13 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/564/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Олійник В.В.
за участі представників
позивача: Коваленко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 березня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 20 березня 2020 року.
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі - відповідач, ГУНП в Закарпатській області), яким просить визнати незаконним та скасувати наказ № 218 від 31.01.2019 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_1 та накладення дисциплінарного стягнення - звільнення з органів поліції; визнати незаконним та скасувати наказ ГУ НП в Закарпатській області № 33 о/с від 08.02.2019 року в частині звільнення ОСОБА_1 з Національної поліції; поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 31.01.2019 року за № 218, за порушення вимог ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинків ОСОБА_1 , які компрометують його, як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від гр.гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за непритягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, поліцейського СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пп.7 п.3 ст. 13 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", позивача звільнено зі служби в поліції.
Наказом начальника ГУНП в Закарпатській області від 08.02.2019 року № 33 о/с, відповідно до ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0116339) поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 11.02.2019 року.
Виданню спірних наказів та звільненню позивача зі служби в поліції слугувало проведення службового розслідування, яким встановлено що ОСОБА_1 , своїм вчинком (вимагання та отримання неправомірної вигоди) компрометує його, як поліцейського, та дискредитує поліцію в цілому. Даний висновок, на думку позивача, є нісенітницею, так як прямо суперечить ст.62 Конституції України, якою передбачена презумпція невинуватості особи. Тобто у відповідності до правових норм міжнародного права а саме ч.2 ст.6 Європейської конвенції з прав людини, ст.62 Конституції України та ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину поки її вина не буде доведена в суді. Тому фактично не має будь - якого належного, законного вироку яким було би встановлено наявність винної поведінки в ОСОБА_1 , а наявність підозри про те що в його діях імовірно може бути якийсь склад злочину ніяким чином не свідчить про вчинення злочину чи інших дій які ганьблять честь і гідність національної поліції. Позивач зазначає про необ'єктивність проведеного службового розслідування та недоведеність вчинення ним жодних порушень дисципліни, та вважає, що підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності відсутні.
В судовому засіданні представник позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі в зв'язку з тим, що ГУНП в Закарпатській області правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, оскільки, службовою перевіркою були встановлені факти порушення позивачем службової дисципліни, що суперечить встановленим Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ вимогам до працівників поліції.
Ухвалою суду від 17.02.2020 року заяву представника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області Яблонського О. про залишення позовної заяви без розгляду повернуто заявнику без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Наказом ГУНП в Закарпатській області "Про призначення судового розслідування та відсторонення від виконання службових обов'язків" від 22.01.2019 року № 151 призначено комісійне службове розслідування за фактами причетності поліцейських до вчинення кримінальних правопорушень. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", п.1 ст. 70 Закону України "Про Національну поліцію" відсторонено від виконання службових обов'язків на час проведення службового розслідування поліцейського СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 з 28.01.2019 року, оскільки згідно наказу ГУНП від 15.01.2019 № 7 о/с з 14 по 27.01.2019 року йому надано додаткову відпустку як учаснику бойових дій (п. 3 наказу).
Службове розслідування проводилось у відповідності до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Порядку проведення розслідувань у Національній поліції України.
Про результати службового розслідування складено Висновок від 31.01.2019 року, який затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області полковником поліції Стефанишин Р. І .
На підставі встановлених службовим розслідуванням фактів, начальника ГУНП в Закарпатській області від 31.01.2019 року за № 218, за порушення вимог ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинків ОСОБА_1 , які компрометують його, як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від гр.гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за непритягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, поліцейського СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пп.7 п.3 ст. 13 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", позивача звільнено зі служби в поліції.
Наказом начальника ГУ НП в Закарпатській області від 08.02.2019 року № 33 о/с, відповідно до ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0116339) поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 11.02.2019 року.
Вважаючи вказані накази протиправними, а звільнення зі служби в поліції - незаконним, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх законних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон 580).
