про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за виключними обставинами
28 лютого 2020 рокум. Ужгород№ 807/934/17 № провадження: Н/260/7/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іванчулинця Д.В.,
суддів - Микуляк П.П., Гаврилко С.Є.,
при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,
за участю сторін:
представника позивача - Леміш О.О.,
представників відповідача 1 - Рапіта О.В., Польников О.В.,
відповідач 2 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в особі представника Краснова Родіона Вікторовича про перегляд за виключними обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в особі представника Краснова Родіона Вікторовича (вул. Острівна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88002) до 94-го прикордонного загону м. Чоп (Чопський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (вул. Головна, 55а, м. Чоп, Закарпатська область, 89502), Начальника Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін (І категорії)) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України Михайлюк Юрія Олександровича (вул. Головна, 55а, м. Чоп, Закарпатська область, 89502) про визнання наказів незаконними, поновлення на військовій службі, -
У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини Ухвали. У зв'язку з перебуванням судді Микуляк П.П. у відрядженні з 09.03.2020 року по 14.03.2020 року та судді Гаврилко С.Є. у відпустці з 10.03.2020 року по 20.03.2020 року Ухвала в повному обсязі складена та підписана 23 березня 2020 року.
ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до 94-го прикордонного загону м. Чоп (Чопський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач 1), Начальника Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін (І категорії)) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України Михайлюк Юрія Олександровича (далі - відповідач 2) про визнання наказів незаконними, поновлення на військовій службі.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до 94-го прикордонного загону м. Чоп (Чопський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України, Начальника Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін (І категорії)) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України Михайлюк Юрія Олександровича про визнання наказів незаконними, поновлення на військовій службі відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 807/934/17 - без змін.
05 листопада 2019 року ОСОБА_1 в особі представника Краснова Родіона Вікторовича звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якій просить: 1) визнати накази начальника 94 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 28 квітня 2017 року № 87-ос та від 17 липня 2017 року № 151-ос відносно звільнення старшого прапорщика ОСОБА_1 з військової служби відповідно до окремого абзацу пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», за пунктом «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключення зі списків особового складу загону та усіх видів забезпечення відповідно - незаконними; 2) зобов'язати начальника 94 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України поновити на військовій службі старшого прапорщика ОСОБА_1 на попередній посаді з виплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення та видачі матеріального забезпечення за час вимушеного прогулу; 3) покласти на ОСОБА_3 обов'язок покрити шкоду заподіяну 94 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України в зв'язку з оплатою ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу; 4) допустити до негайного виконання рішення про поновлення на військовій службі на попередній посаді в 94 прикордонному загоні (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державній прикордонній службі України старшого прапорщика ОСОБА_1 та стягнення матеріального і грошового забезпечення у межах суми за один місяць, про що зобов'язати відповідачів подати звіт до суду про виконання судового рішення у встановлений судом строк.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження за виключними обставинами в даній адміністративній справі.
Заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами мотивована тим, що Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України № 6-р(ІІ)/2019 від 04.09.2019 р. суд прийшов до висновку про те, що згідно з положеннями частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України працівникові надаються гарантії захисту від звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні), а також у період перебування працівника у відпустці. Тобто законодавство не допускає звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності та відпустки. Не може бути підставою для незастосування до працівників, які працюють відповідно до укладеного контракту, положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України, і такі працівники не можуть бути звільнені в день тимчасової непрацездатності або в період перебування у відпустці, оскільки це зумовить нерівність та дискримінацію цієї категорії працівників, ускладнить їх становище та знизить реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
Відповідачем було подано відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому просив відмовити у задоволенні заяви, у зв'язку з тим, що у відповідності до спеціальної норми, яка регулює порядок звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби України, видання наказу про звільнення під час тимчасової непрацездатності військовослужбовця допускається. Звертає увагу, що згідно із ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Зазначає. що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу. Порядок проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях урегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Представник позивача в судовому засідання заяву про перегляд рішення за виключними обставинами підтримав та просив таку задовольнити.
Представники відповідача в судовому засідання проти задоволення заяви заперечили та просила суд відмовити у задоволенні такої.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 2 ст. 368 КАС України неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Розглянувши доводи заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, відзив на таку заяву, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Згідно з ч. 5 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є, зокрема встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
У заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами представник заявника вказує, що підставою для такого перегляду є визнання рішенням Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року у справі № 3-425/2018 (6960/18) такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України.
У вказаному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що положеннями частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України закріплені гарантії захисту працівника від незаконного звільнення, що є спеціальними вимогами законодавства, які мають бути реалізовані роботодавцем для дотримання трудового законодавства. Однією з таких гарантій є, зокрема, сформульована у законодавстві заборона роботодавцю звільняти працівника, який працює за трудовим договором і на момент звільнення є тимчасово непрацездатним або перебуває у відпустці. Отже, нерозповсюдження такої вимоги на трудові правовідносини за контрактом є порушенням гарантій захисту працівників від незаконного звільнення та ставить їх у нерівні умови порівняно з працівниками інших категорій.
Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України є такими, що поширюються на усі трудові правовідносини та не суперечать Конституції України.
Зі змісту рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 807/934/17 суд вбачає, що судом першої інстанції проаналізовані доводи позивача, зокрема, про необхідність застосування частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України до спірних правовідносин.
Висновок про неприйнятність посилань позивача на цю правову норму ґрунтувався на пріоритетності застосування спеціальних приписів, а саме п. 292 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року №1115/2009 (далі - Положення №1115/2009).
Так, згідно вимог п. 292 Положення №1115/2009 перебування військовослужбовця у відпустці чи його тимчасова непрацездатність не є підставою для затримки видання наказу про звільнення.
Разом з тим, відповідно до Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон) військовослужбовці - це громадяни України, які проходять військову службу у складі Збройних Сил України та інших військових формувань.
При цьому згідно з ст. 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни.
Стаття 3 Кодексу законів про працю України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Суд звертає увагу, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять військову службу.
Порядок проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, котрі перебувають на такій службі додаткові обов'язки і відповідальність.
Таким чином суд констатує, що Кодекс законів про працю України не поширюється на відносини, пов'язані з проходженням військової служби.
Суд вважає помилковими посилання представника заявника на рішення Конституційного Суду України від 04 вересня 2019 року № 6-р(ІІ)/2019 у справі № 3-425/2018 (6960/18), як на підставу перегляду судового рішення за виключними обставинами, оскільки розгляд справи за конституційною скаргою ОСОБА_4 здійснювався в межах доводів скаржника стосовно того, що непоширення оспорюваних правових положень на трудові правовідносини, які виникли на підставі трудового контракту, призводить до порушення її конституційних прав та погіршує умови праці працівників певних категорій. Конституційним Судом України не досліджувалось питання співвідношення частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України та будь-яких спеціальних норм, які регулюють проходження громадянами України військової служби.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 5, 9, 77, 256, 295, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника Краснова Родіона Вікторовича про перегляд за виключними обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) в особі представника Краснова Родіона Вікторовича (вул. Острівна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88002) до 94-го прикордонного загону м. Чоп (Чопський прикордонний загін) Державної прикордонної служби України (вул. Головна, 55а, м. Чоп, Закарпатська область, 89502), Начальника Чопського прикордонного загону (94 прикордонний загін (І категорії)) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України Михайлюк Юрія Олександровича (вул. Головна, 55а, м. Чоп, Закарпатська область, 89502) про визнання наказів незаконними, поновлення на військовій службі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за формою і змістом, передбаченими ст. 296 КАС України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Судді Д.В. Іванчулинець П.П. Микуляк С.Є. Гаврилко