12 березня 2020 року м. Ужгород№ 260/1874/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань -Жирош С.Ю.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника позивача - Глагола Г.П.
представника відповідача - Ігнатенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Закарпатській області, згідно якої просила суд: 1. Визнати бездіяльність Головного управління ДПС у Закарпатській області протиправною; 2.Зобов'язати Головне управління ДПС у Закарпатській області зменшити суму боргу (недоїмки) ФОП ОСОБА_1 (інд. код НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 9828,72 грн. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять вісім грн. 72 коп.), яка виникла в результаті помилкового подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) за 2018 рік за реєстраційним №14634335 від 06.02.2019 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона є фізичною особою-підприємцем з 14.03.2016 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також вона як, фізична особа - підприємець зареєстрована платником єдиного податку. Позивач є інвалідом 3-ї групи та отримує пенсію по інвалідності. З моменту державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, позивач повідомляла фіскальний орган про те, що вона є пенсіонером по інвалідності, отримує пенсію, тому звільнена від сплати за себе єдиного внеску, та в добровільному порядку брати участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, намір брати не мала. 06 лютого 2019 року позивач одночасно з подачею річної звітності за результатами діяльності за 2018 рік через електронний кабінет платника податків помилково подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) за реєстраційним №14634335. В даному звіті ФОП ОСОБА_1 помилково визначила суми зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік в сумі 9828,72 гривень замість 0,00 гривень. 20 листопада 2019 року позивач усно звернулася до Центру обслуговування платників Мукачівського відділення ДПС з метою звірки заборгованості по податках, які в свою чергу повідомили позивача про борг з єдиного соціального внеску в сумі 9828,72 грн., який виник на підставі звіту за формою №Д5 (річна) за 2018 рік.
21 листопада 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про те, що вона як пенсіонер по інвалідності звільнена від сплати за себе єдиного внеску тому поданий звіт за формою №Д5 (річна) за 2018 рік на суму зобов'язань єдиного внеску 9828,72 грн. є помилковим і не декларує про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та просила провести документальну перевірку щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. У відповідь на дану заяву, 05 грудня 2019 року позивач отримала лист №2675/Г/07- 16-33-01-09 від 02.12.2019 року «Про розгляд заяви». Відповідач повідомив, що ФОП ОСОБА_1 самостійно подала до Мукачівського управління Звіт за формою №Д5 (річна) за реєстраційним №14634335 від 06.02.2019 року за 2018 рік та визначено (нараховано) єдиний внесок у розмірі 9828,72 гривень. У разі самостійного визначення такими платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюються на загальних підставах. Також зазначив, що виправлення помилок у Звіті за формою згідно з додатком 5 Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску не передбачено. Скасувати даний Звіт за формою №Д5 (річна) за реєстраційним №14634335, який поданий ФОП ОСОБА_1 самостійно та визначено (нараховано) єдиний внесок у розмірі 9828,72 грн. не входить до компетенції органу ДПС.
Вважаючи вказану бездіяльність відповідача протиправною, та такою, порушує законні права та інтереси позивача, остання звернулась до суду за захистом свого порушеного правва.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві та просила суд даний адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення даного адміністративного позову заперечила з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, при цьому додатково пояснивши, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі, про що свідчать дані податкового обліку та реєстрів, що відображені у єдиній інформаційній системі контролюючого органу. Крім того представник відповідача зазначила, що Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону, фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до абзацу 5 ч. 8 ст. 9 Закону, періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця 11 останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Позивачем самостійно подано до контролюючого органу звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно якого добровільно визначена сума нарахованого єдиного внеску за 2018 рік становить 9828,72 грн.. Відповідно до інтегрованої картки платника вказана сума сплачена позивачем частково у розмірі 2740,00 грн.. Залишок несплаченого боргу становить 7088,72 грн.. Згідно з п. 16 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, відповідальними за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник. Таким чином, оскільки позивач виявила вільне волевиявлення щодо подання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно якого добровільно визначена сума нарахованого єдиного внеску за 2018 рік становить 9828,72 грн., то в даному випадку немає правових підстав для задоволення даного позову, оскільки відповідач в даному випадку діяв в межах та спосіб встановлений чинним законодавством.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом в ході судового розгляду та вбачається із матеріалів даної адміністративної справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 14.03.2016 року, номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця 2 323 000 0000 020230, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Водночас як фізична особа - підприємець зареєстрована платником єдиного податку(а.с.14-16).
Позивач є інвалідом 3-ї групи та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 02.12.2012 року Пенсійним Фондом України (а.с.17) та довідкою МСЕК від 08.11.2017 року серії НОМЕР_3 (а.с.61).
З моменту державної реєстрації як фізичної особи-підприємця, позивач неодноразово повідомляла фіскальний орган про те, що вона є пенсіонером по інвалідності, отримує пенсію, тому звільнена від сплати за себе єдиного внеску, та в добровільному порядку брати участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, намір брати не мала.
06 лютого 2019 року позивач одночасно з подачею річної звітності за результатами діяльності за 2018 рік через електронний кабінет платника податків помилково подала Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) за реєстраційним №14634335. В даному звіті ФОП ОСОБА_1 помилково визначила суми зобов'язання з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2018 рік в сумі 9828,72 гривень замість 0,00 гривень (а.с.19-20).
20 листопада 2019 року Позивач усно звернулася в Центр обслуговування платників Мукачівського відділення ДПС з метою звірки заборгованості по податках, які в свою чергу повідомили позивача про борг з єдиного соціального внеску в сумі 9828,72 грн., який виник на підставі звіту за формою №Д5 (річна) за 2018 рік.
21 листопада 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про те, що вона як пенсіонер по інвалідності звільнена від сплати за себе єдиного внеску тому поданий звіт за формою №Д5 (річна) за 2018 рік на суму зобов'язань єдиного внеску 9828,72 грн. є помилковим і не декларує про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та просила провести документальну перевірку щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування(а.с. 21).
У відповідь на дану заяву, 05 грудня 2019 року позивач отримала лист №2675/Г/07- 16-33-01-09 від 02.12.2019 року «Про розгляд заяви». Відповідач повідомив, що ФОП ОСОБА_1 самостійно подала до Мукачівського управління Звіт за формою №Д5 (річна) за реєстраційним №14634335 від 06.02.2019 року за 2018 рік та визначено (нараховано) єдиний внесок у розмірі 9828,72 гривень. У разі самостійного визначення такими платниками бази нарахування єдиного внеску, сплата єдиного внеску здійснюються на загальних підставах. Також зазначив, що виправлення помилок у Звіті за формою згідно з додатком 5 Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо суми нарахованого єдиного внеску не передбачено. Скасувати даний Звіт за формою №Д5 (річна) за реєстраційним №14634335 який поданий ФОП ОСОБА_1 самостійно та визначено (нараховано) єдиний внесок у розмірі 9828,72 грн. не входить до компетенції органу ДПС (а.с.23-25).
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними та такими, що порушують права та інтереси позивача, така звернулась до суджу за захистом свого порушеного права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом №2464-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону №2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У пункті 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено базу нарахування єдиного внеску, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Відповідно до абзацу третього та четвертого частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені в пунктах 4, 5, 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених в пунктах 4, 5 частини 1 статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. В разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Відповідно до частини дванадцятої статті 9 цього ж Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Переліченими нормами встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи-підприємця регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності. При цьому в разі неотримання доходу, за будь яких умов, єдиний внесок має бути сплачений у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок на місяць, в тому числі і фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI звільнено фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
З матеріалів справи встановлено та сторонами не заперечується, що позивач є інвалідом 3-ї групи та отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого 02.12.2012 року Пенсійним Фондом України (а.с.17) та довідкою МСЕК від 08.11.2017 року серії НОМЕР_3 (а.с.61) та звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до положень частини четвертої статті 4 Законом №2464-VI.
Щодо посилань представника відповідача на те, що платники єдиного податку, які є пенсіонерами за віком, або внаслідок інвалідності, є платниками єдиного соціального внеску виключно за добровільної їх участі у системі загальнообов'язкового соціального страхування, суд відхиляє з огляду на те, що наявність даного спору вже виключає добровільну участь позивача у системі загальнообов'язкового соціального страхування.
Більш того, суд звертає увагу відповідача і на те, що позивач являється інвалідом третьої групи по зору, у зв'язку із чим, при поданні звіту про загальнообов'язкове соціальне страхування особа через обмежені фізичні можливості була позбавлена можливості виключити допущену помилку, хоча вживала всіх залежних від неї засобів для врегулювання даного спору позасудовим розглядом.
Аналіз змісту вказаних норм права дає суду підстави вважати, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов: по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Даний висновок суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №805/2195/17-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд звертає увагу на те, що виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у ч. 3 ст. 10 Закону № 2464-VI, а саме особи, зазначені у частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.
З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічний порядок добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування передбачений у розділі V Інструкції №449.
Таким чином, з урахуванням наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, подання особою "Звіту про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" не свідчить про добровільну участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є пенсіонером, а також інвалідом третьої групи, та отримує пенсію за віком.
Таким чином, в силу вимог частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ФОП ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування та не має обов'язку щодо його сплати.
Відповідачем під час розгляду справи не надано суду доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з ним договору про добровільну участь.
Відтак, враховуючи те, що позивач є пенсіонером, отримує пенсію за віком та звільнений від сплати єдиного внеску в силу вимог ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладав, він не має обов'язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9828,72 грн.
При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позивач зобов'язаний сплатити самостійно нараховану суму ЄСВ незважаючи на помилковість подання ним такої звітності, оскільки відсутність норми закону, яка врегульовує внесення виправлень до звіту про суми нарахованого єдиного внеску або його відкликання платником, не може спричиняти звуження прав людини і громадянина, або спричиняти понесення ним невиправданих матеріальних втрат.
Зважаючи на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості платником єдиного соціального внеску здійснити виправлення помилки у Звіті щодо сум нарахованого єдиного внеску після закінчення звітного періоду, та приймаючи до уваги те, що у вказаному вище звіті позивач помилково вказав суми нарахованого єдиного внеску, оскільки має пільгу по сплаті відповідного внеску за 2018 рік, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно нарахував позивачу борг (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9828,72 грн.
Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем. Надані відповідачем доводи правомірності своїх дій позивачем спростовано.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління ДПС у Закарпатській області та зобов'язання Головного управління ДПС у Закарпатській області зменшити суму боргу (недоїмки) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 9828,72 грн., яка виникла в результаті помилкового подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) за 2018 рік за реєстраційним №14634335 від 06.02.2019 року, є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а відповідно такими що підлягають до задоволення, оскільки вданому випадку саме в такий спосіб судового захисту можливо відновити порушене право позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 19.12.2019 року №51
Суд, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачу 768,40 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 43143065) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 43143065) щодо зменшення суми боргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 43143065) зменшити суму боргу (недоїмки) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 9828,72 грн., яка виникла в результаті помилкового подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за формою №Д5 (річна) за 2018 рік за реєстраційним №14634335 від 06.02.2019 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52,м. Ужгород, Закарпатська область,88000, код ЄДРПОУ - 43143065) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок), що сплачений згідно квитанції №51 від 19.12.2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано судом 23.03.2020 року.
СуддяС.А. Гебеш