ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 березня 2020 року м. Київ № 826/13681/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Катющенка В.П. та Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії»
до:Державної авіаційної служби України
про:визнання протиправною та скасування постанови № 7464 від 02.08.2016,-
Публічне акціонерне товариство «Аерофлот - російські авіалінії» (119007, Російська Федерація, м. Москва, вул. Арбат, 10) (далі - позивач, ПАТ «Аерофлот») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної авіаційної служби України (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14) (далі - відповідач, Державіаслужба), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 02.08.2016 № 7464.
Позиція позивача.
Позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його протиправним та просить його скасувати, оскільки в оскаржуваній постанові відповідач не зазначив, який саме підпункт пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про використання повітряного простору України» від 29.03.2002 № 40 було порушено позивачем.
При цьому, позивач наголошує, що щодо всіх випадків порушення порядку використання повітряного простору проводиться розслідування з метою встановлення причин виникнення та вжиття необхідних заходів для запобігання порушенням
Позивач звертає увагу, що жодних повідомлень від командира повітряного судна, органів ОПР або органів управління Повітряних Сил Збройних Сил про факт порушення порядку використання повітряного простору України з боку позивача не було.
Додає, що в постанові визначено, що головою Державіаслужби України установлено факт порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні 20.03.2016 рейсу AFL1624 о 13 год 08 хв, а саме виконання цього рейсу без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України.
Пояснює, що підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації та винесення постанови був протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації від 28.07.2016, про що вказано в постанові.
Звертає увагу суду, що в протоколі зазначено, що у присутності уповноваженого представника позивача проведено перевірку інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру № 201928 та встановлено, що 20.03.2016 о 13 год 08 хв. цивільне судно позивача здійснило політ з порушенням порядку використання повітряного простору України, яке виконувало рейс AFL1624, однак позивач наголошує, що така перевірка у присутності уповноваженого представника позивача не здійснювалась, що, на думку останнього, свідчить про те, що протокол був складений без належних доказів виявлення факту правопорушення, а отже мало місце порушення вимог порядку під час складення протоколу.
Позивач наголошує, що підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
На думку позивача, беручи до уваги той факт, що під час складення протоколу не перевірявся факт виконання рейсу AFL1624, а отже при винесенні спірної постанови не були встановлені та перевірені всі елементи правопорушення, а саме вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, у зв'язку з чим, постанова була винесена у відсутності беззаперечних доказів (записів наземних засобів об'єктивного контролю) в підтвердження обставин щодо порушення позивачем 20.03.2016 правил та порядку використання повітряного простору України, що свідчить про те, що висновок відповідача про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації ґрунтувався на припущенні факту порушення ст. 30 Повітряного кодексу України та пунктів 94 та 118 Положення про використання повітряного простору України.
За висновком позивача, все викладене вище свідчить про те, що у голови Державіаслужби України були відсутні правові підстави для винесення щодо позивача постанови № 7464 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації від 02.08.2016.
Відтак позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Надалі позивач подав заяву про зміну підстав позову, зміст якої зазначено судом нижче.
Позиція відповідача.
Відповідач проти позову заперечував, вважає спірне рішення законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.
02.08.2016 Державною авіаційною службою України розглянуто справу про правопорушення в галузі цивільної авіації авіакомпанією «Аерофлот» та відповідно до абзацу четвертого п. 1 ч. 1 ст. 127 Повітряного кодексу України за порушення правил та порядку використання повітряного простору України до авіакомпанії «Аерофлот» застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі восьми тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Додає, що при розгляді вищезазначеної справи Державною авіаційною службою України враховані усі обставини, що мали значення для прийняття постанови № 7464. Зокрема, за результатами перевірки інформації, викладеної у протоколі від 28.07.2016 № 7464 та телеграмі Украероцентру ТЛГ № 201928 встановлено, що 20.03.2016 повітряне судно, виконуючи рейс авіакомпанії «Аерофлот» АЕL1624, порушило правила та порядок використання повітряного простору України, здійснивши політ через заборонену зону повітряного простору України.
Пояснює, що при встановленні даного правопорушення були враховані наступні фактичні обставини.
Державіаслужбою України, за поданням Украероцентра, згідно з статтею 30 Повітряного кодексу України та пунктом 101 розділу VII Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 (далі - Положення № 401) встановлено заборону на використання повітряного простору з 22.12.2014 над півостровом Крим в межах координат на постійній основі. При цьому, заборонені зони встановлюються шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.
Наголошує, що Державіаслужбою України був виданий NOTAM А1391/14, який був перевиданий NOTAM А1946/14 та NOTAM А2461/14, котрий встановлений на постійній основі та діє на час розгляду справи.
Вимоги до змісту, правил видачі та випуску NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, з огляду на що, станом на 20.03.2016 над півостровом Крим була встановлена заборона використання повітряного простору (заборонена зона), про що свідчить опублікована в NOTAM А2461/14 інформація.
Відтак, на думку відповідача, авіакомпанія «Аерофлот» та льотний екіпаж повітряного судна, який виконували рейс AFL1624 знали про дію NOTAM А2461/14.
Додає, що NOTAM А2461/14 має у своєму тексті у полі визначення цілі літери NBO, що відповідно до додатку А глави 6 Doc.8126 означає, що NOTAM відібрано для негайного сповіщення експлуатантів повітряних суден, для включення в РІВ та стосується виконання польотів.
Щодо необхідності проведення Державіаслужбою розслідування по кожному факту порушення порядку використання повітряного простору України, то представник відповідача зазначив, що посилання позивача, що Державіаслужба мала провести розслідування порушення вимог повітряного простору є безпідставними та таким, що не відповідають вимогам законодавства України, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 228 утворено Національне бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами, як є державною спеціалізованою експертною установою з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами.
