справа №380/348/20
12 березня 2020 року
12 год. 35 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.В., представниці позивачки Костків Н.С., представника відповідача Тістечка Ю.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
ОСОБА_2 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці ДФС, у якій просить: визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2019/000543/2 від 25.11.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, № UA209190/2019/01316 від 25.11.2019.
Підставою звернення до суду із цим позовом зазначено протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, оскільки митний орган у даному випадку не обґрунтував, що подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів, а тому підлягають скасуванню. Надані декларантом документи в момент оформлення товару, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.
Ухвалою суду від 17.01.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків.
Ухвалою суду від 28.01.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.02.2020 проведено заміну відповідача: Львівську митницю ДФС на Галицьку митницю Держмитслужби.
Ухвалою суду від 20.02.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
14.02.2020 за вх. № 8475 від відповідача надійшов відзив, у якому він позов не визнав та просить у його задоволенні відмовити у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю. Зокрема зазначив, що відповідно до методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.15 № 689, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості товару декларантом, оскільки така не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, що згенеровано АСАУР та складає 7500 Євро. Вказує, що посадові особи Львівської митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
10.03.2020 за вх. № 980ел від позивачки на адресу суду надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
У судовому засіданні представниця позивачки підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідач підтримав позицію, викладену у письмовому відзиві та просить відмовити у задоволенні позовних вимог та клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Дослідивши доводи позову, відзив на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає таке.
ОСОБА_2 06.11.2019, від імені та в інтересах якої на підставі довіреності від 05.10.2019 діяв ОСОБА_3 , придбала у нерезидента - компанії «REVAZ AUTOS SA» транспортний засіб - автомобіль марки SUBARU модель XV2, кузов № НОМЕР_1 , призначення автомобіля - для використання по дорогах загального користування, об'єм двигуна - 1998 см.куб., 108 Kw, 2012 року виготовлення, колір - чорний, тип двигуна - дозвільний, за ціною 2800 швейцарських франків, що підтверджується рахунком-фактурою № 191106/s від 16.11.2019 (а.с. 63).
ОСОБА_3 перевіз цей автомобіль на митну територію України. Митне оформлення вантажу на підставі договору доручення на надання митно-брокерських послуг здійснив митний брокер ФОП ОСОБА_4 , який 12.11.2019 в електронній формі подав митну декларацію № UA209190/2019/072481 на ввезений транспортний засіб, в якій його митну вартість заявлено в розмірі 2800 швейцарських франків за курсом 24,66516 грн.
В цій митній декларації декларант визначив митну вартість транспортного засобу за основним методом, тобто за ціною договору купівлі-продажу. До митної декларації декларантом долучено рахунок-фактуру №191106/s від 06.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/95603 від 11.11.2019, та інші документи.
Відповідачем 25.11.2019 за результатами розгляду митної декларації № UA209190/2019/072481 та доданих до неї документів видано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2019/01316 (а.с. 19-20) та Рішення про коригування митної вартості товарів 25.11.2019 № UA209000/2019/000543/2, де скориговано вартість автомобіля до 7500,00 Євро за резервним методом митної вартості. (а.с. 17-18).
Таке рішення відповідача мотивоване наступним: Митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв'язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - третій статті 53 цього Кодексу (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР - 7 500 Євро. Власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами. Однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались (ч. 1 ст.368 МКУ), документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавалися. Відповідно до ч. З ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: - якщо рахунок -сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що (підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв'язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС. Виходячи із вищезазначеного, митна вартість товару становитиме 7 500 Євро. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов І повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.
Позивачка, не погодившись із рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови відповідача, звернулася із даним позовом до суду про їх скасування.
При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 статтею 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Як встановлено ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).
В силу ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст. 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до ч. 2 цієї статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Згідно із ч. ч. 3-6 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч.1 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до 4-5 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Відповідно до статті 368 МК України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
В цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, яка становить 2800 швейцарських франків, що за курсом 24,66516 грн. Складає 69062,45 грн.
На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України (серед іншого: рахунок-фактуру №191106/s від 06.11.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 676.344.196, акт про проведення огляду (перегляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/95603 від 11.11.2019).
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи в заявника лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Єдиним аргументом відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля є вказівка на те, що така «не підтверджена документально» і «не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР».
Разом з тим, суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль, оскільки в рахунку-фактурі № 191106/s від 16.11.2019 (а.с. 63) чітко вказано ціну угоди в сумі 2800 швейцарських франків. Рахунок-фактура містить всю необхідну інформацію про дату вчинення купівлі-продажу, номер кузова транспортного засобу, його модель та рік випуску, прізвище та ім'я особи, якій його продано.
