"06" квітня 2010 р.Справа № 9/228/09
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Савицького Я.Ф.
Суддів: Гладишевої Т.Я.
Лавренюк О.Т.
при секретарі судового засідання Кубік О.В.
за участю представників сторін в судовому засіданні від 06.04.2010 р.
від позивача: Горобченко О.В., довіреність №1398/209/14/01 від 26.05.2009р.;
від прокуратури: Будзул-Лавренюк К.Я., посвідчення;
від відповідача: не з'явилися;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради
на рішення господарського суду Миколаївської області
від 28 січня 2010 року
по справі № 9/228/09
За позовом: Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудінвест ЛТД”
про стягнення заборгованості 35288 грн. 16 коп.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.
В судовому засіданні 06.04.2010р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.01.2010р. по справі №9/228/09 (суддя Філінюк І.Г.) задоволено частково позов Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до ТОВ „Спецбудінвест ДТД” про стягнення заборгованості у розмірі 35288,16 грн.: стягнуто з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 3981,12 грн., 102 грн. -витрати по сплаті державного мита, 236 грн. -витрат на ІТЗ судового процесу, в іншій частині позовних вимог - відмовлено, з посиланням на те, що в порушення умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від №151 від 19.01.2009р. відповідач несвоєчасно розрахувався за придбану на підставі договору земельну ділянку, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування пені за несвоєчасну оплату вартості земельної ділянки, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 6431,16 грн., між тим, позивачем невірно визначено період нарахування пені, у зв'язку з чим судом здійснено розрахунок пені та частково задоволено позовну вимогу про стягнення пені у розмірі 3981,12 грн., оскільки на момент звернення прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до господарського суду з позовом до ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” про стягнення заборгованості у розмірі 28857 грн. та пені у розмірі 6431,16 грн. відповідач оплатив повністю вартість придбаної земельної ділянки, господарським судом відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 28857 грн..
Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернувся позивач -Миколаївська міська рада, з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 28.01.2010р. по справі №9/228/09 та прийняти нове рішення, мотивуючи це тим, що господарським судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм матеріального права, оскільки господарським судом першої інстанції невірно розраховано розмір пені, позивачем у позовній заяві цілком вірно було розраховано розмір пені, між тим господарським судом не прийнято до уваги наданий позивачем розрахунок пені та розраховано розмір пені самостійно з порушенням норм чинного законодавства.
В судове засідання, яке відбулося 06.04.2010р., представник ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” не з'явився, про час, місце та дату розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.03.2010р..
Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Миколаївської міської ради, заслухавши представників позивача та прокуратури, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду слід змінити, з огляду на таке.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 19.01.2009р. між Миколаївською міською радою (продавець) та ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” (покупець) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки №151, відповідно до умов якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором, на підставі рішення Миколаївської міської ради від 31.10.2008р. №29/56 зобов'язався передати у власність за плату, а покупець -прийняти у власність і оплатити земельну ділянку, площею 150 кв.м. для обслуговування нежитлових приміщень магазину за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 2б/11в Ленінському районі, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною даного договору.
Пунктами 2.1 та 2.2 договору встановлено, що вартість земельної ділянки визначена на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та складає 48857 грн., загальна сума договору дорівнює вартості земельної ділянки та складає 48857 грн..
Згідно з п. 2.3 договору оплата покупцем вартості земельної ділянки, яка визначена у п. 2.2 договору здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору.
Пунктом 6.3 договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки №151 посвідчений нотаріально 19.01.2009р..
На виконання умов вказаного договору Миколаївська міська рада передала у власність ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” земельну площею 150 кв.м. для обслуговування нежитлових приміщень магазину за адресою: м. Миколаїв, пр. Миру, 2б/11в Ленінському районі, згідно з планом земельної ділянки
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” несвоєчасно оплатило вартість земельної ділянки: 26.08.2009р. -20000 грн. (п/д №90) та 03.12.2009р. -28857 грн. (п/д №92), що стало підставою для звернення Прокурора м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” про стягнення 28857 грн. заборгованості та 6431,16 грн. пені.
При цьому Прокурор м. Миколаєва посилався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу земельної ділянки №151 від 19.01.2009р. щодо оплати вартості земельної ділянки, переданої за договором, ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України.
