"06" квітня 2010 р.Справа № 17/156-09-5343
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Колоколова С.І.
суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.
при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гордієнко М.В. (довіреність № 67 від 04.01.2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „Енергопостачальна компанія”
на рішення господарського суду Одеської області від „08” лютого 2010 року
по справі № 17/156-09-5343
за позовом Приватного підприємства „Енергопостачальна компанія”
до Державного підприємства „Одеська залізниця”
про стягнення 19 468 грн.
21.10.2009 року Приватне підприємство „Енергопостачальна компанія” (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі по тексту -відповідач) вартості недостачі вугілля в сумі 19 468 грн., з яких 2 904,5 грн. -по поставці від 25.09.2008 року, 7 143,5 грн. -по поставці від 30.10.2008 року, 9 420 грн. -по поставці від 28.11.2008 року. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 191 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на адресу одержувача - ПП „Енергопостачальна компанія”, здійснювалося перевезення вантажу -вугільну продукцію, але при його перевірці та видачі встановлено нестачу, відшкодування збитків від якої відповідачем не здійснено.
Рішенням господарського суду Одеської області від 08.02.2010 року по справі № 17/156-09-5343 (суддя Зуєва Л.Є.) в задоволенні позовних вимог ПП „Енергопостачальна компанія” про відшкодування вартості недостачі вантажу у сумі 19 468 грн. -відмовлено. Такий висновок суду мотивований тим, що ст.134 Статуту залізниць України встановлений шестимісячний термін для подання позову до залізниці, який обчислюється у відповідності до вимог ст.134 Статуту, зокрема з дня встановлення обставин, що спричинили подання позову, а тому, на думку суду, вказаний термін починається 30.09.2008 року, 01.11.2008 року, 04.12.2008 року -дні складання комерційних актів та закінчується відповідно 30.03.2009 року, 01.05.2009 року, 04.06.2009 року. Звертаючись до суду з позовом після спливу вказаного строку, позивачем належних доказів поважності пропуску цього строку не надано, а Одеська залізниця, в свою чергу, просила застосувати до даного спору строк позовної давності.
Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПП „Енергопостачальна компанія” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Так, на думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно застосував приписи Статуту залізниць України і Цивільного кодексу України та проігнорував приписи Господарського кодексу України, а головне -Конституції України.
Скаржник посилається також на те, що підприємство пропустило процесуальний строк саме з поважних причин, оскільки уся документація, необхідна для звернення з позовом, була виявлена та вилучена оперативним відділом Б-Дністровського РВ УМВС України в Одеській області. Ознайомитись з матеріалами справи у ПП „Енергопостачальна компанія” не було ніякої можливості, так як підприємство не має ніякого відношення до кримінальної справи № 38200900354, згідно постанови від 20.10.2009 року, та не є учасником кримінального процесу.
Крім того, скаржник вважає, що відповідно до ч.2 ст.53 ГПК України, про відмову у відновленні пропущеного процесуального строку виноситься ухвала, яка оформляється окремим процесуальним документом, тому даний факт є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник в судовому засіданні 06.04.2010 року просив залишити апеляційну скаргу ПП „Енергопостачальна компанія” без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.
Представник позивача в судове засідання 06.04.2010 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення № 650966 від 30.03.2010 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 07.08.2008 року між ТОВ „Овочева база” (Постачальник) та ПП „Енергопостачальна компанія” (Покупець) укладено договір поставки, пунктом 1.1 якого передбачено, що Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується оплатити вугілля марки „АМ” (а.с.9-11).
На виконання умов договору поставки, його сторонами (ТОВ „Овочева база” та ПП „Енергопостачальна компанія”) складено та підписано видаткові накладні № ОО-0000001 від 25.09.2008 року, № ОО-0000003 від 27.11.2208 року, № 000000001 від 29.10.2008 року, згідно яких ТОВ „Овочева база” зобов'язалося поставити, а ПП „Енергопостачальна компанія” прийняти та оплатити товар -вугілля марки „АМ” у кількості 69 тон на суму 60 675 грн., у кількості 139 тон на суму 123 433,40 грн. та у кількості 69 тон на суму 61 301,40 грн. (а.с.12, 16, 21).
