79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
24.03.10 Справа № 17/163
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Гулик Н.Г.,
з участю представників:
від скаржника (відповідача) - з'явився,
позивача - з'явився,
розглянув апеляційну скаргу Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів
на рішення господарського суду Львівської області від 03.12.2009 року, суддя У.Ділай,
у справі № 17/163
за позовом: відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер», м.Львів
до відповідача: Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради, м.Львів
про стягнення 6270,08 грн.,
рішенням господарського суду Львівської області від 03.12.2009 року задоволено позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер»про стягнення з Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради 6270,08 грн. збитків, які складаються з вартості страхового відшкодування, виплаченого ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” та вартості експертного дослідження щодо визначення вартості ремонту.
Рішення суду мотивоване тим, що вартість збитків та вина відповідача у їх вчиненні підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому відповідач зобов»язаний відшкодувати позивачу ці збитки на підставі ст.1166 ЦК України та в порядку регресу згідно вимог п.п. ст. 1,2,4, ст. 21 Закону України “Про автомобільні дороги”. Інших підстав для звільнення відповідача від вказаної відповідальності останнім не наведено.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, в зв'язку з неповним з»ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем не подано доказів в підтвердження вини відповідача у пошкодженні транспортного засобу при скоєнні ДТП, що є обов»язковою умовою для застосування такої міри відповідальності згідно вимог ст.1166 ЦК України та свідчить про відсутність підстав для стягнення з відповідача спірних збитків.
При цьому скаржник не погоджується з висновком суду про наявність достатніх доказів в підтвердження факту вини відповідача, оскільки ні зі змісту страхового акту від 14.12.2006 року, ні з довідки 1-го міжрайонного відділу ДАІ при УМВСУ у Львівській області №2097 від 22.11.2006 року не вбачається вини відповідача у скоєнні ДТП.
Скаржник зазначає, що пошкодження автомобіля настало внаслідок порушення водієм п.п.2.3, 12.1-12.3 Правил дорожнього руху. Крім цього, покликається на те, що згідно п.11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою КМУ №198 від 30.03.1994 року, власники дорожніх об»єктів або уповноважені ними органи зобов»язані разом з Державтоінспекцією брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод, що в спірному випадку дотримано не було.
Скаржник також покликається на наявність суперечностей між довідкою ДАІ та експертним дослідженням, зокрема, щодо виявлених пошкоджень автомобіля та відповідності люка вимогам державних норм та стандартів.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що за змістом ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Оскільки відповідачем жодними доказами не спростовано факт заподіяння шкоди при скоєнні ДТП не з вини відповідача, відсутні підстави для звільнення останнього від вищевказаної відповідальності.
Позивач також покликається на рішення №304 Львівської міської ради від 18.09.2002 року, яким відділам комунального господарства районних адміністрацій передано на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об»єкти благоустрою, а також ст.21 Закону України «Про автомобільні дороги», якою передбачено відповідальність органів місцевого самоврядування по відшкодовуванню збитків користувачам вулиць та доріг, що виникли через їх незадовільний стан.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13.10.2006р. близько 17 год. 00 хв. гр. Дудикевич Я.В., під час руху на власному автомобілі ALFA Romeo 156 2.0 рухаючись по вул.Коломийській здійснив наїзд на каналізаційний люк, заглиблений на проїзній частині дороги, внаслідок чого автомобіль було пошкоджено. Факт дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), підтверджується довідкою 1-го міжрайонного відділу ДАІ при УМВСУ у Львівській області № 2097 від 22.11.2006р.
По факту ДТП 23.11.2006р. на начальника ВКГ Сихівського району гр.Пилипчука Леоніда Михайловича складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №150930. Постановою 1-го МВДАІ №2335 від 06.12.2006р. гр. Пилипчука Леоніда Михайловича визнано винним в порушенні правил, норм та стандартів по здійсненню безпеки дорожнього руху та відповідно до ч.4 ст.140 КУпАП накладено на порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 68 грн. Вказана постанова не оскаржена та є чинною.
