Рішення від 10.03.2020 по справі 320/3685/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2020 року справа № 320/3685/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,

за участю:

від позивача: адвокат Кушнеренко Є.Ю, ордер серія ЧН №044069 від 05.07.2019;

від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області: не з'явився;

від відповідача Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації): Трунцев Г.В., довіреність від 02.03.2020,

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області, Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 11.12.2019 (том.1, а.с.200-209) просить суд:

- визнати протиправними дії Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації з відмови у підтвердженні ОСОБА_1 статусу евакуйованого у 1986 році із зони відчуження та визнання довідки №33855 від 03.02.1993 про евакуацію ОСОБА_1 з м.Прип'ять такою, що видана необґрунтовано, а також визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б виданим безпідставно;

- скасувати рішення Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації від 14.11.2019 №197 в частині відмови у підтвердженні ОСОБА_1 статусу евакуйованого у 1986 році із зони відчуження та визнання довідки №33855 від 03.02.1993 про евакуацію ОСОБА_1 з м.Прип'ять такою, що видана необґрунтовано, а також визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б виданим безпідставно;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м.Славутичі Київської області з відмови в призначенні пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В обґрунтування позову зазначено, що 10.06.2019 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області із заявою № 804 про переведення на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС".

12.06.2019 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області надана відповідь про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» у зв'язку з наявністю в матеріалах пенсійної справи повідомлення Управління соціального захисту населення при Славутицькій міській раді Київської області про непідтвердження статусу особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження та безпідставної видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993 року.

Позивач зазначає, що 26.07.2018 рішенням Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б ОСОБА_1 виданим безпідставно.

Не погодившись із цим рішенням, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом про визнання дій протиправними та скасування рішення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №350/5591/18 визнано протиправними дії Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації, які виявились у непідтвердженні статусу особи, евакуйованої із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році та визнання посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 виданим безпідставно.

Зобов'язано Комісію по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році з прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону та з урахуванням висновків суду.

Вважає, оскільки попереднє рішення про непідтвердження статусу особи, евакуйованої із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році та визнання посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 виданим безпідставно, визнано судом протиправним та скасовано, то посвідчення вважається дійсним.

Під час розгляду справи Комісією Київської обласної державної адміністрації прийнято рішення від 14.11.2019 №197, яким визнано довідку № 33855 від 03.02.1993 року про евакуацію ОСОБА_1 з м. Прип'яті такою, що видана необґрунтовано, встановлено факт необґрунтованої видачі посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993 та прийнято рішення про відмову у підтвердженні позивачу статусу евакуйованого із зони відчуження в 1986 році.

Позивач стверджує, що протягом року з дня прийняття першого рішення суду від 22.11.2018 у справі №350/5591/18 Комісія проявляла лише бездіяльність щодо виконання зазначеного рішення, попри наявність якого позивач не зміг скористатися своїм правом на пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Саме у зв'язку із судовим розглядом даної справи відповідачу-2 все ж таки довелося прийняти рішення, проте дії відповідача-2 з прийняття якого вважає виявом цинізму у відношенні до своїх громадян та повної відсутності права. З рішенням позивач категорично не погоджується і вважає, що відповідач-2 невірно трактував рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №350/5591/18, оскільки суд дійшов висновку про реєстрацію ОСОБА_1 у м. Прип'ять та законність видачі довідки про евакуацію не лише на підставі довідки №753 про дозу опромінення, що відповідачем безпідставно ставиться під сумнів.

Стверджує про необґрунтованість доводів відповідача-2 про те, що позивач, будучи студентом середнього профтехучилища №6 м.Чернігова на денному відділенні не міг в день аварії поїхати додому, оскільки навчальний процес відбувається не цілий день і ОСОБА_1 після навчання поїхав додому. Вважає безпідставними доводи відповідача-2 про відсутність факту родинних зв'язків позивача із сім'єю ОСОБА_2 у кількості 3 осіб, які на момент були прописані у квартирі, в якій проживав й позивач, оскільки законодавством не передбачено доводити родинні зв'язки з особами, які разом проживають.

При цьому позивач пояснює, що станом на 1986 рік був зареєстрований та мешкав у м. Прип'ять Київської області, з 01.09.1985 по 14.07.1988 навчався у Чернігівському середньому ПТУ №6, при цьому на вихідні регулярно приїздив додому. Безпосередньо 26.04.1986 позивач після занять в ПТУ приїхав додому в м. Прип'ять електричкою, 27.04.1986 приблизно о 14:00 год. в м. Прип'ять розпочалась евакуація та ОСОБА_1 на автобусі, колоною, поїхав спочатку в с.Залішани Поліського району Київської області, потім до Києва, звідти - в Чернігів. Зазначає, що був евакуйований із сім'єю ОСОБА_2 . По завершенню евакуації був вилучений весь одяг та особисті речі на утилізацію, в тому числі документи. Факт евакуації підтверджується копією довідки №33855, виданою держадміністрацією Київської області, що була у розпорядженні відповідача-2. Також доказом перебування не в м.Чернігові, а в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є довідка №753, що видана заступником директора ПО «ЧАЕС» позивачу, з якої вбачається, що останній перебував в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 26.04 по 27.04.1986 та його доза опромінення склала 32 рад.

Вказує, що про розгляд питання на Комісії позивача не було повідомлено, жодних документів у позивача не запитувалось.

Отже, стверджує, що відповідач-2 під час прийняття рішення безпідставно не прийняв до уваги наявні документи, які підтверджують факт перебування позивача в м. Прип'ять в день аварії, натомість жодного доказу, що вказував би на факт перебування позивача в м.Чернігові чи іншому місці крім м. Прип'ять в розпорядженні відповідача-2 немає.

Стверджує, що відповідачем-2 не встановлено нововиявлених обставин, саме з наявністю яких відповідач-2 взагалі може прийняти рішення про необґрунтовану видачу посвідчення.

Наполягає на порушенні відповідачем-2 принципу правової визначеності, оскільки вилучення посвідчення постраждалого від Чорнобильської катастрофи, погодженого державними органами, порушує стабільність такого рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

04.10.2019 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області надійшли відзив на позовну заяву, у якому відповідач-1 просив суд відмовити у задоволенні позову. Відповідач-1 зазначає, що на момент звернення за переведенням на пенсію за віком (10.06.2019) ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області як отримувач пенсії по інвалідності з 04.09.2002 року. Також зазначає, що 13.09.2018 року Управлінням було отримано лист Управління соціального захисту населення Славутицької міської ради Київської області про припинення надання пільг та компенсацій ОСОБА_1 , у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не підтверджено статус особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження та визнано безпідставною видачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993 року. Враховуючи вказане, відповідач-1 посилається на те, що не може перевести ОСОБА_1 на інший вид пенсії, оскільки посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є не діючим.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 замінено відповідача у справі - Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, витребувано докази від Київської обласної державної адміністрації.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зокрема зазначив, що рішення Комісії, на яке посилається відповідач, про не підтвердження статусу особи, евакуйованої із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році та визнання посвідчення громадянина евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 виданим безпідставно, визнано Київським окружним адміністративним судом неправомірним та скасовано (справа № 350/5591/18). Представник позивача вважає, що посвідчення вважається дійсним, поки Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації не прийнято нове рішення про протилежне.

ОСОБА_1 надав суду письмові пояснення, в яких зазначив, що станом на 1986 рік був зареєстрований та мешкав в м. Прип'ять Київської області. Вказує, що з 01.09.1985 року по 14.07.1988 року ОСОБА_1 навчався у Чернігівському середньому професійно-технічному училищі № 6, при цьому на вихідні дні регулярно приїздив додому. Безпосередньо 26.04.1986 року ОСОБА_1 після занять в ПТУ приїхав додому до м. Прип'ять на електричці. 27.04.1986 року приблизно о 14:00 год. в м. Прип'ять розпочалась евакуація та ОСОБА_1 на автобусі, колоною, поїхав спочатку в с. Залішани Поліського району Київської області, потім до Києва, звідти - в Чернігів. В подальшому та на підставі зазначених документів, ОСОБА_1 було видано посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2, серії Б (№ 069879 від 20.04.1993 року).