Крім того, Постачальник та Покупець по договору поставки року склали та підписали Акти приймання-передачі вугілля від 25.09.2008 року, від 27.11.2008 року та від 29.10.2008 року, згідно яких ТОВ „Овочева база” передало, а ПП „Енергопостачальна компанія” прийняло 69 тон, 139 тон та 69 тон (а.с.15, 20, 24)
27.09.2008 року вантажовідправником ТОВ „Овочева база” відправлено зі станції „Дарьевка” Донецької залізниці на адресу одержувача ПП „Енергопостачальна компанія” на станцію призначення „Ізмаїл” Одеської залізниці вантаж антрациту (вугілля) марки АМ в кількості 69 тонн у вагоні № 66730813 ПВ, що підтверджується залізничною накладною № 49833363 (а.с.13).
30.09.2008 року при прибутті вагону № 66730813 ПВ із вантажем (вугіллям) на станцію „Знаменка” Одеської залізниці, працівниками станції було виявлено нестачу вантажу, на підставі чого складено Комерційний Акт серії БК № 047449*832/250 від 30.09.2008 року, із якого вбачається нестача вугілля в кількості 3 700 кг (а.с.14).
30.10.2008 року вантажовідправником ТОВ „Овочева база” відправлено зі станції „Дарьевка” Донецької залізниці на адресу одержувача ПП „Енергопостачальна компанія” на станцію призначення „Ізмаїл” Одеської залізниці вантаж антрациту (вугілля) марки АМ в кількості 69 тонн у вагоні № 65948184 ПВ, що підтверджується залізничною накладною № 49833486 (а.с.22).
01.11.2008 року при прибутті вагону № 65948184 ПВ із вантажем (вугіллям) на станцію „Знаменка” Одеської залізниці, працівниками станції було виявлено нестачу вантажу, на підставі чого складено Комерційний Акт серії БК № 047555*938/279 від 01.11.2008 року, із якого вбачається нестача вугілля в кількості 9 100 кг (а.с.23).
28.11.2008 року вантажовідправником ТОВ „Овочева база” відправлено зі станції „Дарьевка” Донецької залізниці на адресу одержувача ПП „Енергопостачальна компанія” на станцію призначення „Ізмаїл” Одеської залізниці вантаж антрациту (вугілля) марки АМ в кількості 139 тонн у двох вагонах № 67666669 ПВ (70 000 кг) та № 65064578 ПВ (69 000 кг), що підтверджується залізничною накладною № 49833568 (а.с.17).
04.12.2008 року при прибутті вагону № 67666669 ПВ із вантажем (вугіллям) на станцію „Знаменка” Одеської залізниці, працівниками станції було виявлено нестачу вантажу, на підставі чого складено Комерційний Акт серії БО № 706440/309 від 04.12.2008 року, із якого вбачається нестача вугілля в кількості 12 000 кг (а.с.18).
Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ПП „Енергопостачальна компанія” та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Між тим, місцевий господарський суд при винесені оскаржуваного рішення не розглянув справу по суті, у зв'язку з чим дана справа підлягає розгляду в суді апеляційної інстанції у відповідності до ст.ст. 99, 101 ГПК України, згідно з якими в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням певних особливостей, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, не зв'язаний доводами апеляційної скарги перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному об'ємі.
Згідно із статтею 110 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Відповідно до статті 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи нестачу -у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його нестачі; за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю -у розмірі оголошеної вартості, якщо залізниці доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, у розмірах дійсної вартості; за псування і пошкодження -у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу.
Відповідно до статті 111 Статуту залізниць України, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.
Згідно із частиною 2 статті 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Відповідно до пункту 6 „Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу” затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 року № 542 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10 вересня 2001 року за № 796/5987 (із змінами та доповненнями), у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Для розрівнювання та ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Як свідчать матеріали справи, а саме комерційні акти від 30.09.2008 року, 01.11.2008 року та 04.12.2008 року серії БК № 047449*832/250, серії, БК № 047555*938/279 та серії БО№ 706440/309, відправником ущільнення вантажу та використання захисного маркування не застосовувались, із чого випливає, що ТОВ „Овочева база” при відправленні вантажу не підготувало його для перевезення з умов схоронності, а тому, згідно із статтями 31, 32, пунктом „а” статті 111 Статуту залізниць України, відповідає за нестачу, оскільки не підготувало вантаж з умов його схоронності та відсутності ознак втрати вантажу при транспортуванні.
