Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 березня 2020 р. Справа№200/1664/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Купріян В.Ю. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, відповідно до якого просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 11 від 17.01.2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2, згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви № 122, поданої разом із додатками 15.01.2020 року та відмову врахувати пільговий стаж за Списком № 2 за періоди роботи з 26.06.1984 року по 03.09.1987 року, та з 04.09.1987 по 31.12.1991 року; зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно переглянути заяву № 122 від 15.01.2020 року, та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи у Локомотивному депо Ясинувата-Східне Донецької залізниці з 26.06.1984 по 03.09.1987 року, та з 04.09.1987 по 31.12.1991 року; зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду Донецької області у місячний строк подати звіт про виконання судового рішення, відповідно до ч. 1 статті 382 КАС України.
15.01.2020 року позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.7.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
17.01.2020 року відповідач на звернення позивача повідомив, що згідно наданих документів його загальний стаж складає 28 років 04 місяці 14 днів, стаж на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років складає 0 років 0 місяців 0 днів (за умови відображення спеціального стажу в індивідуальних відомостей про застраховану особу), стаж за Списком № 2, що суперечить вимогам чинного законодавства.
17.01.2020 року Торецьким об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області за наслідком розгляду заяви позивача прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України № 1058-IV та не зараховано як пільговий стаж за Списком №2 періоди роботи позивача з 26.06.1984 року по 03.09.1987 року, 04.09.1987 по 31.12.1991 в якості машиніста тепловозу в Локомотивному депо Ясинувата-Східне Донецької залізниці та не врахована довідка від 23.12.2019 року № 02/501, яка уточнює особливий характер роботи та умови праці необхідні для призначення пільгової пенсії.
Відтак, позивач вважає, що пільговий характер виконуваної ним в спірні періоди роботи в повній мірі підтверджений трудовою книжкою та наданими ним підтверджуючими документами, рішення Торецького об'єднаного Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області № 11 від 17.01.2020 року.
Ухвалою від 17 лютого 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 16 березня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11 березня 2020 року представник відповідача надав засобами електронного зв'язку через канцелярію суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позовних вимог.
13 березня 2020 року до суду надійшов оригінал відзиву відповідача.
Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України № НОМЕР_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
15.01.2020 року позивач звернувся до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області з заявою № 122 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відповідача № 11 від 17.01.2020 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах за відсутністю документально підтвердженого стажу у позивача на дату звернення за призначенням пенсії для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
До пільгового стажу відповідачем не зараховано страховий стаж роботи позивача в Локомотивному депо Ясинувата-Східне Донецької залізниці з 26.06.1984 року по 03.09.1987 року, 04.09.1987 року по 31.12.1991 року в якості машиніста тепловозу.
Позивачем надано до суду трудову книжку НОМЕР_2 від 05 травня 1980 року; довідку Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» так званої «ДНР» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №02/501 від 23.12.2019 року за періоди з 26.06.1984 року по 03.09.1987 року та з 04.09.2020 року по 31.12.1191 року (зазначено у довідці), в якій зазначено що у вказані періоди позивач працював в Локомотивному депо Ясинувата-Східне Донецької залізниці помічником машиніста тепловозу та машиністом тепловозу, також зазначено, що зазначені посади відносяться до посад, визначених Списком № 2, всього стаж роботи у вказаний період склав 08 років 08 місяців 10 днів; довідку Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» так званої «ДНР» про заробіток, який враховується при призначенні пенсії №1081 від 12.09.2019 року.
Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки згідно відомостей ЄДР місцезнаходження Локомотивного депо Ясинувата-Східне Донецької залізниці - м. Ясинувата, 1121 км., б. 10.
Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р, місто Ясинувата належить до населених пунктів, на території яких органи державної влади України тимчасово не виконують свої повноваження.
Відомості щодо наявного страхового стажу позивача підтверджуються трудовою книжкою НОМЕР_2 від 05 травня 1980 року.
