(про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду)
23 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/4038/20
категорія 113070100
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Романченко Є.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Інспектора 3-ї роти 10-го батальйону сержанта поліції Управління патрульної поліції Житомирської області Дроботуна Олександра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
18 березня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла вказана позовна заява, в якій ОСОБА_1 просить:
- визнати дії інспектора поліції 3-ї роти 1-го батальйону сержанта поліції Дроботуна Олександра Юрійовича Управління патрульної поліції Житомирської області незаконними;
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.03.2020 (Серія ЕАК № 2233589), накладену інспектором поліції 3-ї роти 1-го батальйону сержанта поліції Дроботуна Олександра Юрійовича Управління патрульної поліції Житомирської області, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн за ч. 3 ст. 121 КУпАП.
Після одержання позовної заяви, суддя, на виконання ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент надходження позову до окружного адміністративного суду, далі - КАС України), з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, та враховує наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.
Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України. Зокрема, глава 2 КАС України визначає правила віднесення справ до адміністративної юрисдикції, а також розмежовує предметну, інстанційну юрисдикцію та територіальну підсудність різних адміністративних справ.
Так, у статті 20 цієї глави КАС України розмежовано предметну юрисдикцію адміністративних судів.
У відповідності до приписів частини першої статті 20 глави 2 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (п. 1).
Згідно зі ч. 2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені у статті 286 КАС України.
Відповідно до ч. 1 вказаної статті згаданого Кодексу, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що компетентним судом за правилами підсудності, тобто судом, встановленим законом, щодо розгляду та вирішення адміністративної справи за даним позовом ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є саме місцевий загальний суд як адміністративний суд, а не окружний адміністративний суд.
Одночасно слід відмітити, що розгляд і вирішення адміністративної справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності окружним адміністративним судом є порушенням як норм вітчизняного законодавства, так і приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, в частині гарантування позивачу, який не погоджується із притягнення його до адміністративної відповідальності, права на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Таким чином, прийняття Житомирським окружним адміністративним судом даної позовної заяви ОСОБА_1 та відкриття провадження в адміністративній справі за такою позовною заявою не може вважатись розглядом справи судом, встановленим законом, оскільки позовна заява належить до виключної предметної компетенції місцевого загального суду як адміністративного суду, визначеного з дотриманням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Частиною першою статті 25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Слід указати, що в позові адресою проживання ОСОБА_1 вказано м. Вишневе Київської області, натомість зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача, відповідно до відмітки в паспорті, є с. Бокійма Млинівського району Рівненської області. Відтак, місцевим загальним судом до предметної компетенції якого віднесено вирішення даного спору як адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання позивача є Млинівський районний суд Рівненської області.
У свою чергу, місцевим загальним судом до предметної компетенції якого віднесено вирішення даного спору як адміністративного суду за місцезнаходженням відповідача є Богунський районний суд м. Житомира.
Пунктом 2 частини 1 статті 29 КАС України встановлено, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За змістом положень ч.ч. 5, 6 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні. Питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4 - 6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
З огляду на викладене, з метою недопущення порушень правил предметної та територіальної підсудності, а також беручи до уваги направлення позивачем даного позову до окружного адміністративного суду за місцезнаходженням саме відповідача, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора 3-ї роти 10-го батальйону сержанта поліції Управління патрульної поліції Житомирської області Дроботуна Олександра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення необхідно передати до Богунського районного суду м.Житомира, оскільки вона предметно та територіально підсудна останньому.
Керуючись статтями 19-20, 25, 29, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Передати позовну заяву ОСОБА_1 до Інспектора 3-ї роти 10-го батальйону сержанта поліції Управління патрульної поліції Житомирської області Дроботуна Олександра Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення на розгляд Богунському районному суду м.Житомира як адміністративному суду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.Ю. Романченко