Відповідач-2, не погоджуючись із вимогами позивача, надав суду відзив на адміністративний позов. Вважає заяву про збільшення позовних вимог безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що оскаржуване рішення, прийнято відповідачем-2 правомірно, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, оскільки позивачем не надано документів, які б підтверджували його проживання та евакуацію, в подальшому, з міста Прип'ять.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 05.03.2020 представник позивача повністю підтримав адміністративний позов, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 05.03.2020 проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні.

Відповідач-1 явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про розгляд справи був сповіщений належним чином та завчасно, про причини неявки суд не повідомив, в матеріалах справи наявне клопотання відповідача-1 про розгляд справи у відсутність представника.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Славутицьким МВ ГУ МВС України в Київській області 23 жовтня 1995 року (том 1, а.с.27-28).

20.04.1993 року Київською обласною державною адміністрацією позивачу видано посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (категорія 2) Серії НОМЕР_1 (том 1, а.с.29).

Підставою для видачі позивачу вказаного посвідчення слугувала довідка (додаток №3) Держадміністрації Київської області від 03.02.1993 №33855, видана ОСОБА_1 в тому, що він на 26 квітня 1986 року фактично проживав та був прописаний по АДРЕСА_1 і у встановленому порядку евакуйований 27 квітня 1986 року (т.1, а.с.66).

З 19 серпня 2002 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з загальним захворюванням, що підтверджується витягом із акту огляду МСЕК до довідки Сер.КИО-І №156466 від 19.08.2002 (том 1, а.с.116-117).

04.09.2002 року позивач звернувся до Славутицького міського управління Пенсійного Фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності (том 1, а.с.102).

З 19.08.2002 року позивачу була призначена пенсія по інвалідності, що підтверджується протоколом №2320 від 10.09.2002 (том 1, а.с.99).

Отже з дня звернення 04.09.2002 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області.

02.10.2017 Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області звернулось до Департаменту соціального захисту Київської обласної державної адміністрації із листом від 28.09.2017 №4319/03, в якому просило підтвердити факт евакуації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживав з батьками за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.67).

26 липня 2018 року Комісією при Київській обласній державній адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї прийнято рішення, оформлене протоколом №195 засідання комісії від 26.07.2018, яким ОСОБА_1 не підтверджено фактичне проживання, прописка (реєстрація) станом на 26.04.1986 та евакуація з м. Прип'ять у встановленому порядку, що не відповідає вимогам додатку №3 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На момент аварії та евакуації - навчання в м. Чернігові. Визнано довідку №33855 від 03.02.1993 про евакуацію з м. Прип'ять недійсною та відкликано у зв'язку із нововиявленими обставинами. Посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993 визнано таким, що видане безпідставно. Необґрунтовано видане посвідчення підлягає вилученню (том 1, а.с.73).

Не погоджуючись з таким рішенням Комісії, ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року у справі №320/5591/18 визнано протиправними дії Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації, які виявились у непідтвердженні статусу особи, ОСОБА_1 , евакуйованої із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році та визнання посвідчення громадянина евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 виданим безпідставно. Зобов'язано Комісію по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році з прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону та з урахуванням висновків суду (том 1, а.с.35-40).

Вказане судове рішення набрало законної сили 25.12.2018, про що свідчить відмітка суду на копії судового рішення.

10.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області із заявою № 804 про призначення/перерахунок пенсії за встановленою формою, в якій просив перерахувати пенсію по інвалідності у зв'язку з переходом на пенсію за віком (том 1, а.с.123-124).

До заяви позивачем було додано копію рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/5591/18, витяг з протоколу №4-19 від 06.03.2019 засідання комісії Київської ОДА з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про направлення особової справи ОСОБА_1 на розгляд комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб евакуйованих із зони відчуження у 1986 р., витяг з протоколу №196 засідання комісії від 24.05.2019 про повернення до розгляду питання підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році після надання додаткових документів, що підтверджується розпискою-повідомленням (том 1,а.с.124).

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 10.06.2019 ОСОБА_1 отримав лист Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області від 12.06.2019 №1987/03, в якому повідомлено про відмову у переведенні на пенсію по віку згідно поданої заяви №804 від 10.06.2019.

У листі вказано, що відповідно до ч.1 п.2 ст.55 Закону України №796-ХІІ право на пенсію із зниженням пенсійного віку на 10 років мають особи, евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 (чоловіки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію додатково зменшується на два роки понад передбачений цією статтею.

У листі відповідач-1 зазначив, що в матеріалах пенсійної справи міститься повідомлення Управління соціального захисту населення при Славутицькій міській раді Київської області про непідтвердження позивачу статусу особи, евакуйованої у 1986 році із зони відчуження та безпідставної видачі посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993 року. Відповідачем-1 у листі підтверджено, що до заяви про переведення на пенсію по віку позивачем були додані: копія рішення Київського окружного адміністративного суду у справі №320/5591/18, витяг з протоколу №4-19 від 06.03.2019 засідання комісії Київської ОДА з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян про направлення особової справи ОСОБА_1 на розгляд комісії Київській обласній державній адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб евакуйованих із зони відчуження у 1986 р., витяг з протоколу №196 засідання комісії від 24.05.2019 про повернення до розгляду питання підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році після надання додаткових документів.

Відповідач-1 у листі від 12.06.2019 №1987/03 вказав, що зазначені документи не підтверджують факту евакуації, а свідчать лише про повернення до розгляду питання про правомірність надання позивачу статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році. Також зазначено, що позивачем не надано дійсне (діюче) посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, яке також є обов'язковим документом при призначенні пенсії по віку відповідно до ч.1 ст.55 Закону України №796-ХІІ (том 1, а.с.121-122).

Отже, суд зазначає, що на момент звернення позивача за переведенням на пенсію по віку 10.06.2019 ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області як отримувач пенсії по інвалідності з 19.08.2002 року.

Оскільки позивач не мав доказів повторного розгляду питання щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 року у справі №320/5591/18, ухвалою суду від 16.09.2019 витребувано від Київської обласної державної адміністрації докази виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 у справі №320/5591/18 про зобов'язання Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році з прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону та з урахуванням висновків суду, яке набрало законної сили 25.12.2018 р.

Також ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 від Київської обласної державної адміністрації витребувані письмові пояснення про всі зібрані під час розгляду питання підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, документи (окрім наданих) та прийняте остаточне рішення з цього питання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 від Київської обласної державної адміністрації повторно витребувані письмові пояснення про всі зібрані під час розгляду питання підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, документи (окрім наданих) та прийняте Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації остаточне рішення з цього питання. У разі прийняття Комісією остаточного рішення по позивачу суду необхідно надати копію такого рішення та копії всіх документів, які були враховані при його прийнятті (окрім наданих) та докази направлення такого рішення позивачу.

29.11.2019 на адресу суду надано витяг з протоколу №197 засідання комісії від 14.11.2019, в якому Комісія Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї відмовила у підтвердженні статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році.

Так, у протоколі №197 від 14.11.2019 вказано, що відповідно до мотивувальної частини рішення від 22.11.2018 року у справі №320/5591/18 одним з основних документів, що має засвідчити знаходження ОСОБА_1 у м. Прип'яті на момент аварії на Чорнобильській АЕС і наступну його евакуацію, а також законність видачі довідки №33855 від 03.02.1993 про евакуацію з м. Прип'яті визначено довідку №753, видану у 1991 році заступником директора ВО «ЧАЕС» ОСОБА_3 щодо отриманої ОСОБА_1 дозою зовнішнього опромінення у 32 рад.

З метою виконання рішення суду та прийняття комісією обґрунтованого і законного рішення до ДСП «Чорнобильська АЕС» та ДАЗВ двічі направлялися запити щодо підстав для обрахування ОСОБА_1 дози зовнішнього опромінення та надання такої довідки.

Так, листом №2992/01090250-2019 від 25.07.2019 ДСП "Чорнобильська АЕС" повідомила, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з цим підприємством у період з 17.02.1992 по 26.11.2001 (тобто на момент евакуації та видачі довідки №753 ОСОБА_1 у трудових відносинах з Чорнобильською АЕС не перебував, як працівник ЧАЕС за розрахунком доз зовнішнього опромінення звернутися не міг). Відповіді на запитання щодо підстав для здійснення розрахунку його дози зовнішнього опромінення від ДСП «ЧАЕС» не надійшло. Натомість ДСП «ЧАЕС» поінформувало, що на даний час не здійснює розрахунків доз зовнішнього опромінення особам, евакуйованим із зони відчуження та ретроспективне відновлення доз.

Комісія вказала, що листом №4703/05070100-2019 від 24.10.2019 ДСП «Чорнобильська АЕС» повідомила наступне: «Справа б/з з ретроспективного відновлення доз зовнішнього опромінення ОСОБА_1 містить таку інформацію:

2. За цим маршрутним листом працівником групи розрахунку доз відділу ретроспективного відновлення доз зроблено розрахунок дози зовнішнього опромінення ОСОБА_1 . Заява ОСОБА_1 , прізвища свідків або показання свідків, а також будь-які підтверджуючі документи в справі б/н по ретроспективному відновленню доз зовнішнього опромінення ОСОБА_1 відсутні.».

У наданому на розгляд комісії поясненні ОСОБА_1 повідомляє про прибуття автобусом до м. Прип'яті зранку 26.04.1986, що суперечить відомостям складеного ним у 1991 році маршрутного листа, наданого до ЧАЕС.

Відповідно до наданої ОСОБА_1 копії диплому № НОМЕР_4 від 14.07.1988 він з 01.09.1985 по 14.07.1988 навчався в середньому профтехучилищі №6 м. Чернігова (далі - СПТУ-6). Довідкою від 20.10.2017 №716, виданою Чернігівським професійним будівельним ліцеєм, що є правонаступником СПТУ-6, підтверджено навчання ОСОБА_1 на денному відділенні цього навчального закладу з 01.09.1985 по 16.07.1988.

Також Комісією зазначено, що на момент аварії на Чорнобильській АЕС у квартирі за адресою, де був прописаний ОСОБА_1 , проживала сім'я ОСОБА_2 у кількості 3 осіб. Відомості щодо перебування ОСОБА_1 з цими особами у родинних зв'язках у наданих документах відсутні.

Разом з тим, Комісією зауважено, що 26.04.1986 (субота) у навчальних закладах не був вихідним днем і у них проводився навчальний процес (загальновідомий історичний факт).

Тому Комісія вважає, що пояснення ОСОБА_1 щодо прибуття до м. Прип'яті зранку 26.04.1986 не підтверджено документально, суперечать відомостям інших документів, що містить його справа та не відповідають історичній дійсності.

Комісія зазначила, що єдиним документом, на підставі якого Чорнобильською АЕС у 1991 році видано довідку №753, є маршрутний лист, складений самим ОСОБА_1 через 5 років після аварії. Інших належним чином оформлених та засвідчених документів, що можуть підтвердити перебування ОСОБА_1 станом на 26.04.1986 у м. Прип'яті та його наступну евакуацію в установленому порядку на розгляд комісії не надано.

Законодавство не передбачає можливості встановлення факту, що має юридичне значення, в даному випадку - перебування ОСОБА_1 у м. Прип'яті Київської області станом на 26.04.1986 самою заінтересованою особою.

Комісія зазначила, що усі інші документи, а саме витяг з поквартирної картки, заява батька позивача №2327 щодо отримання компенсації за втрачене майно, які містять інформацію про зняття з реєстрації (виписку) у листопаді 1982 року, охоронне свідоцтво (бронь) №70 на квартиру у м. Прип'ять, та відповіді на неї голови Прип'ятського виконкому, факту проживання, реєстрації ОСОБА_1 станом на 26.04.1986 у м. Прип'яті та його наступної евакуації в установленому порядку також не підтверджують, оскільки містять інформацію виключно щодо його реєстрації за відповідною адресою у м. Прип'яті до листопада 1982 року та отримання батьком компенсації за втрачене майно.

Відповідач-2 у рішенні послався на статтю 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і таких, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення. Зразок такої довідки визначено додатком 3 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551. Зокрема, зазначена довідка має посвідчувати, «що він (вона) на 26 квітня 1986 року постійно проживав (проживала) і був (була) прописаний (прописана) в (найменування населеного пункту) області і в установленому порядку евакуйований (евакуйована) із зазначенням дати.

Отже, на думку Комісії, жоден з документів, на думку Комісії, не підтверджує постійну реєстрацію (прописку), проживання ОСОБА_1 у м. Прип'яті станом на 26.04.1986, та його евакуацію в установленому порядку.

Враховуючи вищезазначене, Комісія з урахуванням знову виявлених обставин (вищезазначених листів ДСП «Чорнобильська АЕС») дійшла висновку про визнання довідки №33855 від 03.02.1993 про евакуацію ОСОБА_1 з м. Прип'яті такою, що видана необґрунтовано та її відкликання, та встановила факт необґрунтованої видачі посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993 та його вилучення (том 1, а.с.181-182).

Позивач, не погоджуючись з вказаним рішенням та діями Комісії Київської обласної державної адміністрації, яке оформлене у вигляді протоколу від 14.11.2019 №197, про відмову у підтвердженні статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, а також бездіяльністю УПФУ у м.Славутичі Київської області у призначенні пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Загальновідомо, що 26.04.1986 при проведенні проектних випробувань стався вибух на Чорнобильській АЕС, розташованій на відстані 2 км від м. Прип'ять Київської області, що повністю зруйнував четвертий реактор станції і спричинив значне забруднення навколишньої території радіоактивними речовинами, що призвело до катастрофи планетарного масштабу. Внаслідок цієї аварії повністю евакуйоване населення міст Прип'яті, Чорнобиля та всіх інших населених пунктів у радіусі 30 км навколо атомної станції.

Предметом доказування у даній справі є питання правомірності висновків відповідача-2 щодо відмови у підтвердженні статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році ОСОБА_1 , та як наслідок право позивача на призначення пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку.

При цьому цілком об'єктивним є той факт, що Комісія Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (далі - Комісія КОДА), слухаючи питання порядку денного про підтвердження/відмову у підтвердженні статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році щодо ОСОБА_1 , повинна була враховувати висновки суду, викладені у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року у справі №320/5591/18.

Суд повторює, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року у справі №320/5591/18, яке набрало законної сили 25.12.2018, визнано протиправними дії Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації, які виявились у непідтвердженні статусу особи, ОСОБА_1 , евакуйованої із зони відчуження Чорнобильської АЕС у 1986 році та визнання посвідчення громадянина евакуйованого із зони відчуження категорії 2 серії НОМЕР_1 виданим безпідставно. Зобов'язано Комісію по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації повторно розглянути питання щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році з прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону та з урахуванням висновків суду (том 1, а.с.35-40).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Суд враховує правову позицію, викладену в листі Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № 2379/12/13-12 стосовно підстав звільнення від доказування згідно статті 72 КАС України (у редакції до 15.12.2017), відповідно до частини першої якої обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України (у редакції до 15.12.2017), варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України (у редакції до 15.12.2017) учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

З метою надання правової оцінки законності оспорюваного рішення Комісії КОДА, оформленого у вигляді протоколу від 14.11.2019 №197, на предмет того, чи є виконаним рішення суду, як про це стверджує відповідач-2, та чи дійсно враховані висновки суду при повторному розгляді питання щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, на недотриманні чого наполягає позивач, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, рішенням у справі №320/5591/18 від 22.11.2018 встановлено такі обставини.

Відповідно до дублікату довідки Держадміністрації Київської області від 07.04.1993 №33855 ОСОБА_1 станом на 26 квітня 1986 року фактично проживав та був прописаний по АДРЕСА_1 , звідки був евакуйований 27 квітня 1986 року.

На підставі довідки від 07.04.1993 №33855, Київською обласною державною адміністрацією 20.04.1993 видано позивачу посвідчення громадянина евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (категорія 2) Серії НОМЕР_1 .

