ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 березня 2020 року м. Київ № 640/23053/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., вивчивши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26) про визнання протиправною та скасування постанови, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд про визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області від 23.10.2019 № 54/1015-05/1-9460 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Ухвалою суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/23053/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
19.03.2020 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій останній просить суд зупинити дію постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області від 23.10.2019 № 54/1015-05/1-9460 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що на даний час органами державної виконавчої служби здійснюється примусове виконання оскаржуваної постанови. За наведених обставин вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши подану заяву, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Таким чином, у кожному конкретному випадку суд, виходячи з наданих доказів, зобов'язаний встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд враховує, що згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову за вартістю. Адекватність заходу до забезпеченню позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Аналіз викладених обставин дає підстави для висновку, що необхідним є вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, які є повністю співмірними з позовними вимогами та відповідають принципу адекватності заходу забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Вишгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції від 10.12.2019 ВП № 60840514 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови Державної архітектурно-будівельної інспекції від 23.10.2019 № 54/1015-05/1-9460 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 180630,00 грн.
Таким чином, судом враховуються твердження позивача, що існує реальна можливість стягнення державним виконавцем грошових коштів в межах примусового виконання спірної постанови, яка оскаржена позивачем до суду.
Відповідно до частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Суд наголошує, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову спрямовані виключно на збереження існуючого становища позивача до ухвалення рішення по суті справи, вжиття заходів забезпечення адміністративного позову заявленим позивачем шляхом не зумовлює фактичного вирішення спору по суті. Крім того, суд вважає, що застосуванням заходів забезпечення позову бути не може бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови, на підставі яких з позивача може бути стягнуто суму штрафу, буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваного рішення та задоволення позовних вимог позивача про його скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти).
З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що невжиття заходів, про які просить позивач, може створити очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, захист вказаних прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.
Суд зазначає, що належним способом захисту прав, свобод та інтересів позивача є забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області від 23.10.2019 № 54/1015-05/1-9460 до набрання законної сили судовим рішенням в даній адміністративній справі.
За таких обставин, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Заяву представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову задовольнити.
Зупинити дію постанови Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Одеській області від 23.10.2019 № 54/1015-05/1-9460 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/23053/19.
Ухвала є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню і може бути пред'явлена до примусового виконання в порядку Закону України "Про виконавче провадження" протягом трьох років.
Стягувачем у виконавчому провадженні, відкритому на підставі даної ухвали, є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), боржником - Державна архітектурно-будівельна інспекція України (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912).
Ухвала набирає законної сили згідно ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя В.П. Катющенко