Згідно зі ст. 3 вказаного Закону у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону 580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону 580 поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Таким чином, законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
При цьому суд констатує, що кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено ч. 2 ст. 19 Закону 580 підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Законом України "Про Дисциплінарний статут" затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, відповідно до статті 11 якого, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Статтею 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено обов'язки керівника щодо підлеглих: 1) створити умови, необхідні для виконання підлеглими обов'язків поліцейського; 2) поважати честь і гідність підлеглих, не допускати порушень їхніх прав та соціальних гарантій; 3) розвивати у підлеглих розумну ініціативу та самостійність під час виконання ними обов'язків поліцейського; 4) сприяти підвищенню підлеглими рівня кваліфікації, достатнього для виконання службових повноважень; 5) вивчати індивідуальні та професійні якості підлеглих, забезпечуючи прозорість і об'єктивність в оцінюванні їхньої службової діяльності; 6) забезпечити сприятливий стан морально-психологічного клімату в колективі, своєчасно вчиняти дії із запобігання порушенню службової дисципліни підлеглими та виникненню конфліктів між ними; 7) контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень; 8) у разі виявлення порушення підлеглим службової дисципліни вжити заходів для припинення такого порушення та застосувати дисциплінарне стягнення до порушника або порушити клопотання про застосування стягнення уповноваженим керівником.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
За змістом ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, яке призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 року №893 "Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України" (далі - Порядок №893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, 17.10.2017 року, за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження № 42017070000000363, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за фактом збуту наркотичних засобів працівниками правоохоронних органів.
14.03.2018 року за матеріалами Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України прокуратурою Закарпатської області розпочато кримінальне провадження № 42018070000000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України за фактом неправомірних дій окремих працівників територіального підрозділу ГУНП в Закарпатській області, які систематично отримують незаконну грошову вигоду від цивільних осіб за не притягнення їх до адміністративної відповідальності та кримінальні провадження № 42017070000000363 та № 42018070000000086 об'єднані в одне з присвоєнням кінцевого №42017070000000363.
За матеріалами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області, будучи відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" працівником правоохоронного органу, за попередньою домовленістю в групі інших працівників Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області в період листопада 2017 до червня 2018 систематично пред'являв завідомо протиправні вимоги про передачу грошових коштів, поєднуючи вказані вимоги з психічним насильством та залякуванням водіїв транспортних засобів, які були зупинені на дорогах Перечинського району за порушення Правил дорожнього руху з метою свого протиправного збагачення своїх співробітників.
27.11.2017 року близько 18.30 ОСОБА_1 під час несення служби у складі ГШР з інспектором СРПП №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_11 зупинив автомобіль марки "Мерседес-Бенц", Словацької реєстрації НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_2 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.123 КУпАП. Після чого, зазначені поліцейські стали вимагати та отримали від гр. ОСОБА_2 неправомірну вигоду у розмірі 400 гривень за не притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
09.12.2017 року, близько 12.00 год., ОСОБА_1 під час несення служби у складі ГШР разом з інспектором СРПП №3 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_25 та інспектором СРПП №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ОСОБА_11, зупинили за порушення п.9.8 ПДР України (за не ввімкнення денних ходових вогнів або ближнього світла фар) автомобіль марки "Фольксваген-Поло", Словацької реєстрації НОМЕР_2 , під керуванням гр. ОСОБА_3 . Після чого, усвідомлюючи, що за дане порушення ПДР України у відповідності до ст.125 КУпАП (санкція передбачає лише попередження), ОСОБА_12 надав незаконну вказівку ОСОБА_11 скласти відносно водія постанову про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (штраф - 425 грн.), чим створив умови для передачі гр. ОСОБА_3 зазначеним поліцейським неправомірної вигоди у розмірі 100 гривень за не притягнення його до адміністративної відповідальності.
09.12.2017 року, близько 14.00 год., до Перечинського відділення поліції з ДПРЧ №1 УДСНС України в Закарпатській області надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду без потерпілих, у ході якого водій гр. ОСОБА_4 перебуваючи за кермом пасажирського мікроавтобуса марки "Фольксваген LT35", д.н.з. НОМЕР_3 , не впоравшись з керуванням на слизькій дорозі з'їхав у кювет на околиці м.Перечин. На місце події виїхав ОСОБА_1 та ОСОБА_11 , який переконавшись у відсутності будь-якої шкоди життю та здоров'ю громадян або будь-якому майну став вимагати та отримав від гр. ОСОБА_4 неправомірну вигоду у розмірі 700 гривень за не складання адміністративних матеріалів, передбачених ст.124 КУпАП.