26 липня 2018 року Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації ОСОБА_1 не підтверджено статус особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, мотивуючи своє рішення тим, що позивачем не підтверджено проживання (перебування) на момент аварії в зоні відчуження, а зазначено, що на момент аварії та евакуації позивач навчався у місті Чернігові, тому визнано посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії НОМЕР_1 виданим йому безпідставно, довідку № 33855 визнано недійсною.

З пояснень позивача, зазначених в позовній заяві вбачається, що він, станом на 1986 рік був зареєстрований та проживав в м. Прип'ять. З 1985 по 1988 рік навчався в Чернігівському середньому професійно-технічному училищі №6, однак регулярно на вихідні приїздив додому. Так, зранку 26.04.1986 позивач приїхав додому автобусом з м. Чернігова, де дізнався, що на ЧАЕС трапилась аварія, проте суть аварії була не відома, однак вже 27.04.1986, приблизно о 14:00 був евакуйований разом з сім'єю ОСОБА_2 , оскільки його батьки працювали в районі Крайньої Півночі, спочатку до с. Залішани Поліського району Київської області, потім до Києва, а звідти в Чернігів.

На підтвердження свого перебування у зоні відчуження, в момент аварії на Чорнобильській АЕС та подальшої евакуації, позивач надав суду: довідку №753, видану заступником директора ПО "ЧАЕС" ОСОБА_3 , відповідно до якої за період перебування позивача в зоні відчуження, з 26.04.1986 по 27.04.1986, його доза зовнішнього опромінення склала 32 рад; заяву батька ( ОСОБА_4 ) щодо отримання компенсації за втрачене майно та відповідь на неї голови Прип'ятського виконкому; копію поквартирної картки з переліком зареєстрованих осіб; охоронне свідоцтво (бронь) №70 на квартиру у місті Прип'ять; телеграму, направлену позивачем своїм батькам в травні 1986 року.

Так, судом у справі №320/5291/18 встановлено, що підставою для визнання відповідачем виданого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2 серії Б, таким, що видано безпідставно, стала непідтвердженість у безумовному порядку проживання (перебування) позивача на момент аварії у зоні відчуження.

Разом з тим, з копій дублікату довідки державної адміністрації Київської області №33855; витягу з поквартирної картки з переліком зареєстрованих осіб, охоронного свідоцтва (бронь) №70 на квартиру у місті Прип'ять, заяви батька позивача ( ОСОБА_4 ) № 2327 щодо отримання компенсації за втрачене майно та відповіді на неї голови Прип'ятського виконкому, довідки №753, виданої заступником директора ПО "ЧАЕС" ОСОБА_3 , судом у справі №320/5291/18 встановлено, що ОСОБА_1 , на момент аварії на Чорнобильській АЕС, був зареєстрований та перебував у місті Прип'ять Чорнобильського району Київської області, звідки разом з усім населенням, 27.04.1986, був евакуйований в село Залішани Поліського району Київської області, та за період з 26.04.1986 по 27.04.1986 отримав дозу зовнішнього опромінення 32 рад.

Суд у справі №320/5291/18 встановив, що на підставі довідки встановленого зразку №33855 від 03 лютого 1993 року (додаток № 3 до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, затвердженого постановою КМ України № 501 від 25.08.1992 р.), виданої на ім'я ОСОБА_1 держадміністрацією Київської області, ОСОБА_1 було видано посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження у 1986 році, категорія 2, серії НОМЕР_1 , при видачі якого проводилася перевірка обґрунтованості підстав для його видачі.

Таким чином, суд у справі №320/5291/18 дійшов висновку, що позивачу правомірно Київською обласною держадміністрацією видано довідку №33855 про його евакуацію з міста Прип'ять Чорнобильського району Київської області та на підставі цієї довідки, - посвідчення громадянина, евакуйованого в 1986 році із зони відчуження.

Сукупність встановлених вище обставин дала підстави суду у справі №320/5291/18 дійти висновку про протиправність прийняття Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році Київської обласної державної адміністрації рішення, яке оформлене у вигляді протоколу від 26.07.2018 № 195, в частині, що стосується визнання посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії ІІ серії НОМЕР_1 виданим безпідставно, а довідку №33855 про евакуацію ОСОБА_1 з міста Прип'ять - недійсною, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині судом були задоволені.

При цьому суд у справі №320/5291/18 вважав, що належним та допустимим способом захисту порушеного права позивача буде саме зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році з прийняттям вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону та з урахуванням висновків суду.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог суд зазначає таке.

Законом України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27.02.1991 №791а-XII визначено території, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно статті 2 вказаного Закону територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони; зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.

Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106, якою затверджено перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (додаток № 1), м. Прип'ять Чорнобильського району Київської області віднесено до зони відчуження.

Статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, їх соціальний захист та гарантії, визначені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11 Закону №796-XII (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993) до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: евакуйовані із зони відчуження та відселені із зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, евакуйовані у 1986 році із зони відчуження - категорія 2 (п.2 ч.1 ст.14 Закону №796-XII в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993).

Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону №796-XII (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993) підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 Закону є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.

Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993) видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

На час видачі позивачу 20.04.1993 Київською обласною державною адміністрацією посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії серії НОМЕР_1 діяв Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1992 року №501 (постанова втратила чинність згідно з постановою КМУ від 11.07.2018 № 551, далі - Порядок №501).

Відповідно до пункту 10 Порядку №501 (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993) видача посвідчень провадиться: потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення Уряду про відселення, - на підставі довідки, виданої Київським чи Житомирським облвиконкомом (додаток N 3 або 4).

Затверджена форма довідки згідно з додатком №3 до Порядку №501 передбачає такі відомості: «Видана гр-ну (ці) (прізвище, ім'я, по батькові) про те, що він (вона) на 26 квітня 1986 р. фактично проживав (ла) і був (ла) прописаний (на) в (найменування населеного пункту) області і у встановленому порядку евакуйований (на) " " __________19___р.».

Аналіз вказаних норм дає суду підстави стверджувати, що право на віднесення особи до числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи мають в тому числі особи, евакуйовані із зони відчуження.

При цьому Закон №796-XII не пов'язує статус особи, евакуйованої із зони відчуження, саме із фактом постійного проживання чи прописки в такій зоні, оскільки єдиною умовою для віднесення до числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 2 осіб, евакуйованих у 1986 році із зони відчуження, є сам факт такої евакуації безвідносно від факту постійного проживання чи прописки в такій зоні.

Отже, евакуації із зони відчуження в 1986 у зв'язку з Чорнобильською катастрофою підлягало все населення такої зони, на користь чого свідчить визначення самої зони відчуження як території, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.

Згідно з ч.1 ст. 65 Закону №796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 65 Закону №796-XII).

Відповідно до пункту 4 Порядку №501 (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993) потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження і особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 р. № 224), віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення сірого кольору, серія Б.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено новий Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (який набрав чинності 25.07.2018, далі - Порядок №551; у редакції станом на день прийняття спірного рішення 14.11.2019).

Відповідно до п.5 Порядку №551 потерпілим від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особам, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття) та особам, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 2) серії Б сірого кольору.

Абзацом 1 пункту 11 Порядку №551 передбачено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами (абз.17 п. 11 Порядку №551).

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів (абз.17 п. 11 Порядку №551).

Відповідно до п. 13 Порядку №551 спірні питання щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, та осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, розглядаються утвореними Київською та Житомирською облдержадміністраціями комісіями з вирішення спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, на підставі підтвердних документів про участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, евакуацію із зони відчуження в 1986 році, документів, що підтверджують факт проживання в населеному пункті, віднесеному до зони відчуження.

Рішення комісій, зазначених у пункті 13 цього Порядку, є підставою для видачі посвідчень відповідної категорії. У разі встановлення такими комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення таких комісій підлягає вилученню уповноваженими органами (п.14 Порядку №551).

