноважень.
Так, результатом діяльності експерта є створення письмового документа, котрий за своєю правовою суттю та юридичною природою є доказом, а відтак, належність, допустимість, достовірність та достатність цього доказу має оспорюватись особою виключно у межах того судочинства, де такий доказ подається іншою стороною судової справи.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою ( п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року ).
Колегія суддів зауважує, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, дійсний намір позивача у спірних відносинах спрямований на оскарження результатів експертизи, тобто, спростування висновку експертизи як доказу у цивільній справі, а ці вимоги не можуть бути предметом окремого судового оскарження за будь-яким судочинством.
У розумінні ст.ст.76, 101-111 ЦПК України, наслідком незгоди сторони у справі з висновком експертизи, у тому числі, з підстав недотримання процедурних вимог щодо її проведення, є подання заперечень суду проти взяття цього висновку в якості доказу по справі, або клопотання про призначення повторної експертизи, а не оскарження дій експерта щодо складення цього висновку.
Оскільки предметом позову є вимога про невідповідність закону процедури та результатів проведення судової експертизи, а у цих відносинах експерт та експертна установа не є ані суб'єктами владних повноважень, ані розпорядниками публічної інформації, то вимоги ОСОБА_1 не можуть бути предметом судового розгляду, а провадження в адміністративній справі належить закрити у зв'язку із відсутністю юридичного спору як такого.
Такий висновок суду першої та апеляційної інстанцій узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 16.05.2018 по справі № 826/14493/17, яка є обов'язковою для врахування в силу ч.5 ст.242 КАС України.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року по справі № 642/8408/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Т.С. Перцова
Судді(підпис) (підпис) В.Б. Русанова С.П. Жигилій
Повний текст постанови складено 23.03.2020 року