Також представник відповідача зазначив, що посилання позивача на Господарський кодекс України, яким нібито повинна регулюватись процедура застосування юридичної відповідальності є помилковою, оскільки правовідносини в галузі цивільної авіації та накладення штрафів за правопорушення у галузі цивільної авіації регулюються спеціальними галузевими нормами, тобто Повітряним кодексом України, стаття 3 якого прямо зазначає, що сфера його дії поширюється на фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності та відомчої підпорядкованості, які провадять діяльність у галузі цивільної авіації та використання повітряного простору України, у зв'язку з чим відповідальність за правопорушення в галузі цивільної авіації не може підпадати під дію адміністративно-господарських санкцій.
Підсумовуючи викладене відповідача наголосив, що при винесенні постанови № 7464 встановлено, що авіакомпанія «Аерофлот» 20.03.2016, виконуючи рейс AFL1624, не мала права здійснювати проліт в забороненій зоні над півостровом Крим.
У заяві про зміну підстав адміністративного позову позивач наголосив на порушенні відповідачем Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637, оскільки державний інспектор ОСОБА_3 під час оформлення протоколу підтвердив свої повноваження посвідченням державного інспектора Державіаслужби України з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією (номер посвідчення 10053). Однак, на думку позивача, посвідчення державного інспектора свідчить про те, що він працює на посаді державного інспектора з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією.
Додає, державний інспектор з льотної експлуатації проводить інспектування у сфері льотної експлуатації, а за умови проходження відповідної підготовки - за напрямами державного інспектора з безпеки авіації, крім авіаційної безпеки, у зв'язку з чим державний інспектор Державіаслужби мав право проводити інспектування у сфері безпеки авіації (в тому числі і безпеки польотів), лише за умови проходження відповідної підготовки.
Разом з тим, позивач наголошує, що державний інспектор Державіаслужби не проходив підготовку в сертифікованому в Україні навчальному закладі ЦА або міжнародній організації за напрямком державного інспектора з безпеки авіації, а отже не мав права здійснювати інспектування у сфері безпеки авіації.
Зазначає, що вказане свідчить про те, що у державного інспектора були відсутні повноваження на складення протоколу, що був підставою для винесення постанови.
Представник позивача також додає, що під час оформлення протоколу з боку державного інспектора Державіаслужби України порушено вимоги порядку, оскільки в протоколі зазначено, що в присутності представників позивача було здійснено з боку державного інспектора Державіаслужби України перевірку інформації, викладеної у відповідній телеграмі Украероцентру.
Однак, позивач підкреслює, що державний інспектор Державіаслужби України ОСОБА_3 в присутності представників позивача не лише не перевіряв інформацію, викладену в конкретній телеграмі Украероцентру, а навіть не міг пояснити зміст вчиненого правопорушення з боку позивача.
Наголошує, що єдиним та належним доказом для підтвердження інформації є лише засоби об'єктивного контролю.
Також додає, що державний інспектор Державіаслужби України ОСОБА_3. орієнтувався в телеграмі лише завдяки працівнику юридичного відділу Державіаслужби України, який пояснював, яку саме інформацію необхідно перенести державному інспектору Державіаслужби України з телеграми до протоколу, у зв'язку з чим, державним інспектором під час оформлення протоколу не здійснювалась перевірка інформації, що стала підставою для встановлення факту вчинення з боку позивача правопорушення у галузі цивільної авіації.
Позивач також акцентує увагу, що як свідчить зміст протоколу, державний інспектор самостійно не заповнював їх реквізити, а лише завдяки працівнику юридичного відділу Державіаслужби України частково переносив інформацію з телеграми, наданої завчасно працівником юридичного відділу Державіаслужби України, до завчасно підготовленого працівниками юридичного відділу Державіаслужби України протоколу.
Позивач також наголошує, що відповідачем порушено вимоги порядку щодо розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, оскільки як свідчать матеріали справи, з боку відповідача не було надано матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації, на підставі яких саме Головою Державіаслужби України винесено постанову, що свідчить про те, що постанова винесена без жодних доказів вчинення з боку позивача правопорушення, визначеного в постанові.
Також звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 128 Повітряного кодексу України та п. 3.5. Порядку штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення.
За висновком позивача, штраф накладено на позивача з порушенням вимог п. 3.5. Порядку.
Позивач повторно зазначає, що спірна постанова винесена без жодних доказів в підтвердження як факту виконання позивачем рейсу AFL1624 20.03.2016 о 13 год. 08 хв., так і факту порушення правил та порядку використання повітряного простору України.
Щодо наявності заборони використання повітряного простору, то позивач зазначив, що заборонені зони не можуть використовуватись шляхом видачі та опублікування повідомлень NOTAM.
Крім іншого позивач додав, що в постанові визначено, що позивач порушив вимоги п.118 Положення про використання повітряного простору України, натомість органами управління Повітряних Сил Збройних Сил не вживалися передбачені законодавством заходи щодо припинення порушень порядку використання повітряного простору України, що свідчить про те, що станом на 20.03.2016 був відсутній факт правопорушення у галузі цивільної авіації, визначений положеннями пунктів 94 та 118 Положення про використання повітряного простору України.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити їх у повному обсязі.
У запереченнях на заяву про зміну підстав адміністративного позову відповідач зазначив, що державний інспектор ОСОБА_3. діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені пунктом 8 частини 1 ст. 16 Повітряного кодексу України, розділом ІІ Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 19.01.2012 за № 73/20386.
