14 січня 2020 року Справа № 160/10626/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа-1: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки; третя особа-2: Амур-Нижньодніпровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про скасування рішення та стягнення коштів, -
30 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа-1: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, третя особа-2: Амур-Нижньодніпровський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якій просить:
- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат від 11.05.2019 року №55 щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Міністерства оборони України різницю у розмірі одноразової допомоги по другій групі інвалідності, яка складає на 1 липня 2019 року 580800,00 гривень у сумі 340800,00 гривень;
- стягнути з Міністерства оборони України моральну шкоду у розмірі 680000,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 13.05.2014 р. по 20.05.2015 р. проходив військову службу у лавах ЗСУ. 20.08.2014 р. в результаті мінно-вибухової травми позивачу спричинено контузію, внаслідок чого він одержав IIІ групу інвалідності. В липні 2017 року ОСОБА_1 отримав одноразову грошову допомогу в сумі 240 000,00 грн. З 01.03.2019 р. ОСОБА_1 отримав II групу інвалідності у зв'язку з отриманими захворюваннями. Позивач звернувся до Міністерства оборони України з проханням виплатити йому одноразову допомогу у зв'язку з отриманням II групи інвалідності в розмірі 340800,00 грн., оскільки розмір одноразової допомоги по II групі інвалідності складає 580800,00 грн. і відрізняється від сплати одноразової допомоги в розмірі 240000,00 грн., яка була виплачена з наданням ІІІ групи інвалідності. Однак, протоколом засідання комісії Міністерства оборони України від 11.05.2019 р. № 55 позивачу було відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності. Позивач не погоджується з таким рішенням комісії Міністерства оборони України, що й стало підставою для звернення до суду. Окрім наведеного, позивач вважає, що йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 680 000,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10626/19. Призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
02.12.2019 р. представником Міністерства оборони України подано до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що позивачу було первинно встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини. При повторному огляді 13.03.2019 року позивачу було змінено групу інвалідності з III на II внаслідок захворювання, пов'язаного з захистом Батьківщини. Таким чином, позивачу від первинного встановлення інвалідності значно більше ніж через 2 роки було змінено групу інвалідності - з III на II. Тобто, вирішальне значення для вирішення спору має дата первинного встановлення інвалідності та час до повторного огляду, під час якого змінено (підвищено) групу інвалідності. Таким чином, оскільки різниця між датами встановлення позивачу інвалідності складає значно більше ніж 2 роки, права на виплату одноразової грошової допомоги позивач немає. Щодо відшкодування моральної шкоди, відповідач зазначає, що позивачем не обґрунтовано в чому саме полягає ця шкода, не доведено факту завдання немайнових витрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача.
04.12.2019 р. військовим комісаром Амур-Нижньодніпровського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки подані до канцелярії суду письмові пояснення на адміністративний позов, в яких третя особа заперечила проти позову та зазначила, що у зв'язку з тим, що між первинною втратою працездатності та черговим оглядом МСЕК, яким позивачу встановлено II групу інвалідності, пройшло більше двох років, підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає, відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в даному випадку є правомірною. Щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 680 000,00 грн. зазначено про те, що позивачем не обґрунтовано, в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача. Окрім того, позивачем належним чином не обґрунтовано розміру відшкодування моральної шкоди у розмірі 680000,00 гривень, лише зазначено, що така суму, на його думку, є адекватним грошовим виміром.
28.12.2019 р. позивачем подано до канцелярії суду відповідь на письмові пояснення, в якій зазначено, що отримання позивачем другої групи інвалідності у термін 2 роки виникло у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я під час проходження лікарських оглядів, необхідних для проходження МСЕК. Позивач був госпіталізований у кризовому стані до КП «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни", де проходив лікування з 06.02.2019 року до 26.02.2019 року. Окрім цього, зазначено, що третя особа - Амур-Нижньодніпровський РТЦК та СП м. Дніпро, допустив порушення у частині процедури розгляду такого роду звернень, тобто не повідомив ОСОБА_1 про відповідь Міністерства оборони по його заяві. Так, вищезазначена відповідь з протоколом надійшла до Амур-Нижньодніпровський РТЦК та СП м. Дніпро 10 червня 2019 року, про існування такої відповіді позивач дізнався 18 липня 2019 року, а на руки отримав її 22 липня 2019 року, про отримання розписався у книзі отримання кореспонденції, був вражений такою відповіддю і текстом протоколу, у зв'язку з чим стан здоров'я ОСОБА_1 значно погіршився, і він потрапив у лікарню, де знаходився до 02.09.2019 року.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у лавах ЗСУ з 13.05.2014 р. по 20.05.2015 р.
Відповідно до копії посвідчення серії УБД, виданого 17.03.2016 р., ОСОБА_1 є особою, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Згідно з випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА №721570 під час первинного огляду позивачу з 06.02.2017 р. встановлено ІІІ групу інвалідності, спричинену внаслідок мінно-вибухової травми, що призвела до контузії, захворювання пов'язане із захистом Батьківщини.
Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ №222009, позивачу з 01.03.2019 р. встановлено ІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане із захистом Батьківщини.
Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 13.03.2019 р., ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
У зв'язку з отриманням інвалідності ІІІ групи позивач у липні 2017 року отримав одноразову грошову допомогу в сумі 240 000,00 грн., що підтверджується копією виписки по картці позивача.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із проханням виплати йому одноразової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення та захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Відповідно до Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11 травня 2019 р. №55, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки ОСОБА_1 ІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ІІІ групи інвалідності. Зазначено, що допомога у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності виплачена в сумі 240000,00 грн.
Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, що й стало підставою для звернення до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011).
Частиною 1 статті 16 Закону №2011 (в редакції на момент встановлення інвалідності вперше) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 16 Закону №2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з п. «б» ч. 1 статті 16-2 Закону №2011 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Частинами 2, 4 ст.16-3 Закону №2011 (в редакції, чинній на час первинного встановлення групи інвалідності) передбачено, що у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам. Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
З аналізу наведених норм Закону вбачається, що законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності, проте при зміні групи інвалідності протягом двох років з моменту її первинного встановлення.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 06.02.2017 р. встановлено ІІІ групу інвалідності, а 01.03.2019 р. - ІІ групу інвалідності, тобто через 2 роки 3 тижні.
Що стосується дотримання дворічного строку, то з матеріалів справи вбачається, що позивач з 06.02.2019 р. по 26.02.2019 р. перебував на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КЗ «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка із медичної картки стаціонарного хворого №405.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_1 не міг відвідати МСЕК у зв'язку із погіршенням свого стану здоров'я та перебування в стаціонарі на лікуванні, суд доходить висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Приймаючи рішення по справі, суд також враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Щодо позовної вимоги про стягнення з Міністерства оборони України моральної шкоди у розмірі 680000,00 гривень, суд вважає за потрібне зазначити про таке.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів настання втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача.
Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 680000,00 грн.
Водночас, суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 680000,00 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Частиною 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
У зв'язку із звільненням позивача від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, від 11.05.2019 року №55 щодо відмови у виплаті додаткової одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Міністерства оборони України різницю у розмірі одноразової допомоги по другій групі інвалідності у сумі 340800,00 гривень (триста сорок тисяч вісімсот гривень нуль копійок).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.М. Олійник