Таким чином, прийняття рішення щодо підтвердження/відмови у підтвердженні позивачу статусу особи, евакуйованої із зони відчуження в 1986 році, віднесено до компетенції Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження у 1986 році Київської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 27.02.2019 №103 утворено Комісію Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (том 2, а.с.7).

Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 08.01.2019 №4 затверджено Положення про Комісію Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (том 2, а.с.8-10, далі - Положення про Комісію ).

Відповідно до пункту 3.3 Положення про Комісію до основних завдань і повноважень Комісії належить розгляд спірних питань щодо обґрунтованості видачі посвідчень постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідних категорій.

Згідно з п.3.4 Положення про Комісію Комісія відповідно до покладених на неї завдань приймає рішення, зокрема, про підтвердження/відмову у підтвердженні статусу осіб, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році; про вилучення посвідчення відповідної категорії у разі встановлення факту необґрунтованої його видачі; про необґрунтовану видачу довідки про евакуацію у 1986 році із зони відчуження (довідка встановленого зразка - додаток 3 до Порядку видачі посвідчень) та її відкликання, у зв'язку із нововиявленими обставинами.

Згідно з пунктом 4.1 Положення про Комісію Комісія має право отримувати документи і матеріали, які потрібні для роботи Комісії; звертатися до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання необхідної інформації для визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майні із зони відчуження, евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, а також вирішення спірних питань щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Комісія має право заслуховувати на своїх засіданнях усні пояснення осіб та їх законних представників, справи яких розглядаються, а також пояснення спеціалістів, радників та експертів, залучених до роботи Комісії.

Перевіряючи, чи дотрималась Комісія КОДА встановленого порядку та чи діяла Комісія КОДА при вирішенні питання щодо підтвердження позивачу статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, в рамках своїх повноважень судом встановлено таке.

Судом встановлено, що після набрання рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року у справі №320/5591/18 законної сили - 25.12.2018, Комісія вчинила наступні дії.

Згідно протоколу засідання Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 06.03.2019 №4-19 вказаною Комісією прийнято рішення направити особову справу ОСОБА_1 на розгляд Комісії по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації (т.1, а.с.135).

24.05.2019 року Комісією по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї Київської обласної державної адміністрації прийнято рішення на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.11.2018 року у справі №320/5591/18 повторно розглянути питання щодо підтвердження статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році та з урахуванням висновків суду для прийняття вмотивованого та обґрунтованого рішення відповідно до закону повернутись до розгляду питання підтвердження ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році після надання додаткових документів. Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації доручено направити відповідні запити щодо правомірності та підстав видачі довідки №753 від 13.07.1991. ОСОБА_1 надати детальне пояснення щодо місця перебування 26-27.04.1986 та отримання довідки №753 від 13.07.1991 (т.2, а.с.17 зворотній бік).

Під час доопрацювання при повторному розгляді питання щодо підтвердження статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році ОСОБА_1 , Департаментом соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації двічі направлялися запити щодо підстав для обрахування ОСОБА_1 дози зовнішнього опромінення та надання довідки №753 від 13.07.1991, виданої заступником генерального директора ВО «ЧАЕС» ОСОБА_3 в тому, що за період перебування ОСОБА_1 з 26.04.1986 по 27.04.1986 його доза опромінення склала 32 рад, про що зазначено в протоколі засідання Комісії КОДА №197 від 14.11.2019, повний текст якого наданий на вимогу ухвали суду (том 2, а.с.21-23).

Так, у запиті Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на адресу Державного агентства України з управління зоною відчуження від 10.06.2019 №1161/02-06.1-36 вказано, що ОСОБА_1 відповідно до наявних у справі документів у період з 1985 по 1988 рік навчався на денному відділенні Чернігівського професійного будівельного ліцею. На квартиру у АДРЕСА_1 , де його було прописано, було оформлено охоронне свідоцтво (бронь) і до неї тимчасово поселено іншу сім'ю ( ОСОБА_5 ) без права на житлову площу. З метою прийняття комісією вмотивованого та обґрунтованого рішення, департамент просить надати інформацію:

- чи має Державне агентство України з управління зоною відчуження інформацію щодо перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження і про отриману у цей період дозу зовнішнього опромінення;

- до повноважень яких органів (установ, підприємств) належить або належало здійснення розрахунків доз зовнішнього опромінення для осіб, евакуйованих із зони відчуження у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС;

- чи належить або належали такі роботи до повноважень ДСП «Чорнобильська АЕС» (том 1, а.с.74).

Вказаний лист був направлений Державним агентством України з управління зоною відчуження на адресу ДСП «Чорнобиьська АЕС», що підтверджується листом від 08.07.2019 №02-2942/4-19 (том 1, а.с.74 зворотній бік).

Крім того, Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації на адресу ДСП «Чорнобильська АЕС» направлено лист від 10.06.2019 №1160/02-06.1-36 із проханням надати інформацію:

- чи видавалася ОСОБА_1 довідка №753 за 1991 рік, за підписом заступника генерального директора ВО «ЧАЕС» ОСОБА_3 про дозу зовнішнього опромінення ОСОБА_1 за період перебування з 26.04.1986 по 27.04.1986 в зоні відчуження Чорнобильської АЕС;

- чи перебував ОСОБА_1 у трудових відносинах з Чорнобильською АЕС, з якого і по який час;

- чи належить або належало до повноважень Чорнобильської АЕС здійснення розрахунків доз зовнішнього опромінення особам, евакуйованим із зони відчуження та видачі відповідних довідок (т.1, а.с.75).

У відповідь на запит Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 10.06.2019 №1160/02-06.1-36, який надійшов 04.07.2019 на адресу адміністрації ДСП «Чорнобильська АЕС» листом від 25.07.2019 №2992/01090250-2019 повідомлено, що ОСОБА_1 у 1991 році видавалася довідка про дозу зовнішнього опромінення №753 за період перебування у зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 26.04.1986 по 27.04.1986, про що свідчить відмітка у справі б/н з ретроспективного відновлення доз ОСОБА_1 та запис в Книзі реєстрації довідок (книга №1, порядковий №517). Корінець чи копія довідки №753 у справі б/н по ретроспективному відновленню доз ОСОБА_1 відсутні. У трудових відносинах з підприємством ДСП «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_1 перебував з 17.02.1992 по 26.11.2001 (довідка від 11.06.2019 №47-116 додається). На даний час ДСП «Чорнобильська АЕС» не здійснює розрахунків доз зовнішнього опромінення особам, евакуйованим із зони відчуження та ретроспективне відновлення доз (т.2, а.с.18).

17.09.2019 Департамент соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації направив на адресу ДСП «Чорнобильська АЕС» лист №2046/02-06.1-36 із проханням надати роз'яснення щодо підстав ретроспективного відновлення доз зовнішнього опромінення ОСОБА_1 , які містяться у справі б/н, а також повідомити про відповідність довідки №753 довідкам про дози зовнішнього опромінення, які видавались у 1991 році (т.1, а.с.77).

У відповідь на вказане звернення ДСП «Чорнобильська АЕС» направила листа №4703/05070100-2019 від 24.10.2019, в якому повідомила, що: «Справа б/н з ретроспективного відновлення доз зовнішнього опромінення ОСОБА_1 містить таку інформацію:

1. Складений ОСОБА_1 маршрутний лист - це маршрут його пересування в період з 18.00 год. 26.04.1986, тобто з моменту прибуття електропоїзда з м. Чернігів до станції Янів, шлях його руху, знаходження на вулицях м. Прип'ять і в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту евакуації в період з 14.25 до 18.25 год. 27.04.1986 в с. Залешани Поліського району, де він перебував по 02.05.1986. Дата складання маршрутного листа - 06.06.1991, підпис (прізвище відсутнє). За цим маршрутом працівником групи розрахунку доз відділу ретроспективного відновлення доз зроблено розрахунок дози зовнішнього опромінення ОСОБА_1 - « ОСОБА_6 обрахував: підпис, дата - 06.07.1991».

2. Протокол №753 розрахунку дози зовнішнього опромінення всього тіла за маршрутними листами персоналу ЧАЕС за 1986 рік, де зазначено: ОСОБА_1 , житель Прип'яті, величина дози у бер, прізвище та ініціали працівника, який виконав розрахунок та дата 26.04-27.04.1986.

