Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 березня 2020 р. Справа№200/13070/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі судового засідання Оганянц О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 254 від 09.10.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 254 від 09.10.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги позивачки обґрунтовані тим, що вона, маючи достатньо трудового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась 04.10.2019 року за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 254 від 09.10.2019 року, ОСОБА_1 було відмовлено в призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недостатністю пільгового стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, з підстав неврахування часу її трудової діяльності на ВАТ «Точмаш» з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року в якості гальваніка другого розряду цеху товарів народного споживання. Позивачка зазначає, що період її роботи на Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш», згодом перейменованого в ВАТ «Точмаш», яке знаходиться на тимчасово окупованій території України (м. Донецьк) не зараховано до пільгового стажу, оскільки, на думку відповідача, надана нею уточнююча довідка та копії наказів про атестацію робочих місць не підлягають реєстрації та виконанню, а за даними Державного реєстру застрахованих осіб (який в спірний період її роботи ще не було створено) відомості про спецстаж відсутні. В той же час, періоди її роботи на цій же посаді і на цьому ж підприємстві зараховано відповідачем як пільговий у період з 01.01.1998 року по 06.09.2000 року згідно даних про спецстаж, які містяться в Державному реєстрі застрахованих осіб. Надана позивачкою довідка про пільговий характер її роботи та копії наказів про атестацію не взяті до уваги відповідачем з підстав їх видачі на тимчасово окупованій території. Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні їй пільгової пенсії, позивачка просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні їй пенсії № 254 від 09.10.2019 року та зобов'язати відповідача повторно розглянути її заяву № 594 від 04.10.2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах з урахуванням зарахованого до її пільгового стажу періоду роботи на ВАТ «Точмаш» з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року в якості гальваніка другого розряду цеху товарів народного споживання.
Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що ОСОБА_1 звернулась 04.10.2019 року до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви нею була додана довідка про підтвердження наявного пільгового трудового стажу від 16.09.2019 року № 512, що видана підприємством, яке знаходиться на території, яка тимчасово непідконтрольна українській владі. Такі документи не підлягають реєстрації та виконанню відповідачем, саме тому період роботи позивачки з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року у ВАТ «Точмаш» не враховано до пільгового стажу ОСОБА_1 .
Період роботи позивачки з 01.01.1998 року по 06.09.2000 року зараховано до стажу роботи, оскільки стосовно цього періоду наявні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до наданих позивачкою документів на призначення пільгової пенсії її страховий стаж склав: 33 роки 6 днів, а пільговий стаж за Списком № 2 склав 2 роки 8 місяців 6 днів. У зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії. Тому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою від 11.11.2019 року Донецький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення № 254 від 09.10.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд справи суд вирішив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, призначив судове засідання на 11.12.2019 року об 11 годині 20 хвилин.
Розгляд адміністративної справи суд вирішив проводити за правилами загального позовного провадження, про що 11.12.2019 року суд прийняв відповідну ухвалу. Цією ж ухвалою суд замінив засідання по суті підготовчим засіданням та продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання призначив на 22.01.2020 року о 10 год. 15 хв.
Розгляд справи перенесено з 22.01.2020 року на 11.02.2020 року о 10 год 30 хв у зв'язку із перебуванням головуючої судді у справі на лікарняному.
Підготовче провадження у справі суд закрив ухвалою від 11.02.2020 року та призначив судовий розгляд справи по суті на 10.03.2020 року о 10 год 00 хв.
Позивачка, представник відповідача на судове засідання не з'явились, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлялись судом належним чином.
В матеріалах справи міститься клопотання позивачки про розгляд справи без її участі, яке заявлено нею одночасно із позовними вимогами. Також міститься клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника.
Згідно з частиною четвертою статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту серії НОМЕР_1 . Згідно паспортних даних позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10, 80-82, 117-118).
Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, позивачка звернулась 04.10.2019 року до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Поряд з іншими документами до заяви позивачкою було додано трудову книжку серії НОМЕР_2 (а.с. 43-44, 97-зв. бік а.с. 97).
За наслідком розгляду поданої заяви та доданих до неї документів 09.10.2019 року рішенням Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 254 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за нормами п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. У рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки складає 33 роки 6 днів; пільговий стаж за Списком № 2 складає 2 роки 8 місяців 6 днів (а.с. 13-14, 88-91, зв. бік а.с.121- а.с. 122).
Відповідно до записів у трудовій книжці позивачки, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 15-17, 45-47, 98-99) у спірний період, з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року, позивачка працювала на Донецькому виробничому об'єднанні «Точмаш» (з 15.03.1994 року перейменовано на Відкрите акціонерне товариство «Точмаш», наказ № 100 від 15.03.1994 року) на посаді гальваніка другого розряду цеху товарів народного споживання.
Довідкою Відкритого акціонерного товариства «Точмаш» № 512 від 16.09.2019 року «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» підтверджено наявний трудовий стаж позивачки в період її роботи з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року на ВАТ «Точмаш» на посаді гальваніка цеху товарів народного споживання, що передбачена Списком № 2 (а.с.18, 53, зв. бік. а.с. 102).
На Відкритому акціонерному товаристві «Точмаш», згідно наказу № 51 від 24.01.1995 року, затверджено результати проведення атестації робочих місць (а.с. 19, 64, 75). Згідно з додатком до зазначеного наказу посада «гальваніка» віднесена до Списку № 2 робочих місць, професій та посад працівників, яким підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством (зв. бік. а.с. 20, а.с. 67, зв. бік. а.с. 109).