Відтак, спірний період роботи позивача підтверджуються записами в трудовій книжці, зокрема:
-№ 10 від 26.06.1984 року, на підставі наказу №300 від 25.06.1984 року, прийнятий помічником машиніста тепловозу;
-№ 11 від 04.09.1987 року, на підставі наказу № 332 від 01.09.1987 року, переведений машиністом тепловозу;
-№ 12 від 05.03.1993 року, на підставі наказу № 68 від 05.03.1993 року, звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗПП України.
Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, обставини в частині не зарахування спірного періоду до пільгового стажу, визнаються відповідачем, та підтверджуються відповідними доказами, а тому не викликають у суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, що відповідно до ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства, є підставою для звільнення від доказування.
Надаючи правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3 Конституції України, відповідно, гарантує, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Офіційне тлумачення положення статті 1 Конституції України міститься у рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року, згідно якого Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї.
Відповідно до частин першої та другої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених робота.
Відповідно до п.3 Порядку застосування списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, який затверджений Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 2.3 п. 2 Інструкції про порядок ведення трудової книжки працівників, затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993, передбачено порядок заповнення трудової книжки. Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Статтею 44 Закону №1058-ІУ передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону №1058-1У встановлено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Водночас, суд зауважує, що за приписами наведеної норми Порядку, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.
Спірний період роботи позивача в повній мірі підтверджуються записами в трудовій книжці №№10-12.
Крім того, на підтвердження трудового стажу у вказаний період позивачем надано довідку Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» так званої «ДНР» про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії при відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №02/501 від 23.12.2019 року за періоди з 26.06.1984 року по 03.09.1987 року та з 04.09.2020 року по 31.12.1191 року (зазначено у довідці).
Щодо зазначення дати «31.12.1191», суд зазначає, що виходячи з контексту довідки, дата містить очевидну описку, при системному тлумаченні інформації викладеній в цій довідці вбачається, що правильною слід вважати дату «31.12.1991».
Також позивачем надано довідку Відокремленого підрозділу «Локомотивне депо Ясинувата» Державного підприємства «Донецька залізниця» так званої «ДНР» про заробіток, який враховується при призначенні пенсії №1081 від 12.09.2019 року.
За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.
Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Частиною 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Тобто, відповідно до наведених норм закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.
Трудовий стаж позивач набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем легітимної на той час влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до діючого на той час законодавства
Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи.
Тобто, відомості, які зафіксовані у довідці, випливають зі змісту документів, які були складені до тимчасової окупації території України.
При цьому, суд зазначає, що доказів щодо їх недостовірності відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
В даному випадку Позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності довідки, у зв'язку з наданням зазначеної довідки підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Othersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
За даних обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за неможливість проведення ним перевірки відомостей трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій легітимній меті (підтвердження пільгового характеру роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
Суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв'язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окупованій території України), а тому неможливість проведення перевірки правомірності видачі довідки не дає підстав для відмови у зарахуванні стажу роботи при його підтвердженні записами у трудовій книжці.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджено протиправність дій відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача періоду роботи позивача з 26.06.1984 року по 03.09.1987 року, 04.09.1987 по 31.12.1991 в якості помічника машиніста, машиніста тепловозу в Локомотивному депо Ясинувата-Східне Донецької залізниці.
Однак, суд зазначає, що він не наділений повноваженнями обчислювати дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи до пільгового чи страхового стажу та проведення перерахунку, оскільки перерахунок пенсії позивача є обумовленим Законом наслідком відновлення порушених прав позивача щодо незарахування спірного періоду до пільгового стажу.
Тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту свого порушеного права.
Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на те, що даний адміністративний позов позивачем було подано до суду виключно у зв'язку з діями відповідача, які судом визнано неправомірними, суд дійшов висновку щодо стягнення судових витрат з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк,вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 11 від 17.01.2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) пенсії за віком па пільгових умовах за Списком № 2, згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до заяви № 122, поданої разом із додатками 15.01.2020 року та відмову врахувати пільговий стаж за Списком № 2 за періоди роботи з 26.06.1984 року по 03.09.1987 року, та з 04.09.1987 по 31.12.1991року.
Зобов'язати Торецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) № 122 від 15.01.2020 року з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Торецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 22, ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 )суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Вступну та резолютивну частини складено та підписано 16 березня 2020 року
Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.М. Кониченко