Протокол №753 підписаний начальником відділу РВД - підпис, ініціали, прізвище, дата: 11.07.1991 і затверджений заступником генерального директора НВО «Чорнобильська АЕС» - підпис, ініціали, прізвище, дата: 1991 рік.

Заява ОСОБА_1 , прізвища свідків або показання свідків, а також будь-які підтверджуючі документи в справі б/н по ретроспективному відновленню доз зовнішнього опромінення ОСОБА_1 відсутні.

Щодо відповідності довідки №753 довідкам, що видавались у 1991 році, повідомлено, що у вищевказаний період копії виданих довідок або корінці довідок не робилися та в справах по ретроспективному відновленню доз не зберігалися. На внутрішній стороні обкладинки Справи з ретроспективного відновлення доз робився запис про видачу довідки» (т.2, а.с.4).

Позивачем після отримання листа Департаменту соціального захисту населення Київської обласної державної адміністрації від 04.06.2019 разом з витягом з протоколом №196 від 24.05.2019 засідання Комісії КОДА по вирішенню спірних питань надано пояснення щодо місця перебування ОСОБА_1 у період 26-27.04.1986 та отримання довідки №753 від 13.07.1991.

Так, у поясненні позивач вказує, що станом на 1986 рік був зареєстрований та мешкав у м. Прип'ять Київської області. Дійсно з 01.09.1985 по 14.07.1988 навчався в Чернігівському середньому професійно-технічному училищі №6, при цьому на вихідні дні регулярно приїздив додому. Безпосередньо 26.04.1986 (це був вихідний день - субота) ОСОБА_1 зранку приїхав додому до м. Прип'ять автобусом з м.Чернігова (на то момент автобусне сполучення ще не було припинено). На день аварії батьків вдома ( АДРЕСА_1 ) не було, останні працювали в Якутській АРСР в районі Крайньої Півночі. 26.04.1986 вже будучи в м. Прип'ять, останній дізнався, що на ЧАЕС трапилась якась аварія, проте суть її ніхто не повідомляв. 27.04.1986 приблизно о 14:00 год. в м. Прип'ять розпочалась евакуація та ОСОБА_1 на автобусі, колоною, поїхав спочатку в с. Залішани Поліського району Київської області, потім до Києва, звідти - в Чернігів. Евакуйовувався ОСОБА_1 разом із сім'єю « ОСОБА_2 » ( ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ). Вказаний факт може підтвердити ОСОБА_10 (тел. НОМЕР_5 ), який бачив як ОСОБА_1 разом із сім'єю « ОСОБА_2 » сідав в автомобіль. По завершенню евакуації у останнього був забраний весь одяг та особисті речі для утилізації, в тому числі документи. Факт евакуації підтверджується копією довідки №33855 (видана держадміністрацією Київської області). В подальшому на підставі зазначених документів ОСОБА_1 було видано посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження категорії 2, серії НОМЕР_1 від 20.04.1993 року. Також, доказом перебування не в м.Чернігові, а в зоні ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є довідка №753, що видана заступником директора ПО «ЧАЕС» ОСОБА_1 , з якої вбачається, що останній перебував в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 26.04 по 27.04.1986 та його доза опромінення склала 32 рад (т.2, а.с.5).

Відповідач-2 у своїх письмових поясненнях від 05.03.2020 зазначає, що раніше, зокрема на момент видачі позивачу довідки від 03.02.1993 №33855 та у подальшому під час перереєстрації йому відповідного посвідчення, у розпорядженні Київської обласної державної адміністрації були відсутні такі документи, зокрема копії:

- заяви до Прип'ятського міськвиконкому батька позивача, ОСОБА_4 , адреса АДРЕСА_2 , на виплату грошової компенсації за втрачене у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС майно за адресою: АДРЕСА_1 ;

- поквартирної картки на квартиру по АДРЕСА_1 . Прип'ять з інформацію щодо наявності на період з 27.08.1985 по 29.06.1988 на зазначену квартиру охоронного свідоцтва №70 від 03.09.1985, виписки батька позивача, ОСОБА_4 , із зазначеної житлової площі 16.06.1982, виписки у листопаді 1982 року (у картці у графі «Дата виписки» зазначено 11.82 усієї його родини, зокрема, дружини ОСОБА_11 , дочки ОСОБА_12 та сина ОСОБА_1 (позивача), а також прописки 20.10.1983 на цій житловій площі сім'ї ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з приміткою по 29.06.88 (дата виписки відсутня). Таким чином за зазначеною адресою у м. Прип'яті станом на 26.04.1986 не було прописано жодного з сім'ї ОСОБА_13 , зокрема й позивача.

- заяви батька позивача, ОСОБА_4 , від 23.08.86 на голову Прип'ятського міськвиконкому з проханням вирішити питання забезпечення житловою площею взамін квартири по АДРЕСА_1 , що має інформацію стосовно його роботи у районах Крайньої Півночі та бронювання квартири у м. Прип'яті згідно охоронного свідоцтва;

- охоронного свідоцтва №70 від 03.09.1985, виданого Прип'ятським міськвиконкомом на квартиру по АДРЕСА_1 , з відміткою щодо рішення тимчасового без права на житлову площу поселення у неї гр. ОСОБА_5 , склад сім'ї 4 особи.

Відповідач-2, заперечуючи проти позову, вважає, що всі зазначені вище документи підтверджували відсутність у позивача станом на 26.04.1986 права на постійне проживання у квартирі по АДРЕСА_1 та прописки за вищезазначеною адресою і стали нововиявленими обставинами, оскільки на момент прийняття Київською обласною державною адміністрацією рішення про видачу позивачу довідки від 03.02.1993 №33855 щодо його евакуації з м. Прип'яті основним документом, на підставі якого було прийнято відповідне рішення була довідка №753, видана у 1991 році заступником генерального директора ВО «Чорнобильська АЕС» ОСОБА_3 .

При цьому відповідач вважає, що за поясненнями позивача та його представника, наданими Комісії та Суду, позивач 26.04.1986 (відомості щодо часу прибуття у цих поясненнях за твердженням відповідача-2 різняться) прибув до м. Прип'ять з м. Чернігова, де навчався на стаціонарному відділенні, на електропоїзді або автобусом (з цього приводу пояснення також різняться) і був евакуйований 27.04.1986 року після 14-ї години, що також не могло на думку відповідача-2 однозначно підтвердити факт його постійного проживання та прописки у м. Прип'яті.

За переконанням Комісії матеріали, що стали підставою для видачі ВО «Чорнобильська АЕС» довідки №753, залишилися єдиними документами, що мають значення по суті справи і могли б підтвердити факт евакуації позивача в установленому порядку з м. Прип'яті.

За твердженням відповідача-2 відповідно до законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС та у незалежній Україні на початку 1990 років, до видання відповідних нормативних документів, питання обліку індивідуальних доз, отриманих населенням, належало до повноважень штабів цивільної оборони районів, дози опромінення яких розраховувалися на підставі розвідувальних даних (даних радіаційної розвідки). Підприємства мали повноваження здійснювати розрахунок отриманих доз виключно для свого персоналу. Таким чином, на думку відповідача-2 ВО «Чорнобильська АЕС» стосовно позивача мала повноваження здійснити розрахунок отриманої ним індивідуальної дози у разі, якщо він належить до персоналу цього суб'єкта господарювання і тільки за період роботи на ньому. В інших випадках такі повноваження були відсутні.