Також відповідач звертає увагу суду на те, що порушення порядку використання повітряного простору України не є порушенням в сфері авіаційної безпеки.
Також акцентує увагу, що Украероцентр, виявивши факти польотів повітряних суден, які виконували рейси під трилітерним індексом AFL без заявки, без дозволу та без зв'язку з ОПР в забороненій зоні, направив до центральної диспетчерської служби Державіаслужби первинні повідомлення про порушення порядку використання повітряного простору України мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку AFTN.
При цьому, Державіаслужба наголошує, що з 30.04.2014 рейси ПАТ «Аерофлот» здійснювали польоти з порушенням порядку перетину державного кордону, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.04.2014 № 424-р пункт пропуску через державний кордон та пункт контролю у аеропорту «Сімферополь» закриті.
Додає, що сертифікат аеродрому «Сімферополь» від 15.08.2013 № АП 11-01 з додатком до нього та інструкція з виконання польотів в районі аеропорту «Сімферополь» припинено з 09 годин 08.07.2014. Зазначає, що Державіаслужбою, за поданням Украероцентру, встановлено заборону на використання повітряного простору з 09 год. 00 хв. 27.06.2014 над півостровом Крим, яка була продовжена 22.12.2014 передаванням NOTAM, що її встановив та зафіксував на постійній основі NOTAM A2461/14.
Також зазначає, що до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів Державіаслужби та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку AFTN надійшов запит на переведення NOTAM А0520/14 та Ц0568/14 щодо закриття повітряного простору над півостровом Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та Ц1488/14 та в наступному NOTAM A2461/14, який є негайним сповіщенням експлуатантів.
Відтак представник відповідача у судовому засіданні наголосив на безпідставності позовних вимог.
У відповіді на відзив позивач підтримав обставини, викладені у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги.
У запереченнях відповідач наголосив на тому, що позивачем порушено повітряний простір України, оскільки станом на 20.03.2016 над півостровом Крим була встановлена заборона використання повітряного простору (заборонена зона), про що свідчить опублікована в NOTAM А2461/14 інформація, з огляду на що наголошує на безпідставності позовних вимог.
Процесуальні дії, вчинені у справі.
Ухвалою суду від 02.09.2016 відкрито провадження у справі та призначено справу до попереднього судового засідання.
На підставі розпорядження керівника апарату суду про повторний автоматичний розподіл судових справ від 10.10.2017 № 5566 та відповідно до пункту 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу повторно автоматично розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіну О.А.
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 14.11.2017 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією у складі трьох суддів.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2018 визначено склад колегії суддів, який розглянув дану справу.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У судовому засіданні 10.01.2018 на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України, розгляд справи продовжено у порядку письмового провадження.
Встановлені судом обставини.
Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
28.07.2016 державним інспектором ОСОБА_3. проведено перевірку інформації, викладеної в телеграмі Украероцентру № 201988, про що складено протокол від 28.07.2016 № 7464 про правопорушення у галузі цивільної авіації, в якому, у результаті перевірки встановлено правопорушення, а саме: 20.03.2016 о 13 год. 08 хв. ПАТ «Аерофлот-російські авіалінії» здійснено політ з порушенням порядку використання повітряного простору України повітряним судом, яке виконувало рейс AFL1624, незважаючи на заборону використання повітряного простору, чим порушено ст. 30 Повітряного кодексу України, пункт 94 та підпункти 1, 4 та 6 пункту 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 «Про затвердження Положення про використання повітряного простору України».
02.08.2016, на підставі вказаного протоколу Державною авіаційною службою України прийнято постанову № 7464 про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 136 000грн. за порушення правил та порядку використання повітряного простору України при виконанні рейсу AFL1624 20.03.2016 о 13 год. 08 хв., без відповідного дозволу та заявки на використання повітряного простору України, що є порушенням статті 30 Повітряного кодексу України та п. 94, п. 118 постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401.
Позивач, вважаючи вказану постанову такою, що порушує його права звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові основи діяльності в галузі авіації встановлює Повітряний кодекс України (далі - ПК України). Державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України спрямоване на гарантування безпеки авіації, забезпечення інтересів держави, національної безпеки та потреб суспільства і економіки у повітряних перевезеннях та авіаційних роботах.
Щодо проведення перевірки державним інспектором ОСОБА_3.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 4 ПК України державне регулювання діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України полягає у формуванні державної політики та стратегії розвитку, визначенні завдань, функцій, умов діяльності в галузі авіації та використання повітряного простору України, застосуванні заходів безпеки авіації, прийнятті загальнообов'язкових авіаційних правил України, у здійсненні державного контролю за їх виконанням та встановленні відповідальності за їх порушення.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 16 ПК України державні інспектори та особи, уповноважені на проведення перевірок, на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки відповідно до частини шостої цієї статті мають право складати протоколи та розглядати справи про адміністративні правопорушення і застосовувати фінансові санкції.
Процедуру розгляду справ про правопорушення у галузі цивільної авіації, накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті визначено у Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 26.12.2011 № 637, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2012 за № 73/20386 (далі - Порядок № 637).
Дія цього Порядку поширюється на суб'єктів авіаційної діяльності (далі - Суб'єкт) у разі здійснення ними правопорушення у галузі цивільної авіації та фізичних осіб у разі здійснення ними адміністративного правопорушення на повітряному транспорті (п. 1.2 Порядку).
Оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації визначено у розділі ІІ названого Порядку.
Підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації згідно з пунктом 2.1 Порядку є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Усі реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, стосовно якої він складений.
