23 березня 2020 р.Справа № 520/7831/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,
Суддів: Старосуда М.І. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 520/7831/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельна компанія СМП-17"
до Державної фіскальної служби України , Головне управління ДФС у Харківській області
про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельна компанія СМП-17" до Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
На зазначене рішення суду Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області 12.02.2020 р. подало апеляційну скаргу. Також відповідачем заявлене клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 року в задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року відмовлено, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2020 року апеляційна скарга залишена без руху з наданням 10-денного строку для усунення її недоліків шляхом зазначення поважних причини такого пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення та надання доказів на їх обґрунтування.
На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції надійшло клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року. В якості поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає про те, що первісна апеляційна скарга подана в межах строку, визначеного Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), але судовий збір не сплачено через відсутність на рахунках відповідача коштів для сплати судового збору. Оскільки на момент первинного звернення з апеляційною скаргою Головне управління ДФС у Харківській області було позбавлене можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі через відсутність на рахунку коштів, то вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин. З посиланням на норми Конституції України, Головне управління ДФС у Харківській області просить захистити інтереси держави, не позбавляти права на оскарження судового рішення та поновити строк на подання апеляційної скарги.
Перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З матеріалів справи встановлено, що оспорюване рішення було прийнято Харківським окружним адміністративним судом 12.09.2019 року у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження. Із апеляційною скаргою відповідач звернувся вперше 09.10.2019 р.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 року апеляційну скаргу залишено без руху через несплату судового збору.
08.11.2019 року відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку на усунення недоліків поданої апеляційної скарги та/або відстрочення сплати судового збору. 13.11.2019 року ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Харківській області про продовження строку на усунення недоліків та/або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 520/7831/19 відмовлено.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2019 р. апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 р. по справі № 520/7831/19 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-будівельна компанія СМП-17" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії повернуто скаржнику.
03.01.2020 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області вдруге подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2020 р. апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року по справі № 520/7831/19 повернуто скаржнику у зв'язку з тим, що апеляційна скарга підписана представником відповідача без відповідних повноважень.
12.02.2020 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області втретє подало апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Поважною причиною пропуску строку зазначає те, що вперше апеляційну скаргу було подано в строки, передбачені на апеляційне оскарження, та на момент первинного звернення з апеляційною скаргою відповідач був позбавлений можливості сплати судового збору за подання апеляційної скарги через відсутність на рахунках коштів, то вважає, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин.
Приходячи до висновку про відмову у задоволенні заявленого ГУ ДФС у Харківській області клопотання про визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року у справі № 520/7831/19, та поновлення строку на його апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги/відмови у відкритті апеляційного провадження за вперше поданою апеляційною скаргою до дати повторного звернення з апеляційною скаргою.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України передбачено, що однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.
Згідно з положеннями Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VІ органам фіскальної служби не надано пільг щодо сплати судового збору. Органи доходів і зборів є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктами, що реалізують свою владну компетенцію.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Відповідачем не надано доказів вчинення будь-яких дій на отримання коштів на сплату судового збору, відсутності коштів на рахунках та доказів неможливості усунення недоліків апеляційної скарги з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме з 30.10.2019 року (дата отримання ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 23.10.2019 р.) до дати звернення до суду з апеляційною скаргою вдруге (03.01.2020 р.).
Крім того, у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд зверну увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
А отже, довготривала процедура погодження та сплати судового збору, не може бути визнана поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №826/11503/17, який в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, має бути врахований судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин..
Також, колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, в даному випадку Головного управління ДФС у Харківській області, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 року по справі № 810/3539/17, та від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17 та від 19.02.2019 року по справі № 820/2921/17.
Враховуючи зазначене, колегія суддів зазначає, що підстави, викладені Головним управлінням ДФС у Харківській області як у клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження від 12.02.2020 р., так і у клопотанні від 11.03.2020 р., для визнання причин пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги поважними відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст. 121, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
В задоволенні заяви Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 року у справі № 520/7831/19 відмовити.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис)Старосуд М.І. Макаренко Я.М.