Україна
Донецький окружний адміністративний суд
16 березня 2020 р. Справа№200/2/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в якій (враховуючі уточнення) просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області, яка полягає у відмові у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, яка призначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, призначену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі уточненої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.10.2019 року № 22/6-665.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що у жовтні - листопаді 2019 року звертався до відповідача із проханням перерахувати пенсію за вислугу років, у зв'язку з тим, що раніше видана довідка, відповідно до якої Позивачу була нарахована пенсія є недостовірною, а саме: у первинній довідці зазначена помилкова посада-оперуповноважений, замість належної - начальник Тельманівського РВВС УВС Донецької області.
У довідці № 85/8738 від 23.11.2018 року, яка була видана Управлінням МВС України в Житомирській області, для перерахунку пенсійного забезпечення Позивача згідно Постанови КМУ № 988 від 11.11.2015 року «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», були неправильно зазначені дані.
У відповіді від 19.11.2019 Відповідач повідомив про те, що довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.10.2019 року № 22/6-665, в якій уточнено посаду Позивача і розмірі грошового забезпечення була отримана, але водночас законодавчого врегулювання питання щодо перерахунку пенсії у зв'язку з надходженням уточнюючої довідки про розмір грошового забезпечення відсутнє.
28.01.2020 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволені позову з посиланням на відсутність законодавчих положень, що встановлюють обов'язку пенсійного фонду перераховувати пенсію у зв'язку з надходженням вірної довідки.
16.02.2020 року позивач надав відповідь на відзив, в якому наполягав на задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених в позовній заяві.
Ухвалою суду від 08.01.2020 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до прийняття рішення по суті. Прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Призначено засідання по справі.
Ухвалою суду від 13.02.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року продовжено розгляд справи з 19.02.2020 року.
Позивач та представник відповідача до судового засідання не з'явилися, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали.
Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи наведене вище суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача.
Дослідивши докази, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ в Головному управлінні Пенсійного Фонду України Донецької області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011).
Згідно матеріалів пенсійної справи, при визначенні розміру пенсії позивача, відповідачем була врахована довідка № 85/8738, згідно з якою посада позивача - оперуповноважений.
Листом Департаменту персоналу, організації освітньої та наукової діяльності від 24.10.2019 року № 22/6-6087, що скерований у тому числі на адресу відповідача, зазначено про необхідність врахування нової довідки для вірного обчислення розміру пенсії позивача. До листа долучена довідка № 22/6-665 від 21.10.2019 року про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), згідно з якою посада ОСОБА_1 на день звільнення - начальник Тельманівського РВВС УВС Донецької області.
Заявою від 24.10.2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням нової довідки.
Листом відповідача від 09.11.2019 року № ВЕБ-05001-В - С -19-034034 повідомлено, що законодавчого врегулювання питання щодо перерахунку пенсії у зв'язку з надходженням уточнюючої довідки про розмір грошового забезпечення відсутні.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Єдиним нормативним актом, що відповідно до вимог Конституції України регулює питання пенсійного забезпечення громадян України є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон). Згідно його статті 4 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Також, згідно статті 5 цього Закону, виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. Статтею 7 Закону визначені принципи, за якими здійснюється державне пенсійне страхування. До них віднесені зокрема: законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; рівноправність застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат; державних гарантій реалізації застрахованими особами
своїх прав, передбачених цим Законом; гласності, прозорості та доступності діяльності Пенсійного фонду; обов'язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом.
Статтею 47 Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством. Отже, ігноруючи право Позивача на щомісячне отримання пенсії, не вживаючи встановлених Законом дій щодо нарахування та перерахування пенсії на належний та визначений мною рахунок, Відповідач вчинив бездіяльність, яка є протиправною. Тим самим зазначеним нормативним актом звужуються та обмежуються права громадянина, що не відповідає принципам пенсійного законодавства та Конституції України.
Відповідно до положень статі 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Стаття 64, якою передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Так, статтею 24 встановлюється рівність конституційних прав і свобод усіх громадян, та неможливість їх обмеження за будь-якими ознаками. За їх змістом не може бути обмежено право громадян на отримання пенсій та інших соціальних виплат у залежності від місця їх проживання та перебування. Якщо Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами, що встановлено статтею 25, то тим більш така гарантія поширюється на громадян, що мешкають на її території.
Стаття 33, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Для визнання того, що Відповідачем порушуються основоположні права та свободи людини слід також врахувати й практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Слушними для правильного вирішення питання по суті повинні стати рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» та «Ілашку та інші проти Молдови та Росії».
Зокрема, у першому слід звертатися до пункту 53, яким зазначено, що «підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати...» У пункті 54 цього ж рішення ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП).
Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. У пункті 333 цього рішення ЄСПЛ зазначив: «Суд вважає, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Воно повинно усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією».
Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, б. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України Донецької області, яка полягає у відмові у здійсненні перерахунку пенсії за вислугу років, яка призначена ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України Донецької області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, призначену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі уточненої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) від 21.10.2019 року № 22/6-665.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Вступна та резолютивна частина рішення складена в нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 16.03.2020 року.
Повний текст рішення складено протягом п'яти днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя В.В. Стойка