Відповідно до пункту 2.2 Порядку № 637 протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники.
При цьому варто звернути увагу позивача на те, що повноваження державних інспекторів не обмежено кваліфікацією посад, а тому посилання позивача на наявність у державного інспектора Державіаслужби України ОСОБА_3 . кваліфікації з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією не позбавляє його повноважень на проведення перевірки та оформлення матеріалів про правопорушення у галузі цивільної авіації.
Більш того, на підтвердження правомірності дій інспектора щодо перевірки допущення позивачем порушень правил використання повітряного простору відповідачем надано наказ Державіаслужби України від 30.12.2014 № 806 «Про проведення перевірки фактів порушення порядку використання повітряного простору», яким відповідач уповноважив державних інспекторів з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією здійснити перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України, чим, фактично, делегував свої функції на складання протоколу відповідним інспекторам, що прямо передбачено наведеними вище положеннями Порядку № 637.
При цьому, наказом Державіаслужби України від 30.12.2014 № 807 «Про внесення зміни у додаток до наказу Державіаслужби від 30.12.2014 № 806» внесено зміни до наказу Державіаслужби України від 30.12.2014 № 806, яким перелік державних інспекторів з авіаційного нагляду за льотною експлуатацією здійснювати перевірку інформації, викладеної в первинних повідомленнях про порушення порядку використання повітряного простору України доповнено ОСОБА_3 .
Водночас суд вважає помилковим твердження представника позивача про необхідність проходження державним інспектором з льотної експлуатації спеціальної підготовки, що встановлено пунктом 2.4 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України, за яким посади державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути за такими напрямами: повітряні перевезення; авіаційні роботи; авіація загального призначення. Державний інспектор з льотної експлуатації проводить інспектування у сфері льотної експлуатації, а за умови проходження відповідної підготовки - за напрямами державного інспектора з безпеки авіації, крім авіаційної безпеки. На думку суду, статтею 16 Повітряного кодексу України, пунктом 6.7 Положення про державного інспектора з авіаційного нагляду у Державній авіаційній службі України не встановлено обмежень щодо складення протоколів про порушення порядку використання повітряного простору в залежності від напрямів посад державних інспекторів з льотної експлуатації. Крім того, за змістом пункту 2.4 зазначеного Положення напрями посад державних інспекторів з льотної експлуатації можуть бути встановлені за відповідними напрямками. При цьому слово «можуть» свідчить про необов'язковість відповідних положень, та, відповідно, дискреційність у діях суб'єкта владних повноважень щодо встановлення відповідних напрямів посад.
Більш того, навпаки п. 8 ч. 1 ст. 16 ПК України та пункту 2.2 Порядку № 637 наділяє державних інспекторів повноваженнями щодо складання протоколів про правопорушення у сфері цивільної авіації.
Відтак, доводи позивача щодо проведення перевірки державним інспектором ОСОБА_3. є помилковими.
Щодо розгляду самих матеріалів справи про правопорушення у галузі цивільної авіації, то варто зазначити наступне.
Згідно з пп. 2.1 «Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті» (Міністерство інфраструктури України, № 637 від 26.12.2011) підставою для розгляду справи про правопорушення у галузі цивільної авіації є протокол про правопорушення у галузі цивільної авіації, складений за формою згідно з додатком 1.
Протоколи про правопорушення в галузі цивільної авіації мають право складати Голова Державіаслужби України, його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи Державіаслужби України, керівники аеропортів, начальники служб авіаційної безпеки аеропортів або їх заступники. Повноваження державних інспекторів підтверджуються посвідченням державного інспектора з авіаційного нагляду у Державіаслужбі України, а уповноважених на проведення перевірок посадових осіб Державіаслужби України - наказом Державіаслужби України про проведення перевірки та службовим посвідченням. Протокол складається за кожним виявленим фактом правопорушення у галузі цивільної авіації (пп.2.2, 2.3, 2.5 Порядку накладення і стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті).
Факти правопорушень, визначених у статті 127 Повітряного кодексу України, виявляються державними інспекторами та уповноваженими на проведення перевірок посадовими особами Державіаслужби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок, а також керівниками аеропортів, начальниками служб авіаційної безпеки та їх заступниками під час виконання ними своїх посадових обов'язків.
У відповідності до п. 6.1 Положення № 68 державний інспектор на підставі службового посвідчення та спеціального завдання на проведення перевірки має право безперешкодно перевіряти роботу суб'єктів та об'єктів авіаційної діяльності, у тому числі іноземних, на території України, виконання польотів з метою нагляду за забезпеченням безпеки авіації та додержанням авіаційних правил.
Таким чином, оскільки позивач не є суб'єктом авіаційної діяльності, який знаходиться на території України (що підтверджується свідоцтвом № НОМЕР_1 від 21.06.1994), об'єкти авіаційної діяльності (повітряні судна - порушники) розміщені, як за межами України, так і на анексованій Російською Федерацією території України - АР Крим, що в свою чергу унеможливлює проведення перевірки на місці (як того вимагає абз. 2 ч.1 ст. 16 Повітряного кодексу), суд вважає, що в такій ситуації невидача спеціального завдання на проведення перевірки, як того вимагає законодавство, не є істотним по суті, оскільки фактично відсутня можливість вказати об'єкт та місце перевірки. Разом з тим, відсутність такого завдання, в такій ситуації, на думку суду, не перешкоджає інспектору скласти протокол про правопорушення, що передбачено п. 2.5 Порядку № 637.