Дослідивши відповіді, які були предметом розгляду на Комісії після доопрацювання при повторному розгляді питання щодо підтвердження статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році ОСОБА_1 , відповідач-2 дійшов висновку, що будь-які документи, за винятком маршрутного листа, начебто складеного позивачем, що підтверджують його перебування у м. Прип'яті 26 та 27 квітня 1986 року у Справі б/н з ретроспективного відновлення доз зовнішнього опромінення ОСОБА_1 відсутні. Вищезазначена справа містить не всі, передбачені відповідними правилами, документи. Розрахунок дози зовнішнього опромінення працівники ВО «Чорнобильська АЕС» здійснили позивачу з порушенням діючих вимог та за межами своїх повноважень, про що зазначений суб'єкт господарюванням за твердженням відповідача-2 волів умовчати під час надання відповідей. З урахуванням особливого режиму охорони та доступу сторонніх осіб на Чорнобильську АЕС з моменту початку її існування і до цього часу, відсутність заяви позивача на здійснення відповідних розрахунків і підпису на маршрутному листі, правомірність здійснення таких розрахунків є на думку відповідача-2 ще більш сумнівною.

Враховуючи відсутність у відповідній справі усіх належних документів (корінця та копії довідки), не виключена на думку відповідача-2 можливість підробки документів та/або оформлення їх «заднім числом», вже під час роботи позивача на ВО «Чорнобильська АЕС», після 17.02.1992 (дата офіційного працевлаштування). Вказані доводи на думку відповідача-2 свідчать, що на сьогодні вищезазначений маршрутний лист, так само як і довідка №753, як письмові докази, що підтверджують перебування позивача у м. Прип'яті 26 та 27 квітня 1986 року, є нікчемними.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає доводи відповідача-2 необґрунтованими та такими, що зроблені на підставі неправильного тлумачення норм законодавства, яке визначало підстави для віднесення до потерпілих від Чорнобильської катастрофи осіб, евакуйованих із зони відчуження у 1986 році а дії Комісії КОДА такими, які вчинені з перевищенням повноважень, наданих Комісії по вирішенню спірних питань під час вирішення повторного розгляду питання щодо підтвердження позивачу статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, виходячи з такого.

Судом вже обґрунтовано вище висновок про те, що право на віднесення особи до числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи мають в тому числі особи, евакуйовані із зони відчуження.

Помилкові твердження відповідача-2 про те, що позивач не був прописаний на території зони відчуження на момент аварії на ЧАЕС, а відповідно на думку відповідача-2 взагалі не мав права на евакуацію, суд не приймає до уваги.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст. 15 Закону №796-XII (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993) єдиною підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження визначено довідку про евакуацію, яка відповідно до пункту 10 Порядку №501 (в редакції станом на час видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого із зони відчуження 2 категорії 20.04.1993) видається Київським облвиконкомом за формою згідно з додатком N 3, і така довідка у позивача була наявна.

Так, як вже встановлено судом, підставою для видачі позивачу посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження (категорія 2) Серії НОМЕР_1 , виданого 20.04.1993 року Київською обласною державною адміністрацією, слугувала довідка (додаток №3) Держадміністрації Київської області від 03.02.1993 №33855, видана ОСОБА_1 в тому, що він на 26 квітня 1986 року фактично проживав та був прописаний по АДРЕСА_1 і у встановленому порядку евакуйований 27 квітня 1986 року (т.1, а.с.66).

При цьому адреса фактичного проживання та прописки особи, що евакуйовувалася у 1986 році із зони відчуження не мала значення для видачі такій особі довідки про евакуації, а відтак і для самого факту евакуації.

При цьому суд наголошує, що представник відповідача-2 в судовому засіданні 05.03.2020, не зміг надати відповіді на питання суду про те, в якому порядку повинні були в такому разі евакуйовуватися громадяни, які не були прописані чи постійно не проживали на території зони відчуження на момент аварії на ЧАЕС, а наприклад знаходились в цій зоні випадково. Представник відповідача-2 припустив, що такого порядку не існувало, що фактично означає, що евакуації підлягали тільки особи, які мали прописку на території такої зони. Але таке твердження відповідача-2 не витримує жодної справедливої оцінки суду, адже є результатом свавілля у питанні права особи, яка евакуйовувалася у 1986 році із зони відчуження безвідносно до факту її прописки.

Решта доводів відповідача-2, як-то плутанина позивача у часі його прибуття 26.04.1986 до м. Прип'яті, як і способі прибуття до м. Прип'яті - автобусом чи електропоїздом, не є суттєвими, адже, по-перше з моменту аварії минуло вже 34 роки, що об'єктивно свідчить про неможливість відтворення в пам'яті дрібних деталей, а по-друге, вказані обставини не спростовують самого факту прибуття позивача до м. Прип'яті.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача-2 щодо сумнівності виданої позивачу заступником директора ВО «ЧАЕС» ОСОБА_3 довідки №753 від 13.07.1991, з якої вбачається, що позивач перебував в зоні відчуження Чорнобильської АЕС з 26.04 по 27.04.1986 та його доза опромінення склала 32 рад, адже знов повторює, що єдиним документом для видачі посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження, та визначення статусу евакуйованого із зони відчуження визначено довідку про евакуацію, яка видається Київським облвиконкомом за формою згідно з додатком N 3 до Порядку №501.

Також Київським окружним адміністративним судом у рішенні від 22.11.2018 вже було розглянуто питання щодо правомірності видачі ОСОБА_1 довідки про евакуацію №33855 від 03.02.1993 у рамках справи №320/5591/18, яке набрало законної сили та в якому суд дійшов висновку, що позивачу правомірно Київською обласною держадміністрацією видано довідку №333855 про його евакуацію з м. Прип'ять Чорнобильського району Київської області та на підставі цієї довідки - посвідчення громадянина, евакуйованого в 1986 році із зони відчуження.

Відтак відповідач-2 знехтував принципом юридичної визначеності та не врахував висновків суду у справі №320/5591/18 при повторному розгляді питання щодо підтвердження позивачу статусу особи, евакуйованої із зони відчуження.

Отже, суд зазначає, що відповідачем-2 не надано суду жодних доказів, які б ставили під сумнів видачу позивачу довідки Держадміністрації Київської області від 03.02.1993 №33855 за формою згідно з додатком №3 до Порядку №501 про евакуацію ОСОБА_1 з м. Прип'ять Чорнобильського району Київської області 27 квітня 1986 року.

Натомість позивачем надано суду архівну довідку від 15.01.2020 №01-30/9, видану Архівним відділом Поліської районної державної адміністрації Київської області, на ім'я ОСОБА_1 , відповідно до якої в документах архівного фонду №1 «Поліський райвиконком» у справі «Списки евакуйованих із м. Прип'ять», в списку жителів, евакуйованих із м. Прип'ять і проживаючих в селі Залишани Залишанської сільської ради ОСОБА_1 , 1970 р.н., значиться за №217 (т.2, а.с.25).

Вказана архівна довідка є документом, що підтверджує відомості, зазначені в довідці Держадміністрації Київської області від 03.02.1993 №33855 про евакуацію ОСОБА_1 27.04.1986 р.

Таким чином, проаналізувавши норми законодавства, яке визначає статус позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи у зв'язку з евакуацією у 1986 році із зони відчуження, та наявні у справі докази, суд переконаний у безпідставності прийнятого відповідачем-2 рішення про відмову у підтвердженні ОСОБА_1 статусу особи, евакуйованої із зони відчуження у 1986 році, яке оформлено протоколом засідання Комісії №197 від 14.11.2019, та задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї про визнання довідки № 33855 від 03.02.1993 року про евакуацію ОСОБА_1 з м. Прип'яті такою, що видана необґрунтовано та її відкликання, встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993, а також вилучення посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993, яке оформлено протоколом засідання Комісії №197 від 14.11.2019.

При цьому є обґрунтованими позовні вимоги про визнання протиправними дій Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї щодо визнання довідки № 33855 від 03.02.1993 року про евакуацію ОСОБА_1 з м. Прип'яті такою, що видана необґрунтовано та її відкликання, встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993, а також вилучення посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993, адже відповідач-2 всупереч норм законодавства під час повторної перевірки спірного питання збирав докази, які не мають значення для прийняття вмотивованого та обґрунтованого рішення, та навпаки не намагався збирати підтвердні документи про евакуацію особи із зони відчуження, як того вимагає Порядок №551, що свідчить про неповноту проведеної перевірки та змусило позивача самостійно збирати такі підтвердні документи.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у м.Славутичі Київської області з відмови в призначенні пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд зазначає таке.