За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
За ст.204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Умовами договору встановлено, що вартість земельної ділянки визначена на підставі звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та складає 48857 грн., загальна сума договору дорівнює вартості земельної ділянки та складає 48857 грн. (п.п. 2.1 та 2.2 договору), оплата покупцем вартості земельної ділянки, яка визначена у п. 2.2 договору здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору ( п. 2.3 договору).
Договір нотаріально посвідчений сторонами 19.01.2009р..
За таких обставин, строк оплати сторонами за договором було визначено до 19.03.2009р., між тим, як свідчать матеріали справи, покупець своєчасно не розрахувався за договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Під час розгляду наявних у матеріалах справи документів господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” виконало умови договору купівлі-продажу земельної ділянки №151 від 19.01.2009р. 03.12.2009р., тобто до подання позовної заяви Прокурором м. Миколаєва в інтересах держави в особі Миколаївської міської ради до господарського суду Миколаївської області (позовна заява надійшла до господарського суду лише 07.12.2009р.), за таких обставин, господарським судом першої інстанції цілком вірно відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 28857 грн., оскільки на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем була відсутня.
Крім того, у позовній заяві Прокурор м. Миколаєва просив господарський суд першої інстанції стягнути з ТОВ „Спецбудінвест ЛТД” на користь Миколаївської міської ради пеню у розмірі 6431,16 грн..
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).
Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 6.3 договору сторони встановили, що у разі порушення строків оплати, передбачених розділом 2 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня, від неоплаченої суми за кожний календарний день прострочення платежу.
Колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду досліджено наданий Прокурором м. Миколаєва та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунки пені, між тим, вказані розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки ані Прокурором м. Миколаєва, а ні господарським судом першої інстанції не враховано вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.
Так, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Умовами договору купівлі-продажу земельної ділянки №151 від 19.01.2009р. не встановлено інших умов нарахування пені.
За таких обставин, строк нарахування пені мав бути визначений в наступному порядку: з 20.03.2009р. по 19.09.2009р. -шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Апеляційним господарським судом здійснено розрахунок пені на підставі вищенаведених норм чинного законодавства: 1) за період з 20.03.2009р. -14.06.2009р. (87 днів) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 12%, заборгованість відповідача перед позивачем становила 48857 грн. (48857 грн. * 2 *12% * 87 дн. : 365 дн. = 2794,89 грн.), таким чином розмір пені за вказаний період становив 2794,89 грн.; 2) за період з 15.06.2009р. по 11.08.2009р. (57 днів) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 11%, заборгованість відповідача перед позивачем становила 48857 грн. (48857 грн. * 2 *11% * 57 дн. : 365 дн. = 1678,54 грн. грн.), таким чином розмір пені за вказаний період становив 1678,54 грн.; 3) за період з 12.08.2009р. -26.08.2009р. (14 дні) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 10,5%, заборгованість відповідача перед позивачем становила 48857 грн. (48857 грн. * 2 *10,5% * 14 дн. : 365 дн. = 384,16 грн.), таким чином розмір пені за вказаний період становив 384,16 грн.; 4) за період з 27.08.2009р. -19.09.2009р. (23 дні) діяла облікова ставка НБУ у розмірі 10,5%, заборгованість відповідача перед позивачем становила 28857 грн. (28857 грн. * 2 *10,5% * 23 дн. : 365 дн. = 372,77 грн.), таким чином розмір пені за вказаний період становив 372,77 грн..
Таким чином, згідно з розрахунком, здійсненим апеляційним господарським судом, розмір пені, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача, становить 5230,36 грн. (2794,89 грн. + 1678,54 грн. + 384,16 грн. +372,77 грн. = 5230,36 грн.)
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення господарського суду Миколаївської області слід змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені.
Керуючись ст. ст. 99, 101 -105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.01.2010р. по справі №9/228/09 змінити частково, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
„ 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Спецбудінвест ЛТД” (54031, м. Миколаїв, вул. Кірова, 238-б, код ЄДРПОУ 345110661) на користь Миколаївської міської ради (54027, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20, код ЄДРПОУ 26565573, на спеціальний рахунок №34224999003002, код платежу ГУДКУ у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 23626096) пеню у розмірі 5230 (п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 36 коп..”
В іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 28.01.2010р. по справі №9/228/09 залишити без змін.
Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Гладишева Т.Я.
Суддя Лавренюк О.Т.