23 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/275/20
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 19.12.2019 щодо призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити йому з 20.09.2019 (дата подачі заяви) пенсію за віком на пільгових умовах згідно списку №2 відповідно до пп.2 п.« 2» ст.114 Розділу XIV-I Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у віці 56 років, 20.09.2019 звернувся до відповідача з заявою щодо призначення йому пенсії відповідно до пп.2 п.2 ст.114 Розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки посада та характер виконуваної ним роботи відноситься до робіт, передбачених списком №2, однак, отримав відмову у призначенні йому пенсії на пільгових умовах вмотивовану відсутністю необхідного стажу роботи, а підтвердитицей стажу нього немає можливості, оскільки підприємства на яких працював ліквідовані. Наголошує, що його стаж, зокрема електрозварювальника та газорізальника, на підприємствах, із шкідливими та важкими умовами праці із зайнятістю повного робочого дня становить 13 років та 8 днів, що у свою чергу дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а тому, на думку позивача, рішення відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку та відмови зарахувати до стажу роботи відповідних періодів роботи є неправомірними та такими, що суперечать чинному законодавству.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк, для подання відзиву на позов.
04.02.2020 до суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на позовну заяву (а.с. 25-26). В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначив, що відмова управління у призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах є правомірною, оскільки у останнього відсутній необхідний стаж для її призначення, у зв'язку із чим рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.12.2019 у призначенні пенсії ОСОБА_1 відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 20.09.2019 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пп.2 п.2 ст.114 Розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» додавши до вказаної заяви копію наступних документів: паспорту, трудової книжки, військового квитка, наказ Житомирського заводу хімічного волокна №104 від 11.04.1994 про переведення на іншу роботу та довідки Відкритого акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна», зокрема: про атестацію робочих місць №312 від 23.07.2019 (а.с.40, зворот), №315 від 23.07.2019 (а.с.41); про уточнення особливого характеру роботи і умов праці необхідних для призначення пільгової пенсії №311 від 23.07.2019 (а.с.44); про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №310 від 23.07.2019 (а.с.44, зворот); про заробітну плату для обчислення пенсії № 313 від 23.07.2019 (а.с.45).
Разом з тим, до заяви позивачем додано висновок Державної експертизи умов праці №10-182 від 29.07.2002 (а.с.41, зворот), витяг із наказу по Житомирському заводу хімічного волокна № 146-к від 28.06.1994 (а.с.43, зворот), історичну довідку Відкритого акціонерного товариства «Житомирвтормет» (а.с.46), витяги із наказів про перейменування Житомирського заводу хімічного волокна №214 від 17.09.1993 та № 094 від 23.05.1995 (а.с.47), довідка комунальної установи «Трудовий архів м.Житомира» №01-29/721 від 16.09.2019 (а.с.48), довідка архівного відділу Житомирської міської ради №01-16-36-О від 16.09.2019 (а.с.48, зворот), архівні витяги наказів по Житомирському підприємству «Вторчермет» №01-16/35-О від 07.08.2019 (а.с.49, а.с.49, зворот).
На момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах позивачу було повних 56 років.
У відповідь на заяву щодо призначення пільгової пенсії позивач отримав повідомлення про відмову у призначенні пенсії, викладене у листі від 28.12.2019 №147350/03.29 (а.с.5), в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача про відсутність в нього необхідного пільгового стажу для призначення пенсії відповідно до пп.2 п.2 ст.114 Розділу XIV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та додатково повідомило, що за наявними документами до страхового стажу позивача не зараховано період навчання, так як відсутній диплом та інформація щодо денної форми навчання, а також період трудової діяльності з 13.11.1984 по 14.01.1986 та з 16.08.1991 по 10.09.1991, оскільки записи його трудової книжки не відповідають вимогам п.п.2.3, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №110 від 17.08.1993, а тому стаж позивача, що дає йому право на зниження пенсійного віку у зв'язку із роботою зі шкідливими та важкими умовами праці відповідно до списку №2 становить 3 роки 11 місяців 25 днів, якого не достатньо для призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення віку 56 років.
Вважаючи таке рішення про відмову відповідача протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Абзацом першим ч.2 ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 24.06.2016 №461 затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Згідно зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХХІІ (далі - Закон №1788-ХХІІ, у редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.