Таким чином, ДП „Одеська залізниця” взагалі підлягає звільненню від відповідальності, а ПП „Енергопостачальна компанія”, в свою чергу, повинно було звертатися з відповідним позовом до вантажовідправника -ТОВ „Овочева база”, а тому і у задоволенні позовних вимог відмовлено вірно.
Крім того, підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ПП „Енергопостачальна компанія”, як це вірно визначено місцевим господарським судом, є наступне.
Загальні та скорочені строки позовної давності встановлені у ст. 257, пунктом 6 ст. 258 та частиною третьою ст. 925 Цивільного кодексу України.
Однак, частиною другою ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.
Частина п'ята ст. 315 Господарського кодексу України та ст. 136 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення.
Виходячи з принципу рівності суб'єктів господарювання, з урахуванням частини другої ст. 9 Цивільного кодексу України та ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту -з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акту, акту загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо).
Як встановлено матеріалами справи, 30.09.2008 року складено комерційний акт серії БК № 047449*832/250, 01.11.2008 року складено комерційний акт серії БК № 047555*938/279, 04.12.2008 року складено комерційний акт серії БО № 706440/309, тобто строк подачі позову до залізниці закінчився відповідно 30.03.2009 року, 01.05.2009 року та 04.06.2009 року, але із наявної у справі позовної заяви ПП „Енергопостачальна компанія” вбачається, що вона надійшла до господарського суду Одеської області поза межами строку позовної давності -21.10.2009 року (а.с.2).
Будь-яких пояснень та належних доказів щодо поважності причин, з яких було пропущено строк позовної давності, позивач господарському суду першої інстанції не надав.
В свою чергу, Залізниця у відзиві, поданому до місцевого господарського суду, зазначила про пропуск позивачем строку позовної давності.
Відповідно до частини четвертої ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Така ж позиція викладена Вищим господарським судом України в постановах від 15.03.2007 року № 22/457-06 та від 06.02.2008 року по справі № 26/98-07-1887, а також Верховним Судом України в постанові № 22/197 від 16.05.2006 року.
Крім того, відповідно до статті 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Пунктом 5 розділу І Тимчасового регламенту КМУ, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2000 року № 915 передбачено, що КМУ на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України видає і приймає у межах своєї компетенції постанови і розпорядження, обов'язкові для виконання.
Таким чином, нормативно-правові акти, в тому числі і Статут залізниць України, який затверджено постановою КМУ від 06.04.1998 року № 457, приймаються на основі закону, для його виконання і вони не повинні суперечити нормам останнього.
Позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту (пункт 136).
Відтак, з огляду на положення ст.ст. 134, 137 Статуту, вказаний термін позовної давності у даній справі пов'язаний з днем настання події, що є підставою для подання позову, а саме 30.09.2008 року, 01.11.2008 року та 04.12.2008 року -дні складання комерційних актів серії БК № 047449*832/250, серії, БК № 047555*938/279 та серії БО№ 706440/309, а строк позовної давності, відповідно, закінчується через шість місяців -30.03.2009 року, 01.05.2009 року та 04.06.2009 року.
Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПП „Енергопостачальна компанія”, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.
Крім того, судова колегія вважає зазначити таке.
Статтею 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено відновлення та продовження процесуальних строків. Між тим, пропущений у даній справі строк позовної давності є спеціальним та положення вказаної статті до нього не застосовуються.
Також, дана справа розглянута по суті і пропуск строку позовної давності є лише одною з підстав відмови в задоволенні позовних вимог.
ПП „Енергопостачальна компанія” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.
Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПП „Енергопостачальна компанія”.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 08.02.2010 року по справі № 17/156-09-5343 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПП „Енергопостачальна компанія” -без задоволення.
Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення господарського суду Одеської області від „08” лютого 2010 року по справі № 17/156-09-5343 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства „Енергопостачальна компанія” -без задоволення.
Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.П. Разюк
Суддя М.С. Петров