14.01.2018 року близько 01.30 год., ОСОБА_1 , разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зупинили автомобіль марки "Шкода СуперБ", Чеської реєстрації НОМЕР_4 , під керуванням гр. ОСОБА_5 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Після чого, ОСОБА_12 та ОСОБА_14 за не притягнення гр. ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності вимагали та отримали від останнього неправомірну вигоду у розмірі 1500 гривень. Продовжуючи свої протиправні дії цього ж дня близько 04.00 години ОСОБА_12 зупинив автомобіль, під керуванням гр. ОСОБА_6 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП. Після чого, як і в попередньому випадку отримали від гр. ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 3000 гривень.
22.01.2018 року, близько 12.00 год., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 під час несення служби у складі ППР на околиці с.Порошково, Перечинського району виявили адміністративне правопорушення, передбачене ст.65 (незаконна порубка лісу) скоюване мешканцями с.Порошково - громадянами ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Після чого, поліцейським гр. ОСОБА_18 за не притягнення їх до адміністративної відповідальності було передано неправомірну вигоду у розмірі 400 гривень. Цього ж дня близько 14.00 зазначені поліцейські зупинили автомобіль марки "БМВ 530", Чеської реєстрації НОМЕР_5 , під керуванням гр. ОСОБА_7 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. У подальшому за не складання постанови про адміністративне правопорушення вимагали та отримали від гр. ОСОБА_7 неправомірну вигоди у розмір 200 гривень.
28.01.2018 року, близько 13.00 год., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 під час несення служби у складі ГШР за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП було зупинено автомобіль марки "БМВ Х-5", Словацької реєстрації 8 НОМЕР_7 , під керуванням гр. ОСОБА_8 . Після чого, поліцейські стали вимагати та отримали від гр. ОСОБА_8 неправомірну вигоду у розмірі 150 доларів США та 500 гривень.
12.02.2018 року, близько 22.00 год., ОСОБА_1 разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 та ОСОБА_13 зупинили автомобіль марки "АУДІ А-80", д.н.з. НОМЕР_8 , під керуванням гр. ОСОБА_9 за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП. Після чого, за не притягнення до адміністративної відповідальності від гр. ОСОБА_9 поліцейські вимагали та отримали неправомірну вигоду у розмірі 500 гривень.
Від надання пояснень ОСОБА_1 відмовився, скориставшись правом надання ст.63 Конституції України.
Опитаний з даного приводу заступник начальника Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_19 повідомив, що йому не відомо жодного факту вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 .
Опитаний начальник Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП ОСОБА_20 повідомив, що з 01.11.2018 року призначений на посаду керівника Перечинського ВП, а тому про жодний факт отримання неправомірної вигоди його підлеглими йому не відомо.
Встановлено, що факти вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 , мали місце в період з листопада 2017 року до червня 2018 року, коли Перечинське відділення поліції очолював ОСОБА_22 , який наказом ГУНП від 08.10.2018 №210 о/с звільнений з посади начальника Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП та призначений на посаду старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП.
Опитаний з даного приводу ОСОБА_22 повідомив, що про отримання неправомірної вигоди його колишніми підлеглими йому нічого не було відомо.
Таким чином, зазначена подія, що проявилася в об'єднанні ОСОБА_1 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 та ОСОБА_24 у злочинну групу з метою матеріального збагачення та в період з листопада 2017 року по червень 2018 року вимагання та отримання ними неправомірної вигоди у вигляді грошових коштів у громадян, за не притягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України, стала наслідком їх низьких ділових та моральних якостей, недотримання ними вимог ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", ігнорування Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 №1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських".
21.01.2019 прокуратурою Закарпатської області у кримінальному провадження № 42017070000000363 від 17.10.2017 року поліцейському СРПП №2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшому сержанту поліції ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.368 КК України.
Про результати службового розслідування складено Висновок від 31.01.2019 року, який затверджений начальником ГУНП в Закарпатській області полковником поліції Стефанишин Р.І.
На підставі встановлених службовим розслідуванням фактів, начальника ГУНП в Закарпатській області від 31.01.2019 року за № 218, за порушення вимог ст. 1 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських", що призвело до скоєння вчинків ОСОБА_1 , які компрометують його, як поліцейського та дискредитують поліцію в цілому і проявилися у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди від гр.гр. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за непритягнення їх до адміністративної відповідальності, а також негідну поведінку, як поліцейського під час проведення службового розслідування, поліцейського СРПП № 2 Перечинського ВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , відповідно до пп.7 п.3 ст. 13 Закону України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України", позивача звільнено зі служби в поліції.