Судом також встановлено, що на момент ДТП автомобіль ALFA Romeo 156 2.0 був застрахований у ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” згідно договору про страхування наземного транспорту №114-3202/518-05 від 05.12.2005р.
Для визначення вартості ремонту автомобіля ALFA Romeo 156 2.0 позивачем замовлено у суб'єкта оціночної діяльності -експерта Холодцова Д.В. проведення автотоварознавчого дослідження. Відповідно до висновку спеціаліста №577/06 від 02.11.2006р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ALFA Romeo 156, реєстраційний № 854-22 ТС на момент огляду, з технічної точки зору, становить 6 037,51 грн.
Згідно банківської виписки з рахунку позивача за проведене експертне дослідження ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” сплачено 270,00 грн.
Відповідно до умов договору про страхування наземного транспорту №114-3202/518-05 від 05.12.2005р. позивачем складено страховий акт №32-285-06/114-3202/518-05-02/06 від 14.12.2006р. та виплачено гр.Дудикевичу Ярославу Валерійовичу страхове відшкодування в сумі 6000,08 грн. Факт виплати страхового відшкодування підтверджується видатковим касовим ордером № 1423 від 18.12.2008р.
Оскільки згідно рішення Львівської міської ради від 18.09.2002р. №304 “Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій” проїзна частина дороги, на якій відбулася ДТП, перебуває на балансі Сихівської районної адміністрації, позивач звернувся з даним позовом про стягнення в порядку регресу завданих ВАТ “Акціонерна страхова компанія “Дністер” у зв'язку із виплатою страхового відшкодування збитків в сумі 6270,08 грн. згідно п.п. ст. 1,2,4, ст. 21 Закону України “Про автомобільні дороги”.
У відповідності до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Як встановлено судом вище та підтверджується матеріалами справи, відповідно до умов договору про страхування наземного транспорту №114-3202/518-05 від 05.12.2005р. позивачем виплачено страхувальникові страхову виплату у розмірі 6 000,08грн., а також понесено витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 270,00 грн..
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та визначено збитки як втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків суд з»ясовує наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.
У відповідності до вимог ст.21 Закону України “Про автомобільні дороги” органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають зокрема за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів; якість робіт з проектування, будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; відшкодування збитків користувачам вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, що виникли через їх незадовільний стан, у порядку, визначеному законом.
Згідно рішення Львівської міської ради від 18.09.2002р. №304 “Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій” вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об'єкти благоустрою, які розташовані у межах червоних ліній передані на баланс комунального господарства районних адміністрацій. Таким чином, станом на момент скоєння ДТП проїзна частина дороги, на якій відбулася ДТП, перебувала на балансі Сихівської районної адміністрації.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Доказів, які би спростовували відсутність вини відповідача, останнім не надано.
Наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою суд вирішує шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
Зі змісту 1166 ЦК України випливає, що за зобов'язанням, яке виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачається презумпція вини порушника. Отже, позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Крім цього, факт вини відповідача в порушенні правил, норм та стандартів по здійсненню безпеки дорожнього руху підтверджується постановою 1-го МВДАІ № 2335 від 06.12.2006р., якою начальника ВКГ Сихівського району гр. Пилипчука Леоніда Михайловича визнано винним та відповідно до ч.4 ст.140 КУпАП накладено на порушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 68 грн.
У відповідності до ст. 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Отже, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
З наведеного місцевий суд прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер»про стягнення з Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради 6270,08 грн. збитків, оскільки вартість збитків та вина відповідача у їх вчиненні підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а тому відповідач зобов»язаний відшкодувати позивачу ці збитки на підставі ст.1166 ЦК України та в порядку регресу згідно вимог п.п. ст. 1,2,4, ст. 21 Закону України “Про автомобільні дороги”.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.
Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,
постановив:
рішення господарського суду Львівської області від 14.07.2009 року в справі за номером 22/133 - залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Дністер»-без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий -суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко