18 березня 2020 року Справа № 280/5394/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )
до Державної податкової службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393),
до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146),
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1), до Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації - № 1152893/2400919796 від 02.05.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №26 від 06.04.2019; № 1152794/2400919796 від 02.05.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної №27 від 06.04.2019; № 1201714/2400919796 від 24.06.2019 про відмову у реєстрації розрахунку коригування № 1 від 24.06.2019 та зобов'язати відповідача 1 зареєструвати податкові накладні - № 26 від 06.04.2019, № 27 від 06.04.2019 та розрахунок коригування днем їх отримання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що рішення Комісії Державної фіскальної служби України не відповідають критеріям частини 2 статті 2 КАС України, а саме є необгрунтованими, оскільки незрозуміло, з яких підстав передбачених пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України № 117 ФОП ОСОБА_1 відмовлено у реєстрації податкових накладних, в оскаржуваних рішеннях не наведено обґрунтованих причин відмови в реєстрації податкових накладних, не вказано які саме документи нібито не надані підприємцем. Адже, підприємцем були надані пояснення та всі наявні у нього документи стосовно господарських операцій й не тільки на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, спірні рішення не містять будь-яких посилань на те, що підприємцем надані документи, складені з порушенням законодавства.
Ухвалою суду від 25.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 23.12.2019.
19.12.2019 на адресу суду від представника відповідачів 1 та 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№53959), в якому просив відмовити у задоволені позову у повному обсязі та зазначив, що за висновком Комісії підставами відмови у реєстрації податкових накладних № 26 від 06.04.2019, № 27 від 06.04.2019 та розрахунку коригування № 1 від 24.06.2019 при опрацюванні пакетів документів було ненадання копій документів, а саме: ненадання складських документів (інвентаризаційних описів). Вказує, що Комісія ГУ ДФС у Запорізькій області України приймала рішення про відмову у реєстрації податкових накладних тільки на підставі тих, документів, які надавались на розгляд Комісії. Зазначає, що у Комісії були законні підстави для прийняття рішень про відмову у реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування так як позивачем не в повній мірі надано документи, а відповідач 1 діяв з підстав, в межах повноважень та у відповідності до норм Закону з врахуванням поданих позивачем пояснень та документів, а тому рішення є правомірними.
Ухвалою суду від 23.12.2019 здійснено процесуальне правонаступництво первинного відповідача Державної фіскальної служби України на Державну податкову службу України, замінено неналежного відповідача Комісію ГУ ДФС у Запорізькій області на належного - ГУ ДФС у Запорізькій області, залучено до участі в справі в якості третього відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області, у зв'язку з чим було відкладено розгляд справи на 17.01.2020.
Ухвалою суду від 17.01.2020 постановлено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим.
Ухвалою суду від 17.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.02.2020.
Ухвалою суду від 19.02.2020 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи по суті на 18.03.2020.
19.02.2020 від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Враховуючи вимоги ч. 9 ст. 205 та ч. 4 ст. 229 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Частиною 5 статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Позивач мав господарські відносини з TOB «Амекс Техніка Кріплення». Господарські операції між позивачем (Виконавець) та TOB «Амекс Техніка Кріплення» (Замовник) відбувались на підставі Договору на виконання робіт № 53 від 01.04.2019 року. Відповідно до умов якого Виконавець зобов'язується виконати роботи з нанесення цинкового покриття на металеві вироби Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.
Відповідно до п.п. 3.1 розділу 3 зазначеного Договору на виконання робіт № 53 від 01.04.2019 року, факт передачі виконавцю Замовником виробів та повернення їх Замовнику підтверджується актом приймання-передачі або відміткою у товаро-транспортній накладній (накладній). За наслідками приймання виконаних робіт складається акт виконаних робіт.
На виконання умов Договору на виконання робіт № 53 від 01.04.2019 року, позивач виставив TOB «Амекс Техніка Кріплення» рахунки фактури № СФ-0000001 від 01.04.2019 року на загальну суму 20547,24 грн., № СФ-0000024 від 04.04.2019 на загальну суму 10555,44 грн.
Згідно виписки по рахункам з банку від 25.04.2019 року, оплати по зазначеним рахункам фактурам TOB «Амекс Техніка Кріплення» проведено 25.04.2019.
За результатами проведених господарських операцій позивачем на виконання вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України були складені та направлені на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкові накладні № 26 від 06.04.2019, № 27 від 06.04.2019 та розрахунок коригування №1 від 31.05.2019. Проте, згідно з отриманих квитанцій реєстрація вищевказаних податкових накладних та розрахунок коригування була зупинена із зазначенням: «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".
Підприємцю пропонувалося надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У відповідь позивачем надавалися пояснення та копії документів для підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним та розрахунку коригування, однак 02.05.2019 Комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, прийнято оскаржувані рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1152893/2400919796 від 02.05.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 26 від 06.04.2019, про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1152794/2400919796 від 02.05.2019 про відмову у реєстрації податкової накладної № 27 від 06.04.2019, з підстав: ненадання платником податку копій документів, а саме: первині документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання- передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. Додаткова інформація, у оскаржуваних рішеннях зазначено: ненадання платником податку складських документів (інвентаризаційні описи);
про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1201714/2400919796 від 24.06.2019 про відмову у реєстрації розрахунку коригування № 1 від 31.05.2019, з підстав: ненадання платником податку копій документів, а саме: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операцій; первині документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.
Додаткова інформація, у оскаржуваному рішені зазначено: ненадання платником податку первинних документів щодо транспортування товару від постачальника.
