"06" квітня 2010 р.Справа № 11/15/10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тофана В.М.,
суддів: Журавльова О.О., Михайлова М.В.,
при секретарі судового засідання Горлачові Ю.Г.,
за участю представників сторін:
від позивача -не з'явився, належним чином повідомлений,
від відповідача -не з'явився, належним чином повідомлений,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївбудмеханізація”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 23 лютого 2010 року
у справі № 11/15/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ранг”, м. Миколаїв
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Миколаївбудмеханізація”, м.Миколаїв
про стягнення 145243,52 грн.
встановив:
Апелянт (відповідач) належним чином повідомлений про час та місце розгляду його скарги, про що свідчить поштове повідомлення, але не повідомив суд апеляційної інстанції про причини неявки його представника в судове засідання, а матеріали справи дають можливість розглянути справу за апеляційною скаргою у відсутності представника апелянта.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Ранг” (далі-позивач) звернулось у місцевий господарський суд Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Миколаївбудмеханізація” про стягнення з останнього 145243,52 грн. заборгованості за поставлені паливно-мастильні матеріали по договорам поставки від 02.01.2009р. №3066 і від 03.01.2008р. №2683-77, яка визнана відповідачем у відповіді від 07.12.2009р. на претензію позивача від 24.11.2009р.
Відповідач відзиву на позов зі своїми запереченнями суду не надав і свого представника в судове засідання не забезпечив, не дивлячись на отримання ухвали суду про день і час розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення (а.с.24).
Рішенням місцевого господарського суду від 23.02.2010р. позов задоволено у повному обсязі з огляду на його обґрунтованість.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржене рішення суду змінити, оскільки його заборгованість, як вважає апелянт, складала на момент прийняття судового рішення 144443,46 грн., а тому суд постановив рішення з порушенням норм процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач посилається на неотримання від відповідача апеляційної скарги і акту звірки, а також вважає її безпідставною, оскільки оскарженим рішенням суду з відповідача стягнута визнана ним сума -145243,52 грн., а щодо зменшення вказаної суми між ними не було домовленості.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем і відповідачем укладені договори №2683-77 від 03.01.2008р. і №3066 від 02.01.2009р. на поставку паливно-мастильних матеріалів, які на даний час є діючими, оскільки згідно пунктів 13.1, 13.2 договору від 03.01.2008р. і пунктів 12.1, 12.2 договору від 02.01.2009р. повідомлень про припинення цих договорів поставки жодної із сторін не надходило.
Згідно укладених договорів поставки Постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначеними цими договорами, поставити паливно-мастильні матеріали Покупцю (відповідачу), а останній зобов'язується прийняти та оплатити ці матеріали шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника на протязі п'яти банківських днів з дня отримання товару.
Грошове зобов'язання Покупця (відповідача) вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (позивача).
На виконання умов укладених з відповідачем договорів поставки позивач поставив йому паливно-мастильні матеріали, що підтверджується видатковими накладними і довіреностями, виданими відповідачем на отримання цих матеріалів, а також підвтерджуються відповіддю відповідача на претензію позивача про необхідність сплати заборгованості за отриманий товар по видатковим накладним. В цій відповіді на претензію позивача відповідач визнав свою заборгованість за отримані паливно-мастильні матеріали в сумі 145243,52 грн., яку зобов'язався погасити на протязі грудня 2009 року по червень 2010 року (а.с.22).
Але ні на день подання позову до господарського суду і ні під час розгляду справи в суді, а також на день подання відповідачем апеляційної скарги і на день її розгляду в апеляційній інстанції відповідач не вжив заходів по погашенню заборгованості навіть по графіку, що був визначений ним у відповіді на претензію, згідно якому він повинен був перерахувати позивачу з грудня 2009 року по березень 2010 року (період розгляду справи в судах) 60000 грн.
Як передбачено ч.4 ст.193 сторона по договору має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором.
В даному випадку прийняття зобов'язання частинами укладеними між сторонами договорами не передбачено.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу (ЦК) України договір є обов'язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу (ГК) України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач, як вбачається із матеріалів справи, не виконав свої зобов'язання по укладеним договорам поставки з позивачем по розрахунку за поставлені паливно-мастильні матеріали, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача визнану останнім суму заборгованості -145243,52 грн., виходячи із фактичних матеріалів справи, про що було зазначено вище.
Що стосується посилання відповідача в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело, на думку апелянта, до неповного і необ'єктивного розгляду справи і, що за даними відповідача станом на 23.03.2010р. (саме така дата вказана в апеляційній скарзі) його заборгованість перед позивачем складала 144443,46 грн. з наданням при цьому до апеляційної скарги акту звірки станом на 22.02.2010р., то такі посилання не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги з огляду на таке.
Суд першої інстанції в ухвалі від 01.02.2010р. про порушення провадження по цій справі і призначаючи її до розгляду на 23.02.2010р., зобов'язував відповідача (ВАТ „Миколаївбудмеханізація”) надати відзив на позовну заяву ТОВ „Ранг” з обґрунтуванням своїх заперечень проти позову, але таких заперечень на позовну заяву на день розгляду справи відповідач суду не надав, не дивлячись на те, що зазначена ухвала суду була ним отримана 09.02.2010р., про що свідчить поштове повідомлення (а.с.24).
Акт звірки розрахунків, який складений відповідачем (апелянтом) станом на 22.02.2010р. і на який він посилається в апеляційній скарзі, є одностороннім, оскільки не підписаний представником позивача і не скріплений печаткою останнього. Цей акт звірки відповідач міг підписати у позивача без вказівок суду першої інстанції, який розглядав справу, і надати його суду під час розгляду справи.
Крім того, сальдо в сумі 144443,46 грн., яка зазначена в цьому акті, відповідач не підтвердив відповідними документами, а тому вказаний акт звірки розрахунків не може бути належним доказом по справі у відповідності зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України.
При таких обставинах відсутні підстави для скасування оскарженого рішення господарського суду.
Враховуючи викладене і керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України,
апеляційний господарський суд,
постановив :
Рішення господарського суду Миколаївської області від 23 лютого 2010 року у справі №11/15/10 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Миколаївбудмеханізація” -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тофан В.М.
Судді Журавльов О.О.
Михайлов М.В.