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону, зокрема, жінкам - на один рік за кожні 2 роки такої роботи.
Як вбачається зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Суд зазначає, що вказані записи у трудовій книжці позивачки здійснені належним чином, засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, тобто, відповідають вимогам пунктів 2.2, 2.4 п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788-ХІІ та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для пільгового стажу є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Підтвердженням (доказом), що позивачка, у оскаржуваний період (який не зараховано відповідачем до пільгового стажу) працювала повний робочий день на підземних роботах - є записи в її трудовій книжці.
Водночас, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявна довідка ВАТ «Точмаш» № 512 від 16.09.2019 року «Про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», якою підтверджено наявний спірний трудовий стаж позивачки в період її роботи з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року на ВАТ «Точмаш» на посаді гальваніка цеху товарів народного споживання, що передбачена Списком № 2 .
Також суд звертає увагу на те, шо на ВАТ «Точмаш», згідно наказу від 24.01.1995 року № 51, проводилась атестація робочих місць. Згідно додатку до зазначеного наказу посада «гальваніка» віднесена до Списку № 2 робочих місць, професій та посад працівників, яким підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що Верховним Судом сформулювано правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 2 жовтня 2018 року (справа № 569/14531/16-а), суд проаналізував положення ст. 19 Конституції України, статей 3, 4, 9, 17, 18 Закону № 1207-VІІ, у розрізі міжнародних принципів, закладених у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії», в якому у 1971 році Міжнародний суд Організацій Об'єднаних Націй (далі - ООН) зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів», у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) згідно з якими: «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
Верховний Суд зазначив, що у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та ЄСПЛ, в контексті оцінки документів, виданих підприємствами, установами, закладами, що знаходяться на тимчасово не контрольованій українською владою території України, як доказів, оскільки неприйняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивачки на соціальний захист та гарантоване їй право на соціальне забезпечення в належному розмірі.
Трудовий стаж позивачкою набутий у період, коли м. Донецьк перебувало під контролем української влади, і підприємство, яке видало довідки позивачеві, також утворено відповідно до законодавства України.
Всі первинні документи, на підставі яких позивачка отримала право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивачку права на отримання пенсії, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивачка набула пільговий стаж роботи.
Тобто, відомості, які зафіксовані у вищевказаній довідці (а.с. 18, 53, зв. бік. а.с. 102), випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.
При цьому суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Суд наголошує, що згідно з практикою Європейського Суду з Прав Людини пенсія підпадає під захист ст. 1 Протоколу 1 (право власності). Зокрема, у своїй практиці ЄСПЛ інтерпретує поняття «майно» дуже широко, та зараховує до нього рухоме і нерухоме майно, а також майнові і немайнові інтереси. Неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що позбавлення особи майна є втручанням у право власності особи (зокрема, у справах Andrejeva v. Latvia (App. № 55707/00, § 77) Stummer v. Austria (App. № 37452/02, § 82), ЄСПЛ підтвердив, що принципи, які застосовуються у справах щодо порушення ст. 1 Протоколу 1, поширюються на пенсії). Якщо чинне законодавство держави передбачає пенсійні виплати, це повинно розглядатись як таке, що генерує майновий інтерес (Carson and Others v. the United Kingdom, App. № 42184/05, § 64, Lakicervic and others v. Monte).
У справі Muller v. Austria (App. 5879/72) на той час Європейська комісія з прав людини встановила, що коли особа робить обов'язкові внески до пенсійного фонду, в неї виникає право власності на частку цього фонду.
На підставі вищезазначеного суд доходить висновку щодо неправомірного відповідачем не зарахування періоду роботи позивачки з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року на ВАТ «Точмаш» на посаді гальваніка другого розряду цеху товарів народного споживання.
Також суд зауважує, що пунктом 4.7 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій № 22-1 від 25.11.2005 року передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі (за висновком органу Пенсійного фонду) необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Крім цього, згідно з ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до підприємства, на якому працювала позивачка, з метою отримання додаткових документів, або підтверджень тих чи інших обставин.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Проаналізувавши вказані обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.10.2019 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 на пільгових умовах за п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону 1058-IV не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та повного та об'єктивного розгляду поданих позивачем документів, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно, позовні вимоги позивачки в цій частині - підлягають задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування, зокрема, індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області неправомірно не зарахувало до пільгового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року під час вирішення питання щодо призначення їй пенсії.
На підставі викладеного, позовні вимоги позивачки в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути її заяву за № 594 від 04.10.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із зарахуванням спірного періоду, також підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачкою сплачено судовий збір в сумі 768, 40 грн. згідно квитанції від 04.11.2019 року (а.с.3).
Згідно з положеннями частини 1 статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 768, 40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки.
Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; зареєстрована за адресою: : АДРЕСА_1 ) до Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37544393, місцезнаходження: 86020, Донецька область, Ясинуватський район, смт. Очеретине, вул. Гідростроітелів, буд. 12) про визнання протиправним та скасування рішення № 254 від 09.10.2019 року, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 09.10.2019 року № 254 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Ясинуватське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.10.2019 року № 594 про призначення пенсії згідно з ч. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до її пільгового стажу період роботи на ВАТ «Точмаш» з 04.10.1989 року по 31.12.1997 року на посаді гальваніка другого розряду цеху товарів народного споживання.
Стягнути з Ясинуватського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 витрати позивачки, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі 768, 40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Повний текст рішення виготовлено та підписано 20.03.2020 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Голуб