17 березня 2020 р. Справа № 160/2775/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання протиправним та скасування рішення, -
12.03.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 539 від 05.12.2019 Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про відібрання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю.
За приписами ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Предметом позову у даній справі є рішення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, № 509 від 05.12.2019 «Про відібрання дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю».
При цьому, зі змісту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із незгодою ОСОБА_1 із рішенням відповідача про відібрання у неї дітей, що, на думку останньої, порушує її батьківські права.
Правовий статус органів опіки та піклування, їх завдання та функції визначено, зокрема, главою 6 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), главою 19 Сімейного кодексу України (далі - СК України), Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 за № 866 (далі - Порядок № 866).
За приписами пункту 3 Порядку № 866, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад, у тому числі об'єднаних територіальних громад (далі - органи опіки та піклування), які провадять діяльність із соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі забезпечення їх права на виховання у сім'ї, надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій і збройних конфліктів, влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Відповідно до п. 8 Порядку № 866 та ст. 170 СК України, у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків служба у справах дітей подає голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади відповідне клопотання. Після надходження клопотання голова чи інша уповноважена особа районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади протягом одного дня розглядає порушене питання та приймає відповідне рішення.
З огляду на вищенаведене, рішення державних адміністрацій районів, районних державних адміністрацій у місті Києві та Севастополі, виконавчих комітетів районних у містах, сільських, селищних рад про встановлення опіки та піклування над дітьми стосується відносин, що регулюються цивільним (глава 6 ЦК України) та сімейним (глава 19 СК України) законодавством, і не належать до сфери публічно-правових відносин.
Відповідно, вимоги про визнання таких рішень незаконними або визнання незаконними дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб є спорами про захист приватних прав і інтересів і відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Незгода з рішенням органу опіки та піклування, є позовом з метою захисту приватного інтересу та визначення обсягу прав і обов'язків матері щодо участі у вихованні дитини.
Таким чином, оскаржуване рішення, не є рішенням суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, оскільки регулюють питання сімейних правовідносин, тому спірні правовідносини є цивільно-правовими.
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2018 у справі № 500/6325/17 та від 04.07.2018 у справі № 496/4271/16-а.
Враховуючи викладене та наведені норми закону, суд дійшов висновку, що вказані спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З урахуванням наведеного, суддя вважає, що у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання протиправним та скасування рішення, слід відмовити.
Керуючись статтями 170, 243, 248 КАС України, суд,-
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі № 160/2775/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачеві.
Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення таких справ віднесено до юрисдикції відповідного місцевого загального суду, в порядку цивільного судочинства.
Повідомити позивача, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя А. Ю. Рищенко