Відповідно до п."б" ст.13 Закону №1788-ХХІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Чоловікам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, встановленого абзацом першим частини 1 статті 26 Закону України №1058-IV.
Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Пунктом другим ч.2 ст.114Закону №1788-ХХІ передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 (п.3 Порядку №383).
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442), та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку №442 відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Як вже зазначалося, підставами для відмови у задоволенні заяви позивача про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV слугували відсутність необхідного трудового стажу.
Так, у пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка (п.20 Порядку №637).
Проаналізувавши нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, суд вважає за необхідне вказати, що положення Порядку №637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону України «Про пенсійне забезпечення», мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (стаття 62 Закону № 1788-XII).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція №58).
Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 вказаної Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції №58 визначено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно п.4 до постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.1993 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Як слідує з матеріалів справи, позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу період навчання, у зв'язку із відсутністю диплома та інформації щодо денної форми навчання та його роботи з 13.11.1984 до 14.01.1986 та з 16.08.1991 до 10.09.1991 у зв'язку із тим, що записи трудової книжки не відповідають вимогам Інструкції№58.
Щодо не зарахування періоду навчання з 26.12.1983 до 11.11.1984 та з 16.08.1991 по 10.09.1991 до страхового стажу слід вказати наступне.
Згідно з ч.3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту»№ 103/98-ВР від 10.02.1998 (далі - Закон № 103/98-ВР) професійна (професійно-технічна) освіта здійснюється у закладах професійної (професійно-технічної) освіти за денною, вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання, з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальними планами.
Час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців (ч.1 ст. 38 Закону №103/98-ВР).
Аналогічна, за змістом, вимога міститься і у абзаці 1 пункту 26 Положення про професійно-технічний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.1998 № 1240, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі до безперервного і до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за одержаною професією не перевищує трьох місяців.
Системний аналіз зазначених правових норм свідчить, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному навчальному закладі є строк перерви між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу який не повинен перевищувати трьох місяців та зарахування на роботу за здобутою спеціальністю після закінчення навчання.
Записи трудової книжки НОМЕР_1 свідчать про те, що у період з 26.12.1983 до 11.11.1984 навчався в середньому ПТУ№8 м.Житомира та почав працювати з 13.11.1984 на Житомирському заводі хімічного волокна на посаді слюсара - ремонтувальника п'ятого розряда.
Однак, слід звернути увагу на той факт, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, позивачем не додано копію диплому ПТУ №8 за №338486, що у свою чергу і слугувало підставою для відмови відповідачем у зарахуванні до страхового стажу його періоду навчання вказаного у трудовій книжці.
Разом з тим, у матеріалах адміністративної справи також відсутня копія диплому ПТУ №8 за 338486, що у свою чергу суд позбавляє можливості перевірити інформацію щодо періоду та форми навчання, а також здобутої позивачем спеціальності. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем правомірно не зараховано період навчання у вищевказаному ПТУ до страхового стажу позивача.
Щодо незарахування періодів з 13.11.1984 до 14.01.1986, та з 16.08.1991 до 10.09.1991 оскільки записи не відповідають вимогам п.п.2.3,2.4 Інструкції №58 суд зазначає таке.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що 13.11.1984 до 10.09.1991 ОСОБА_1 працював на Житомирському заводі хімічного волокна, зокрема з 13.11.1984 до 08.06.1986 в «крутильно-вытяжном цеху слесарем-ремонтником по пятому розряду» (мовою оригіналу); з 09.06.1986 до 12.11.1986 в тому ж цеху, але на посаді транспортувальника; з 13.11.1986 до 06.09.1987 в тому ж цеху - помічником майстра; з 07.09.1987 до 13.03.1988 позивача переведено в «цех трощения и перемотки слесарем по пятому разряду» (мовою оригіану); з 14.03.1988 до 10.09.1991 в тому ж цеху - помічником майстра.
Таким чином, позивач у період з 13.11.1984 до 10.09.1991 безперервно працював на Житомирському заводі хімічного волокна на посадах, зокрема у спірний період з 13.11.1984 до 14.01.1986 займав посаду слюсара - ремонтувальника, яка відповідно до висновку Держаної експертизи умов праці №10-182 від 29.07.2002, яка проведена відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів України «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці на робочих місцях, працівників котельного цеху та допоміжних служб ВАТ «Хімволокно» (підсумковий наказ №146-к від 28.06.1999) віднесена за списком №2 до виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці зайнятість в яких повний робочий день та дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а у період з 16.08.1991 до 10.09.1991 помічником майстра по шостому розряду.