Як вже встановлено судом, 10.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області із заявою № 804 про призначення/перерахунок пенсії за встановленою формою, в якій просив перерахувати пенсію по інвалідності у зв'язку з переходом на пенсію за віком (том 1, а.с.123-124).

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог в цій частині суд зауважує на такому.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ право на пенсію із зниженням пенсійного віку на 10 років мають особи, евакуйовані з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році.

Відповідно до ч.2 ст.55 Закону №796-ХІІ потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 (чоловіки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію додатково зменшується на два роки понад передбачений цією статтею.

Згідно відомостей про трудову діяльність позивача, наявних в трудовій книжці ОСОБА_1 , слідує, що 17.02.1992 позивач прийнятий теслею 4 розряду в ремонтно-будівельний цех НВО «Чорнобильська АЕС», 01.11.1994 переведений майстром 2 групи в цех санітарної обробки, 10.02.1997 переведений старшим майстром виробничої ділянки №2 в ремонтно-будівельний цех, 26.11.2001 звільнений з роботи у зв'язку з достроковим зняттям Чорнобильської АЕС з експлуатації у зв'язку з переведенням в ВП «Атомремонтсервіс» ДП «Енергоатом», де продовжує працювати на час розгляду справи в суді (т.1, а.с.105-108).

Вказані роботи за період з 17.02.1992 відносяться до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою КМУ №461 від 24.06.2016, що відповідачем-1 не заперечується.

Стаж роботи за Списком №1 у кількості 14 років 8 місяців обрахований відповідачем-1 та включений до розрахунку стажу, як пільговий стаж, що згідно з ч.2 ст.55 Закону №796-ХІІ дає право на додаткове зменшення пенсійного віку на два роки понад передбачений цією статтею (т.1, а.с.100).

Згідно зі статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з абзацом 7 підпункту 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2.

Отже, позивач як потерпілий від Чорнобильської катастрофи з числа евакуйованих у 1986 році із зони відчуження категорії 2 та особа, яка має пільговий стаж за Списком №1 більше 10 років, має право на зменшення пенсійного віку загалом на 12 років.

Таким чином позивач має право на пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону №796-ХІІ при досягненні 48 років, а саме з 08.09.2018.

Відповідно до п.4.1 Порядку №22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Судом встановлено, що позивач 10.06.2019 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області із заявою № 804 про призначення/перерахунок пенсії за встановленою формою, в якій просив перерахувати пенсію по інвалідності у зв'язку з переходом на пенсію за віком (том 1, а.с.123-124).

Згідно з п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Натомість, за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 10.06.2019 ОСОБА_1 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області не прийнято організаційно-розпорядчого документу у вигляді саме рішення суб'єкта владних повноважень, а відмову у переведенні на пенсію по віку згідно поданої заяви №804 від 10.06.2019 оформлено листом відповідача-1 від 12.06.2019 №1987/03.

Відтак, з урахуванням допущеної відповідачем-1 та встановленої судом протиправної бездіяльності відповідача-1 позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області з неприйняття рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у встановленому законодавством порядку та формою.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

У рішенні по справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини зазначав наступне: потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Застосовуючи прецедентну практику у розглядуваній справі та дотримуючись правил для визначення виправданості втручання держави за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як засобу для перевірки наявності необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією, суд у розглядуваній справі констатує, що позбавлення позивача статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС та вилучення відповідного посвідчення потерпілого від аварії на ЧАЕС 2 категорії не відповідає положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

В силу положень частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно абзацу 2 частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до положень статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі заходи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Крім того, в рішенні Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, суд вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради Європи 11.05.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Так, Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Суд звертає увагу на те, що рішення суб'єкта владних повноважень про позбавлення позивача статусу громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження та вилучення відповідного посвідчення громадянина, евакуйованого у 1986 році із зони відчуження серії НОМЕР_6 від 20.04.1993 року, категорія 2, має містити вичерпні підстави для такого рішення, з метою гарантування права особи на оскарження такого рішення та запобігання можливим подальшим діям, направленим на позбавлення статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС та неодноразовому зверненню особи до суду за захистом своїх прав.

Суд зазначає, що дискреційні функції відповідача як суб'єкта владних повноважень стосовно вирішення питання про позбавлення позивача статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС та вилучення відповідного посвідчення жорстко обмежені в законодавчому порядку, оскільки такі дії мають відповідати положенням чинного законодавства та можуть бути оскаржені у судовому порядку.

З урахуванням тієї обставини, що під час розгляду справи у суді були встановлені факти неправомірного позбавлення позивача статусу потерпілого від аварії на ЧАЕС та визнання судом протиправним та скасування рішення Комісії КОДА від 14.11.2019 №197, суд вважає, що статус позивача як потерпілого від Чорнобильської катастрофи продовжує діяти, що не потребує зобов'язання Комісії вчиняти певні дії з поновлення такого статусу, оскільки визнання судом протиправним рішення суб'єкта владних повноважень означає протиправність такого рішення з моменту його прийняття.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 цього Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Нормами абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796 встановлено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи, евакуйованим з 10-кілометрової зони відчуження у 1986 році пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку на 10 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону № 796 посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

З аналізу норм ч. 3 ст. 65 Закону № 796 вбачається, що єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи», яке у позивача наявне та фактично вилучено не було.

Враховуючи викладене, та приймаючи до уваги наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 2, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Щодо дати призначення дострокової пенсії, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

У пункті 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005, днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

З матеріалів справи слідує, що заяву про призначення пенсії позивач подав 10.06.2019, звернувшись до УПФУ у м.Славутичі Київської області із відповідною заявою встановленої форми. Факт отримання пенсійним органом вказаної заяви підтверджується відтиском штампу про реєстрацію заяви та не заперечується відповідачем-1.

Отже, днем звернення позивача за пенсією вважається 10.06.2019.

У суду відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, оскільки звернення за пенсією відбулося пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При цьому суд зазначає, що днем досягнення позивачем пенсійного віку є 08 вересня 2018 року.

Відтак, суд має право зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 10.06.2019 року, тобто з моменту звернення до УПФУ у м.Славутичі Київської області.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачі не довели правомірності прийнятих ними рішень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач судовий збір не сплачував. Таким чином, судовий збір за рахунок відповідачів на користь позивача відшкодуванню не підлягає.

В судовому засіданні 10.03.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення, повний текст судового рішення складено 19.03.2020.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї щодо визнання довідки № 33855 від 03.02.1993 року про евакуацію ОСОБА_1 з м. Прип'яті такою, що видана необґрунтовано та її відкликання, встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993, а також вилучення посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації по вирішенню спірних питань щодо визначення статусу осіб, які брали участь у проведенні робіт з евакуації людей і майна із зони відчуження, а також евакуйованих із зони відчуження в 1986 році, та щодо встановлення факту участі громадян у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї про визнання довідки № 33855 від 03.02.1993 року про евакуацію ОСОБА_1 з м. Прип'яті такою, що видана необґрунтовано та її відкликання, встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993, а також вилучення посвідчення категорії 2 серії НОМЕР_1 від 20.04.1993, яке оформлено протоколом засідання Комісії №197 від 14.11.2019.

4. Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Славутичі Київської області з неприйняття рішення про призначення пенсії за віком, як постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у встановленому законодавством порядку та формою.

5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком, як потерпілому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 10.06.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Кушнова А.О.

Попередній документ

88351201

Наступний документ

88351203

Інформація про рішення:

№ рішення:	88351202
№ справи:	320/3685/19
Дата рішення:	10.03.2020
Дата публікації:	12.09.2022
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Київський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської ка

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (13.11.2023)
Дата надходження:	27.10.2022
Предмет позову:	про визнання протиправною бездіяльність

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

06.02.2020 12:00	Київський окружний адміністративний суд
20.02.2020 12:00	Київський окружний адміністративний суд
05.03.2020 16:00	Київський окружний адміністративний суд
10.03.2020 09:15	Київський окружний адміністративний суд
29.11.2023 11:30	Шостий апеляційний адміністративний суд