Справа № 420/2157/20
23 березня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяви Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 13.03.2020 за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про забезпечення його позову до подання позовної заяви,
12.03.2020 до Одеського окружного адміністративного суду від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 надійшла про забезпечення його позову до подання позовної заяви, в якій заявник просив суд:
зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_2, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця;
заборонити Міністерству юстиції України робити запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 .
Ухвалою від 13.03.2020 заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до подання позовної заяви задоволено частково, а саме: заборонено Міністерству юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, БЦ «Шевченківський», офіс 304; ІПН НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 . В іншій частині заяви відмовити.
18.03.2020 за вх. № ЕП/12496/20 засобами електронного зв'язку та 19.03.2020 за вх. № 12572/20 та № 125775/20 безпосередньо до канцелярії суду від Міністерства юстиції України надійшли заяви про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою від 13.03.2020.
В обґрунтування заяв зазначено, що оскаржуваний наказ є актом індивідуальної дії, при оскарженні якого застосування заходів забезпечення позову є недоцільним. Зауважено, що рішення суду щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України та рішення Дисциплінарної комісії не потребує виконання, оскільки таке рішення лише встановлює правомірність або неправомірність оскаржуваного рішення. Крім цього, зазначено, що суд не вправі вживати заходи забезпечення позову оскільки це є фактично рівнозначним задоволенням позовних вимог. У даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як «наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення», може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Отже, з урахуванням наведених обставин, та, у даному випадку, враховуючи відсутність належних обґрунтувань, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду в майбутньому або існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, наявні підстави для скасування заходів забезпечення позову, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17, постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Учасники справи до суду не з'явилися, про час та місце розгляду заяв повідомлені належним чином, жодних клопотань з приводу своєї неявки не суду не надходило, їх неявка не є перешкодою для вирішення заяв.
Крім того, з урахуванням положень п. 23 ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширення на території України коронавірусу COVID-19", розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.02.2020 № 93-р "Про заходи щодо запобігання занесенню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби спричиненої коронавірусом 2019-nCoV", у зв'язку з поширенням на території України коронавірусу COVID-19 та введенням Урядом України протиепідемічних заходів, з метою запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання, суд дійшов висновку про необхідність розгляду заяв в порядку письмового провадження без виклику осіб.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою від 13.03.2020, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
Таким чином, у кожній окремій справі суд повинен дослідити та оцінити чи дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення саме в цій адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
При цьому при встановленні наявності хоча б однієї з перелічених вище обставин Кодексом адміністративного судочинства України передбачено право саме того суду, яким розглядається така адміністративна справа вжити заходи для недопущення цього, тобто вжити заходи забезпечення позову, незалежно від того, чи вживались іншими судовими інстанціями будь-які заходи забезпечення позову.
Ухвалою від 13.03.2020 суд заборонив Міністерству юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 ( 65039 , м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-А, БЦ « Шевченківський», офіс 304; ІПН НОМЕР_1 ) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийнятого за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 .
Забезпечуючи позову, суд виходив із доданих до заяви матеріали, згідно з якими на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбулось 06.03.2020, було оголошено рішення про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк шість місяців. Зазначена обставина є підставою для видання наказу Міністерством юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на шість місяців.
При цьому в ухвалі від 13.03.2020 зазначено, що правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців підлягатиме дослідженню під час судового вирішення справи за позовом, з яким ОСОБА_1 має намір звернутися. Однак застосування наслідків останнього у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк шість місяців призведе до порушення прав та законних інтересів позивача, тому суд дійшов висновку про те, що є підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до його подання шляхом заборонити Міністерству юстиції України вчиняти певні дії.
У мотивах постановленої ухвали окремо відзначено, що невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності заявника, ймовірність якого перебуває у прямому зв'язку із внесенням Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_2 , очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , на захист яких буде подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Більш того, захищене в судовому порядку порушене право позивача (інтерес) взагалі може бути знівельовано наслідками застосування вчинення Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 . Потенційний розвиток подій в такому напрямку для позивача цілком ймовірний та вбачається з матеріалів заяви, а тому дозволяє цілком обґрунтовано припускати необхідність вжиття заходів забезпечення позову в зазначений спосіб.