При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідач не заперечує стосовно трудової діяльності позивача в означений період, однак відмовив у зарахуванні вказаних періодів трудової діяльності до страхового стажу ОСОБА_1 з мотивів порушення вимог п.п. 2.3, 2.4 Інструкції №58 при здійсненні записів у трудовій книжці, при цьому відповідач посилається на порушення пунктів Інструкції та не вказав про їх конкретність (яке саме порушення).
Так, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам (щодо порушень вимог п.п. 2.3, 2.4 Інструкції №58 при здійсненні записів у трудовій книжці), суд звертає увагу на наступне.
Пунктом 2.3 вказаної Інструкції передбачено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Зміст п.2.4 Інструкції передбачає те, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне акцентувати увагу відповідача на тому, що виявлені останнім недоліки не стосуються суперечностей щодо періоду трудової діяльності, а лише щодо порушень вимог Інструкції №58, про те не визначено яких саме порушень пунктів 2.3, 2.4 Інструкції було допущено при здійсненні записів, крім того вказані порушення сталися не з вини позивача, який у спірний період працював на Житомирському заводі хімічного волокна, що не заперечується відповідачем.
Крім того, суд наголошує, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Таким чином суд вказує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач при винесені оскаржуваного рішення не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Проаналізувавши вищевикладене, слідує висновок, що порушення правил ведення трудової книжки, не може впливати на особисті права її власника та не може нести негативні наслідки у зв'язку із допущенням порушень вимог п.п. 2.3, 2.4 Інструкції при заповненні трудової книжки роботодавцем.
Дана правова позиція щодо відповідальності за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Відтак, підставою для підтвердження трудового стажу у особи, є записи (відомості) зазначені у трудовій книжці, а не дотриманням усіх формальних вимог при її заповненні.
Слід наголосити, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту саме зайнятості особи у оскаржуваний період, а неправильність записів у трудовій книжці. Крім того, у даному випадку суперечностей щодо трудової діяльності у вказаний період у сторін, які беруть участь у справі, не виникло.
З огляду на вищевказане, посилання відповідача на неналежне оформлення трудової книжки, як на підставу для відмови у зарахуванні трудового стажу у період з 13.11.1984 до 14.01.1986, та з 16.08.1991 до 10.09.1991, судом до уваги не береться.
Щодо позовної вимоги стосовно зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах згідно з списку №2 відповідно до пп.2 п.« 2» ст.114 Розділу XIV-I Закону №1058-IV слід вказати наступне.
Так, постановою Кабінету міністрів України №461 від 24.06.2016 затверджено в тому числі список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно якого газорізальник та електрозварник відносяться до таких посад.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що пропрацював на різних підприємствах на посадах електрозварювальника та газорізальника 13 років 8 місяців, тобто більше 12 років 6 місяців, передбаченихп.2 ч.2 ст.114Закону №1788-ХХІ.
Записами трудової книжки підтверджено, що позивач працював на посаді газорізальника та електрозварника:
- з 16.09.1991 до 13.03.1992 газорізальником на приватному підприємстві «Житомирвтормет», зокрема відповідно до наказу №44 від 17.09.1991 прийнятий на роботу, та наказом №7 від 13.03.1992 звільнений з роботи відповідно до ст.38 Кодексу законів про працю України;
- з 01.04.1994 до 05.08.1999 електрозварником ручного зварювання на Житомирському заводі хімічного волокна переведений на вказану посаду відповідно до наказу №104 від 11.04.1994 (а.с.40);
- з 06.08.1999 до 21.04.2002 газорізальником на приватній фірмі «Фелікс» (на підставі наказу №74-к від 06.08.1999 прийнятий на роботу та наказом №26-к від 21.04.2002 звільнений);
- з 22.04.2002 до 15.11.2004 газорізальником в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фірма Фелікс» (на підставі наказу №8-к від 22.04.2002 прийнятий на роботу та наказом №91-к від 15.11.2004 звільнений);
- з 22.11.2004 до 23.09.2005 газорізальником в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Укр-метал» (відповідно до наказу №57 від 19.11.2004 прийнятий на роботу та наказом №79 від 22.09.2005 звільнений );
- з 23.10.2005 до 03.07.2007 газорізальником в Закритому акціонерному товаристві «Вінницявтормет» (наказом №625-к від 10.10.2005 прийнятий на роботу, а наказом №95-к від 03.07.2007 звільнений із вказаної посади);
- з 11.06.2008 до 31.10.2008 газорізальникома приватному підприємстві «Житомирвтормет» (наказом №11 від 11.06.2008 прийнятий на роботу, а наказом №17 від 31.10.2008 звільнений із вказаної посади).