Наказом начальника ГУ НП в Закарпатській області від 08.02.2019 року № 33 о/с, відповідно до ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію", звільнено зі служби в поліції за п.6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0116339) поліцейського сектору реагування патрульної поліції № 2 Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 11.02.2019 року.
Акцентуючи увагу на тому, що Закон України "Про Національну поліцію" виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, суд має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової чи адміністративно-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів відповідного провадження.
Суб'єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо. При цьому саме лише відтворення у висновку службового розслідування фабули певного правопорушення не є достатнім для того, щоб уважати такий висновок обґрунтованим, як і ухвалене на підставі нього рішення. Обставини подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, мають бути підтверджені й оцінені в сукупності з іншими зібраними під час службового розслідування доказами.
Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому:
- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
При цьому слід ураховувати, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби не пов'язано із кримінально-правовою, цивільно-правовою чи адміністративно-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для ініціювання службового розслідування.
Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з'ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 року у справі "X.v.Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 року у справі "C.v.the" про неприйнятність заяви № 11882/85).
Також гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, згідно висновку службового розслідування, встановлено факти вимагання та отримання неправомірної вигоди ОСОБА_1 у вигляді грошових коштів у громадян, за непритягнення їх до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху України в період з листопада 2017 року до червня 2018 року, що стало наслідком його низьких ділових та моральних якостей, недотримання вимог ст.1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України", ігнорування Закону України "Про Національну поліцію", Закону України "Про запобігання корупції" та наказу МВС України від 09.11.2016 року № 1179 "Про затвердження Правил етичної поведінки поліцейських".
Законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Виходячи з правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
З огляду на встановлені службовим розслідуванням обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідачем правильно кваліфіковано дії позивача як вчинення дисциплінарного проступку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки матеріалами службового розслідування встановлено факт порушення позивачем службової дисципліни, тому при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Крім того, під час проведення службового розслідування позивачу було запропоновано надати пояснення, але останній від надання таких пояснень відмовився.
Таким чином, враховуючи тяжкість проступку, наслідки проступку, які, як правильно зазначив відповідач, фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції, суд вважає правомірним притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Посилання позивача на порушення статті 62 Конституції України є необґрунтованими, оскільки суд не вирішує питання обґрунтованості такого обвинувачення в межах кримінального провадження.
Застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок позивача виявився у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Доводи позивача, стосовно того, що вироку суду про визнання його винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не було, суд відхиляє, оскільки, позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни.
Законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінальним процесуальним кодексом України.
Натомість, як визначено ч. 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Поняття "службова дисципліна" містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Таким чином, на позивача правомірно накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з займаної посади, у зв'язку із наявністю факту вчиненого ним діяння, тому відсутні підстави для поновлення позивача на службі в органах Національної поліції.
Суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85).
Гарантована п. 2 ст. 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі 2Ringvold v. Norway", заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання протиправними та скасування спірних наказів.
Оскільки позовні вимоги про поновлення позивача на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, відтак підстави для їх задоволення також відсутні.
Така правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладений у постанові від 10.10.2019 року справа № 815/2443/16, постанові від 04.12.2019 року справа № 824/355/17-а, постанові від 07.02.2020 року справа № 260/1118/18.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. ГУНП в Закарпатській області доведено, що при звільненні позивача зі служби в поліції відповідачем було враховано тяжкість вчиненого проступку, обставини, за яких його вчинено, шкоду заподіяну авторитету поліції, а також встановлено несумісність подальшого проходження позивачем служби в поліції, у зв'язку із чим, застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів поліції є законним та обґрунтованим, а оскаржені накази прийняті відповідачем у межах власних повноважень.
Виходячи з наведеного, підстави для скасування оскаржених наказів відсутні, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 139 КАС України, судові витрати не стягуються та за рахунок бюджету не компенсуються.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_9 ) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Ференца Ракоці, буд.13 код ЄДРПОУ 40108913) про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.
2. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.І. Рейті