Вказане кореспондується нормам п. 5.6 Положення № 68 згідно якого, якщо державному інспектору стає відомо, що діяльність або бездіяльність будь-якої особи загрожує або може загрожувати безпеці авіації, він зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для усунення загрози безпеці авіації.
Польоти позивача без дозволів над закритою територією України є такими, що створюють загрози безпеці авіації, що зумовлює необхідність реагування державних інспекторів з авіаційного нагляду.
Вказані вище обставини унеможливлюють проведення самостійної процедури перевірки та, відповідно, складення акту.
Разом з цим, згідно з п. 5.3 Порядку № 637 передбачено складення акту відносно суб'єкта авіаційної діяльності. Проте таке, як відносно позивача, з підстав, зазначених вище, так і відносно дій щодо перевірки фактів, є неможливим.
Щодо перевірки факту правопорушення, то вказані обставини встановлюються під час розгляду справи, проте матеріали справи не містять доказів, які спростовують обставини порушень в галузі цивільної авіації.
У відповідності до положень п. 10.1 Порядку № 637 усі матеріали, що стосуються одного правопорушення суб'єкта або фізичної особи, посадова особа уповноваженого органу з питань цивільної авіації, яка уповноважена розглядати справи про правопорушення та накладати стягнення, формує в одну справу про правопорушення. Справа формується з протоколу про правопорушення, відповідних актів обстеження об'єкта, висновків експертів, письмових пояснень, повідомлень, постанови про накладення стягнення, листування з порушником та інших документів, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа має бути прошита, сторінки пронумеровані та скріплені печаткою, з описом документів, що в ній зберігаються, з указівкою на номер аркуша (сторінки), завіряється підписом особи, яка винесла постанову, і здається на зберігання до архіву Державіаслужби України.
Слід наголосити, що окремі процедурні порушення, допущені контролюючим органом при розгляді справи про правопорушення, не завжди можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Суд зазначає, що предметом даного адміністративного позову є постанова про накладення штрафу за правопорушення у галузі цивільної авіації, а не дії відповідача щодо проведення перевірки.
Натомість варто повторно наголосити, що у матеріалах справи відсутні докази на спростування правомірності дій посадовою особою Державіаслужби України при розгляді справи про правопорушення у галузі цивільної авіації, як і доказів визнання протиправними дій відповідача, його посадових осіб у зв'язку із встановленими обставинами розгляду справи.
Щодо порушення ПАТ «Аерофлот - російські авіалінії» повітряного простору України.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 33 ПК України обслуговування повітряного руху в районах польотної інформації, диспетчерських районах, диспетчерських зонах, на маршрутах обслуговування повітряного руху, у тому числі в повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху міжнародними договорами України покладена на Україну (крім зон та аеродромів, де обслуговування повітряного руху здійснюється відповідними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування), організується та здійснюється в порядку, встановленому Положенням про використання повітряного простору України.
Для виконання польоту необхідно отримати від уповноваженого органу з питань цивільної авіації дозвіл на виліт цивільного повітряного судна з аеродрому України, приліт повітряного судна до аеродрому України або на проліт територією України, за винятком випадків, установлених авіаційними правилами України. Порядок подання запиту щодо видачі такого дозволу, умови та порядок його видачі встановлюються авіаційними правилами України (ч.ч. 6, 7 ст. 46 ПК України).
Наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації, Міноборони затверджено Правила надання експлуатантам дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України № 897/703 від 28.11.2005, згідно п. 1.2 яких, останні встановлюють порядок отримання дозволів на виліт з аеропортів України та приліт до аеропортів України ПС, порядок контролю Державної авіаційної служби України за виконанням вимог українськими та іноземними експлуатантами наданих дозволів під час здійснення міжнародних, внутрішніх та транзитних польотів.
В той же час, розділ 7 Положення № 401 регулює питання заборон та обмежень використання повітряного простору.
Згідно п. 93 вказаного Положення № 401 в окремих частинах повітряного простору встановлюються заборона або обмеження на його використання, які публікуються в документах з аеронавігаційної інформації та/або включаються до плану використання повітряного простору. Форма та зміст плану використання повітряного простору визначаються інструкцією з управління використанням повітряного простору.
Заборона використання повітряного простору на постійній основі встановлюється Державіаслужбою за поданням відповідних державних органів, підприємств, установ та організацій і оприлюднюється в документах з аеронавігаційної інформації. Тимчасова заборона використання окремих частин повітряного простору встановлюється в інтересах користувачів, які подали відповідні заявки, з урахуванням пріоритетів, установлених цим Положенням, та принципів гнучкого використання повітряного простору відповідно до Європейської концепції гнучкого використання повітряного простору. Інформація про тимчасову заборону використання повітряного простору доводиться Украероцентром та службою аеронавігаційної інформації до відома всіх користувачів повітряного простору (п.101, 102 Положення № 401).
Відповідно до підпункту п) пункту 5.1.1.1 розділу 5.1 Глави 5 Додатку 15 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року «Служби аэронавигационной информации» (далі - Додаток 15) та Doc. 8126 ИКАО «Руководство по службам аэронавигационной информации» (далі - Doc. 8126), які є обов'язковими як для України так і для Російської Федерації згідно зі статтями 37 та 38 вищезазначеної Конвенції, та згідно з абзацом 15 підпункту 3.2.1.2. Правил обслуговування аеронавігаційною інформацією, затверджених наказом Міністерства транспорту України 01.07.2004 № 564, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.07.2004 за № 913/9512 (далі - Правила № 564), інформація щодо встановлення заборонених зон публікується шляхом видання повідомлень NOTAM, які є елементом об'єднаного пакету аеронавігаційної інформації (розділ 1.1 глави 1 Додатку 15).