Відповідно до висновку Держаної експертизи умов праці №10-182 від 29.07.2002 на ВАТ «Хімволокно» (підсумковий наказ №146-к від 28.06.1999) за Списком №2 до виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах з шкідливими і важкими умовами праці зайнятість в яких повний робочий день та дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с.42, зворот, а.с.43) віднесені такі посади, зокрема: вогнезахисник; слюсар, зайнятий на обслуговуванні ремонтно-котельного устаткування; фарбувальник, складуву (робітнику склодувних майстерень); газозварник; електрозварник ручного зварювання; електрогазозварник.
Як свідчить довідка, яка уточнює особливий період роботи і умови праці необхідні для призначення пільгової пенсії №311 від 23.07.2019 позивач з 01.04.1994 по 05.08.1999 працював за професією електрозварника ручного зварювання на Житомирському заводі хімічного волокна повний робочий день та у зв'язку із неритмічним виробництвом відпрацював повні робочі дні по вихододням з 01.04.1994 по 05.08.1999, тобто 3 роки 11 місяців 25 днів, як вказано у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №47350/03.29 від 28.12.2019 (а.с.5).
Разом з тим, в матеріалах справи міститься довідка комунальної установи «Трудовий архів м.Житомира» Житомирської міської ради №01-29/721 від 16.09.2019, зі змісту якої слідує, що документи з кадрових питань (особового складу) приватного підприємства «Житомирвтормет», Закритого акціонерного товариства «Вінницявтормет», приватної фірми «Фелікс» на зберігання до Комунальної установи «Трудовий архів м.Житомира» не надходили та довідка архівного відділу Житомирської міської ради №01-16/36- від 16.09.2019 тотожного змісту (а.с.48, а.с.48, зворот).
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що відсутність в архівах документів з кадрових питань (особового складу) приватного підприємства «Житомирвтормет», Закритого акціонерного товариства «Вінницявтормет», приватної фірми «Фелікс», тобто підприємствах на яких працював позивач, не повинна покладати надмірного тягаря та обов'язку на позивача, оскільки відомості про трудовий стаж на вказаних підприємствах підтверджено записами трудової книжки.
З огляду на встановлені обставини та із врахуванням посад, які займав позивач, зокрема газорізальника та електрозварника виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, вразі необхідного стажу, дає право останньому на пенсію за віком на пільгових умовах.
Проте вищевказані періоди трудової діяльності, відповідач взагалі не розглядав, як страховий стаж, що дає підстави на зниження пенсійного віку із шкідливими і важкими умовами праці відповідно до Списку №2 до страхового стажу та не вказав підстави для незарахування такого стажу до пільгового, а лише вказав, що загальний страховий стаж позивача становить 33 роки 4 місяці 23 дні, з них пільговий стаж лише 3 роки 11 місяців 25 днів. Тобто відповідачем, враховано до пільгового стажу вибірково період роботи з 01.04.1994 до 05.08.1999 електрозварником ручного зварювання на Житомирському заводі хімічного волокна, що є порушенням прав ОСОБА_1 на соціальний захист.
Разом з тим, доказів у підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині вищевказаних періодів роботи) містять неправдиві або недостовірні відомості чи були предметом судового розгляду до суду не надано, при цьому слід врахувати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відтак, відповідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 вказаного Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши вищевикладене та з метою відновлення прав та інтересів позивача, та для ефективного захисту прав позивача за захистом яких останній звернувся, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог шляхом визнання відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначення пенсії №47350/03.29 від 28.12.2019 неправомірною та зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії №6673/1397 від 20.09.2019 з урахуванням висновків суду.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 840,80грн, який належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7,Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання відмови неправомірною, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 28.12.2019 щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії №6673/1397 від 20.09.2019 з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 23.03.2020.
Суддя О.В. Єфіменко