Також до митної декларації декларантом було подано довідку продавця про ціну, за якою здійснено продаж автомобіля (а.с. 61), з перекладу якої вбачається (а.с. 62), що продавець підтверджує, що за транспортний засіб SUBARU XV2 (серійний номер НОМЕР_1 ) сплачено повністю готівкою 2800 CHF.
Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.
При цьому суд звертає увагу на те, що митний орган з будь-якими запитами щодо підтвердження ціни автомобіля до продавця не звертався.
Суд оцінює критично посилання відповідача на відсутність касового або товарного чеку чи документу про прийняття визначеної суми готівки від позивачки, оскільки про відсутність згаданих документів жодним чином не було зазначено митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів та не витребовувались такі від декларанта.
Разом з тим, відсутність платіжного документа про сплату вартості автомобіля, на думку суду, не викликає сумнівів в достовірності розрахунку митної вартості автомобіля, оскільки розрахунок за вказаний автомобіль проводився в готівковій формі, і позивачкою подано належні та допустимі докази, які підтверджують, як факт оплати за товар, так і вартість товару, задекларовану нею.
Так само щодо покликання відповідача на те, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, суд зазначає, що митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів про таке не зазначалося. Також в ході розгляду справи судом було встановлено, що компанія REVAZ autos SA є юридичною особою, яка здійснює діяльність з продажу транспортних засобів та фактично при продажу вищезазначеного автомобіля виступала в статусі посередника між позивачем та зазначеним у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу 676.344.196 попереднім власником автомобіля (а.с. 25). Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між компанією REVAZ autos SA та попереднім власником транспортного засобу не можуть впливати на права позивачки.
Також суд критично оцінює усні зауваження представника відповідача у судовому засідання про те, що сумніви митного органу щодо заявленої вартості транспортного засобу виникли у зв'язку із відсутністю витрат на транспортування, з тих підстав, що відсутність зазначення витрат на транспортування жодним чином не було вказано митним органом в оскаржуваному рішенні в якості підстави коригування митної вартості товарів.
Окрім того суд зазначає, що додаткові документи, зокрема, транспортні (перевізні), мають бути надані, якщо за умовами поставки покупець має нести витрати на транспортування, але вони не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Проте з матеріалів справи зазначені обставини не вбачаються.
Доводи відповідача про те, що заявлена вартість транспортного засобу не відповідає тій вартості, що згенерована АСАУР ДФС, суд також оцінює критично з тих підстав, що законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої вартості.
При цьому суд враховує, що імпортований позивачем автомобіль має свої особливості, як і кожен транспортний засіб має свої особливості в частині комплектації, пробігу, амортизації в ході експлуатації, поломок та пошкоджень. Разом з тим, відповідач зазначає, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.
Разом з тим, автомобіль має пошкодження, що вбачається з Акту про проведення митного огляду (а.с. 30).
Також, суду не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем. В ході судового розгляду не здобуто доказів і щодо підставності виникнення сумніву у правильності визначення задекларованої вартості транспортного засобу.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про неможливість застосування методу визначення митної вартості 2а та 2б з причини відсутності в органу доходів та зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, а також метод 2в та 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органах доходів і зборів. Докази в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, у матеріалах справи відсутні.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Також суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідачем не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Зазначене у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку що оскаржуване рішення відповідача прийняте не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, не обґрунтовано, без з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а відповідно підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 2154,25 грн. і такий, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Також позивачка просила повернути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу. З приводу цього суд зазначає таке.
В силу ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Матеріалами справи, а саме договором про надання правової допомоги та представництво інтересів від 09.01.2020 (а.с. 13), ордером про надання правової допомоги ЛВ № 158917 (а.с. 15), актом приймання-передачі наданих послуг №1 по Договору про надання правової допомоги від 09.01.2020, складеного 06.03.2020 (а.с. 125), квитанцією до прибуткового касового ордера № 5 від 06.03.2020 (а.с. 124) документально підтверджено понесені позивачкою витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Враховуючи вищевикладене, а також документальне підтвердження наданих позивачці послуг, суд вважає обґрунтованими доводи про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачкою у даній справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, суд,
1. Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості № UA209000/2019/000543/2 від 25.11.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, № UA209190/2019/01316 від 25.11.2019.
3. Стягнути на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1, ЄДРПОУ 43348711) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2154 (дві тисячі сто п'ятдесят чотири) гривні 25 (двадцять п'ять) копійок та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлений 20.03.2020.
Суддя Р.П. Качур