Так, до управління забезпечення аеронавігаційного обслуговування польотів та до Міжнародної служби NOTAM (NOF) від Украероцентру, який є головним оперативним підрозділом об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (постанова Кабінету Міністрів України від 19.07.1999 № 1281), мережею авіаційного фіксованого електрозв'язку (AFTN) надійшов запит про встановлення забороненої зони над територією півострова Крим, який був затверджений уповноваженими особами Державіаслужби, що стало підставою для опублікування NOTAM А1391/14 та Ц1488/14 та в наступному NOTAM A2461/14.
Порядок затвердження Державіаслужбою аеронавігаційної інформації регулюється Порядком подання, розгляду, затвердження та публікації аеронавігаційної інформації, затвердженим наказом Державіаслужби від 29.07.2011 № 142 (далі - Порядок № 142).
Розділом 3 Порядку № 142 регламентується порядок обробки запитів та видання NOTAM.
Так, запит на видання NOTAM (далі - запит) подається відповідно до вимог, визначених у підпункті 3.2.2 Правил № 564, на адресу органу міжнародного NOTAM та департаменту аеронавігації та зовнішніх зв'язків.
Запит на видання NOTAM щодо планової інформації необхідно погодити з Державіаслужбою України (підпункт 3.2.2.2. Правил № 564).
Після отримання запиту департаментом аеронавігації та зовнішніх зв'язків аналізується зміст отриманого запиту щодо встановлення категорії наданої інформації відповідно до додатка 1 цих Методичних рекомендацій та визначаються департаменти/управління Державіаслужби України, з якими має бути погоджено отриманий запит (пункт 3.4 Порядку № 142).
Погодження здійснюється у якомога найкоротший термін (не пізніше 1 години після отримання запиту). У разі відсутності заперечень з боку відповідних департаментів/управлінь Державіаслужби України протягом 1 години після отримання запиту орган міжнародних NOTAM (NOF) видає NOTAM згідно із запитом. При цьому департамент аеронавігації та зовнішніх зв'язків інформує NOF за допомогою телефону про відсутність заперечень. (пункти 3.5 та 3.6. Порядку № 142).
NOF перед публікацією здійснює перевірку запиту щодо коректності та відповідності до інформації, що опублікована в АІР України (п. 3.7 Порядку № 142).
Згідно з п. 3.8 Порядку № 142 під час погодження начальник відповідного департаменту/управління Державіаслужби України (чи особа, яка його заміщує) візує текст запиту, що є дозволом для публікації.
Такий порядок розгляду, затвердження та опублікування аеронавігаційної інформації відповідає додаткам до Конвенції, зокрема, відповідно до пункту 2.1.1 розділу 2.1 глави 2 Doc. 8126 «Авиационный полномочный орган государства должен распределить между техническими отделами своего центрального аппарата обязанности по подготовке исходных данных, которые требуются службе аэронавигационной информации (САИ) для NOTAM, предполетные информационные бюллетени (РІВ) Поэтому технические отделы должны обеспечить надежные и скоростные каналы связи с САИ».
Також, відповідно до пункту 1.1.2 розділу 1.1 глави 1 Doc. 8126 «Об обязанности командира воздушного судна ознакомиться со всей имеющейся информацией, относящейся к предстоящему полету, говорится в главе 2 Приложения 2. В отношении международного коммерческого воздушного транспорта существуют жесткие требования ИКАО, соблюдение которых можно обеспечить лишь путем предоставления такой информации, которая обычно подготавливается САИ. Пилоты должны быть знакомы с правилами и процедурами всех государств, которые они будут пролетать. В части I Приложения 6 указано, что на борту воздушного судна должны иметься определенные конкретные виды информационных материалов и что ни один полет не может выполняться до тех пор, пока не будет обоснованной уверенности в том, что необходимые для полета средства и обслуживание имеются в наличии и находятся в рабочем состоянии. Обеспечить соблюдение требований в отношении международной авиации общего назначения и полетов вертолетов (соответственно части II и III Приложения б) также можно лишь путем обеспечения такой информации, которая предоставляется службой аэронавигационной информации».
Тобто, виконуючи міжнародні рейси над територією України, пілоти не вивчають законодавство України та розпорядчі документи Державіаслужби, оскільки останні перед початком виконання такого польоту керуються виключно опублікованою аеронавігаційною інформацією - NOTAМ.
Вимоги до змісту, правил видачі та опублікування NOTAM уніфіковані для всіх країн, що приєднались до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року та містяться у Додатку 15 тa Doc.8126.
Зокрема, п. 5.1.1 Додатку 15: «NOTAM составляется и издается незамедлительно в тех случаях, когда подлежащая распространению информация носит временный и непродолжительный характер, или в случае введения в срочном порядке важных с эксплуатационной точки зрения постоянных изменений или временных изменений, носящих долгосрочный характер, исключая обширный текстовой и/или графический матеріал». п.5.2.2 Додатку 15: «Текст NOTAM составляется с использованием значений/единообразной сокращенной фразеологии, предписанных для кода NOTAM ИКАО, дополненного за счет сокращений ИКАО, индексов, определителей,, указателей, позывных, частот, цифр и открытого текста.
Подробный инструктивный материал по подготовке NOTAM, содержится в документе Doc 8126», п. 5.2.2.1 Додатку 15: «Когда NOTAM отбирается для международной рассылки, в части, содержащие открытый текст, включается текст на английском языке».
NOTAM є складовою частиною об'єднаного пакета аеронавігаційної інформації, визначення якого міститься в розділі 1.1 «Определения» Глави 1 Додатку 15.
