23 березня 2020 року Справа № 160/729/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, щодо не призначення та не нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівнику податкової міліції ОСОБА_1 відповідно Податкового кодексу України та Закону України «Про міліцію»;
- зобов'язати Державну фіскальну службу України, Головне управління ДФС у Дніпропетровській області здійснити призначення, нарахування (розрахунок) та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку із захворюванням отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності у відповідності до вимог частини шостої статті 23 Закону України "Про міліцію".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 23.05.2019 року на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області №442-о його було звільнено у відставку з податкової міліції, відповідно п.65 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. 29.07.2019 року відповідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (серія 12 ААБ № 222751) позивачу встановлено III групу інвалідності, причина інвалідності: хвороба пов'язана з проходженням військової служби в органах податкової міліції. За наведених обставин вважає, що має право на призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівнику податкової міліції відповідно ст.356 Податкового кодексу України та Закону України «Про міліцію». Зауважив, що незважаючи на те, що 07 листопада 2015 року Закон України «Про міліцію»№ 565-ХІІ від 20.12.1990 року втратив чинність, збереження права на отримання грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію» у Порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про національну поліцію», передбачено п.15 розділу XI цього закону, відповідно до змін, внесених Законом України від 23.12.2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей». Окрім того, 21.10.2015 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України №850, частиною 2 якої визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 р. №707.
Позовна заява не відповідала вимогам ст. ст. 160,161 КАС України, тому ухвалою суду від 22.01.2020 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно клопотання від 23.01.2020р. вх.№5089/20.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
10.02.2020 року на адресу суду від представників відповідача-1 та відповідача-2 надійшли відзиви, в яких вони не погоджуються з адміністративним позовом та просять відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Представник відповідача-1 в обґрунтування відзиву зазначив, що до ДФС України від ГУ ДФС у Дніпропетровській області не надходило висновку щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 у відповідності до Порядку №850. Також, позивач будь-яких доказів звернення до ДФС України не надав та відповіді ДФС України щодо розгляду висновку щодо виплати грошової допомоги. Враховуючи вищезазначене, у ДФС України у зв'язку з не отриманням згідно Порядку листа (висновку щодо виплати грошової допомоги ОСОБА_1 ) від ГУ ДФС у Дніпропетровській області в силу приписів пункту 9 Порядку №850, не виникло обов'язку по прийняттю рішення про призначення або відмови у призначенні грошової допомоги, а тому визнання протиправними дій та зобов'язання ДФС України призначити та виплатити ОСОБА_1 є передчасним, а відповідно вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Представник відповідача-2 в обґрунтування відзиву зазначив, що оскільки позивачу була встановлена інвалідність з 18.07.2019 року, тобто після набрання чинності Закону України від 13 лютого 2015 року №208-ХІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» дія Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 на нього не поширюється.
Також 10.02.2020 року від представника відповідача-2 до суду надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.
11 березня 2020 року від ДФС України надійшов відзив, в якому відповідач - 1 не визнає позовні вимоги та зазначає, що ІІІ група інвалідності позивачу була встановлена після набрання чинності Закону України від 13 лютого 2015 року №208-ХІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» дія Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 на нього не поширюється. Крім того, звертає увагу, що призначення одноразової грошової допомоги є дискреційними повноваженнями відповідача.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на службі в податковій міліції з 05.06.1997 року, 12.06.2009 року звільнений з органів податкової міліції, з 21.09.2016 року знов прийнятий на службу в податкову міліцію, останнє місце служби та посада: старший оперуповноважений з особливо важливих справ відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.05.2019 року №442-о, на підставі свідоцтва про хворобу №4 від 23.05.2019 року військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України в Дніпропетровській області» ОСОБА_1 був звільнений зі служби у податковій міліції в запас Збройних Сил за п.64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114.
У свідоцтві про хворобу №4 від 23.05.2019 року військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України в Дніпропетровській області» вказано, що захворювання пов'язане з проходженням військової служби.
Згідно Довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ №222751 від 22.07.2019 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності з 18.07.2019 р., причина інвалідності - захворювання, пов'язане з проходженням військової служби.
10.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області із заявою, в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що йому встановлена інвалідність (3 група), яка настала в період проходження служби в податковій міліції ГУ ДФС у Дніпропетровській області.
Листом ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 30.10.2019 року, посилаючись на п.2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850, повідомило позивача, що у зв'язку із встановленням йому інвалідності з 18.07.2019 року, тобто після набрання чинності Закону України від 13 лютого 2015 року №208-ХІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» дія Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 на нього не поширюється.
Не погоджуючись з такими висновками ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивач звернувся до суду з цим позовом, з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 356 Податкового кодексу України держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20 - 23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII (далі - Закон України «Про міліцію», Закон № 565-XII), в останній чинній редакції, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Закон України «Про міліцію» втратив чинність 07 листопада 2015 року у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII.
Згідно з п. 15 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.
Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
На виконання вимог статті 23 Закону України «Про міліцію», постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника (далі - Порядок № 850).
За приписами п.2 Преамбули до Порядку №850 особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції» мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707.
Як свідчать встановлені обставини справи за результатом розгляду поданих позивачем документів, Головним управління ДФС у Дніпропетровській області було сформовано лист від 30.10.2019 року, яким позивачу повідомлено, що оскільки інвалідність йому була встановлена з 18.07.2019 року, тобто після набрання чинності Закону України від 13.02.2015 року №208-ХІІІ «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», дія Порядку №707 на останнього не поширюється.
Як вбачається з матеріалів справи, ІII групу інвалідності позивачу встановлено з 18.07.2019 року, тобто після набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року № 208-VIII.
Відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло у 2019 році, а тому за ним, як за колишнім працівником податкової міліції, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, передбачених Законом №565-XII та Порядку № 850.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 20.05.2019 року у справі №405/704/17 і враховується судом, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Посилання відповідача на втрату чинності Законом України «Про міліцію», внаслідок прийняття Закону України «Про Національну поліцію» та у зв'язку з цим, відсутністю у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, суд вважає безпідставними, оскільки за правилами пункту 15 Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Отже, одноразова грошова допомога позивачу повинна бути призначена на умовах, передбачених Законом №565-XII та Порядком № 850.
Відповідно до п.2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги, є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п.3 Порядку № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.
Відповідно до п.п. 7-9 Порядку № 850, працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
З огляду на вищевикладені норми, суд прийшов до висновку, що Головне управління ДФС у Дніпропетровській області отримавши заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги, було зобов'язано скласти висновок щодо виплати такої допомоги та направити його до ДФС України для прийняття відповідного рішення.
Не вчинивши зазначені дії, вказаний відповідач фактично вирішив віднесене до іншого органу питання про наявність чи відсутність підстав для проведення позивачу виплати одноразової грошової допомоги, чим порушив права позивача та допустив протиправну бездіяльність.
Також, оскільки Головним управлінням ДФС України у Дніпропетровській області не було складено та направлено до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги, то у ДФС України, в силу приписів п. 9 Порядку №850, не виникло обов'язку по прийняттю рішення про призначення або у відмови у призначенні грошової допомоги, а тому вимоги позивача щодо визнання протиправними дій та зобов'язання Державної фіскальної служби України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу є передчасним, а відповідно вказані вимоги задоволенню не підлягають.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи, суд вважає, що з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною бездіяльності ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо ненадання висновку про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та зобов'язання ГУ ДФС у Дніпропетровській області надати до Державної фіскальної служби України відповідний висновок.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем-2 не доведено правомірності допущеної бездіяльності щодо ненадання до Державної фіскальної служби України висновку про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, а тому адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов'язання надати відповідний висновок.
При цьому, позовні вимоги, які були заявлені до Державної фіскальної служби України є передчасними, а тому задоволенню не підлягають.
За викладених обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1/2 від 840,80 грн. (суми, що підлягала сплаті за звернення до суду з цим адміністративним позовом) = 420,40 грн.
Також судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 900,00 грн., тобто у розмірі більшому, ніж встановлено законом.
Згідно приписів п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи відсутність клопотання позивача про повернення переплаченої суми судового збору, підстави для її повернення відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, вул. Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо ненадання висновку до Державної фіскальної служби України про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності, відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію».
Зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області подати до Державної фіскальної служби України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із захворюванням, отриманим під час виконання службових обов'язків, що призвело до встановлення III групи інвалідності, відповідно до ст.356 Податкового кодексу України та ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію».
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 23.03.2020р.
Суддя О.М. Неклеса