Також суд врахував, що навіть у разі ухвалення в подальшому судового рішення, за наслідком розгляду судом по суті заявлених позовних вимог на користь позивача, останньому необхідно буде докласти значних зусиль для поновлення діяльності приватного виконавця у випадку застосування наслідків зупинення діяльності приватного виконавця, в т.ч. й заміщення такого приватного виконавця іншим приватним виконавцем.
Поряд із тим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, суд жодної оцінки спірному рішенню не надавав: не оцінював ґрунтовність та підставність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування, не перевіряв його на відповідність критеріям, закріпленими у ст. 2 КАС України.
В той же час, зворотній бік такого способу забезпечення позову, зокрема наявність або відсутність потенційної загрози виконання приватним виконавцем обов'язків до вирішення питання правомірності притягнення його до дисциплінарної відповідальності, не спричиняю будь-якої матеріально вираженої загрози. Фактично зазначена обставина убезпечує на певний проміжок часу діяльність приватного виконавця від її зупинення на підставі оскаржуваного рішення, що само по собі не завдає шкоди чиїмось інтересам та не утворює ризиків.
Відтак, суд виходив із того, що незалежно від результатів вирішення майбутнього спору, вжиття заходів позову до його подання щодо збереження чинною діяльності приватного виконавця та убезпечення її від зупинення не в змозі завдати істотної шкоди, тоді як зупинення такої діяльності безумовно завдає більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, аргументи Міністерства юстиції України, покладені в основу заяв про скасування ухвали ООАС від 13.03.2020 про вжиття заходів забезпечення позову, зокрема про те, що рішення суду щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України та рішення Дисциплінарної комісії не потребує виконання, оскільки таке рішення лише встановлює правомірність або неправомірність оскаржуваного рішення, позбавлені сенсу, так як безпосередньо введення в дію такого рішення до вирішення спору по суті і є основним питанням вказаного забезпечення.
Доводи Міністерства юстиції України про те, що суд не вправі вживати заходи забезпечення позову оскільки це є фактично рівнозначним задоволенням позовних вимог, по суті нівелюють сам інститут забезпечення позову та главу 10 КАС України, та взагалі позбавлені сенсу.
Твердження Міністерства юстиції України про відсутність в ухвалі від 13.03.2020 належних обґрунтувань, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити та унеможливити виконання рішення суду в майбутньому або існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам, та охоронюваним законом інтересам позивача, очевидно наведено без урахуванням підстав мотивів, наведених в самій ухвалі суду від 13.03.2020. Будь-яких контраргументів цим мотивам заявник не навів та довів їх недостатності, або невідповідності обставинам спору, не надав суду жодних доказів неповноти врахованих при вирішенні процесуального питання обставин тощо.
Крім того, не заслуговують на уваги посилання Міністерства юстиції України на постанови Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17 та від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Так, у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17 Верховний Суд виходив із того, що позивач жодним чином не позбавлений права на працю, оскільки вправі здійснювати нотаріальну діяльність, яка не стосується дій щодо вчинення державної реєстрації нерухомого майна. Також зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача нічим не підтверджено, відсутні докази того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18 Верховний Суд вважав, що забезпечуючи позов шляхом зупинення дії оскаржуваного припису Південного міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України від 05.07.2018 № 30/4275-К, суди внаслідок неправильного застосування норм процесуального права дійшли помилкового висновку про необхідність застосування цього заходу. Зокрема, забезпечуючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання Припису може мати наслідком зупинення дії спеціального дозволу, що в свою чергу унеможливить здійснення господарської діяльності заявника. Це ускладнить ефективний захист прав в разі задоволення позовних вимог судовим рішенням за результатом розгляду справи по суті. Такі доводи Верховний Суд вважав недоречними, оскільки вони виходять за межі предмету судового розгляду у справі. Вони були б доречні у справі за позовом про визнання протиправним рішення відповідача про зупинення дії спеціального дозволу. Натомість предметом судового розгляду у справі є правомірність Припису, а не законність ймовірних наслідків його невиконання. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Отже обставини забезпечення позовів у наведених справах не подібними обставинам, в умовах яких судом ухвалою від 13.03.2020 забезпечено позову приватного виконавця до його подання до суду, у зв'язку із чим вказані посилання на практику Верховного Суду на увагу не заслуговують.
Таким чином, суд вважає, що заяви Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 13.03.2020, є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяв Міністерства юстиції України про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою суду від 13.03.2020 за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про забезпечення його позову до подання позовної заяви - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги.
Суддя І.В. Завальнюк