Позивач не погодившись із рішеннями комісії, в порядку передбаченому п.56.23. ст.56 ПК України, 22.05.2019 та 23.05.2019 на адресу комісії з питань розгляду скарг подав скарги на рішення комісії про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 1152794/2400919796 від 02.05.2019, № 1152893/2400919796 від 02.05.2019.
Доказів розгляду скарг позивача матеріали справи не містять.
Позивач не погоджуючись з прийнятими рішеннями комісії про відмову в реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування, вважаючи їх необгрунтованим та протиправними звернувся із даним позовом до суду.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначено в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №204) (далі - Порядок №1246).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.
Положеннями пункту 5 Порядку №1246 визначено, що реєстрації підлягають податкові накладні та/або розрахунки коригування (у тому числі ті, що не надаються отримувачу (покупцю) товарів/послуг, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, складені за операціями з постачання послуг нерезидентом) незалежно від суми податку на додану вартість в одній податковій накладній/розрахунку коригування.
Згідно з пунктом 12 Порядку №1246 в редакції, чинній на час складення вищевикладених податкових накладних, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів згідно п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість згідно п. 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування
Аналогічні норми містить пункт 201.16 статті 201 ПК України, згідно яких реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 12 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого ПКМ України від 21.02.2018 № 117 (надалі Порядок №117), у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Згідно п. 13 Порядку № 117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вбачається зі змісту поданих позивачем квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних та розрахунку коригування реєстрація була зупинена із зазначенням: «Документ прийнято. Реєстрація зупинена. Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 «Критеріїв ризиковості платника податку». Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».
Суд звертає увагу, що окремими положеннями Порядку №117 не визначено конкретних критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, натомість, на час виникнення спірних правовідносин критерії ризиковості здійснення операцій визначались листом Державної фіскальної служби України від від 31.10.2018 № 26010-06-05/28170 «Критерії ризиковості платника податку», хоча листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12.04.2019 у справі №822/1878/18.
За змістом пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: - керівник платника податку та/або головний бухгалтер, та/або особа, що має право підпису, згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстровані (перереєстровані) за адресою, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях і тимчасово окупованій території, в розумінні Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»; - платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах Державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); - платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; - платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; - платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); - в органах ДФС наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі поточної діяльності при реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданій на реєстрацію податковій накладній / розрахунку коригування.
Крім того, в Критеріях ризиковості зазначено, що у разі виявлення у платника податків ознак ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.
Тобто, контролюючий орган зобов'язаний у Квитанціях чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості, а і на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.
Також як вбачається з п. 5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно з вимогами п. п. 6 та 7 Порядку № 177 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна/розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність: 1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку; 2) податкової накладної - критеріям ризиковості здійснення операції.
Суд зазначає, що вимоги пп. 6 та 7 Порядку №177 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов'язків контролюючих органів.
Натомість, реєстрацію поданих позивачем податкових накладних та розрахунку коригування зупинено, як зазначено у квитанціях, через те, що ПН/РК відповідає певним вимогам «Критеріїв ризиковості платника податку», тобто контролюючим органом застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладноїрозрахунку коригування, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що реєстрацію накладної/розрахунку коригування зупинено з підстав, які не передбачені Порядком № 117.
Як вбачається зі змісту квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування контролюючий орган фактично застосував критерій ризиковості платника податку до податкових накладних/розрахунку коригування, а не до позивача, та до того ж, не навів жодного конкретного підкритерія, передбаченого пп. 1.6. п. 1 Критеріїв ризиковості, якому б відповідав позивач станом на момент формування квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування, як це передбачено пп. 3 п. 13 Порядку №117 та не вказав яких саме документів недостатньо.
Позивачем було направлено повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування реєстрацію яких зупинено.
Зазначені документи описують процеси господарських операцій, на які було складено податкові накладні/розрахунок коригування .
Проте, рішенням № 1152893/2400919796 від 02.05.2019, № 1152794/2400919796 від 02.05.2019 та № 1201714/2400919796 від 24.06.2019 позивачу було відмовлено в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в ЄРПН.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд неодноразово у постановах від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18, від 24.09.2019 у справі № 940/1693/18 зазначав, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт відповідних Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд. Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Тобто для бухгалтерського обліку, а відповідно і податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом, у постановах від 05.11.2019 у справі № 804/1571/15 , від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення контролюючого органу про відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції за податковими накладнми, у реєстрації яких відмовлено та підлягають скасуванню.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання здійснити дії по реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи NR(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб'єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 № 7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Так, відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов'язувати суб'єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.
Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.п.19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМ України №1246 від 29.12.2010, яким передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
У першому та третьому випадках податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної або неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.
У другому випадку податкова накладна, реєстрацію якої в ЄРПН було зупинено, реєструється у день набрання законної сили саме рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної, при цьому датою реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, нормами Податкового кодексу України та Порядку чітко визначено настання такої події, як набрання законної сили рішення суду про реєстрацію відповідної податкової накладної та можливості зазначення дати її реєстрації.
За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A N18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкові накладні та розрахунок коригування днем їх подання на реєстрацію, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3842,00 грн.
При цьому суд зазначає, що судовий збір, сплачений позивачем, слід стягнути відповідно до ч.1 статті 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправні рішення про відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Керуючись статтями 6, 72-77, 132, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної податкової службу України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393), до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146), до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити .
Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 1152893/2400919796 від 02.05.2019; № 1152794/2400919796 від 02.05.2019 та № 1201714/2400919796 від 24.06.2019.
Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних складені Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 податкові накладні №26 від 06.04.2019, №27 від 06.04.2019 та розрахунок коригування № 1 від 24.06.2019 днем їх подання на реєстрацію.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр-т. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 3842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 18.03.2020.
Суддя А.В. Сіпака