Відповідно до підпункту 2.1.2 пункту 2.1 глави 2 Правил № 564, аеронавігаційна інформація затверджується Державіаслужбою України та публікується САІ (Служба аеронавігаційної інформації, яка входить до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - пункт 1.4 глави І Правил №564).
Отже, починаючи з 09 год. 00 хв. 27.06.2014 над півостровом Крим була встановлена заборонена зона про що свідчить опублікована в NOTAM A2461/14 інформація.
Оскільки Європейський Аеронавігаційний план встановлює, що аеронавігаційне обслуговування в межах всього Сімферопольського РПІ, включаючи відкрите море над акваторією Чорного моря здійснює Україна, та враховуючи відповідні NOTAM, суд вбачає доведення до відома позивача в офіційному порядку обставин закриття аеропорту Сімферополь.
Вказане в силу положень Конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року зумовлює відсутність підстав у позивача для користування аеропортом Сімферополь, у тому числі і за наявності повідомлень посадових осіб аеропорту про готовність прийняти відповідний рейс.
Так, протоколом про правопорушення у галузі цивільної авіації від 28.07.2016 № 7464 встановлено порушення, яке полягає в тому, що 20.03.2016 о 13 год 08 хв. здійснено політ з порушенням використання повітряного простору України повітряним судом AFL1624.
Оскільки певні рейси, за наслідком виконання яких було складено протоколи та винесено постанови, мали місце в забороненій для польотів зоні, над півостровом Крим, визначеної NOTAM A2461/14, та під час його дії, позивачем було допущено порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу.
При цьому, попри заборону, під час розгляду справи не встановлено обставин, які б спростовували факт виконання польоту над півостровом Крим (АР Крим, Україна). Між тим, сам факт підтверджується наявними в матеріалах справи картою візуальних польотів (том 1 а.с. 115-117).
Щодо дозволів на використання повітряного простору, то слід зазначити, що особи заінтересовані у провадженні діяльності, зазначеної у пункті 3 цього Положення, повинні подати відповідну заявку на використання повітряного простору (абз. 1 п. 56 Положення про використання повітряного простору України).
Органи управління Повітряних Сил Збройних Сил, Украероцентр здійснюють контроль за виконанням регулярних внутрішніх та міжнародних польотів, а також транзитних регулярних польотів та наданням органами ОПР послуг з обслуговування повітряного руху. З цією метою користувачі повітряного простору подають Украероцентру перелік повторюваних планів польотів не пізніше ніж за 14 діб до початку польоту, а зміни до цього переліку - за 7 діб до введення їх у дію. Украероцентр доводить перелік повторюваних планів польотів до РДЦ та органів управління Повітряних Сил Збройних Сил (п.61 Положення про використання повітряного простору України).
Як убачається зі змісту пунктів 74, 75 Положення про використання повітряного простору України наявність комплексного дозволу, який складається з: Дозволу на виконання польотів, який видається Державіаслужбою, Генеральним штабом Збройних Сил та Дозволу на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ на підставі відповідної заявки після отримання дозволу на виконання польотів.
Украероцентр та РДЦ, отримавши заявку на використання повітряного простору, приймають відповідне рішення, про що інформують заявника. У разі затвердження заявки на використання повітряного простору Украероцентр та РДЦ повідомляють про прийняте рішення органи управління Повітряних Сил Збройних Сил (п.76 Положення про використання повітряного простору України).
Таким чином, дозвіл на виконання польотів та дозвіл на використання повітряного простору є різними речами (включаючи зміст та суб'єктний склад осіб, які їх видають), з огляду на що у позивача повинні бути відомості щодо направлення ним відповідних заявок та інформація про прийняті по ним рішення, що передбачено п. 76 Положення про використання повітряного простору України.
Разом з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України позивач повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Між тим, під час розгляду справи на встановлено доказів та на їх підставі фактів, обставин, які б доводили наявність у позивача відповідних заявок та дозволів на використання повітряного простору. Таких заявок та рішень по ним позивачем суду надано не було.
Дозвіл на використання повітряного простору, який видається Украероцентром, РДЦ у позивача відсутній, а тому вказане доводить допущення ним порушення норм Положення про використання повітряного простору України, а відтак і положень Повітряного кодексу.
Щодо розслідувань порушень порядку використання повітряного простору, варто зазначити наступне.
Згідно з п. 106 Положення № 401 контроль за дотриманням рішень про встановлення заборон та обмежень використання повітряного простору покладається на відповідні органи, які їх встановили.
Пунктом 118 Положення № 401 визначено, що до порушень порядку використання повітряного простору, що підлягають розслідуванню, належать, зокрема, факти виконання повітряним судном польоту через зону обмеження польотів, небезпечну зону та зону, що належить до тимчасово зарезервованого повітряного простору, без відповідного дозволу під час її використання.
При цьому, відповідно до абз. 2 п. 118 Положення № 401 відносно всіх випадків порушення порядку використання повітряного простору проводиться розслідування.
Водночас, п.п. 124, 125 Положення № 401 визначено, що для розслідування порушень порядку використання повітряного простору рішенням Державіаслужби призначається комісія із службового розслідування, до складу якої включаються представники заінтересованих державних органів, підприємств, установ та організацій. Комісія із службового розслідування у своїй діяльності керується Повітряним кодексом України, Правилами польотів у повітряному просторі України, Інструкцією про розслідування порушень порядку використання повітряного простору України та цим Положенням.
Відповідно до п. 126 Положення № 401 у разі допущення порушення порядку використання повітряного простору іноземним повітряним судном дані засобів об'єктивного контролю органів ОПР передаються Украероцентром Державіаслужбі. Державіаслужба передає протягом 3 діб інформацію про зазначене порушення органам авіаційної влади держави реєстрації (власника, експлуатанта) повітряного судна.
Розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами України та іноземними цивільними повітряними суднами, фактів порушення порядку використання повітряного простору України покладається на спеціалізовану експертну установу з розслідування авіаційних подій (ч. 8 ст. 4 ПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 та ч. 9 ст. 119 ПК України, згідно з якими розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами і літальними апаратами України та іноземними цивільними повітряними суднами, які сталися на території України, а також порушення вимог щодо використання повітряного простору України здійснює спеціалізована експертна установа з розслідування авіаційних подій, що утворюється та статус якої визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2012 № 228 утворено Національне бюро з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами. Пунктом 3 Положення про Національне бюро визначено, що воно є державною спеціалізованою експертною установою з розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами.
Тобто, розслідування по кожному факту порушення порядку використання повітряного простору України проводить саме Національне бюро, з огляду на що доводи позивача щодо не проведення Державіаслужбою розслідування авіаційної події, що мала місце 20.03.2016, є помилковими.
Вказаний правовий висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.05.2019 у справі № 826/10919/14 (провадження № К/9901/2473/18).
Щодо строків накладення Державіаслужбою штрафу, то суд вважає недоведеними в порядку ч. 1 ст. 77 КАС України твердження представника позивача відносно того, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем порушено строки накладення стягнення, які визначені ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку накладення та стягнення штрафів за порушення вимог законодавства на повітряному транспорті, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 129 ПК України підставою для розгляду справи про правопорушення в галузі цивільної авіації, які зазначені в статті 127 цього Кодексу, є протокол.
Статтею 128 ПК України встановлено, що справи про правопорушення у галузі цивільної авіації розглядаються уповноваженим органом з питань цивільної авіації, за результатами розгляду приймається постанова. Від імені уповноваженого органу з питань цивільної авіації розглядати справи про правопорушення і накладати стягнення мають право керівник уповноваженого органу з питань цивільної авіації та його заступники, державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Державні інспектори та уповноважені на проведення перевірок посадові особи уповноваженого органу з питань цивільної авіації мають право накладати стягнення у розмірі до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штраф може бути накладено на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення. У разі вчинення юридичними особами - суб'єктами авіаційної діяльності двох або більше правопорушень штрафи накладаються за кожне вчинене правопорушення окремо.
Аналогічні строки накладення на юридичну особу - суб'єкта авіаційної діяльності штрафу передбачено і в п. 3.5 Порядку № 637.
З системного аналізу викладених норм видно, що у наведених нормах фактично містяться два строкові обмеження. Одне з них полягає у тому, що штраф не може бути накладено після спливу трьох років з дня вчинення відповідного порушення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності, зокрема, порушення порядку використання повітряного простору.
Другий обмежувальний строк, встановлений у таких нормах, полягає у тому, що штраф не може бути накладено пізніше шести місяців з дня виявлення уповноваженим органом з питань цивільної авіації відповідного порушення.
Таким чином, другий обмежувальний строк при накладенні штрафу за порушення норм, зокрема, порядку використання повітряного простору полягає у тому, що їх не може бути застосовано пізніше шести місяців із дня виявлення правопорушення.
Аналіз приписів наведеної норми дає підстави для висновку, що при виявленні факту вчинення юридичною особою - суб'єктом авіаційної діяльності порушення відповідних норм уповноважений орган з питань цивільної авіації, приймаючи рішення про накладення штрафу, має діяти в межах граничних строків, встановлених ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637. Закінчення будь-якого зі встановлених зазначеними нормами строків застосування штрафу виключає застосування таких санкцій.
Відтак, проаналізувавши положення норми ПК України та Порядку № 637 суд приходить до висновку, що лише дотримання порядку та строків накладення штрафів за правопорушення в галузі цивільної авіації може бути належною підставою для винесення уповноваженим органом з питань цивільної авіації рішення про накладення штрафу. В протилежному випадку, невиконання вимог ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637 призведе до протиправності рішення про накладення штрафу та, як наслідок його скасування.
Водночас, згідно з п. 121 Положення про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 (далі - Положення № 401), інформація про факти порушення порядку використання повітряного простору невідкладно доводиться до відома Державіаслужби, Украероцентру, командного центру Повітряних Сил Збройних Сил, штабу Антитерористичного центру при СБУ та відповідних органів ОПР.
Так, як убачається з матеріалів справи, телеграма Украероцентру складена 20.03.2016 та, відповідно, в силу вимог п. 121 зазначеного Положення, доведена до відома Державіаслужби 20.03.2016, тобто відповідач встановив факт вчинення правопорушення з боку позивача саме 20.03.2016, у зв'язку з чим початком відліку строку накладення уповноваженим органом з питань цивільної авіації штрафу на позивача є 21.03.2016 (кінцевий термін 21.09.2016), натомість оскаржувана постанова прийнята відповідачем 02.08.2016, що свідчить про її прийняття в межах строку, визначеного ч. 3 ст. 128 ПК України та п. 3.5 Порядку № 637.
Враховуючи вищевикладене, а також виходячи із заявлених вимог та підстав позову, суд приходить до висновку, що в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 1 ст. 77 КАС України, позивачем не доведено обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги та, враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, судом не встановлено порушень прав чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин з боку відповідача.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з'ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем постанови від 02.08.2016 № 7464 та, як наслідок про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Аерофлот - російські авіалінії» - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Головуючий суддя О.А. Кармазін
Судді: В.П. Катющенко
Т.О. Скочок