23 березня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/458/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Хилько Л.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (відповідач) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом та просить:
- визнати протиправною відмову щодо переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р., з урахуванням Перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 899-VІІІ від 10.12.2015 р.;
- зобов'язати відповідача призначити, здійснювати нарахування та виплату з 31.01.2020 року пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до п.9 ст.37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 р., в розмірі 60% суми зазначеної в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 30.01.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що має всі правові підстави для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16.12.1993 року, а також ним було дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо порядку подання заяви та інших необхідних документів для призначення пенсії. Натомість, трактуючи норми Закону на власний розсуд відповідач, як суб'єкт владних повноважень, порушує конституційні права позивача, зокрема щодо права на соціальний захист та права на достатній життєвий рівень, обмежуючи їх та допускаючи звуження змісту та обсягу існуючих прав,
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому суду відзиві посилається на те, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії згідно до ст.37 Закону України "Про державну службу"№ 3723-ХІІ від 16.12.1993 року є дотримання сукупності вимог, передбачених ч.1 ст.37 вказаного Закону та Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" № 899-VІІІ від 10.12.2015 р., а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Разом з тим, на момент звернення до управління із заявою від 31.01.2020 р. позивач не досяг шістдесятирічного віку, а тому йому правомірно відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до вимог Закону України "Про державну службу". На обґрунтування своїх доводів представник відповідача також послався на рішення Верховного Суду у зразковій справі №822/542/18 від 04.04.2018 р., від 11.02.2019 р. у справі №489/3853/16-ц. (а.с.24-25)
Позивач подав відповідь на відзив, в якій просив позов задовольнити. Щодо посилання відповідача у відзиві на практику Верховного Суду позивач вказав, що рішення Верховного Суду у зразковій справі №822/542/18 від 04.04.2018 р., за наслідками його апеляційного перегляду, постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. визнано необґрунтованим, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. (а.с.34-37)
Представник відповідача заперечення на вказану відповідь не подавав.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закону №1058-ІV) у зв'язку з наявністю ІІ групи інвалідності.
Наказом керівника апарату Кропивницької РДА №5-к від 28.01.2020 р. позивача звільнено з посади начальника відділу економічного розвитку, інфраструктури, торгівлі, надзвичайних ситуацій, охорони праці та з питань цивільного захисту управління економічного розвитку, інфраструктури, торгівлі та адміністративних послуг Кропивницької РДА. (а.с.14)
Згідно довідки від 30.01.2020 р. №01-06/15/3 станом на 01 травня 2016 року стаж державної служби позивача складав 18 років 02 місяці 17 днів, на день звільнення (29.01.2019 р.) - 21 рік 11 місяців 15 днів. (а.с.15)
31.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 року (далі - Закон №3723-ХІІ), з урахуванням Перехідних положень Закону України "Про державну службу" №899-VІІІ від 10.12.2015 р. (далі - Закон №899-VІІІ).
Рішенням від 04.02.2020 р. за №826595 позивачу відмовлено в переведенні з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-ІV, на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ, з урахуванням Перехідних положень Закону №899-VІІІ у зв'язку з відсутністю законних підстав. (а.с.18)
Як повідомив представник відповідача у відзиві, на момент звернення до управління із заявою від 31.01.2020 р. позивач не досяг шістдесятирічного віку.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам і встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Статей 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до вимог статті 10 Закону № 1058 особа, яка має право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII.
Відповідно пункту 2 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у п. 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п.10 та 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, за приписами ч. 9 ст. 37 Закону № 3723-XII визначено те, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених ч. 1 цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону № 1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби (…).
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (ч.10 ст.37 Закону № 3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (ч.12 ст.37 Закону № 3723-XII).
Судом установлено, що станом на 01 травня 2016 року стаж державної служби позивача складав 18 років 02 місяці 17 днів, на день звільнення (29.01.2019 р.) - 21 рік 11 місяців 15 днів. (а.с.15)
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено довідкою МСЕК. (а.с.12-13)
Отже оскільки позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов до висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону № 1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону № 3723-XII.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18.
Стосовно аргументів відповідача, що Законом визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016 року, тобто, на думку відповідача, підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені п. 10, 12 розд.ХІ "Прикінцеві та перехідні положень" Закону № 889-VIII, і норми, передбачені ч.1 ст. 37 Закону № 3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік (у даному випадку 60 р.), стаж державного службовця, страховий стаж.
Суд вважає вищевказані доводи необґрунтованими, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення особою певного віку. При цьому, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України.
Європейський Суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" зазначив те, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Водночас, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на наведене, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ, оскільки на час звернення до відповідача з відповідною заявою не досяг 60-річного віку, та те, що особи з числа державних службовців, яким установлено інвалідність, з 01.05.2016 року втратили право на призначення пенсії по інвалідності державного службовця у розмірах, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, проте зберегли право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV у встановлених ст. 36 цього Закону розмірах, про що зазначено відповідачем у відзиві.
За правилами ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку про те, що з метою відновлення прав позивача, належить вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України та визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №826595 від 04.02.2020 р. та зобов'язати його призначити, здійснювати нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця по інвалідності у розмірі 60 % від заробітку, зазначеного у довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.242-246, 255, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській №826595 від 04 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській з 31 січня 2020 року призначити, здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_1 (код - НОМЕР_1 ) пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, в розмірі 60 відсотків суми зазначеної в довідках про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 30.01.2020 р., виданої Кропивницькою районною державною адміністрацією.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. ст. 255, 295 КАС України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання його копії. Згідно до пп.15.5 п.1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Л.І. Хилько