Справа № 323/2487/19
Провадження № 2/323/60/20
12.03.2020 року м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючої судді -Гуцал О.П.,
при секретарі - за участі: представника позивача - представника відповідача -ОСОБА_1 .О., адвоката Білової О.А., адвоката Косякової З.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Преображенське» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів в розмірі 143888,60 грн., в обґрунтування якого зазначено, що 01.12.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Преображенське» укладено договір оренди землі б/н, за умовами якого ОСОБА_2 передав в оренду ТОВ «Преображенське» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 8,55 га, розташовану на території Новоселівської сільської ради, кадастровий номер 2323985500:02:002:0125, на строк 49 років, а ТОВ «Преображенське» зобов'язалося сплачувати до 31 грудня поточного року орендну плату в розмірі 3300,72 грн. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року вказаний договір оренди земельної ділянки площею 8,55 га визнано недійсним. 15.07.2014 року за Договором оренди землі від 01.12.2013р. ОСОБА_2 була виплачена, а ним особисто отримана орендна плата в повному обсязі відповідно до умов Договору оренди землі у збільшеному розмірі, а саме 19665,00 гривень, в рахунок орендної плати майбутніх періодів, про що свідчить видатковий касовий ордер №5 від 15.07.2014 р. та Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів. 10.08.2016 року до ТОВ «Преображенське» від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності № 1952 від 15.07.2008 року звернулася ОСОБА_3 про надання їй орендної плати за вище вказаним договором у розмірі 124 223, 60 гривень. 15.08.2016 року ТОВ «Преображенське» здійснило виплату орендної плати в рахунок майбутніх періодів у розмірі 100 000,00 грн., утримавши при цьому прибутковий податок та військовій збір. Зважаючи на те, що вищевказаний договір оренди землі від 01.12.2013 року визнано недійсним, із зазначеного часу у ОСОБА_2 виник обов'язок повернути ТОВ «Преображенське» безпідставно отримані грошові кошти у сумі 143888,60 гривень. Посилаючись на статті 216, 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 143888,60 грн. та понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 05.09.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалами суду від 01.11.2019 року витребувано докази за клопотанням представника позивача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 27.12.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В сьогоднішньому судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити позов.
Представник відповідача заперечувала проти позову, вказавши, що відповідач кошти в розмірі 100000,00 грн. не отримував. В 2008 році під час складання довіреності було на ОСОБА_3 відповідачем було отримано 23000,00 грн. Після цього належну відповідачу земельну ділянку взяв у користування ОСОБА_4 , який є головою ТОВ «Преображенське». Між сторонами були домовленості щодо користування земельною ділянкою строком на 5 років. Інших коштів відповідач не отримував.
Третя особа ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення, в яких вказала, що 15.08.2016 року на підставі довіреності від ОСОБА_2 , вона отримала від ТОВ «Преображенське» орендну плату за договором оренди № 4594546м від 01.12.2013 року у розмірі 100000,00 грн. Факт отримання коштів був підтверджений видатковим касовим ордером, де вона поставила свій підпис. Також просила розглядати справу без її участі, оскільки за станом здоров'я не може приймати участь в розгляді справи.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши і дослідивши письмові матеріали справи, аналізуючи і оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено наступне. Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 02 березня 2018 року договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 8,55 га, розташованої на території Новоселівської сільської ради, кадастровий номер 2323985500:02:002:0125, укладений 01.12.2013 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Преображенське», визнано недійсним.
Постановою апеляційного суду Запорізької області від 12.06.2018 року вказане рішення суду залишено без змін.
До позовної заяви позивачем було долучено копію видаткового касового ордеру б/н від 15.07.2014 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Преображенське» 19665,00 грн. за пай. Оригінал вказаного ордеру був оглянутий в судовому засіданні.
Також в обґрунтування позову позивачем було надано копію видаткового касового ордеру № 19481 15.08.2016 року, в якому зазначено, що ОСОБА_2 (за довіреністю № 1952 від 15.07.2008 року ОСОБА_3 ) було отримано від ТОВ «Преображенське» орендну плату за договором оренди № 4594546 від 07.02.2014 року в розмірі 100000,00 грн. Оригінал вказаного ордеру був оглянутий в судовому засіданні.
Як видно із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 за період часу з 01.01.2008 року по 30.06.2019 року, ТОВ «Преображенське» було надано до ДФС України відомості про виплату ОСОБА_2 в першому кварталі 2014 року доходу за надання майна в лізинг в розмірі 1505,88 грн., в четвертому кварталі 2014 року - 19665,00 грн., в третьому кварталі 2016 року - 125736,64 грн. Також у вказаних відомостях зазначені суми нарахованого податку та перерахованого в бюджет податку.
Згідно до довіреності від 15.07.2008 року, яка посвідчена Демченко Т.М., приватним нотаріусом Гуляйпільського районного нотаріального округу Запорізької області, Назаров О.В. уповноважив ОСОБА_3 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях і підприємствах України та Росії, зокрема, одержувати належні йому гроші в будь-яких розмірах, сплачувати всі необхідні платежі.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Згідно із пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
Відповідно до частини першої статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно до ч.1, ч.3 ст. 237 ЦК України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Оцінюючи надані позивачем видаткові касові ордери суд зазначає наступне.
У видатковому касовому ордері б/н від 15.07.2014 року зазначено, що ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Преображенське» 19665,00 грн. за пай. Однак у вказаному ордері відсутнє зазначення про те, за яким договором здійснена сплата цих коштів. З вказаного ордера не можливо однозначно визначити, що вказані кошти були сплачені за договором оренди земельної ділянки від 07.02.2014 року, який в подальшому був визнаний недійсним. Крім цього, цей ордер не має номера. У зв'язку із зазначеним суд не бере до уваги вказаний ордер.
Видатковий касовий ордер № 19481 від 15.08.2016 року містить всі необхідні реквізити, тому суд приймає його як належний доказ отримання представником ОСОБА_2 коштів в рахунок сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки, який в подальшому був визнаний недійсним.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача суми нарахованого податку, оскільки як видно із відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів ОСОБА_2 , сума податку в розмірі 22632,00 грн. була нарахована, але не перерахована до бюджету. Інших доказів щодо перерахування вказаної суми до бюджету як податку стороною позивача не надано.
Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо того, що ОСОБА_3 не передавала вказані кошти ОСОБА_2 , оскільки ОСОБА_3 на час отримання вказаних грошових коштів мала необхідні повноваження від ОСОБА_2 на отримання грошових коштів в будь-яких розмірах.
Непередання спірної грошової суми ОСОБА_3 своєму довірителю може бути підставою для пред'явлення відповідної претензії (позову) до довіреної особи, однак не може бути підставою для відмови у позові в цій частині.
Враховуючи, що грошові кошти в розмірі 100000,00 грн. були отримані представником відповідача на виконання правочину, який визнаний судом недійсним, суд вважає законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми безпідставно отриманих грошових коштів у вказаній сумі.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Преображенське» безпідставно отримані кошти в розмірі 100 000,00 гривень та витрати на судовий збір в розмірі 1500,04 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 19.03.2020 року.
Суддя О.П. Гуцал