Справа № 420/1278/20
23 березня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Корой С.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії,-
14 лютого 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 31.01.2019 року №03-19, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати ДМС України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.02.2020 року адміністративний позов залишено без руху.
У вказаній ухвалі судом роз'яснено позичу, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду (з копією для відповідача) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення.
Копію ухвали суду від 19.02.2020 року судом направлено на адресу позивача, яка зазначена ним у позовній заяві.
05.03.2020 року (вх. №10319/20) від позивача до суду надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2020 року, в якому зазначено, що копію даної ухвали Одеського окружного адміністративного суду позивач не отримував, з її текстом ознайомлений з Єдиного реєстру судових рішень.
Таким чином, позивач щонайменше 05.03.2020 року (дата подання клопотання на усунення недоліків позовної заяви) був ознайомлений з ухвалою про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху.
Отже, останнім днем для усунення недоліків позову було 16.03.2020 року.
Так, у клопотанні, яке надійшло до суду 05.03.2020 року (вх. №10319/20) позивач просить суд врахувати поважність пропуску строку звернення до суду та поновити його і зазначає, що 06.09.2019 року представник Позивача Лагунов В.І. подав клопотання, що з 05.09.2019 року Лагунов В.І. не представляє інтереси позивача та догорів про надання правової допомоги розірвано.
У клопотанні вказано, що на момент звернення до суду позивач дізнався про зникнення брата, подальший емоційний стан вплинув на дії позивача, що призвело до розірвання договору з адвокатом. Позивач не відповідав на телефонні дзвінки та повідомлення, не був зацікавлений в розгляді позовної заяви. Підтвердити документально свій емоційний стан, а також факт зникнення брата, на даний час позивач не може. За несвоєчасне продовження довідки про звернення за захистом в Україні, позивач вже був притягнутий до адміністративної відповідальності, шляхом сплати адміністративного штрафу.
Зважаючи на вказане, позивач просить суд з розумінням поставитись до ситуації в якій опинився позивач та надати можливість на реалізацію права на усесторонній та об'єктивний розгляд порушених прав, свобод та інтересів особи, яка звернулася до суду, забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.
Згідно приписів ч.ч. 1-3, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суддя зазначає, що вказаною статтею визначено строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Предметом розгляду у даній справі є, рішення ДМС України від 31.01.2019 року №03-19, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, для звернення позивача до суду щодо визнання неправомірним вищевказаного наказу встановлюється п'ятиденний строк.
Як вбачається з наданих до суду разом із позовною заявою документів, 08.02.2019 року на адресу позивача направлено повідомлення №34, в якому зазначено, що відповідно до ст.6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» ОСОБА_1 відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на що підставою для складання даного повідомлення є рішення ДМС України від 31.01.2019 року №03-19.
Копію вказаного повідомлення отримано позивачем 13.05.2019 року, про що, в тому числі, зазначено у позовній заяві.
Зважаючи на дату отримання вищевказаного повідомлення, суддею встановлено, що останнім днем для звернення позивача до суду із позовом про скасування рішення ДМС України від 31.01.2019 року №03-19 було 20.05.2019 року.
Позивач скористався своїм правом звернення до суду з даною позовною заявою лише 14.02.2020 року, тобто з порушенням п'ятиденного строку, визначеного Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Разом із позовною заявою позивачем надано до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке обґрунтоване наступним.
Як зазначено у клопотанні, протягом півроку не звертався до Головного управління ДМС в Одеській області за продовженням строку дії довідки про звернення за захистом в Україні в зв'язку з тяжким психоемоційним станом, який виник в наслідок викрадення брата. Як вказано у клопотанні, молодшого брата позивача, який залишився разом з батьком проживати на території Сирії, було викрадено невідомими особами. На даний час його місцезнаходження та подальша його доля не відома. До зникнення брата, мати позивача померла.
Всі ці події, як стверджує позивач, вплинули на його емоційний стан, що призвело до незацікавленості в подальшому розгляду судової справи.
Враховуючи вищезазначене, як стверджує ОСОБА_1 , він не мав змоги своєчасно реалізувати своє законне право на повторне звернення до Одеського окружного адміністративного суду в з поважних причин, адже не володіння державною мовою та не знання в повній мірі своїх процесуальних прав і обов'язків ускладнило своєчасне подання позовної заяви.
У клопотанні, яке подано в порядку усунення недоліків ОСОБА_1 вказує, що підтвердити документально свій емоційний стан, а також факт зникнення брата, на даний час він не має можливості.
В той же час, суддя зазначає, що позивачем ні у первинному клопотанні про поновлення строку звернення до суду, ні у клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке подано в порядку усунення недоліків не вказано дати зникнення брата.
В той же час, як вбачається з КП «ДСС», позивач ОСОБА_1 14.05.2019 року звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою (справа №420/2952/19) до Державної міграційної служби України, в якій позивав просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення ДМС України від 31.01.2019 року №03-19, яким ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати ДМС України прийняти рішення про визнання ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ухвалою суду по справі №420/2952/19 від 11.09.2019 року судом було відкрито провадження по справі.
З вказаного вбачається, що у визначений чинним законодавством строк, позивач вже скористався своїм правом на звернення до суду із позовом про скасування рішення ДМС України від 31.01.2019 року №03-19.
Тобто, не володіючи державною мовою, позивач скористався в повній мірі своїми процесуальними правами на оскарження вищевказаного рішення шляхом своєчасного подання позовної заяви про його скасування.
При цьому у первинному клопотанні про поновлення строку звернення до суду, позивачем самостійно не зазначено про дану обставину і лише в клопотанні, яке подано в порядку усунення недоліків позовної заяви повідомлено про те, що через свій емоційний стан він не був зацікавлений у розгляді справи.
Суддя зазначає, що позивачем так і не вказано дати з якої, на його думку, його емоційний стан спершу погіршився, потім покращився та обставини за якої він знову ж таки зацікавився в питанні оскарження рішення ДМС України від 31.01.2019 року №03-19.
Зважаючи на вищевикладене, суддя вважає, що підстави, вказані у клопотанні про поновлення строку звернення до суду є неповажними.
Приписами ч.ч. 1,2 ст. 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Суддя зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Слід зауважити, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
При цьому законодавець визнав строк у п'ять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Аналогічні висновки викладені Верховним судом у постанові від 28.11.2018 року по справі №826/4119/18.
Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, позивачем жодних доказів та обґрунтованих і послідовних пояснень щодо причин пропуску строку звернення до суду не надано ні з позовною заявою та первинним клопотанням про поновлення строку звернення до суду, ні з клопотання про поновлення строку звернення до суду, яке подано в порядку усунення недоліків позовної заяви.
Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно ч.5 ст.169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Згідно з ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За таких обставин, позов слід повернути позивачу з усіма доданими до нього матеріалами, копія позовної заяви залишається в суді.
Одночасно, слід роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 123, 169, 171, 256, 295, 297 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві без розгляду.
Направити позивачеві копію цієї ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами. Копія позовної заяви залишається в суді
Ухвала підлягає оскарженню у встановлений статтями 295, 297 та Перехідних положень КАС України строк і порядок.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.
Суддя С.М. Корой