м. Вінниця
13 березня 2020 р. Справа № 120/21/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,
розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Вінницького міського суду Вінницької області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Державна судова адміністрація України.
про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Вінницького міського суду Вінницької області, за участю третіх осіб на стороні відповідача: територіального управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Державної судової адміністрації України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначила, що 27.11.2019 року вона звернулася до Вінницького міського суду із заявою про зарахування їй до стажу державної служби час роботи на посаді стажиста судді в Староміському районному суді м. Вінниці. За результатами розгляду цієї заяви Відповідачем була надана відповідь від 11.01.2020 року №02-01/5/2020 про відмову у її задоволені. Мотивуючи таку відмову, Вінницький міський суд зазначив, що оскільки штатним розписом місцевих загальних судів Вінницької області посада стажиста судді не була передбачена, то і підстави для зарахування до стажу державної служби час роботи на посаді стажиста судді відсутні.
Позивач вважаючи, що така відмова Вінницького міського суду є неправомірною, звернулась до суду з даним адміністративним позовом, у якому просить суд зобов'язати Вінницький міський суд Вінницької області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період її роботи стажистом судді Староміського районного суду м. Вінниці з 01.08.1996 року по 02.11.2019 року.
Ухвалою від 13.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд цієї справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Також, зазначеною ухвалою суду, встановлено сторонам строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
У встановлений судом строк, 30.01.2020 року, від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що враховуючи відсутність єдиної позиції в судовій практиці, Вінницький міський суд Вінницької області повністю покладається на думку суду при розгляді адміністративної справи за цим позовом. Додатково зазначає, що перед наданням відмови у задоволенні заяви про зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби час роботи на посаді стажиста в Староміському районному суді м. Вінниці, Вінницьким міським судом Вінницької області здійснено низку запитів щодо отримання інформації для належного розгляду заяви ОСОБА_1 , однак така інформація в уповноважених органів відсутня. Відтак, Відповідач вважає, що при розгляді заяви про зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби час роботи на посаді стажиста в Староміському районному суді м. Вінниці, діяв у межах та в спосіб передбачений законодавством.
Треті особи ухвалу суду від 13.01.20 не виконали, пояснень, доказів суду не надали, хоча належним чином були повідомлені про розгляд судом даного позову.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що після закінчення Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого, наказом начальника управління юстиції у Вінницькій області №124-к від 09.08.1996 року ОСОБА_1 прийнята на посаду стажиста судді Староміського районного суду м. Вінниці.
Відповідно до наказу голови Староміського районного суду м. Вінниці №123-к від 12.11.1999 року ОСОБА_1 призначена на посаду судді Староміського районного суду.
27.11.2019 року до Вінницького міського суду Вінницької області звернулася суддя ОСОБА_1 щодо зарахування їй до стажу роботи на посаді судді, що дає право на одержання доплати до посадового окладу за вислугою років, стажу роботи на посаді стажиста судді Староміського районного суду м. Вінниці.
За результатами розгляду вказаного звернення ОСОБА_1 надано відповідь від 11.01.2020 року №02-01/5/2020, якою у задоволені її заяви було відмовлено.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керувався наступним.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 137 цього Закону визначено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Так, на день призначення позивача на посаду судді (02.11.1999 року) діяв Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (втратив чинність на підставі Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI).
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 43 цього Закону до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Враховуючи зміст положень абзацу 4 пункту 34 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, стаж роботи судді ОСОБА_1 , призначеної на посаду до набрання чинності цим Законом, має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день її призначення - 02.11.1999 року, тобто, відповідно до Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ та Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 №584/95.
Відтак, суд зауважує, що нормами чинного на час призначення Позивачки на посаду судді законодавства (а саме: Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-ХІІ та Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 №584/95) не передбачено зарахування роботи на посаді стажиста судді до стажу роботи, що дає право судді на відставку.
Дана позиція узгоджується з рішенням Верховного суду від 11 червня 2018 року в адміністративній справі №9901/548/18.
Окрім цього, визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті встановлено Законом України "Про державну службу" №3723 (далі - Закон № 3723).
Відповідно до ст. 1 Закону № 3723 державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Згідно до ст. 2 зазначеного Закону посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Порядком обчислення державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок), визначений перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, однак посади стажиста судді у згаданому Переліку не передбачено.
Відсутня посада стажиста судді і у розпорядженні Кабінету Міністрів України від 24.02.2003 № 88 "Про віднесення посад працівників апарату суддів загальної юрисдикції до відповідних категорій посад державних службовців".
Пунктами 2, 4 Порядку визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 3акону № 3723, а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання та інших. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Відповідно до п. 4.3 Положення про управління Державної служби Головного управління державної служби у Вінницькій області, затвердженого наказом Головдержслужби України від 17.09.2009 року №250, на вказаний орган покладено повноваження щодо надання роз'яснень про застосування законодавства з питань державної служби та служби в органах місцевого самоврядування.
Листом управління державної служби Головного управління Державної служби у Вінницькій області від 02.02.2012 № 8-33/2012 роз'яснено, що період роботи на посаді стажиста народного суду може бути зарахованим до стажу державної служби за умови, якщо ця посада відноситься до посад керівних працівників і спеціалістів і була передбачена штатним розписом суду.
У даному випадку, судом встановлено, що штатними розписами місцевих загальних судів Вінницької області посада стажиста суддів взагалі не була передбачена, як і не існувало такої посади в штатних розписах судів до 2000 року.
Таким чином, із аналізу вищезазначеного слідує, що посада стажиста судді на законодавчому рівні передбаченою не була, а виконання ОСОБА_1 у період стажування обов'язків покладених на секретаря судового засідання чи іншого працівника апарату суду, на які вона посилається у позовній заяві, не дають підстав для висновку про те, що вона була державним службовцем, а свідчить лише про виконання нею певних завдань зі стажування, покладених керівником стажування.
Таким чином, враховуючи, що жодним нормативно - правовим актом не передбачено включення посади "стажист судді" до переліку посад, робота на яких включається до стажу державної служби, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу державної служби час роботи Позивачки на посаді стажиста судді за період з 01.08.1996 року по 01.11.1999 року в Староміському районному суді м. Вінниці.
Відповідно до вимог ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою ст. 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
У відповідності до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.
Статтею 242 КАС України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Серявін та інші проти України" №4909/04 від 10.02.2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Вінницького міського суду Вінницької області, треті особи що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: територіальне управління Державної судової адміністрації України в Вінницькій області, Державна судова адміністрація України про визнання відмови неправомірною та зобов'язання вчинити дії щодо зарахування стажу роботи на посаді судді стаж роботи на посаді стажиста судді Староміського районного суду м. Вінниці відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 тел. НОМЕР_2 )
Відповідач - Вінницький міський суд Вінницької області (м. Вінниця, вул. Грушевського, 17, 21050 код ЄДРПОУ 38328720 тел. (0432) 67-36-21)
Треті особи:
1. Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Р.Скалецького, 17, 21018 код ЄДРПОУ-26286152 тел. 0432-52-47-05)
2. Державна судова адміністрація України (м. Київ, вул. Липська, 18/5, 01601, код ЄДРПОУ-26255795 тел. 277-76-86)
Суддя підпис Крапівницька Н. Л.
згідно з оригіналом Суддя:
Секретар: